Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19.04.2023м. ХарківСправа № 922/2319/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологічна компанія "ГРАНІК", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА", м. Рівне
про стягнення 681 800,00 грн.
за участю представників:
позивача - Корсік Я.І. адвокат
відповідача - Кузьмін Є.В. адвокат,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнологічна компанія "ГРАНІК" (м. Запоріжжя) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" (м. Рівне) про стягнення 681800,00 грн. за договором № 206 від 18.11.2021 про поставку нафтопродуктів. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою від 30.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологічна компанія "ГРАНІК" залишено без руху. Надано позивачу строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
21.12.2022 позивач надав суду докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками.
Ухвалою від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2319/22. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження по справі №922/2319/22 було продовжено на 30 днів по 26.03.2023 та відкладено підготовче засідання протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 15.02.2023.
Підготовче засідання у справі №922/2319/22 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 21.03.2023 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні
16.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
05.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка долучена до матеріалів справи.
19.04.2023 на підставі заявки судді Шарко Л.В. до відповідальної особи Господарського суду Харківської області за отримання інформації з Єдиних державних реєстрів отримано Витяг з ЄДР про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 43431254 станом на 25.11.2022 (дата відкриття провадження по справі) та 19.04.2023 (дата ухвалення рішення).
У відповідності до Витягу, станом на 25.11.2022 (дата відкриття провадження по справі), юридичною адресою ТОВ "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" станом на день подання позовної заяви до суду є: 61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, 1, офіс 318.
У відповідності до Витягу, станом на 19.04.2023 (дата ухвалення рішення по справі), юридичною адресою ТОВ "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" є 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 112.
Відтак, в процесі розгляду справи, вже після відкриття провадження по справі, відповідачем було змінено юридичну адресу на іншу, що підтверджується Витягом з ЄДР станом на теперішній час: 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 112.
Частиною першою ст. 27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Отже, в даному випадку, зміна юридичної адреси відповідача не змінює територіальну підсудність справи, оскільки Господарським судом Харківської області справу №922/2319/22 прийнято до свого провадження з додержанням правил підсудності.
Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.04.2023 проти позову заперечував повністю.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, тому вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
18.11.2021 між ТОВ "ЕК "Гранік", в якості покупця, та ТОВ "Прайм групп нафта", в якості постачальника, було укладено договір №206 поставки нафтопродуктів (надалі за текстом - договір поставки).
Згідно положень розділу 1 договору поставки, передача ПММ (паливо-мастильних матеріалів) це заправка транспортних засобів покупця ПММ в порядку та згідно з вимогами, передбаченими діючим законодавством.
Відповідно до положень п.2.1. договору поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ, а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 1 договору визначено основні терміни та поняття:
ПММ - паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти), якість яких відповідає встановленим державним стандартам, поставка яких є предметом даного договору.
Пункт реалізації ПММ - оптовий склад нафтопродуктів постачальника, де нафтопродукти (надалі - ПММ) передаються транспортним засобам покупця. Також зазначено, що Пункт реалізації ПММ - це автозаправна станція/комплекс зі спеціально встановленим обладнанням, на якій здійснюється передача (поставка) Постачальником ПММ покупцю, перелік яких розміщується та оновлюється (змінюється в односторонньому порядку) постачальником на ВЕБ-сайті https://diesel-manager.com.
