ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2023Справа № 910/969/22 (910/11/23)
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)
про розірвання договору та стягнення 98 292,52грн.
у межах справи №910/969/22
За заявою Фізичної особи-підприємця Роскіна Олега Романовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Представники сторін: не викликались.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" у зв'язку з наявною заборгованістю.
02.01.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення з відповідача 98 292,52грн. боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" 98 292,52грн. боргу залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 7 (семи) днів з дня вручення даної ухвали.
До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі суду від 23.01.2023.
У відповідності до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвала про відкриття провадження у справі від 16.02.2023 вручена позивачу 01.03.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493912948 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.
Також, ухвала про відкриття провадження у справі від 16.02.2023 вручена відповідачу в особі ліквідатора Перепелиці В.В. 28.02.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493912956 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.01.2020 через фізичну особу-підприємця Вієнко В.А., як турсубагента, ТОВ «На канікули України», як турагента, між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна", як туроператором, укладено договір на туристичне обслуговування № МЗТ/18-254386 (надалі -Договір).
Відповідно до пункту 1.2. договору туроператор через турсубагента зобов'язується забезпечити надання комплекту туристичних послуг (надалі - Туристичний продукт/ Турпродукт), а замовник зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість турпродукту за цим договором зазначається в рахунку на оплату туристичних послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору, та дійсний протягом одного банківського дня.
Відповідно до п. 5.1 договору туроператор зобов'язаний забронювати та надати Замовнику турпродукт (пакет туристичних та пов'язаних послуг), замовлених замовником в повному обсязі, кількості, якості та у визначені цим Договором терміни, про які сторони попередньо домовилися, за умови сплати повної вартості турпродукту замовником у строки, встановлені даним Договором та додатками до нього.
Згідно з п.5.3 договору туроператор зобов'язаний у випадку виникнення обставин, що роблять неможливими надання замовнику послуг з вини Туроператору (за винятком випадків форс-мажорних обставин та відмова консульських установ у видачі замовнику та/або туристам) у разі невжиття заходів для заміни замовлених послуг па альтернативні, повернути кошти, оплачені замовником, в т.ч. туристом, за врахуванням фактично понесених туроператором, турсубагентом витрат.
У додатку № 1 до договору від 31.01.2020 № МЗТ/18-254386 погоджено загальну вартість турпродукту в сумі 68 292,52 грн. на трьох туристів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
На виконання умов договору ОСОБА_4 у повному обсязі сплатила за надання туристичних послуг на рахунок фізичної особи-підприємця Вієнко В.А. суму в розмірі 68292,52 грн., що підтверджується дублікатами квитанцій від 31.05.2021 № 0.0.2145192814.1 на суму 6845 грн., від 31.01.2020 № 0.0.160107762.1 на суму 20000 грн., від 03.02.2020 № 0.0.1603843469.1 на суму 41447,52 грн.
Із матеріалів справи слідує, що позивачу надано лист бронювання № CFU14060AF від 03.08.2020 щодо підтвердження бронювання та виліту на 18.06.2021 по 02.07.2021 до Греції, о. Корфу, а також надано ваучери № CFU14060AF по вказаному туру на трьох осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Дубовик Юлії.
17.06.2021 позивачу від турсубагента стало відомо про скасування виліту. Згідно розміщених на сайті https://www.mouzenidis.com/uk-ua/news/2021-06-17/mzt_breaking_news даних: «За отриманою 17.06.2021 інформацією у зв'язку з операційними та технічними можливостями компанією Mouzenidis Travel А.Е. (Греція) тимчасово, в період з 18.06.2021 по 26.06.2021, припиняється прийом і обслуговування нових клієнтів на території Греції, якщо про інше не повідомлено окремо по бронюванню».
У свою чергу, позивач направив заяву до відповідачів про повернення грошових коштів внаслідок ануляції туру з вини туроператора, однак грошові кошти не отримав.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно із ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
У відповідності до ст. 305 Господарського кодексу України відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.
Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про туризм" туристичні оператори юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
За правилом ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.
Як передбачено ч. 12 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь.
У статті 25 Закону України "Про туризм" встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
Статтею 33 Закону України "Про туризм" передбачено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Тобто, згідно із наведеною нормою закону саме туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20), від 30 серпня 2021 року у справі № 559/1604/18 (провадження № 61-782св20).
Таким чином, враховуючи, що відповідач, діючи в особі Туроператора, порушив умови договору на туристичне обслуговування від 31.01.2020 № МЗТ/18-254386, не надав передбачені послуги та не повернув позивачу повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів у розмірі 68 292,52 грн.
Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України "Про туризм").
Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.
Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону України "Про туризм" турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Беручи до уваги, що не надання відповідачем передбачених послуг за договором на туристичне обслуговування від 31.01.2020 № МЗТ/18-254386 позбавило позивача на отримання відповідної послуги - туристичного туру, задля якого такий договір укладався, суд дійшов висновку задовольнити позовну вимогу про розірвання укладеного між сторонами договору.
Згідно з частиною 3 статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Щодо пред'явлених позовних вимог про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання договору про надання туристичних послуг та відмовою в поверненні грошових коштів, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із Глобальним етичним кодексом туризму, туристичну діяльність необхідно здійснювати в гармонії із специфічними особливостями і традиціями приймаючих регіонів і країн, дотримуючись при цьому їх законів, звичаїв і традицій.
Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У той же час, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачем моральної шкоди, яка призвела до погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Ураховуючи те, що вимоги позову в цій частині не обґрунтовані належним чином та не доведені жодними доказами, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. моральної шкоди відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Розірвати Договір на туристичне обслуговування від 31.01.2020 № МЗТ/18-254386, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 68 292 (шістдесят вісім тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 52 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) у дохід Державного бюджету України 1 819 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 53 коп. судового збору.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.04.2023.
Суддя Д.В. Мандичев