Справа № 420/17482/22
25 квітня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,
при секретарі - Четвертак О.І.,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, третя особа - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вiд 07.06.2022 «Про заборону в'їзду в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є громадянином Російської Федерації, однак проживає на території України з 1986 року на підставі посвідки на постійне місце проживання, має трьох дітей, які є громадянами України. Позивач постійно мешкає та зареєстрований в м. Одесі, є платником податків в Україні. Після повномасштабного вторгнення позивач виїхав до Туреччини разом із сім'єю з метою убезпечення останньої. В подальшому, перебуваючи на території Туреччини, позивач дізнався, що йому заборонено в'їзд на територію України. 05.04.2022 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2296.55.01-2022 від 15.03.2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки» щодо громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації встановлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України. Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що останній має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Російської Федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином, вказане може призвести до численних порушень громадського порядку та дестабілізації всередині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Водночас, у листі зазначено, що позивач станом на 10 березня 2022 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Враховуючи викладене та те, що останній становить загрозу інтересам національної безпеки або громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, на підстав п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом МВС № 1235 від 17.12.2013, рішенням Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 07.06.2022 заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в'їзд в Україну строком на 3 (три) роки. На переконання сторони позивача, покладені в основу спірного рішення обставини носять уявний та абстрактний характер. Стверджувані наміри позивача становлять об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 109 ККУ, однак досудового розслідування та (або) судового розгляду за фактом скоєння зазначеного злочину у відношенні позивача не здійснюється. Відтак, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області порушує принцип невинуватості. Крім того, Київським районним судом м. Одеси здійснюється розгляд обвинувального акту у кримінальному провадження, внесеному в ЄРДР за № 12019160000001016 від 01.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України. Позивач має намір брати участь у розгляді вказаного обвинувачення з метою належного виконання завдань кримінального провадження.
Ухвалою судді від 23.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також зазначеною ухвалою надано відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, проте станом на 20.02.2023 від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області відзив до суду не надійшов.
09.01.2023 до суду від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли пояснення щодо адміністративного позову, згідно з якими Департамент проти задоволення позову заперечує. Третя особа наголошує, що заборони в'їзду на територію України має превентивний характер і прийняттю такого рішення не обов'язково має передувати факт вчинення особою певний дій з порушення законодавства України та наявність будь-яких кримінальних проваджень. Право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права певними загрозами інтересам держави, відповідні державні органи діють в межах наданих повноважень (п. 18 постанови Пленуму ВАСУ від 25.06.2009 № 1). Так, підставою для направлення Департаментом Подання до ЦМУДМС у місті Києві та Київській області послугувало те, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації встановлено громадянина російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, якій можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України. Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської Федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким ЧИНОМ вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 становить загрозу інтересам національної безпеки або охороні громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб що проживають в Україні Департамент ініціював перед ЦМУДМС у місті Києві та Київській області вирішення питання щодо заборони в'їзду позивача на 3 роки. Таким чином, діючи в межах наданих законом повноважень, Департамент правомірно прийняв та направив Подання до ЦМУДМС у місті Києві та Київській області, підставі якого було прийнято Рішення про заборону в'їзду на ОСОБА_1 на територію України терміном на 3 роки.
Ухвалою суду від 20.02.2023 постановлено розглядати справу за правилам загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
30.03.2023 до суду від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 07.06.2022 року, на підставі подання Департаменту стратегічних розслідувань у Київській області НП України №2296/55/01-2022 від 15.03.2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки», рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області заборонено в'їзд в Україну Позивачу строком на 3 (три) роки. Вказане рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області є законним та правомірним враховуючи наступне. Відповідно до Положення про ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360 (далі - Положення) ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Статтею 13 Закону визначено підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Так, відповідно до зазначеної норми в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку. Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. Порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі подання Департаменту стратегічних розслідувань у Київській області №736/55/115/01-2022 від 21.04.2022, відповідно до частини 1 статті 13 Закону, 07.06.2022 прийнято рішення про заборону Позивачу в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки. Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок прийняття ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802, рішення про заборону в'їзду в Україну особі підписується керівником структурного підрозділу апарату ДМС, і затверджується: в апараті ДМС - Головою, першим заступником або заступником. Отже, оскаржуване рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято уповноваженою особою за наявності підстав визначених у статті 13 Закону, відповідно до норм згадуваного Закону та Інструкції. Під час прийняття рішення був дотриманий баланс інтересів, який у вигляді сформованого принципу відображений у практиці Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Тетяна Жданок проти Латвії» (case of Zdanoka v. Latvia) встановлено, що «для того, щоб гарантувати стабільність та ефективність демократичної системи, від держави може вимагатись вжиття специфічних заходів. У той же час, демократія є поняттям, заснованим на компромісі, що вимагає різних поступок з боку окремих осіб, які повинні інколи бути готові обмежити деякі із своїх свобод так, щоб забезпечити більшу стабільність держави у цілому. Однак, щоразу, коли держава має намір послатись на принцип «демократії, здатної себе захистити» для виправдання свого втручання у права людини, вона повинна уважно оцінити обсяг і наслідки такого заходу, а також те, чи дотриманий баланс між вимогами захисту демократичного суспільства, з одного боку, та захисту прав людини - з іншого» (рішення Великої палати, 2006 рік). Враховуючи викладене, безпідставним є твердження Позивача про протиправність рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про заборону його в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки. Необхідно зазначити, що спірні правовідносини повинні оцінюватися на відповідність дотримання принципу законності. Такий принцип відображено у частині 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою суду від 04.04.2023 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових поясненнях на позов.
Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Чечено-Інгушської АССР, Сунженського району, столиці Орджонікідаевська РССФР, за національністю чеченець, є громадянином Російської Федерації, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач постійно проживає в Україні з 1987 року та 30.08.2021 отримав посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 ; орган, що видав 5103; запис № 19651227-03811 (дата закінчення 27.08.2031). Позивач одружений на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 06.10.1994), за національністю чеченці, громадянці Російської Федерації, яка має посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_3 ; орган, що видав 5101; запис № 19740113-06640 (дата закінчення 13.02.2029). Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Донька позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 , видане 05.05.2002. Син позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 , видане 07.08.2003. Донька позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянкою України, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_6 .
05.04.2022 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки».
В зазначеному листі зазначено, що у відповідності до пункту 1 статті 1, пунктів 1-3 статті 2, підпунктів 1,2 пункту 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України та відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету міністрів України від 16 вересня 2020 року №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, результатами реалізації отриманої оперативної інформації за встановлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.
Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Російської Федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб які тимчасово чи постійно проживають в Україні.
Разом з тим слід зазначити, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10 березня 2022 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у правопорушення. вчинені кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить загрозу інтересам національної безпеки або охороні громадського порядку, а також i охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб що проживають в Україні, керуючись п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Інструкцією «Про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особами без громадянства», затвердженої Наказом МВС № 1235 від 17.12.2013, рішенням начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 07.06.2022 «Про заборону в'їзду в Україну громадянина Російської Федерації Пайзулаев ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать - чоловіча, місце проживання: м. Київ, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_7 , в'їзд в України строком на 3 (три роки).
Згідно доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 07.06.2022 № 8010.8.5-14848/80.4-22, що направлено до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, на підставі ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про заборону в'їзду в Україну від 07.06.2022 строком на 3 (три) роки, громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ; місце проживання: м. Київ, паспорт № НОМЕР_7 ; термін контролю до 07.06.2025.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункти 1-3 статті 2).
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI), у частині третій статті 3 якого закріплено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Приписи статті 13 Закону №3773-VI установлюють підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, відповідно до частини першої якої в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (частина друга статті 13 Закону №3773-VI).
Рішенням про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Вказаний вище перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1710-VI (в редакції на час виникнення спірних відносин) іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно.
Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280 затверджено Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон ( Порядок №280).
За п. 17 Порядку №280 виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України.
З метою визначення послідовності дій уповноважених службових осіб органів охорони державного кордону у разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких виконуються доручення уповноважених державних органів, і визначення взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, що надали доручення наказом МВС України від 23.06.2017 № 535, затверджено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядку взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (Порядок 535).
Відповідно до п. 5 розділу І Порядку 535 залежно від виду доручень під час уведення інформації до відповідної оперативної бази даних системи Гарт-1 їм присвоюються: індекс Д - доручення щодо заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, установленого уповноваженим державним органом.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку 535: 1. У разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або виїжджає з тимчасово окупованої території України, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1" за індексом "Д", уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії:
1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів: доповідає старшому зміни прикордонних нарядів або старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (далі - старший прикордонних нарядів) про виявлення особи, якій заборонено в'їзд в Україну;
передає старшому прикордонних нарядів паспортний документ особи та не пропускає її через державний кордон або через межу тимчасово окупованої території України;
2) старший прикордонних нарядів: повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи "Гарт-1" інформації про заборону в'їзду в Україну виявленій особі;
невідкладно, але не пізніше п'яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру;
відмовляє такій особі у перетинанні державного кордону або у виїзді з тимчасово окупованої території України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України "Про прикордонний контроль" , або рішення про відмову особі у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форму якого наведено в додатку 4 до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами);
якщо за обґрунтованих підстав віза вважається отриманою в незаконний спосіб, скасовує візу в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 2 частини четвертої статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" , та інформує про зазначений факт співробітника оперативно-розшукового підрозділу органу Державної прикордонної служби України;
у разі відсутності в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства відмітки уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну проставляє таку відмітку із зазначенням терміну, указаного в оперативних базах даних;
повертає паспортний документ особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або якій відмовлено у виїзді з тимчасово окупованої території України;
у випадку, передбаченому частиною п'ятою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль":
наказує перевізникові вивезти іноземця, особу без громадянства в державу, з якої її було привезено, або в державу, яка видала паспортний документ, або знайти інший спосіб вивезення зазначених осіб за межі території України; до подальшого вивезення іноземців, осіб без громадянства, яким було відмовлено в перетинанні державного кордону при в'їзді в Україну, уживає належних заходів щодо запобігання незаконному перетинанню ними державного кордону або адміністративної межі з тимчасово окупованою територією України; про прийняте рішення та вжиті заходи доповідає начальникові відділу управління службою (далі - ВУС) органу охорони державного кордону;
3) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону про факт виконання доручення: доповідає начальникові зміни ВУС регіонального управління та начальникові органу охорони державного кордону;
4) начальник зміни ВУС регіонального управління про факт виконання доручення доповідає начальникові зміни Головного центру управління службою (далі - ГЦУС) Адміністрації Держприкордонслужби та начальникові штабу регіонального управління.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 (далі Інструкція №1235).
Відповідно до п. 3 Інструкції №1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Пунктами 4-6 Інструкції № 1235 передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну, якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
При цьому, рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про заборону в'їзду в Україну приймається на підставі обґрунтованого звернення уповноваженого органу. Так, за обставин розглядуваного пору з відповідним зверненням звернулось Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Відповідно до п. 3, 6, 9, 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про національну безпеку України від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі Закон №2469-VIII) громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
За змістом ст. 12 Закон №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони (діяльність якого спрямована на захист національних інтересів України), зокрема, належать Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Державна міграційна служба України.
Статтею 1 Закону України Про національну поліцію визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Основні повноваження поліції визначенні ст. 23 вищезазначеного Закону, до яких, зокрема, належить: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Наказом Національної поліції України від 23.10.2019 №1077 затверджено Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Так, п. 1 Положення №1077 визначено, що Департамент стратегічних розслідувань НП України є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України, який бере участь у реалізації державної політики з питань боротьби з організованою злочинністю та згідно з законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність. При цьому, до завдань такого Департаменту належить реалізація повноважень Національної поліції України в частині боротьби з організованою злочинністю, злочинністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, протидія корупції, захисту прав і свобод людини і громадянина та об'єктів права власності від протиправних посягань, зокрема, виявлення, припинення і попередження незаконної діяльності суспільно небезпечних організованих груп і злочинних організацій, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, які впливають на криміногенну ситуацію в державі та в окремих її органах.
В якості підстави для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем зазначено статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку.
Указом Президента України від 14.09.2020 року №329/2020 введено в Стратегію національної безпеки України, відповідно до п. 19 якої Спеціальні служби іноземних держав, насамперед Російської Федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем став лист від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки», в якому можливо виокремити наступні чинники для заборони в'їзду позивачу:
- в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, результатами реалізації отриманої оперативної інформації за встановлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.
- з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Російської Федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб які тимчасово чи постійно проживають в Україні.
- громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10 березня 2022 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у правопорушенні, вчинені кримінального правопорушення.
Однак, в ході судового розгляду справи, покладені в основу оскаржуваного рішення обставини та описані загрози про те, що дії позивача загрожують національній безпеці України та громадському порядку, які можуть призвести до підриву державності та направленні на повалення державного ладу України, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом даного спору, оскільки на підтвердження існування обставин та фактів, з якими відповідач пов'язує такий висновок, не надано суду жодного доказу.
Натомість, під час судового розгляду судом встановлено обставини, які буквально суперечать наведеним в листі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022.
Так, зазначеному листі вказано, що ОСОБА_1 прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.
Натомість в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 навпаки, з початку повномасштабного вторгнення в Україну вибув з України, де постійно мешкав протягом останніх 40 років, до Туреччини, вивозивши свою сім'ю у складі дружини та трьох дітей. І саме перебуваючи за кордоном (в Туреччині) дізнався від свого представника про те, що йому заборонено в'їзд на територію України з тих підстав, що він туди прибув організовувати заколоти та протести.
Крім того, ОСОБА_1 зареєстрований та постійно мешкає в АДРЕСА_1 , однак в листі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022 зазначеного його місце проживання: м. Київ, що також було вказано й в оспорюваному рішенні ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 07.06.2022.
Більш того, в листі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022 вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10 березня 2022 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у правопорушенні, вчинені кримінального правопорушення.
Проте матеріалами справи підтверджено, що 27.08.2020 відносно позивача складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160000001016 від 01.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.
Зазначений обвинувальний акт наразі перебуває на розгляді Київського районного суду м. Одеси і сторона позивача наголошує, що позивач має намір брати участь в судовому процесі, порушеному відносно нього, для виконання завдань кримінального судочинства.
Таким чином, лист Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022 містить непідтверджену та спростовану інформацію та водночас не містить жодного зазначення (конкретизації) саме реалізації оперативної інформації, а тому не може вважатись обґрунтованим зверненням у розумінні пунктів 5, 6 Інструкції.
В свою чергу, представник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в судовому засіданні не змогла пояснити та підтвердити жодної підстави, які викладені в листі № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022, заперечуючи проти витребування від Департаменту будь-яких доказів, які б підтверджували його позицію. Водночас, встановлені в судовому засіданні суперечності представник Департаменту коментувати відмовилась, лише погодившись з їх існуванням, та наполягаючи на виключних компетенційних та дискреційних повноваженнях Департаменту, які на її погляд перевірці та оцінці не підлягають.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд враховує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, який у рішенні у справі "Ljatifi v. the former Yugoslav Repablic of Macedonia" вказав, що навіть у випадку, коли справа стосується національної безпеки, концепція законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи з депортації, які впливають на фундаментальні права людини, були предметом змагального провадження в незалежному органі або суді, який має повноваження ефективно перевірити підстави депортації та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями у випадку наявності інформації з обмеженим доступом. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження державного органу про ризик для національної безпеки. Хоча оцінка державного органу того, у чому саме полягає загроза для національної безпеки, об'єктивно має значну вагу, незалежний орган або суд повинен мати можливість реагувати в справах, у яких застосування цієї концепції не ґрунтується на відповідних фактах або виявляє тлумачення "національної безпеки", що суперечить закону або загальноприйнятому значенню і є свавільним.