- талон - документ на отримання ПММ в паперовому чи електронному виді, який підтверджує факт оплати ПММ і є гарантом виконання постачальником обов'язку з передачі ПММ. Талон має індивідуальний номер, містить термін дії, реєстраційний номер транспортного засобу, вид ПММ, кількість літрів, які має право отримати покупець. Талон передається в електронному виді на пункти реалізації ПММ, де за бажанням покупця може бути наданий йому в паперовому виді;
- паливна картка (ПК) - унікальна пластикова картка тривалого та багаторазового використання з персональним номером, що є технічним засобом зберігання інформації та отримання представниками покупця ПММ через систему пунктів реалізації ПММ, який передається в користування покупцеві і з використанням якої покупець чи інша особа (пред'явник ПК), які правомірно володіють нею, можуть замовляти та отримувати ПММ на пунктах реалізації. Паливна карта випускається (емітується) постачальником та являє собою пластикову карту, якій присвоюється ідентифікаційний номер (нанесений на ПК). Пред'явлення ПК дозволяє її пред'явнику отримати ПММ на пункті реалізації ПММ, а також фіксувати такі операції з метою їх обліку (вартість, об'єм, марка, кількість тощо відпущених ПММ). Паливна картка не є платіжним засобом;
- порядок та умови користування ПК - умови та порядок користування ПК, що затверджені постачальником та розміщені на веб-сайті https://diesel-manager.com/ (надалі по тексту - Порядок використання ПК). Постачальник має право змінювати в односторонньому порядку Порядок та умови користування ПК, та зобов'язаний доводити до покупця зміни, що відбулись шляхом їх розміщення на веб-сайті;
- процесінговий центр (ПЦ) - апаратно-програмний комплекс, який використовується постачальником для: маршрутизації та обробки авторизаційних запитів, Авторизації ПК, обліку ПММ переданих (поставлених) з використанням Паливних карток, та/чи талонів, обліку розрахункових операцій покупця, блокування Паливних карток, налаштування параметрів лімітів, знижок та здійснення інших операцій обробки інформації, пов'язаних з виконанням умов цього договору;
- транзакція - операція передачі (поставки) ПММ покупцю, яка здійснюється з використанням Паливної картки чи талонів;
- особовий рахунок - поточний стан взаєморозрахунків між покупцем та постачальником згідно даних постачальника як допоміжний засіб для контролю невикористаних (не переданих) ПММ. Контроль за станом особового рахунку, зокрема кількістю невикористаних ПММ, є правом постачальника і обов'язком покупця. Інформацію про стан особового рахунку покупець отримує через особистий кабінет. На вимогу покупця, йому може надаватися інформація про поточний стан взаєморозрахунків між сторонами в письмовій формі станом на дату Вимоги.
Пунктом 2.3 договору поставки встановлено, що передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця через пункти реалізації (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмежень термінів, після оплати ПММ відповідно до п.3.2. договору поставки па підставі електронних талонів чи паливних карт.
За пунктом 3.1 договору, продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться покупцем шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата за ПММ проводиться покупцем в залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого постачальником рахунку, відповідно до умов даного договору. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. За домовленістю сторін рахунком може бути передбачений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.2. договору ціна і кількість ПММ зафіксована на момент надходження грошових коштів згідно з рахунком. Виконання покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ в Пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах.
За пунктом 3.3 договору загальна сума договору становить суму вартості ПММ, поставлених постачальником покупцю протягом терміну дії даного договору.
Відповідно до п. 3.4 договору передача ПММ покупцю (пред'явнику ПК) здійснюється лише за умови фактичної наявності ПММ на Пункті реалізації ПММ на момент проведення транзакції.
Передача ПММ покупцю здійснюється через пункти реалізації шляхом транзакцій через надходження на пункт реалізації ПММ паливної карти чи електронного талону відпуску палива з дотриманням встановлених покупцем лімітів за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, або Актом відпуску нафтопродуктів при неможливості обслуговування паливної картки (п. 3.5 договору).
Згідно з п 3.6. договору детальну інформацію про здійснені покупцем транзакції, в тому числі у формі інформаційних звітів, покупець може отримати через особистий кабінет покупця.
Пунктом 3.7 договору визначено, що фактична кількість, асортимент і ціна поставлених товарів покупцю визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних Процесінгового центру постачальника про використання відповідних ПК.
Платіжним дорученням №09863 від 18.11.2021 позивачем було перераховано на користь відповідача оплату дизельного палива за Договором поставки суму коштів в розмірі 280000 грн, платіжним дорученням №010197 від 06.01.2022 суму коштів розмірі 271000 грн, платіжним дорученням №010346 від 01.02.2022 суму коштів розмірі 303000 грн, загалом на суму в розмірі 854000 грн.
