02.05.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4193/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2023р.
(суддя Дупляк С.А., м. Дніпро) по справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 130 179,96 грн. плати за користування вагонами
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", про стягнення 130 179,96 грн. плати за користування вагонами.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 14.12.2017р. та договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020р..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2023р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 130 179,96 грн. плати за користування вагонами, 2 481,00 грн. судового збору.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення зазначеної вище суми.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеними рішеннями суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2023р. в частині стягнення плати за користування вагонами, в розмірі 31 869,96 грн., з ПДВ та прийняти в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не були досліджені питання, з яких причин Позивачем не були складені відповідні акти, а також не було взято до уваги надані Відповідачем докази щодо запровадження та часу дії комендантської години.
Зокрема, Скаржник посилається на телеграмне розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022р., яким встановлено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022р. (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат AT «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні». Визначені у переліку обставини передбачають звільнення замовників послуг від обов'язку вносити плату за користування вагонами у разі, зокрема, запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагонами не входить час дії комендантської години за місцезнаходженням станції.
Скаржник вважає, що відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування таких обставин (комендантської години), не спростовує факт існування самої комендантської години, адже, такий факт є загальновідомим. До того ж, на переконання Скаржника, складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження є обов'язком Позивача, а не Відповідача. Відповідач не взмозі примусити працівників Позивача складати такі акти.
Скаржник наголошує на тому, що оскільки плата за користування вагонами, що є предметом позовних вимог у даній справі, були нараховані за період затримки вагонів після 24.02.2022р. (лютий-березень 2022р.), тобто, за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення, то Позивач повинен був врахувати вимоги телеграмного розпорядження при нарахуванні та розрахунку суми позову пред'явленні позову.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законними та обгрунтованими, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.
В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає на тому, що посилання Відповідача на лист № ЦМ-13/693 від 05.04.2022р., є безпідставними та необгрунтовними, оскільки він стосується лише нарахувань, здійснених за затримку вагонів на станціях відправлення, підходах до станції призначення та станціях призначення, тоді як спірні вагони перебували на під'їзній колії Відповідача. Відповідно, плата нараховувалась за час знаходження вагонів на під'їзній колії Відповідача, а не за час затримок під час перевезення.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 08.02.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4193/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2023р. по справі № 904/4193/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
15.02.2023р. матеріали справи № 904/4193/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2023р. у справі №904/4193/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 3 721,50 грн..
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
14.12.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч.
Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова.
Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено:
по станції Терни біля:
- маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни;
- маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни;
- маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни;
по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 268 700 погонних метрів (п. 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору, здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється: - порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; - порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; - вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; - інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Згідно з п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Вагони на під'їзду колію ПАТ ПівнГЗК" передаються у кількості не більше 240 вісей (п. 7 договору).
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 (п. 8 договору).
Додатковою угодою № 2 від 14.06.2019р. п. 11 викладено в наступній редакції:
Середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів становить:
навантаження: ст. Навантажувальна (колія №3) - концентрат залізорудний -172пв; ст. Навантажувальна (колія №1) - концентрат залізорудний -156пв; ст. Навантажувальна (колія №2) - концентрат залізорудний -185пв; ст. Навантажувальна (колія №6) - концентрат залізорудний -143пв; ст. Навантажувальна (колія №6) - обкотиші - 222пв або 229хп; ст. Навантажувальна (колія №10) - обкотиші - 236пв або 241хп; ст. Концентратна (колія №19 або №20) - обкотиші - 243пв або 253хп;
вивантаження: ст. Навантажувальна (к. №8, вагоноперекидач) флюси, глина бентонітова -216пв; ст. Навантажувальна (колія №9) флюси 63хп; ст. Концентратна (колія №18) флюси 67хп; ст. Концентратна (колія №17, вагоноперекидач) глина бентонітова 188пв.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (п. 12 договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).
Відповідно до п. 14 договору власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до ст. 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі ст. 35 Статуту залізниць України.
У п. 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017р. до 23.12.2022р., включно.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На станцію Рядова під навантаження для відповідача прибували порожні вагони перевізника.
У відповідності із п. 6 договору № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017р. вагони, що прибули на станцію Терни, Рядова для ПрАТ «Північний ГЗК», подаються локомотивом залізниці на одну з колій станції, де проводяться передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні.
Факт забирання вагонів на під'їзну колію підтверджено Пам'ятками ф.ГУ-45 №№606,640, які підписані працівниками комбінату без заперечень.
Тобто, вагони були забрані комбінатом на під'їзну колію та тривалий час знаходились на під'їзній колії, лише після чого виставлені на колії станції Рядова, Терни.
Час знаходження вагонів на під'їзній колії перевищував загальний термін перебування вагонів на під'їзній колії, встановлений п. 12 договору № ПР/М-17-2/14-744/1-110дч.
Внаслідок чого станціями Терни, Рядова у відповідності з п. 5 Правил користування вагонами та п. 3.4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом було нараховано плату за користування вагонами по відомостях ф.ГУ-46 №№ 01079311, 06079320, 11079326, 16079331, 21079333, 01089335, на загальну суму 130 179,96 грн. (з ПДВ).
Дані відомості підписано працівниками комбінату із запереченням такого змісту: «З нарахованою сумою не згодні. Відсутній план навантаження та електронна заявка. Відвантаження обмежено у зв'язку з надзвичайними і невідворотними та об'єктивними обставинами із запровадженням військового стану в Україні, що підтверджує Торгово-промислова палата України».
По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони.
За п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється: порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.
Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення представникам Комбінату вручено не пізніше двох годин після його отримання, як передбачає абз.4 п.10 Р.ІІІ Правил користування вагонами та контейнерами.
Виходячи з положень ст. 46, 47, 119 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 під номерами 01079311, 06079320, 11079326, 16079331, 21079333, 01089335, на загальну суму 130 179,96 грн. (з ПДВ).
Як підтверджується матеріалами справи, відомості плати ф. ГУ-46 ПрАТ «ПІВНГЗК» були підписано із запереченнями: «З нарахованою сумою не згодні. Відсутній план навантаження та електронна заявка. Відвантаження обмежено у зв'язку з надзвичайними і невідворотними та об'єктивними обставинами із запровадженням військового стану в Україні, що підтверджує Торгово-промислова палата України».
Відповідач плату за користування вагонами, у розмірі 130 179,96 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.
За наслідками розгляду позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом спору є вимога АТ "Укрзалізниця" про стягнення з ПрАТ "Північний ГЗК" плати за користування вагонами. Підставою визначено затримку вагонів з вини Відповідача, у зв'язку з чим йому нараховано плату за їх користування.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПрАТ "Північний ГЗК" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.12.2017 р. між сторонами укладено Договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч, про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Договір).
Умовами договору встановлено, що власник колії сплачує АТ "Укрзалізниця" плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, що сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Відповідно до підп. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі № 904/7360/17.
Права, обов'язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України.
Ст. 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999р., пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку.
Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами).
Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами).
Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порт, підприємства.
Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки» відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Відповідно до всіх перелічених вимог станцією Рядова Придніпровської залізниці на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів нарахована плата за користування вагонами.
Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За умовами п. 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, для під'їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Статтею 73 Статуту залізниць України встановлено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Відповідно до ст.ст.74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач своєчасно подав відповідні вагони на приймально-здавальні колії ПрАТ «Північний ГЗК».
Відповідно до умов договору вагони, що прибули на станцію Терни Регіональної філії «Придніпровська залізниця» для ПрАТ «ПівнГЗК», подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Вагони, що прибули на станцію Рядова Регіональної філії «Придніпровська залізниця» для ПрАТ «ПівнГЗК», подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії (п.6 договору про експлуатацію).
Завданням залізниці є доставляти вагони на адресу вантажоодержувача.
По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони.
Факт забирання вагонів на під'їзну колію підтверджено Пам'ятками ф.ГУ-45 №№606,640, які підписані працівниками комбінату без заперечень.
Тобто, вагони були забрані комбінатом на під'їзну колію та тривалий час знаходились на під'їзній колії, лише після чого виставлені на колії станції Рядова, Терни.
Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами, здійснені позивачем, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що при розрахунках порушень не встановлено, вони є обґрунтованими та арифметично вірними.
Доводи Скаржника щодо необхідності врахування вимог телеграмного розпорядження залізниці при проведенні розрахунку суми позову колегія суддів відхиляє, як безпідставні та необгрунтовані, з огляду на наступне.
Телеграмним розпорядженням Департаменту комерційної роботи АТ "Укразлізниця" №ЦМ-13/693 від 05.04.2022р. передбачено, що звільнення замовника від плати за користування вагонами за час існування перелічених у ньому обставин повинно засвідчуватися актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами. Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою затримки вагонів та складання акту. Акт загальної форми не є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, вказаних вище.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що інформація, яка зазначена в актах загальної форми ГУ-23 вказує на те, що ПрАТ "Північний ГЗК" працювало та забирало вагони на свої під'їзні колії цілодобово. Посилань на наявність перешкод пов'язаних із встановленням комендантської години, складені акти загальної форми ГУ-23 не містять. Будь-яких повідомлень станції призначення щодо неможливості забирання вагонів з під'їзної колії, у зв'язку з введенням воєнного стану, матеріали справи також не містять.
Слід зазначити, що суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що затверджене залізницею рішення є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, яке не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів. Тому, позивач мав всі законні підстави нараховувати плату на підставі вказаних Статуту і Правил.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не було надано доказів неможливості своєчасного виконання зобов'язань із забирання вагонів з під'їзної колії саме через запровадження комендантської години і у відповідний період.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2023р. у справі № 904/4193/22 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус