вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.04.2023м. ДніпроСправа № 904/5044/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігороваї Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВАС ТРЕЙД", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки № М-719 від 17.04.2019 у загальному розмірі 1 354 437,22 грн.
Представники:
від позивача: Пеньков О.Ю., адвокат;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВАС ТРЕЙД" заборгованість за договором поставки № М-719 від 17.04.2019 у загальному розмірі 1 354 437,22 грн, яка складається з наступних сум: основний борг у розмірі 841 881,08 грн, пеня у розмірі 168 017,92 грн, штраф у розмірі 126 282,16 грн, 5% річних у розмірі 34 287,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 183 968,91 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 31.01.2023 о 10:00 год.
04.01.2023 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2023 клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon" задоволено та підготовче судове засідання, яке призначене на 31.01.2023 о 10 год. 00 хв., проводити в режимі відеоконференції із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу "EasyСon" (https://vkz.court.gov.ua) за участю представника позивача.
23.01.2023 від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВАС ТРЕЙД" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву.
23.01.2023 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВАС ТРЕЙД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
25.01.2023 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" надійшла відповідь на відзив.
Підготовче судове засідання 31.01.2023 проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”.
До системи відеоконференцзв'язку “EASYCON” 31.01.2023 приєднався представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання 31.01.2023 не з'явився, натомість через систему "Електронний суд" 23.01.2023 надійшло від останнього клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 21.02.2023 о 10:30 год. та проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
14.02.2023 на офіційну електрону поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВАС ТРЕЙД" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
14.02.2023 на офіційну електрону поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВАС ТРЕЙД" надійшло Заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 підготовче судове засідання, яке призначене на 21.02.2023 о 10:30 год. проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
У призначене підготовче судове засідання 21.02.2023 з'явились представники сторін.
У підготовчому судовому засіданні 21.02.2023 представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023 о 11:30 год. в режимі відеоконференції за участю обох сторін.
Представник позивача в судове засідання 21.03.2023 не прибув, до відеоконференції не приєднався, направив засобами електронного зв'язку до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 клопотання представника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" про відкладення судового засідання задоволено та в судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 20.04.2023 о 15:00 год.
В судове засідання 20.04.2023 представник відповідача не з'явився подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача з огляду на відсутність обґрунтувань неможливості розгляду справи по суті без участі представника відповідача. Матеріали справи достатні для винесення судового рішення у справі саме в цьому судовому засіданні.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що 30-ти денний строк встановлений у ч.2. ст.195 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи по суті спливає саме 20.04.2023.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 20.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого йому товару за договором поставки № М-719 від 17.04.2019, в наслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 841 881,08 грн.
Позиція позивача
Відповідач визнає суму основного боргу, разом з цим, заперечує проти задоволення вимог позивача про стягнення штрафних санкцій та витрат на правову допомогу.
Окрім того відповідач зазначає про надзвичайні обставини, в яких здійснювалося виконання Договору та посилається на лист від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України, яка засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
До того, у відзив на позовну заяву відповідач просить суд про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
17.04.2019 р. між ТОВ “Міроіл” (далі - постачальник, позивач) та ТОВ “Ровас Трейд” (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № М-719 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, асортимент і кількість якого визначається видатковими накладними, а покупець - прийняти і оплатити його.
Відповідно до п. 1.5. договору товар поставляється партіями, оформленими видатковими накладними.
Згідно з п. 1.3. договору загальна сума договору визначається сукупністю видаткових накладних.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що ціна товару визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 5.2. оплата здійснюється протягом 14 днів з дня отримання товару.
Згідно з п. 9.1. договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На підставі наведеного договору здійснювалися періодичні поставки товару, які оплачувалися покупцем.
Однак не всі поставки були належним чином оплачені відповідачем.
Зокрема, залишилися частково неоплаченими поставки за такими товарними накладними:
- № 96240 від 18.01.2022 р. на суму 18996,00 грн.;
- № 97003 від 20.01.2022 р. на суму 9200,00 грн.;
- № 96898 від 20.01.2022 р. на суму 92911,00 грн.;
- № 98338 від 26.01.2022 р. на суму 71352,60 грн.;
- № 99910 від 02.02.2022 р. на суму 35948,00 грн.;
- № 100868 від 07.02.2022 р. на суму 110686,40 грн.;
- № 101193 від 08.02.2022 р. на суму 139212,00 грн.;
- № 102375 від 1 1.02.2022 р. на суму 73275,40 грн.;
- № 103076 від 16.02.2022 р. на суму 228865,56 грн.;
- № 104499 від 22.02.2022 р. на суму 17430,00 грн.;
-№ 107675 від 16.05.2022 р. на суму 52323,85 грн.
Усього за цими накладними було здійснено поставок на суму 850 200,81 грн.
Враховуючи систематичний характер поставок, оплата товару здійснювалася відповідачем без дотримання вартості окремих партій товару, зазначених у відповідних накладних, і зараховувалася позивачем в рахунок виконання грошових зобов'язань (погашення заборгованості), що виникли раніше (п. 5.4. договору).
З урахуванням цього в рахунок оплати загальної вартості останніх поставок на суму 850200,81 грн. було зараховано 8319,73 грн.
Таким чином заборгованість (сума основного боргу) склала 841881,08 грн.
За всіма поставками строк оплати складає 14 днів з дня отримання товару.
Отже, останній день строку оплати за окремими накладними становить:
- № 96240 від 18.01.2022 р. на суму 18996,00 - 8319,73 = 10676,27 грн. - 01.02.2022;
- № 97003 від 20.01.2022 р. на суму 9200,00 грн. - 03.02.2022;
- № 96898 від 20.01.2022 р. на суму 92911,00 грн. - 03.02.2022;
- № 98338 від 26.01.2022 р. на суму 71352,60 грн. - 09.02.2022;
- № 99910 від 02.02.2022 р. на суму 35948,00 грн. - 16.02.2022;
- № 100868 від 07.02.2022 р. на суму 110686,40 грн. - 21.02.2022;
- № 101193 від 08.02.2022 р. на суму 139212,00 грн. - 22.02.2022;
- № 102375 від 11.02.2022 р. на суму 73275,40 грн. - 25.02.2022;
- № 103076 від 16.02.2022 р. на суму 228865,56 грн. - 02.03.2022;
- № 104499 від 22.02.2022 р. на суму 17430,00 грн. - 08.03.2022;
- № 107675 від 16.05.2022 р. на суму 52323,85 грн. - 30.05.2022.
З наступних днів після вказаних дат грошове зобов'язання з оплати поставленого товару за кожною з поставок є простроченим.
12.10.2022 р. позивач направив відповідачу претензію № 127/07 на суму 841881,18 грн., до якої додав 2 примірника акта звірки взаємних розрахунків за весь період існування договірних відносин.
Претензія була отримана 19.10.2022 р., про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.
У відповіді на претензію № 15/11/22-1 від 15.11.2022 р. відповідач визнав наявність заборгованості 841881,08 грн., підписав акт звірки взаємних розрахунків та через розбіжність у 0,10 грн. надіслав у відповідь власний акт звірки.
Однак попри визнання заборгованості жодні платежі на її погашення станом на день направлення цього позову не здійснив, що й стало причиною спору.
Предметом доказування у справі є обставини, пов'язані з поставкою позивачем товару за договором поставки № М-719 від 17.04.2019 та виконанням/невиконанням відповідачем обов'язку щодо його повної оплати.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.
Щодо суми основного боргу
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 850 200,81 грн. Це підтверджується підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень видатковими накладними (а.с. 14-24).
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність виконання договірних зобов'язань.
Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки, визначені Договором поставки, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар на загальну суму 841 881,08 грн.
Щодо стягнення пені та штрафу.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 168 017,92 грн за період з 02.02.2022 по 21.12.2022 та штраф у розмірі 126 282,16 грн.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до пунктів 6.2.1., 6.2.2. договору за порушення строку оплати відповідач сплачує штраф у розмірі 5% та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від нєсплаченоїсуми за кожен день прострочення і за весь час існування заборгованості та за порушення строків оплати більш, ніж на 30 днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості товару.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, оскільки сторони передбачили в договорі нарахування пені без обмеження 6-місячним строком, пеня нараховується за весь час існування заборгованості та на підставі статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф та пеню.
Судом перевірено наведені позивачем розрахунки пені та штрафу встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно та правомірно, а, отже позовні вимоги в цих частинах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми 5% річних та інфляційних втрат
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 % річних у розмірі 34 287,15 грн за період з 02.02.2022 по 21.12.2022 та інфляційних втрат у розмірі 183 968,91 грн за період з лютого 2022 по листопад 2022.
Відповідності до положень ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2.5. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати заборгованості, що виникла за даним договором, сума заборгованості сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пять процентів річних від простроченої суми.
Сплата 5 процентів річних від простроченої суми встановлений договором не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 5% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що вони здійснені правильно та такими, що підлягають задоволенню.
Надані відповідачем розрахунки пені, штрафу, 5% річних та інфляційних втрат збігаються з наведеними позивачем розрахунками у позовній заяві.
Щодо форс-мажору
Відповідно до ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” єдиним підтвердженням обставин непереборної сили для конкретного суб'єкта є сертифікат, який має індивідуальний характер і видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, не інакше, ніж за зверненням суб'єкта господарювання.
Постанова суду апеляційної інстанції у справі № 924/278/22, на яку послався відповідач, не має преюдиціального значення в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, а також не є судовим рішенням, висновки якого зобов'язані враховувати суди.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20, від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання.
Ті документи, які відповідач надає в якості підтвердження непереборної сили - кадрові накази, наказ Міноборони, акти звірки тощо - повинні бути предметом комплексного розгляду саме ТІШ, як єдиного законодавчо визначеного органу, уповноваженого встановлювати форс-мажор.
Оскільки сертифікату ТПП, як єдиного належного доказу непереборної сили, не надано, підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.
Як визнає сам відповідач у своєму відзиві, строк оплати за видатковими накладними:
- № 96240 від 18.01.2022 p. нa cyмy 10676,27 грн - 01.02.2022;
- № 97003 від 20.01.2022 p. нa суму 9200,00 грн - 03.02.2022;
- № 96898 від 20.01.2022 p. нa cуму 92 911,00 грн - 03.02.2022;
- № 98338 від 26.01.2022 р. на суму 71 352,60 грн - 09.02.2022;
- № 99910 від 02.02.2022 p. нa суму 35 948,00 грн - 16.02.2022;
- № 100868 від 07.02.2022 p. на суму 110 686,40 грн - 21.02.2022;
- № 101193 від 08.02.2022 р. на суму 139 212,00 грн. - 22.02.2022.
Тобто, оплати за наведеними документами були прострочені ще до введення воєнного стану.
Пункт 10.2. договору передбачає, що якщо непереборна сила діє більше 60 днів, кожна сторона має право достроково розірвати договір, звільнившись таким чином від відшкодування збитків.
Однак, відповідач цим правом не скористався, що також ставить під сумнів наявність непереборної сили для відповідача у спірних правовідносинах.
Щодо зменшення пені та штрафу.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу).
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Відтак, суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені на 20 % для забезпечення балансу інтересів сторін та стягнути з відповідача пеню у розмірі 164 414,34 грн та штраф у розмірі 101 025,73 грн.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення його, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на сторону без урахування зменшення цих сум.
Тому судовий збір у розмірі 20 316,56 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВАС ТРЕЙД" (49064, м. Дніпро, вул. Гомельська, буд. 59; код ЄДРПОУ 39416172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, буд. 1/27; код ЄДРПОУ 39248284) основний борг у розмірі 841 881,08 грн, пеню у розмірі 164 414,34 грн, штраф у розмірі 101 025,73 грн, 5% річних у розмірі 34 287,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 183 968,91 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 316,56 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 01.05.2023
Суддя В.Г. Бєлік