В позові позивач вказує, що станом на час звернення до суду ТОВ "ЕК "Гранік" було отримано від ТОВ "Прайм групп нафта", в порядку пунктів 2.3 та 3.2. договору поставки, за паливними талонами дизельного палива на суму 172200 грн.
Згідно з п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов даного договору, якщо це відбулося внаслідок обставин непередбаченої сили (пожежі, землетрусу, повені, прийняття нормативних документів, які перешкоджають виконанню умов даного договору).
Сторони зобов'язані негайно, не пізніше 24 год з моменту настання, інформувати один одного про початок чи припинення дії форс-мажорних обставин, вказаних в п.6.1 даного договору, і підтвердити відповідними документами після їх отримання (п. 6.2 договору).
За пунктом 6.3 договору у випадку продовження форс-мажорних обставин більше 3 місяців, кожна зі сторін має право відмовитись від подальшого виконання договору, повідомивши про це іншу сторону протягом 3 днів після прийняття такого рішення.
Відповідно до п. 7.1 договору він набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Згідно з п. 8.4 договору будь-яка із сторін має право ініціювати розірвання цього договору, повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів.
Пунктом 8.5 договору передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, а також за рішенням суду у разі істотного порушення договору однією зі сторін. Порушення договору постачальником вважається істотним у разі поставки нафтопродуктів неналежної якості.
Позивач вказує, що 24.02.2022 відбулась озброєна агресія РФ. Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 було введено воєнний стан на всій території Україні, який наразі продовжено.
Позивач посилається на Лист від 28.02.2022 вих.№2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України відповідно до якого: внаслідок воєнних подій з 24 лютого 2022 рою і до їх офіційного закінчення, військова агресія РФ є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Листом від 13.10.2022 вих.№82 позивач повідомив відповідача про відмову/розірвання договору №206 поставки нафтопродуктів від 18.11.2021, в якому було зазначено наступне: "Дійсним листом ТОВ "ЕК "Гранік" повідомляє про відмову/розірвання договору №206 поставки нафтопродуктів від 18.11.2021 та просить повернути (перерахувати) на розрахунковий рахунок ТОВ "ЕК "Гранік", який зазначений у договорі, коштів в розмірі 681800 грн та у зв'язку із цим анулювати (заблокувати/припинити чинність/ дію залишків паливних талонів, які були видані ТОВ "ЕК "Гранік".
Згідно положень п.4.4.1 договору поставки, постачальник припиняє поставку пафтопродуктів покупцю у випадку припинення дії або розірвання даного договору.
За твердженнями позивача, з викладеного вбачається, що на теперішній час договір поставки припинив свою чинність, позивач не отримав від відповідача ПММ на суму коштів в розмірі 681800 грн і ці кошти підлягають поверненню на користь позивача, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується та в повному обсязі заперечує проти позовних вимоги, у зв'язку з наступним.
Відповідач вказує, що доступ до ПММ було організовано для ТЗ позивача ще в листопаді та грудні 2021 року, та з 01.02.2022 року.
Щодо припинення виконання договору з боку позивача, що передбачено положеннями п. 6 договору відповідач вказує, що припиненню передує виконання умов договору, а саме сторона повинна виконати певні дії, передбачені договором; доказів виконання вказаних дій з боку позивача до позову не надано, а саме не надано повідомлення сторони про настання форс мажору. Також, відповідач стверджує, що придбання ПММ позивачем відбулося задовго на воєнного вторгнення; та позивачем не вказується яким саме чином настання форс - мажору стало на заваді виконання умов договору із позивачем.