Суд акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких документів Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України зроблено висновок про наявність підстав для заборони в'їзду в Україну, а наведені в листі № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022 підстави не знайшли свого підтвердження та / або спростовані в ході судового розгляду справи.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі, коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну.
При цьому суд враховує, що посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 ; орган, що видав 5103; запис № 19651227-03811 (дата закінчення 27.08.2031) позивачу не скасовано під час прийняття рішення щодо заборони в'їзду в України на три роки, чим фактично легалізовано його перебування на території України до 27.08.2031.
Встановлені обставини свідчать про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку та здоров'ю населення України.
Суд вважає, що оскаржуване рішення не відповідає всім критеріям, які визначені ч.2 ст.2 КАС України, зокрема, критерію обґрунтованості, який відображає принцип обґрунтованості рішення або дії суб'єкта владних повноважень. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналогічна правова позиція щодо застосування критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень відображена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі №1840/2970/18.
Відповідно до п. 6 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360, ДМС для виконання покладених на неї завдань має право: користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами; проводити перевірки стану додержання органами виконавчої влади, громадянами, органами реєстрації, підприємствами, установами та організаціями вимог законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів і вносити пропозиції щодо усунення причин порушення таких вимог.
Суд також зазначає, що будь-яка інформація (в тому числі органів державної прикордонної служби) може бути підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи.
Без проведення відповідної перевірки вказаних обставин, прийняття ДМС рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання є лише формальністю та суперечить як діючому законодавству у даній сфері, так і вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході розгляду цієї справи відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №815/1063/18.
Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідача не зазначено фактичних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні. Відповідач не надав суду будь-яких підтверджень того, що позивач може бути причетний до вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні.
Натомість судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач біля 40 (сорока) років постійно проживає в м. Одесі на законних підставах, є платником податків в Україні, одружений, має трьох дітей - громадян України, які народилися в м. Одесі, що свідчить про влаштований побут та міцні соціальні зв'язки з державою Україна, яку він вважає для себе рідною.
Відповідно до пп. 2, пп. 4, пп. 6 п. 6 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360, ДМС для виконання покладених на неї завдань має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також від громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на ДМС завдань; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами; ініціювати проведення спільних перевірок з правоохоронними органами та іншими центральними органами виконавчої влади у межах повноважень, передбачених законом.
При цьому, оскаржуване рішення прийняте відповідачем 07.06.2022, тобто після спливу двох місяців після отримання ЦМС ДМС у м. Києві та Київській області листа Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2296/55/01-2022 від 15.03.2022, що вказує на відсутність у відповідача намагання перевірити вказані у листі обставини, так як в основу оскаржуваного рішення покладено виключно відомості вказаного листа. Натомість будь-яких запитів, перевірок, ініціатив з отримання (перевірки) інформації протягом двох місяців відповідачем для прийняття обґрунтованого рішення не здійснено.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки і не довів правомірності оскаржуваного рішення, у зв'язку із чим останнє підлягає скасуванню.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , PHOKПП: НОМЕР_8 ) до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської областi (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ЄДРПОУ: 42552598), третя особа - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; ЄДРПОУ 43305056), про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській областi вiд 07.06.2022 «Про заборону в'їзду в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Стягнути з бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,4 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний тест рішення складено 27.04.2023.
Суддя І.В. Завальнюк