Справа № 199/3486/23
(3/199/1867/23)
іменем України
01.05.2023 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП -
06.04.2023 приблизно о 20:40 годині ОСОБА_1 перебувала в п'яному вигляді за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї доньки гр. ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, які полягли у висловлюванні нецензурною лайкою на її адресу та погрозою фізичною розправою, в наслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю гр. ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 до суду не з'явилась, була сповіщена про дату, час і місце судового розгляду справи, тобто судом прийнято вичерпні заходи для її повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, визнано можливим розгляд справи у її відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 852491 від 18.02.2023, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
- письмовою заявою ОСОБА_2 в якій просила притягнути до відповідальності її мати ОСОБА_1 з приводу домашнього насильства, а саме: висловлюється нецензурною лайкою в її адрес, погрожує фізичною розправою, при цьому постійно знаходиться в нетверезому стані, на зауваження не реагує;
- рапортом співробітників поліції, згідно якого 06.04.2023 приблизно о 21:57 надійшло повідомлення від заявниці - ОСОБА_2 зі служби 102 про те, що її мати на неї кидається та ображає, а також перебуває у нетверезому стані.
Дослідивши наявні докази, суд вважає, що ОСОБА_1 винна у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Враховуючи обставини справи, особу правопорушника, ступінь вчиненого ним домашнього насильства, суд вважає за можливе обрати ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, що буде необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчинення порушень в майбутньому.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати виною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 340,00 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя І.В. Дяченко