Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19.04.2023м. ХарківСправа № 922/1010/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
до Державного торговельно-економічного університету, м.Київ
про стягнення 1 253 391,32грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного торговельно-економічного університету (надалі - відповідач) про стягнення 1253391,32грн. заборгованості.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої у січні-травні 2022 року теплової енергії за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №11412/22 від 30.09.2022.
Ухвалою від 22.03.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.04.2023.
31 березня 2023 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він позовні вимоги визнає у повному обсязі, а також просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців та повернути позивачу з державного бюджету судовий збір в розмірі 50% згідно з ч.1 ст.130 ГПК України.
19 квітня 2023 року від позивача надійшло клопотання, в якому він не заперечує проти розстрочення сплати заборгованості згідно запропонованого відповідачем графіка.
У призначене на 19.04.2023 підготовче засідання представники сторін не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши клопотання відповідача в, якому він визнав позовні вимоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Також, згідно зі статтею 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи те, що клопотання про визнання позову підписане уповноваженим представником відповідача, дане клопотання приймається та задовольняється судом.
Слід зауважити, що частиною 3 статті 185 ГПК України встановлено, що, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
30 вересня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 11412/22 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. Теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та гаряче водопостачання.
Відповідно до розділу 10. Договору, він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2022 і діє до 20.11.2022 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 4.2. Договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.
Відповідно до п. 4.4. Договору, розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються наступним чином: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, це перевищення окремо сплачується відповідачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в Договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.
Згідно до п. 4.8. Договору, відповідач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від позивача, наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунки-фактури, акти виконаних робіт. По одному примірнику оформлених актів відповідач повертає позивачу протягом 10 днів після їх отримання.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача за адресами: м. Харків, вул. Клочківська, 202; м. Харків, пров. Руставелі, 11; м. Харків, пров. Отакара Яроша, 8.
Позивач направляв відповідачу рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які в повному обсязі сплачені не були.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків, за відповідачем обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за Договором в сумі 1253391,32грн., яка утворилася за період: січень 2022 року - травень 2022 року.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 1253391,32грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України “Про теплопостачання” у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що відповідачем не погашено заборгованість за отриману теплову енергію в сумі 1253391,32грн. за період січень-травень 2022 року.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач докази повної оплати спожитої у спірний період теплової енергії згідно умов Договору не надав, наявність заборгованості визнав у повному обсязі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 1253391,32грн. заборгованості за спожиту теплову енергію законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
При цьому, частинами 3-5 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідач у своєму клопотанні зазначає, що за умов воєнного стану, введеного з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з'явилися обставини, які роблять неможливим виконання зобов'язань перед позивачем. Складна фінансова ситуація унеможливлює також і виконання рішення суду без розстрочення.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що в умовах воєнного стану він, як державний заклад освіти, засновником якого є Міністерство освіти та науки України, об'єктивно позбавлений можливості в повному обсязі виконати рішення суду у даній справі шляхом сплати всієї суми заборгованості, розмір якої є значним.
У зв'язку з цим, наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання відповідачем рішення без його розстрочення.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі до початку розгляду справи по суті, та з огляду на позицію позивача, який не заперечує проти запропонованого відповідачем графіку погашення заборгованості, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 12 місяців.
Щодо клопотання про повернення позивачу 50% судового збору, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 9400,44грн. (18800,87грн. х 50%), що є підставою для постановлення відповідної ухвали.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 9400,43грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного торговельно-економічного університету (02156, м.Київ, вул.Кіото, буд.19, код 44470624) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, буд.11, код 31557119) 1253391,32грн. заборгованості, 9400,43грн. судового збору.
Розстрочити виконання рішення на 12 місяців наступним чином:
- 105232,65грн. до 20.05.2023;
- 105232,65грн. до 20.06.2023;
- 105232,65грн. до 20.07.2023;
- 105232,65грн. до 20.08.2023;
- 105232,65грн. до 20.09.2023;
- 105232,65грн. до 20.10.2023;
- 105232,65грн. до 20.11.2023;
- 105232,64грн. до 20.12.2023;
- 105232,64грн. до 20.01.2024;
- 105232,64грн. до 20.02.2024;
- 105232,64грн. до 20.03.2024;
- 105232,64грн. до 20.04.2024.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "01" травня 2023 р.
Суддя М.В. Калантай