номер провадження справи 4/166/22
20.04.2023 Справа № 908/2653/22
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18)
про стягнення 5 768 622,70 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Грамчук М.О., на підставі довіреності № 01Др-107-1222 від 16.12.2022;
від відповідача - Криворучко О.Г., на підставі довіреності № 22 від 21.12.2022;
20.12.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 15.12.2022 (вх. № 2897/08-07/22 від 20.12.2022) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя про стягнення 3 108 418,34 грн. заборгованості (основного боргу) за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094212RBOBAP016.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022 справу № 908/2653/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2653/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/166/22, підготовче засідання призначено на 23.01.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2653/22 до 27.03.2023, підготовче засідання відкладено на 27.02.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 судом прийняті до розгляду збільшені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 4 446 117,64 грн. заборгованості (основного боргу) за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094212RBOBAP016, судом продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» строк для подання відзиву на позовну заяву до 07.02.2023 включно, підготовче засідання відкладено на 22.03.2023.
В судовому засіданні 22.03.2023 судом прийняті до розгляду уточнені та збільшені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 5 768 622,70 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094212RBOBAP016, в тому числі 4 446 117,64 грн. основного боргу, 966 397,96 грн. пені, 286 735,80 грн. інфляційних втрат та 69371,27 грн. 3 % річних; в підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 29.03.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання від 22.03.2023.
29.03.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» надійшов Відзив на уточнену позовну заяву вих. № 25-16/248 від 29.03.2023 (вх. № 6552/08-08/23 від 29.03.2023), який прийнятий судом до розгляду та залучений до матеріалів справи № 908/2653/22.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 підготовче провадження у справі № 908/2653/22 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.04.2023.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.04.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання від 05.04.2023.
В судове засідання 20.04.2023 з'явилися представники сторін, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».
В судовому засіданні 20.04.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені позивачем вимоги, які є предметом розгляду у даній справі, викладені в позовній заяві, уточненій позовній заяві вих. № б/н від 21.03.2023 (вх. № 5969/08-08/23 від 22.03.2023) та мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 6, 11, 526, 546, 547, 549, 551, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст., ст. 193, 216, 230 ГК України, положення Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕП № 2494 від 30.09.2015. Мотивуючи заявлені вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати місячної вартості величини замовленої потужності за період з березня 2022 року по січень 2023 року, у зв'язку із чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 4 446 117,64 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати вартості величини замовленої потужності природного газу, позивачем на підставі положень п. 8.2 договору розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 та ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу пеня в сумі 966 397,96 грн., втрати від інфляції в сумі 286 735,80 грн. та 3 % річних в розмірі 69 371,27 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 4 446 117,64 грн. основного боргу, 966 397,96 грн. пені, 286 735,80 грн. інфляційних втрат та 69371,27 грн. 3 % річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 86 529,34 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).
05.04.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» подано клопотання б/н від 05.04.2023 (вх. № 7233/08-08/23 від 05.04.2023), яким позивач просить суд розгляд питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» у зв'язку із розглядом справи № 908/2653/22, здійснити після прийняття рішення у справі № 908/2653/22.
Відповідач у Відзиві на уточнену позовну заяву вих. № 25-16/248 від 29.03.2023 не заперечив наявність заборгованості перед позивачем з оплати вартості величини замовленої потужності за період з березня 2022 року по січень 2023 року за договором розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 в розмірі 4 446 117,64 грн. Проте, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» не погоджується частково з нарахуванням 3 % річних та пені з огляду на строки отримання відповідачем рахунків на оплату за спірний період. При вирішені спору у даній справі відповідач просить суд врахувати, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України з 24.02.2022 на всій території України введено режим воєнного стану, який наразі діє до 20.05.2023. Починаючи з 26.02.2022 по теперішній час на території Запорізької області ведуться військові дії. ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» розташовано в межах міста Запоріжжя та є об'єктом підвищеної небезпеки як для людей, так і для довкілля. 24.02.2022 ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» отримало повідомлення № 478/01-6 від АТ «ДНІПРОАЗОТ» про зупинку роботи виробничих потужностей АТ «ДНІПРОАЗОТ» пов'язану з початком військових дій на території України та неможливістю виконання зобов'язань на поставку хімічної продукції в поточному 2022 році, зокрема, хлору рідкого. 26.02.2022 ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» отримало повідомлення від ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» № 33/2009739 «Щодо можливого припинення постачання води», в якому зазначалося, що у зв'язку із проведенням військових дій в регіоні можливе аварійне припинення водопостачання від водороздільних мереж ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь». 01.03.2022 відповідачу надійшов лист Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради № 140/03-02 з проханням негайно зменшити запаси хімічно-небезпечних речовин до мінімально можливих об'ємів. Таким чином, у зв'язку з веденням на території України та в Запорізькій області воєнних дій була суттєво порушена логістика постачання на комбінат сировини, матеріалів та обладнання, без чого виробництво продукції неможливо. Враховуючи сукупність всіх вищезазначених факторів та обставин, необхідність дотримання вимог безпеки виробництва, збереження життя та здоров'я людей як у м. Запоріжжя, так і Запорізькій області та у прилеглих областях, проблеми з поставками сировини необхідної для безперервного, нерозривного циклу виробництва, порушення логістичних зв'язків, керівництвом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» було прийнято рішення про позапланову безаварійну зупинку ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», оформлене наказом в.о. директора ТОВ «ЗТМК» від 02.03.2022 № 174 «Про організацію позапланової безаварійної зупинки комбінату», та, як наслідок, можливість своєчасного виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати за газ, отриманий за спірний період. Отже, відсутність можливості здійснювати погашення заборгованості перед позивачем зумовлена зупинкою виробництва ТОВ «ЗТМК» та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з введенням воєнного стану. Окрім того, за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЗТМК» за три квартали 2022 року збиток від операційної діяльності склав 377 563 339 грн. У зв'язку з тим, що борги протягом тривалого часу накопичувались, а збитковість ТОВ «ЗТМК» не давала можливості їх погашати, кредиторська заборгованість ТОВ «ЗТМК» сягає 3 022 528 тис.грн. Ситуація ускладнюється й тим, що дебіторська заборгованість, яка обліковується на ТОВ «ЗТМК» загалом складає 106 971 тис.грн., а сума ПДВ, яка задекларована до бюджетного відшкодування грошовими коштами та невідшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ «ЗТМК» становить 18 132 102 грн. В даних умовах ТОВ «ЗТМК» не в змозі сплати заборгованість у сумі 4 446 117,64 грн. основного боргу, а також пеню, суму інфляційних втрат та 3 % річних. В той же час, ТОВ «ЗТМК» вживаються заходи щодо початку випуску продукції, виробництво якої може провадитись в умовах воєнного часу, оскільки, не пов'язано з використанням сильнодіючих отруйних речовин, зокрема виробництво шлаку титанового, що в свою чергу надасть відповідачу можливість отримувати обігові кошти для поступового погашення грошових зобов'язань, що виникли, зокрема і перед позивачем, та дозволить Товариству відновити основну виробничу діяльність - випуск титана губчастого, після завершення воєнних дій та погасити заборгованість, яка виникла. На підставі зазначеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» в частині стягнення 3 % річних та пені згідно наведеного відповідачем контррозрахунку, а також посилаючись на приписи ст., ст. 239, 331 ГПК України, враховуючи в сукупності всі вище наведені обставини, ведення на території Запорізького регіону активних військових дій, вкрай складний фінансовий стан ТОВ «ЗТМК» та фактичну зупинку роботи комбінату з 02.0.2022, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі на один рік з дня набрання законної сили рішенням у справі № 908/2653/22. Стосовно стягнення 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то відповідач не погоджується з їх стягненням та вважає заявлену позивачем суму таких витрат документально не підтвердженою.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі за текстом скорочено - ТОВ «ЗТМК», відповідач у справі, Споживач) приєдналося до умов Типового договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 та є загальнодоступним, шляхом підписання заяви-приєднання № 094212RBOBAP016.
Відповідно до заяви-приєднання від 01.01.2016 № 094212RBOBAP016 до системи газопостачання підключено газоспоживче обладнання згідно з додатками.
Отже, між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (станом на час виникнення спірних відносин - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», позивач у справі) - оператор ГРМ та ТОВ «ЗТМК», як непобутовим споживачем, укладено Договір № 094212RBOBAP016 розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01.01.2016 за № 094212RBOBAP016 до умов Типового договору розподілу природного газу (далі - Договір розподілу).
За умовами типового договору розподілу природного газу:
- оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1);
- обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2.);
- споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником (п.3.1);
- облік (у т.ч. приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 5.1.);
- визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором (п. 5.2.);
- порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору (п. 5.4.);
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до договору відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік:
- оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1);
- тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу. (п. 6.2);
- величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3);
- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4);
- у випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою: Вм = к х Т х
За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої Споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає Споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.
Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.
Розбіжності щодо вартості перевищення річної замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість перевищення річної замовленої потужності, яку Споживач зобов'язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними Оператора ГРМ (п. 6.5);
- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6).
- у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором (п. 8.2).
Розмір плати за замовлену потужність розраховується індивідуально для кожного споживача. За основу розрахунку береться обсяг споживання газу за минулий газовий рік в період з початку жовтня до кінця вересня. Цей індивідуальний об'єм використаного природного газу поділяється на 12 рівних частин та помножується на встановлений НКРЕКП для оператора ГРМ тариф на послуги з розподілу природного газу.
Газовий рік - це проміжок часу з 1 жовтня по 30 вересня. Щомісячний платіж за доставку газу розраховується наступним чином: сума кубів газу, спожитого за газовий рік, множиться на тариф на доставку. Результат ділиться на 12 рівних платежів, які сплачуються щомісячно впродовж року.
Відповідно до аб. 7 п. 2 гл. 6 р. VI Кодексу ГРС споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об'єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Як встановлено судом з фактичних обставин справи, на виконання умов Договору розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 сторонами підписано Акти наданих послуг на загальну суму 3 108 418,38 грн.:
- № ЗПЯ82004466 від 31.03.2022 на суму 444 059,77 грн.;
- № ЗПЯ82005866 від 30.04.2022 на суму 444 059,77 грн.;
- № ЗПЯ82006717 від 31.05.2022 на суму 444 059,76 грн.;
- № ЗПЯ82008404 від 30.06.2022 на суму 444 059,77 грн.,
- № ЗПЯ82009075 від 31.07.2022 на суму 444 059,77 грн.;
- № ЗПЯ82011544 від 30.09.2022 на суму 444 059,77 грн.;
- № ЗПЯ82012342 від 31.10.2022 на суму 444 059,77 грн.;
Крім того, позивачем надавалися відповідачу для підписання наступні Акти наданих послуг на загальну суму 1 332 179,29 грн., які відповідачем у встановленому Договором та чинним законодавством порядку не підписані:
- № ЗПЯ82010228 від 31.08.2022 на суму 444 059,76 грн.;
- № ЗПЯ82013480 від 30.11.2022 на суму 444 059,76 грн.;
- № ЗПЯ82014229 від 31.12.2022 на суму 444 059,77 грн.
Відповідно до умов Договору для оплати позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки за період з березня 2022 року по січень 2023 року на загальну суму 4 446 117,64 грн.:
- № 62001475 від 01.02.2022 на суму 444 059,77 грн.,
- № 62002828 від 01.03.2022 на суму 444 059,77 грн.,
- № 62003537 від 01.04.2022 на суму 444 059,76 грн.,
- № 62004553 від 02.05.2022 на суму 444 059,77 грн.,
- № 62005508 від 01.06.2022 на суму 444 059,77 грн.,
- № 62006434 від 01.07.2022 на суму 444 059,76 грн.,
- № 62007216 від 01.08.2022 на суму 444 059,77 грн.,
- № 62008155 від 01.09.2022 на суму 444 059,77 грн.,
- № 62009195 від 03.10.2022 на суму 444 059,76 грн.,
- № 62010049 від 01.11.2022 на суму 444 059,77 грн.,
- № 63000134 від 02.01.2023 на суму 5520,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що рахунки на оплату № 62001475 від 01.02.2022, № 62002828 від 01.03.2022, № 62003537 від 01.04.2022, № 62004553 від 02.05.2022, № 62005508 від 01.06.2022 і № 62006434 від 01.07.2022 направлялися позивачем на адресу відповідача з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6903530787330) та отримані останнім 25.07.2022, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» трекінгу доставки поштового відправлення.
Рахунки на оплату № 62007216 від 01.08.2022, № 62008155 від 01.09.2022 та акт наданих послуг з розподілу природного газу (потужність) № ЗПЯ82010228 від 31.08.2022 направлялися позивачем на адресу відповідача з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6903530936335) та отримані останнім 20.09.2022, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» трекінгу доставки поштового відправлення.
Рахунки на оплату № 62009195 від 03.10.2022, № 62010049 від 01.11.2022 та № 63000134 від 02.01.2023 направлялися позивачем на адресу відповідача з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6903531305932) та отримані останнім 24.01.2023, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» трекінгу доставки поштового відправлення.
Акти наданих послуг з розподілу природного газу (потужність) № ЗПЯ82013480 від 30.11.2022 і № ЗПЯ82014229 від 31.12.2022 направлялися позивачем на адресу відповідача з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6903531306963) та отримані останнім 30.01.2023, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» трекінгу доставки поштового відправлення.
Відповідачем зазначені факти не оспорюються.
ТОВ «ЗТМК» послуги з розподілу природного газу у встановлених Договором порядку та строки не оплачені, у зв'язку з чим позивачем направлялася відповідачеві Претензія за вих. № 690-Пя-10152-0922 від 01.09.2022 щодо погашення заборгованості за період з березня 2022 року по вересень 2022 року в сумі 3 108 418 34 грн.
Відповідачем вказана претензія отримана 05.09.2022, проте залишена без відповіді та задоволення.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості величини замовленої потужності за період з березня 2022 року по січень 2023 року за Договором розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 5 768 622,70 грн. заборгованості за Договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094212RBOBAP016, в тому числі 4 446 117,64 грн. основного боргу, 966 397,96 грн. пені, 286 735,80 грн. інфляційних втрат та 69371,27 грн. 3 % річних.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін уданому спорі врегульовані умовами Договору розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 суду не надано.
Спірні правовідносини, які виникли між споживачем (відповідачем) та газорозподільною організацією (позивачем) унормовані Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № VIII, Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС, затвердженим постановою НКРЕП № 2494 від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 від 06.11.205, постановою НКРЕП № 2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Згідно п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Як встановлено ч. 1 статті 37 вказаного Закону оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Так, АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» є Оператором газорозподільних мереж, який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201.
Згідно п. 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Умовами п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРС споживачі, у т.ч. побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Як передбачено статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. (п. 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС)
Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу». Типовий договір розподілу природного газу (далі - типовий договір) є публічним (стаття 633 ЦК України) та договором приєднання (стаття 634 ЦК України). Умови Типового договору є однаковими для всіх споживачів України.
Типовий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідач, як споживач природного газу, уклав з позивачем відповідний Договір шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 094212RBOBAP016.
Факт надання позивачем послуг з розподілу природного газу за спірний період підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
При цьому, акти наданих послуг № ЗПЯ82004466 від 31.03.2022, № ЗПЯ82005866 від 30.04.2022, № ЗПЯ82006717 від 31.05.2022, № ЗПЯ82008404 від 30.06.2022, № ЗПЯ82009075 від 31.07.2022, № ЗПЯ82011544 від 30.09.2022, № ЗПЯ82012342 від 31.10.2022 підписані відповідачем без заперечень.
Акти наданих послуг № ЗПЯ82010228 від 31.08.2022, № ЗПЯ82013480 від 30.11.2022 і № ЗПЯ82014229 від 31.12.2022 відповідачем хоча і не підписані, проте отримані, що підтверджується дослідженими судом фактичними обставинами справи та самим відповідачем не заперечується.
Відповідач свого обов'язку щодо оплати позивачу наданих послуг з розподілу газу за період березень 2022 року - січень 2023 року на суму 4 446 117,64 грн. не виконав. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за Договором розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 визнав, про що зазначив у Відзиві на уточнену позовну заяву вих. № 25-16/248 від 29.03.2023 (вх. № 6552/08-08/23 від 29.03.2023).
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. (ч. 4 ст. 191 ГПК України)
Суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині основного боргу не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в цій частині та ухвалення відповідного рішення.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з розподілу газу станом на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, відповідачем визнаються позовні вимоги в цій частині, суд вважає доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 4 446 117,64 грн.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 8.2 Договору, яким визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором
Оскільки судом встановлений та сторонами не заперечується факт порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг з розподілу газу за спірний період у передбачені Договором розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 строки та розмірі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними та обґрунтованими.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 становить 966 397,96 грн.
При цьому, відповідно до розрахунку позивача за порушення строків розрахунків по рахункам № 62001475 від 01.02.2022, № 62002828 від 01.03.2022, № 62003537 від 01.04.2022, № 62004553 від 02.05.2022, № 62005508 від 01.06.2022 і № 62006434 від 01.07.2022 пені розрахована позивачем за період з 26.07.2022 по 27.01.2023; по рахункам № 62007216 від 01.08.2022 та № 62008155 від 01.09.2022 пеня розрахована за період з 21.09.2022 по 20.03.2023; по рахункам № 62009195 від 03.10.2022, № 62010049 від 01.11.2022 та № 63000134 від 02.01.2023 пеня розрахована за період з 25.01.2023 по 20.03.2023.
Відповідач не погодився з наданим позивачем розрахунком пені та надав суду свій контррозрахунок, в якому з посиланням на умови п. 6.4, 6.6 Договору, вважає, що останнім днем оплати по рахунку № 62006434 від 01.07.2022 є 31.07.2022, а період нарахування пені за цим рахунком настає 01.08.2022.
Як вже зазначалося судом раніше, розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 6.4 Договору). Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ (п. 6.6 Договору).
Враховуючи наведені положення Договору, суд вважає доречними та обґрунтованими заперечення відповідача на наданий позивачем розрахунок пені та приймає до уваги наданий відповідачем контррозрахунок.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано неправильно, оскільки позивачем допущено помилку при визначені граничного строку оплати по рахунку № 62006434 від 01.07.2022 і період нарахування пені в даному випадку становить з 01.08.2022 по 27.01.2023.
Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 962 748,15 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 962 748,15 грн. пені. В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволені позову відмовляється.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 69 371,27 грн. 3 % річних та 286 735,80 грн. інфляційних втрат.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 69 371,27 грн. 3 % річних, які розраховані наступним чином: по рахункам № 62001475 від 01.02.2022, № 62002828 від 01.03.2022, № 62003537 від 01.04.2022, № 62004553 від 02.05.2022, № 62005508 від 01.06.2022 і № 62006434 від 01.07.2022 за період з 26.07.2022 по 20.03.2023; по рахункам № 62007216 від 01.08.2022 та № 62008155 від 01.09.2022 за період з 21.09.2022 по 20.03.2023; по рахункам № 62009195 від 03.10.2022, № 62010049 від 01.11.2022 та № 63000134 від 02.01.2023 за період з 25.01.2023 по 20.03.2023.
Відповідач не погодився з наданим позивачем розрахунком 3 % річних та надав суду свій контррозрахунок, в якому з посиланням на умови п., п. 6.4, 6.6 Договору, вважає, що останнім днем оплати по рахунку № 62006434 від 01.07.2022 є 31.07.2022, а період нарахування 3 % річних за цим рахунком настає з 01.08.2022.
