Єдиний унікальний номер 725/3022/23
Номер провадження 2-о/725/107/23
01.05.2023 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судових засідань Ватаманюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вакарчук В.І., про видачу обмежувального припису, -
У квітні 2023 року адвокат Вакачрук В.І. в інтересах заявниці ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаною заявою в якій просив видати обмежувальний припис ОСОБА_2 у вигляді заходів тимчасового обмеження прав, поклавши на неї на строк шість місяців такі обов'язки: -заборону перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 ; заборону наближатися на відстань до 1 км до місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вказаних вимог посилався на те, що заявниця проживає разом із ОСОБА_2 в належній їм на праві спільної власності квартирі, при цьому таке спільне проживання є неможливим, оскільки постійні сварки між ними переросли в конфлікти, піл час яких поведінка ОСОБА_2 є агресивною, остання постійно ображає заявницю, висловлюється нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, завдає психологічного тиску, що зумовлювало неодноразові звернення в поліцію, а саме 08.03.2023 pоку, 25.03.2023 pоку, 29.03.2023 pоку, 30.03.2023 року. За результатами реагування працівників поліції 08.03.2023 року та 29.03.2023 року відносно ОСОБА_2 були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП. Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 16.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Крім того, зазначав, що ОСОБА_2 застосовувала також фізичне насильство до заявниці, внаслідок чого погіршилось здоров'я останньої та, будучи особою похилою віку ОСОБА_1 не здатна захистити свої права у інший спосіб ніж звернутись до суду за винесенням обмежувального припису на максимальний строк, оскільки її особисті звернення до ОСОБА_2 , прохання та проведенні працівниками поліції з нею профілактичні бесіди і притягнення її до адміністративної відповідальності не мають на неї належного впливу та не дають позитивного результату.
Заявниця, її представник, а також заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись судом про час та місце розгляду справи телефонограмою.
Крім того, інформація щодо вказаної справи міститься в загальному доступі в мережі Інтернет за наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/ , де в розділі «Громадянам» вказані відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судового засідання.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Таким чином, дана заява може бути розглянута у відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.3 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З матеріалів справи вбачається, що заявник та заінтересована особа перебувають між собою у родинних відносинах, зокрема ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , останні спільно проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їм та іншим особам на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особою, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Відповідно до листа ГУНП в Чернівецькій області №630/123/01/24-2023 від 11.04.2023 року відповідно до даних Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», за період з 01 січня по 06 квітня 2023 року, на спецлінію «102» ГУНП в Чернівецькій області, з абонентських номерів стільникового зв'язку НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , від ОСОБА_1 , 1947 р.н., за місцем її проживання по АДРЕСА_2 , надійшло 4 звернення (повідомлення), а саме: 08.03.2023, о 17:14 год., щодо вчинення домашнього насильства з боку її дочки ОСОБА_2 , 1968 р.н. Дана подія зареєстрована в єдиному обліку Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області від 08.03.2023 за №6509; 25.03.2023, о 00:09 год., щодо вчинення домашнього насильства з боку її дочок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дана подія зареєстрована в єдиному обліку Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області від 25.03.2023 за № 11436; 29.03.2023, о 20:10 год., щодо вчинення домашнього насильства з боку її дочки ОСОБА_2 . Дана подія зареєстрована в єдиному обліку Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області від 29.03.2023 за № 8848; 30.03.2023, о 13:44 год., щодо вчинення домашнього насильства з боку її дочки ОСОБА_2 . Дана подія зареєстрована в єдиному обліку Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області від 30.03.2023 за №8915.
Крім цього, за результатами реагування працівників поліції за зверненнями (повідомленнями) 08.03.2023 року та 29.03.2023 року, за вчинення домашнього насильства, щодо ОСОБА_2 складено адміністративні матеріали, за статтею 173-2 КУпАП, які в подальшому скеровано до Першотравневого районного суду м.Чернівці, для прийняття рішення згідно чинного законодавства. Також, 08.03.2023, відповідно до статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» щодо ОСОБА_2 винесено терміновий заборонений припис.
Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 16.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП по факту вчинення домашнього насильства відносно матері ОСОБА_1 , що полягало у висловлюванні нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, принижувані честі та гідності. Вказаною постановою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, серед яких зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 (провадження № 61-21337св19) зроблено висновок, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Так, з урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності з дослідженими судом доказами, суд приходить до висновку про доведеність факту того, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо своєї матері, а тому існує висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, а тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту заявниці доцільно видати обмежувальний припис відносно її доньки ОСОБА_2 .
Слід також зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі У 754/11171/19 (провадження N 61-21971св19) згідно якої сформовано правову позицію про те, що тимчасове обмеження права власності кривдника чи права користування житлом з метою забезпечення безпеки потерпілої особи при видачі обмежувального припису в порядку, визначеному Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.
За змістом ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
Разом з тим, за наслідками розгляду справи, суд приходить до висновку, що для досягнення мети обмежувального припису, достатнім буде встановлення відповідних обмежень строком на один місць, а також визначити відстань на яку заборонено кривднику наближатися до місця проживання заявниці в межах 100 метрів, а тому в цій частині заява підлягає частковому задоволенню.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. 1, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 321 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273,315-319, 350-1 - 350-8, 352, 354, 355 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вакарчук В.І., про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_2 (тел. НОМЕР_3 ) строком на 1 (один) місяць, поклавши на неї такі обов'язки:
- заборонити перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме - у квартирі АДРЕСА_1 ;
- заборонити наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , а саме до квартири АДРЕСА_1 .
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області для взяття кривдника на профілактичний облік в порядку, передбаченому ст. 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також Чернівецьку районну військову адміністрацію та виконавчий комітет Чернівецької міської ради.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
За заявою осіб, визначених статтею 350-2 ЦПК України, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або в той самий строк через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна