Номер провадження: 22-ц/813/4748/23
Справа № 519/497/21
Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.
Доповідач Пузанова Л. В.
01.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Ігнатенко П.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,
встановив:
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа- ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається на другому курсі у Відокремленому структурному підрозділі “Морехідний фаховий коледж ім.О.І.Маринеска НУ “ОМА”, на денній формі навчання за контрактом, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку йому з вересня 2019 року надає лише вона.
Посилаючись на те, що зі своїх доходів, які складаються із заробітної плати інструктора-методиста басейну, вона не може повністю забезпечити повноцінне навчання сина та його утримання, позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення сином навчання, а саме: до 30 червня 2022року.
Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 12.05.2021 року, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2 400грн до кінця навчання ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд допустив негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць та вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою від 25 травня 2022року суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів скарги зазначив, що в порушення вимог статті 199 СК України суд не врахував, що батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання та у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними 23 років лише за умови, що вони (батьки) можуть надавати матеріальну допомогу.
Він такої допомоги надавати синові не може через низьку заробітну плату, розмір якої є нижчим від мінімально встановленої в Україні заробітної плати, із якої з нього стягується заборгованість за аліментами на користь позивачки. Крім того, на його утриманні перебуває також його малолітня донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а виплату заробітної плати роботодавцем припинено, так як він не може виконувати свої службові обов'язки внаслідок бойових дій на території Херсонської області, яка на цей час є окупованою територією.
Вказав також на те, що суд не врахував його доводів з приводу відсутності у позивачки права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітнього сина, враховуючи що вона не підтвердила належними доказами факт свого проживання із сином.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що ціна позову у цій справі становить 14 400гривень (2400х6) та є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2023 року становить 268 400грн, і не віднесена частиною четвертою статті 274 ЦПК України до переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення суду першої інстанції розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи, тобто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до положень сімейного законодавства батьки мають рівні обов'язки щодо утримання повнолітніх сина, дочки, які продовжують навчання, та відповідач може надавати матеріальну допомогу синові, який її потребує у зв'язку із навчанням.
В процесі розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який з 01 вересня 2019року навчається у Відокремленому структурному підрозділі “Морехідний фаховий коледж ім.О.І.Маринеска Національного університету “Одеська морська академія” денної форми здобуття освіти (навчання за кошти фізичної особи). Строк закінчення фахового коледжу - 30 червня 2022року (а. с. 10, 11).
Договір про надання освітніх послуг за денною формою навчання ОСОБА_5 укладено із закладом освіти 15.08.2019 року матір'ю ОСОБА_6 , яка зобов'язалася здійснювати плату за надання послуг. Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору вартість освітніх послуг визначено на весь термін навчання у розмірі 49 500грн (по 16 500грн за кожний рік навчання), (а. с.12-13).
Крім оплати за навчання позивачка несе витрати на оплату форми для навчання, за організацію охорони, проживання та забезпечує життєдіяльність сина (а. с. 42-46, 83, 88-91).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Враховуючи, що син відповідача на день звернення до суду та на час вирішення судом справи не досяг 23 років, продовжує навчання, не працює, так як навчання на денній формі позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітнього сина, однак від виконання свого обов'язку ухиляється, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання до кінця строку навчання, який не перевищує досягнення ним 23-річного віку.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних та достатніх доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Зокрема, посилання відповідача на низький рівень оплати його праці на посаді водія транспортних засобів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , колегія суддів оцінює критично, зважаючи на те, що роботодавцем ОСОБА_8 за наведеним ним трудовим договором є його дружина і це дає їм обом можливість погодити самий мінімальний рівень заробітної плати, маючи на меті зменшити виплати, в тому числі і щодо зобов'язань з виплати аліментів.
Натомість ОСОБА_1 , 1980 року народження, є працездатною здоровою людиною і не позбавлений можливості захистити інтереси свого сина та допомогти йому отримати відповідну освіту та професію, забезпечивши на час навчання грошовими коштами, необхідними для його життєдіяльності, в той час син в такій можливості обмежений.
Зазначивши про свої фінансові можливості через низький рівень оплати праці, відповідач не вказав які заходи ним вживалися для їх покращення та які обставини спонукали його погодитися виконувати роботу з таким низьким рівнем оплати праці. Не надав відповідач і доказів, які б підтвердили відсутність у нього інших доходів, за рахунок яких він забезпечує свою та своєї сім'ї життєдіяльність, адже отримувана ним офіційно заробітна плата є надто низькою та поза всяким сумнівом не може бути єдиним доходом для цього.
Необґрунтованими колегія суддів вважає також доводи скаржника про відсутність у позивачки права на звернення до суду з цим позовом з посиланням на частину третю статті 199 СК України, якою передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Так, до відзиву на заяву відповідача про перегляд заочного рішення позивачка додала видану ОСББ “Перший власник” 14 лютого 2022року довідку про склад сім'ї, відповідно до якої вона та син зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та акт про фактичне місце проживання, складений головою правління ОСББ “Перший власник” 08.02.2022року, про те, що позивачка та її син ОСОБА_3 проживають за наведеною вище адресою (а. с. 85, 86).
Позивачка підтвердила належними та достатніми доказами той факт, що на навчання сина нею витрачено 68 577грн без врахування вартості проїзду до місця навчання, проживання, одягу, харчування, ксероксу матеріалів для навчання, підручників, тощо, в той час як відповідач як батько таких витрат не ніс, а сплачував на користь позивачки заборгованість зі сплати аліментів до досягнення сином повноліття, розмір якої становив з січня по березень 2021 року 1 926грн в місяць, в квітні 2021року- 1906грн 16коп., з травня по жовтень 2021 року- 1 000грн в місяць (а. с.60).
При визначенні розміру аліментів з відповідача суд взяв до уваги, що витрати на утримання сина повинні нести обоє батьків, можливість надання утримання другим з батьків (матір'ю) та зменшив витребуваний позивачкою розмір аліментів із 3 000грн до 2 400грн.
Колегія суддів навіть з врахуванням того, що на утриманні відповідача перебуває також його малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не вбачає підстав для зменшення наведеної вище суми аліментів чи для відмови у стягненні аліментів.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374. 375 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л. В. Пузанова
Судді: Л. П. Воронцова
П. Я. Ігнатенко