18 квітня 2023 року м. Рівне №460/52392/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В.; представника позивача: Красовського В.Б., представника відповідача: Сліпчука О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімік" до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Едімік» (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 22/16 від 30.11.2022.
Стислий виклад позицій сторін.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС в Хмельницькій області було проведено фактичну перевірку ТОВ «Едімік», результати якої викладені в акті від 01.11.2022 № 5828/22-01-24-06/39808855. В подальшому, на підставі акта фактичної перевірки, Управлінням Держпраці у Хмельницькій області винесено постанову від 30.11.2022 № 22/16 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Едімік» штрафу у розмірі 469000,00 грн за порушення законодавства про працю.
На думку позивача, висновки Управління Держпраці про порушення Кодексу Законів про працю в України є необґрунтованими, оскільки перелічені у акті перевірки особи виконували конкретно визначену роботу відповідно до укладених цивільно-правових угод, не підпорядковуючись правилам внутрішнього трудового розпорядку і отримуючи обумовлену договорами винагороду на підставі актів виконаних робіт. Зауважує, що ТОВ «Едімік» не вчиняло фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудових договорів, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності, встановленої статтею 265 Кодексу законів про працю України. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
26.01.2023 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за результатами аналізу наданих позивачем документів, а саме договорів підряду та актів виконаних робіт, було встановлено, що ТОВ «Едімік» допустило до роботи працівників без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України.
На думку відповідача, доводи позивача про виконання згаданими особами робіт на підставі укладених цивільно-правових договорів, не заслуговують на увагу, оскільки обсяг обов'язків осіб, з якими укладались договори, відповідає обов'язкам працівника за відповідною професією та відповідною посадою, що свідчить про трудовий характер відносин, про що зазначили і самі працівники у своїх письмових поясненнях в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом.
Відповідач зауважує, що укладення з працівниками цивільно-правових угод не може звільнити позивача від відповідальності за допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин, якщо такі угоди спрямовані на приховування фактично існуючих трудових відносин між найманими працівниками та позивачем. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.
30.01.2023 через відділ документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
15.02.2023 через відділ документального забезпечення суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачем зазначено мотиви та аргументи відхилення наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень.
У судовому засіданні учасники справи підтримали доводи заяв по суті справи та надали пояснення аналогічні цим доводам.
Заяви, клопотання учасників справи.
Одночасно з пред'явленням позову позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 22/16 від 30.11.2022.
У пункті 3 позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про виклик та допит свідків.
26.01.2023, 01.03.2023, 15.03.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшли клопотання від Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
15.03.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про відкладення розгляду справи.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 27.12.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою суду від 29.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.01.2023.
Ухвалою суду від 26.01.2023 підготовче засідання відкладено на 16.02.2022.
Ухвалами суду від 30.01.2023, 03.03.2023, 17.03.2023 клопотання представника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Доручено Хмельницькому окружному адміністративному суду забезпечити проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 16.02.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено.
Ухвалою суду від 16.02.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання у справі та призначено розгляд справи по суті на 15.03.2023.
Ухвалою суду від 15.03.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги на території Рівненської та Хмельницької областей, розгляд справи відкладено на 28.03.2023.
Ухвалою суду від 28.03.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 18.04.2023 для витребування додаткових доказів.
18.04.2023 у судовому засіданні було проголошено вступну і резолютивну частини судового рішення.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, враховуючи покази свідків, судом встановлено наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС України у Хмельницькій області на підставі направлення № 37640 від 21.10.2022, № 3765 від 21.10.2022 проведено перевірку господарської одиниці майновий комплекс, за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Едімік» (ЄДРПОУ 39808855), адреса державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності: АДРЕСА_1 .
За результатами проведення перевірки складено акт від 01.11.2022 № 5828/22-01-24-06/ НОМЕР_1 /а.с. 23-28/.
У акті від 01.11.2022 № 5828/22-01-24-06/ НОМЕР_1 зазначено, що під час проведення фактичної перевірки 25.10.2022 на території ТОВ «Едімік» знаходилось шість працівників, які виконували роботу по фасуванню солі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Відповідно до наявних відомостей в інформаційних системах Головного управління ДПС України у Хмельницькій області, вищевказані громадяни, станом на 25.10.2022 відсутні як належним чином оформлені найманими працівниками у будь-якого роботодавця.
Під час проведення перевірки, вищевказані працівники знаходились на території майнового комплексу та надали уповноваженим особам Головного управління ДПС України у Хмельницькій області письмові пояснення /а.с. 29 - 34/.
Для проведення перевірки ТОВ «Едімік» надало цивільно-правові договори між громадянами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) і юридичною особою (ТОВ «Едімік») /а.с. 35 - 50/.
На підставі наданих цивільно-правових договорів, уповноважені особи дійшли висновків, що керівництво ТОВ «Едімік» допустило до роботи шістьох працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , чим порушено вимоги статей 2, 3, 21, 24 Кодексу законів про працю України та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту».
Разом з тим, до Головного управління ДПС України у Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_7 про те, що з 18.02.2022 по 18.07.2022 вона працювала на ТОВ «Едімік» різноробочою, однак офіційно на виконання робіт її не оформляли. Фактичною перевіркою встановлено використання праці без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_7
30.11.2022 заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області на підставі акта перевірки Головного управління ДПС України у Хмельницькій області від 01.11.2022 № 5828/22-01-24-06/39808855 щодо порушень ТОВ «Едімік» законодавства про працю, прийнято постанову про накладення штрафу № 22/16, якою за порушення статей 2, 3, 21, 24 Кодексу законів про працю України, вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту», статті 115 Кодексу законів про працю України на ТОВ «Едімік» накладено штраф у розмірі 469000,00 гривень /а.с. 14 - 22/.
Не погоджуючись із зазначеною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та оцінка аргументів сторін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Приписами статті 3 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 затверджено «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).
Абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Отже, згідно Порядку № 509 однією з підстав накладення на суб'єкта господарювання штрафу є акт перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Як було встановлено судом, 30.11.2022 заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області, розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта перевірки Головного управління ДПС України у Хмельницькій області від 01.11.2022 № 5828/22-01-24-06/39808855 щодо порушень ТОВ «Едімік» законодавства про працю, прийняв постанову про накладення штрафу № 22/16, згідно якої за порушення статей 2, 3, 21, 24 Кодексу законів про працю України, вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту», статті 115 Кодексу законів про працю України на ТОВ «Едімік» накладено штраф у розмірі 469000,00 гривень.
Зокрема, у акті перевірки зазначено, що товариством через механізм складання з громадянами цивільно-правових договорів, ймовірно, здійснюється приховування трудових відносин з найманими працівниками. Перевіркою встановлено факт ймовірного використання праці шести працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Крім цього, до Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшла заява громадянки ОСОБА_7 , про те, що з 18 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року вона працювала на ТОВ «Едімік» різноробочою. Тоариство її офіційно на виконання робіт не оформляло, заробітну плату виплачувало готівкою в розмірі 6000,00-7000,00 грн. 3 травня місяця 2022 року по липень 2022 року заявниця заробітної плати не отримувала, суму зароблених коштів вона не знає.
Тому, як стверджує відповідач, фактично товариство «Едімік» допустило до роботи громадянку ОСОБА_8 без оформлення трудових відносин.
Відносно зазначених Управлінням Держпраці у Хмельницькій області порушень вимог Кодексу законів про працю України, суд зауважує наступне.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
У постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19 Верховний Суд зазначив таке: "З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327;
обов'язок роботодавця надати робоче місце;
дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо."
Стаття 24 КЗпП України визначає, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
У той же час, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.
У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
З огляду на викладене, такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, та у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Водночас, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Оскільки Цивільним кодексом України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання правовідносин трудовими той факт, що укладений між сторонами договір не відповідає всім суттєвим умовам будь-якого договору. При визначенні законності укладеного договору (можливості віднесення до цивільного-правового договору) значення має не його найменування, а зміст угоди, яка повинна відповідати волевиявленню сторін.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За положеннями частини першої статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 04.09.2019 у справі № 480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
Цивільно-правовий договір це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу, яка не носить постійного безперервного характеру.
Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.
Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.
Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, повинен укладатися трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
Так, матеріали справи містять типові договори підряду укладені між позивачем і ОСОБА_3 (цивільно-правовий договір № 1 від 30.09.2021), ОСОБА_6 (цивільно-правовий договір № 2 від 30.09.2021), ОСОБА_2 (цивільно-правовий договір № 3 від 30.09.2021), ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір № 4 від 30.09.2021), ОСОБА_9 (цивільно-правовий договір № 5 від 30.09.2021), ОСОБА_4 (цивільно-правовий договір № 6 від 30.09.2021), та додаткові угоди до вказаних договорів підряду, акти надання послуг.
Згідно п.1.1 усіх зазначених вище цивільно-правових договорів, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати такі послуги: контроль за фасуванням овесу.
Виконавець надає послуги на свій ризик, самостійно організовує надання послуг, не підляає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Згідно п. 1.2 Договору Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для надання послуг, передбачених цим Договором.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити надані Виконавцем послуги.
За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) за домовленістю (п. 2.1 договору).
Згідно пункту 2.2 договору оплата виконується не пізніше 10 календарних днів після підписання акту надання послуг, за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%.
Термін дії Договору з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року.
Проаналізувавши зазначені договори та акти приймання-передачі виконаних робіт за вказаними договорами, суд дійшов висновку, що метою цих договорів є саме отримання певного матеріального результату, а не процес праці. Крім того, акти надання послуг до зазначених договорів містять обсяг виконаних робіт та досягнутий результат.
Також, у судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Перебуваючи під присягою усі допитані свідки пояснили суду, що періодично виконували сезонні роботи товариства, домовляючись про це з директором у разі необхідності виконання такої роботи. Зокрема, у жовтні 2022 року фасували овес у кількості 4 тонни, за що отримували грошову винагороду у розмірі 1750 грн за фасування 1 тонни овесу. Правилам внутрішнього трудового розпорядку підпорядковані не були. Надання послуг організовували самостійно. Виконання роботи було спрямовано на отримання результату. Працювали не кожного дня, лише у зручний для себе час. Оплата праці за виконану роботу була здійснена разово та однією виплатою.
З встановлених судом обставин, вбачається, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов'язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов'язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.
В контексті цієї спірної ситуації, суд зауважує, що надані послуги не носили систематичного характеру, а були спрямовані на виконання певної роботи протягом нетривалого часу (не довше 1 місяця), а саме фасування овесу, що також встановлено з актів надання послуг. При цьому, враховуючи винагороду визначену пунктом 2.1 договору та фактичну винагороду, отриману вищевказаними особами, можна зробити висновок про виплату цим особам винагороди за надані послуги, а не за процес праці. Наведене свідчить про відсутність трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
У свою чергу, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували що вищезазначені договори, є трудовими та мають притаманні їм ознаки, тому в контексті встановлених обставин, суд важає за доцільне зауважити у цій справі, що інспектори праці не мали підстав на власний розсуд робити висновки про наявність фактичних трудових відносин.
Варто вказати, що суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначається як нарахована сума такої винагороди (ставка податку на доходи фізичних осіб - 18%).
Отже, база оподаткування податком на доходи фізичних осіб дорівнює нарахованим сумам таких винагород, до яких застосовується ставка 18%.
Платниками єдиного внеску є роботодавці, які використовують найману працю фізичних осіб, зокрема, за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Відтак, роботодавці за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами нараховують єдиний внесок на суму винагороди (доходу) за ставкою 22%.
Враховуючи наведене, судом приймаються до уваги докази сплати ЄСВ, зокрема за осіб, які працювали у товаристві за цивільно-правовими договорами.
Окремо суд зазначає, що усі вище перелічені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, водночас суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів, що угоди є удаваними.
Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), на яку звернув увагу Верховний Суд у постанові 18 жовтня 2022 року по справі № 460/13803/21.
Зазначена концепція знайшла відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення № 198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються "підпорядкованість" та "залежність".
У пункті 13 Рекомендацій "підпорядкованість" проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.
При встановленні трудових відносин за допомогою критерію "залежності" беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника.
Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.
Розглядаючи цю справу, суд не встановив підпорядкованості та залежності у відносинах між ТОВ «Едімік» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Зокрема, останні не були інтегровані в організаційну структуру (не належали до штату) товариства, роботи виконували самостійно, без вказівок та контролю позивача, з використанням власних засобів та матеріалів, винагороду отримали разово у грошовій формі за результатом виконаних робіт та у попередньо встановленому розмірі.
Таким чином, в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження той факт, що відповідні відносини не мали характеру прихованого працевлаштування, а укладені правочини відповідали реальним правовідносинам, тому ТОВ «Едімік» не було допущено порушень вимог КЗпП України в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.
При цьому, твердження відповідача, що під час проведення перевірки вищезазначені працівники надали письмові пояснення у яких ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вказали про те, що працюють фасувальниками солі, виконують роботи згідно цивільно-правового договору з 01.10.2022, графік роботи: щоденно з 09 до 18 год, обідня перерва з 13 до 14 год, субота і неділя вихідні, заробітну плату визначено в розмірі не меншому законодавчо встановленої заробітної плати, суд не бере до уваги, оскільки, як було досліджено судом під час розгляду справи, такі пояснення надані під диктовку посадових осіб контролюючого органу, у той же час, відповідно до показань свідків, судом встановлено протилежні обставини, яким на переконання суду, слід надати перевагу, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Разом з тим, твердження відповідача про те, що ТОВ «Едімік» допустило до роботи ОСОБА_7 , без оформлення трудових відносин, оскільки до Головного управління ДПС у Хмельницькій області зазначений працівник звернулась із відповідною заявою суд оцінює критично з огляду на наступне.
За змістом частини першої статті 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Такому праву Держпраці кореспондує обов'язок суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону (стаття 11 Закону № 877-V).
Частиною другою статті 8 Закону № 877-V також встановлено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.
Водночас, у акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Виходячи з того, що одним із завдань здійснення заходів державного нагляду (контролю) є саме виявлення порушень законодавства, то самі лише факти про імовірні порушення вимог законодавства, викладені у зверненні фізичної особи, не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість є підставою для проведення позапланової перевірки й підлягають з'ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Держпраці.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та являє собою основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 817/932/16.
На переконання суду, відповідач, повинен був перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, а також підтвердити їх доказами, втім уповноважена особа управління Держпраці обмежилась лише тим, що контролюючий орган відібрав пояснення у працівників ТОВ «Едімік» й не зажадало від суб'єкта господарювання жодних документів тощо, з питань, що виникли під час державного нагляду (контролю).
Суд зауважує, що висновки управління Держпраці про наявність порушень позивачем законодавства про працю засновані виключно на письмових поясненнях, наданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також даних, наведених у зверненні останньої до контролюючого органу. Саме ці докази були взяті до уваги при розгляді справи про накладення штрафу на позивача. Однак, як вже зазначав суд, такі письмові пояснення спростовані показаннями свідків та, як наслідок, не беруться судом до уваги.
Відтак, за наведених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 22/16 від 30.11.2022.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позов належить задовольнити повністю.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача слід стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 7035,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням № 38 від 23.12.2022, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімік" до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 22/16 від 30.11.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімік" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці суму судового збору у розмірі 7035,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Едімік" (вул. Млинівська, 18,м. Рівне,Рівненська обл.,33024, ЄДРПОУ/РНОКПП 39808855)
Відповідач - Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Кам'янецька, 74,м. Хмельницький,Хмельницька обл.,29013, ЄДРПОУ/РНОКПП 44791105)
Повний текст рішення складений 27 квітня 2023 року
Суддя Ольга ПОЛІЩУК