Приймаючи до уваги положення п., п. 6.4, 6.6 Договору, на які посилається відповідач, суд вважає доречними та обґрунтованими заперечення відповідача на наданий позивачем розрахунок 3 % річних та приймає до уваги наданий відповідачем контррозрахунок.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що розрахунок позивачем виконано неправильно, оскільки позивачем допущено помилку при визначені граничного строку оплати по рахунку № 62006434 від 01.07.2022 і період нарахування 3 % річних в даному випадку становить з 01.08.2022 по 20.03.2023.
Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в загальному розмірі 69 152,28 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 69 152,28 грн. 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення річних відсотків в задоволені позову відмовляється.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 286 735,80 грн., які розраховані наступним чином: по рахункам № 62001475 від 01.02.2022, № 62002828 від 01.03.2022, № 62003537 від 01.04.2022, № 62004553 від 02.05.2022, № 62005508 від 01.06.2022 і № 62006434 від 01.07.2022 за період з серпня 2022 року по лютий 2023 року; по рахункам № 62007216 від 01.08.2022 та № 62008155 від 01.09.2022 за період з жовтня 2022 року по лютий 20232 року; по рахункам № 62009195 від 03.10.2022, № 62010049 від 01.11.2022 та № 63000134 від 02.01.2023 за період лютий 2023 року.
Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 286 735,80 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на один рік з дня набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.
Отже, визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Законодавець визначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
В обґрунтування клопотання про надання відстрочки відповідач посилається на військову агресію збройних сил Російської Федерації проти України та введення на території України режиму воєнного стану, а також зазначив, що ведення на території Запорізького регіону активних військових дій, вкрай складний фінансовий стан ТОВ «ЗТМК» та фактична зупинка роботи комбінату з 02.0.2022 у сукупності призвело до того, що в даних умовах ТОВ «ЗТМК» не в змозі сплати заборгованість у сумі 4 446 117,64 грн. основного боргу, а також пеню, суму інфляційних втрат та 3 % річних, що підставою для надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду
Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення докази та обставини, на які він посилається, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення цієї заяви з урахуванням наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжений до 20.05.2023.
Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Тобто, в даному випадку саме відповідач повинен довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання рішення сулу у справі № 908/154/22.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується своєчасного і повного виконання ТОВ «ЗТМК» умов Договору розподілу природного газу № 094212RBOBAP016 від 01.01.2016 відповідач не надав.
Крім того, суд відзначає, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Поряд з цим, надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб'єкту господарювання.
За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України режиму воєнного стану, як на підставу для надання відстрочення виконання рішення, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди позивача на надання відстрочки, правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду відсутні.
Втім суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений можливості звернутися із заявою в порядку ст. 331 ГПК України знову, надавши документи, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, та відповідні докази.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву в частині розрахунку пені та 3 % річних прийняті судом до уваги та враховані при вирішенні спору.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 446 117,67 грн. основного боргу, 962 748,15 грн. пені, 69 152,28 грн. трьох відсотків річних та 286 735,80 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
В уточненій позовній заяві зазначено лише (без надання розрахунку), що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести на правничу допомогу, складає 10 000,00 грн.
В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви не надано жодного документа.
У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також позивачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В судовому засіданні 07.02.2023 в судових дебатах представником позивача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
05.04.2023 позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розгляд питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» у зв'язку із розглядом справи № 908/2653/22, здійснити після прийняття рішення у справі № 908/2653/22.
Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 129, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя про стягнення 5 768 622,70 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094212RBOBAP016 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код юридичної особи 38983006) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716) 4 446 117 (чотири мільйони чотириста сорок шість тисяч сто сімнадцять) грн. 67 коп. основного боргу, 962 748 (дев'ятсот шістдесят дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 15 коп. пені, 69 152 (шістдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 28 коп. 3 % річних, 286 735 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 80 коп. інфляційних втрат та 86 471 (вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 31 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 01» травня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.