Справа № 127/1394/23
Провадження № 33/801/336/2023
Категорія: 225
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М.
Доповідач: Копаничук С. Г.
27 квітня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2023 року, якою визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №427641 від 29.12.2022 року, того ж дня близько 00 год. 50 хв водій ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів під час комендантської години, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП та накладено на нього стягнення у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з розстрочкою його сплати на шість місяців рівними частинами по 2 834,35 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати, а у справі постановити нову, якою закрити провадження в справі, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказав, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які докази здійснення ним господарської діяльності із перевезення пасажирів. Також, матеріали справи не містять доказів того, що він здійснював діяльність з перевезення пасажирів систематично, відомостей про осіб яких він перевозив та отримання ним доходів від такого перевезення, що є необхідною, передбаченою ст. 42 ГК України, умовою здійснення господарської діяльності та притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на нормативний акт , який передбачає відповідальність за вказане правопорушення. Оскільки факт здійснення ним господарської діяльності з перевезення пасажирів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП, не підтверджений достатніми, допустимими і достовірними доказами, відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за вищевказаною статтею.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, постанови суду в межах доводів апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, суд виходив з того, що його вина цілком доведена та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №427641 від 29.12.2022 року, рапортом капітана поліції Вадима Журавського, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 .
Однак з таким висновком суду, апеляційний суд погодитися не може, виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів навності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП , заслуговують на увагу.
Диспозицією частини 1 статті 164 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Отже, матеріали справи повинні підтверджувати склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП: провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та з порушенням умов ліцензування.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказані ознаки правопорушення, зазначені у протоколі про адміністративне правопрушення, матеріалами справи не підтверджені.
Так, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно із з п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, як перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Тобто, відповідно до вищезазначених норм закону, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП суду мали бути надані докази того, що він систематично здійснював господарську діяльність з перевезень пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без відповідної ліцензії та отримував від здійснення зазначеного виду діяльності дохід.
Однак, достатніх, допустимих та достовірних доказів систематичного здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності з перевезень пасажирів на таксі та відсутність в останнього державної реєстрації як суб'єкта господарювання і ліцензії, матеріали справи не містять.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними, допустимими та достовірними доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП. В даному протоколі та інших матеріалах справи відсутні відомості щодо конкретних осіб (пасажирів), яким ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення та про отримання ним від цих осіб доходу за надану послугу.
Крім того, оскільки ч.1 ст. 164 КУпАП, є бланкетною нормою та має відсилочний характер на Закон України «Про автомобільний транспорт» і Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а тому в протоколі необхідно було зазначити, яку норму вказаного Закону було порушено, чого не зроблено. У зв'язку з чим, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Проте, суд першої інстанції на зазначені факти не звернув увагу, в порушення вимог ст. 245 КУпАП формально віднісся до розгляду справи, не з'ясував всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, визнавши ОСОБА_1 винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З таких обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази об'єктивного складу правопорушення по здійсненні ОСОБА_1 господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та ліцензії, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 185, 251, 247, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області 23.03.2023 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя : С. Г. Копаничук