У відповіді на відзив позивач вказує, що отримання талонів на паливо це не є отриманням самого палива, це є лише гарантією такого отримання у пункті реалізації, що і передбачено пунктом 1 договору №206 поставки нафтопродуктів від 1811.2021; відповідачем не було передано позивачу паливо-мастильні матеріали (нафтопродукти) на суму 681800 грн. за вказаним договором поставки; станом на дату звернення до суду договір поставки припинив свою чинність, позивач не отримав від відповідача ПММ на суму коштів в розмірі 681800 грн. і ці кошти підлягають поверненню на користь позивача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, відповідачем отримано кошти від позивача шляхом здійснення оплати останнім на рахунки відповідача, що підтверджується відповідними платіжними документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із приписами статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
У даному випадку, під поставкою товару розуміється саме фактична поставка палива шляхом заправки транспортних засобів покупця через Пункти реалізації на підставі електронних талонів чи паливних карт.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" від 20.05.2008р. №281/171/578/155 талон, спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Сторонами підтверджено, що платіжним дорученням №09863 від 18.11.2021 позивачем було перераховано на користь відповідача оплату дизельного палива за договором поставки суму коштів в розмірі 280000 грн, платіжним дорученням №010197 від 06.01.2022 суму коштів розмірі 271000 грн, платіжним дорученням №010346 від 01.02.2022 суму коштів розмірі 303000 грн, загалом на суму в розмірі 854000 грн.
Також, сторони підтвердили факт отримання позивачем від ТОВ "Прайм групп нафта", в порядку пунктів 2.3 та 3.2. договору поставки, за паливними талонами дизельного палива на суму 172200 грн.
Так, позивач звертаючись до суду з позовом про повернення коштів за договором поставки, посилається на введення та продовження воєнного стану в Україні, на Лист від 28.02.2022 вих.№2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, та на передбачену договором поставки можливість відмови та/або ініціювання розірвання договору стороною, у зв'язку з чим вважає, що на теперішній час договір поставки припинив свою чинність, оскільки позивач повідомив відповідача листом від 13.10.2022 вих.№82 про відмову/розірвання договору №206 поставки нафтопродуктів від 18.11.2021.
Так, пунктом 6.3 договору поставки сторони передбачили, що у випадку продовження форс - мажорних обставин більше 3 місяців, кожна зі сторін має право відмовитись від подальшого виконання договору, повідомивши про не іншу сторону протягом 3 днів після прийняття такого рішення.
Крім того, відповідно до положень п.8.4 договору поставки, будь-яка із сторін має право ініціювати розірвання цього договору, повідомивши про іншу сторону за 30 календарних днів.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.22р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.22р. "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.22р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Поряд з цим, відповідно до п.2 розпорядження №3 від 25.02.22р. ТТП України "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України", що розміщено в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п.4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням №44 (5) від 18.12.2014р. Президії ТПП України (із змінами та доповненнями) (далі Регламент).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту.
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У ст.3.3 Регламенту вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п.6.10 Регламенту).
Отже, надання сертифікату ТПП України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов'язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов'язання автоматично. При видачі сертифікату ТПП України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов'язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань).
Відтак, порівнюючи офіційний лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.22р. з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального офіційного листа.
У загальному офіційному листі ТПП України зазначено, що його видано на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст.14 та 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не наведено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, використання загального офіційного листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України від з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, посилання позивача на Лист від 28.02.2022 вих.№2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, як на доказ підтвердження настання форс-мажорних обставин, що дають підставу застосувати сторонами п. 6.3. договору та відмовитись від подальшого виконання договору, є необґрунтованим та спростовується вищевикладеним.
Щодо посилань позивача на п. 8.4. договору, як на підставу розірвання договору, відповідно до якого будь-яка із сторін має право ініціювати розірвання цього договору, повідомивши про іншу сторону за 30 календарних днів, суд зазначає таке.
З положень п. 8.4. договору поставки вбачається, що сторона має право ініціювати розірвання цього договору, проте, в даному пункті не міститься положень про те, що такий договір буде обов'язково розірвано після направлення повідомлення про це іншій стороні.
Так, у відповідності до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Сторонами до матеріалів справи не надано додаткових угод до договору про розірвання/припинення договору поставки нафтопродуктів від 18.11.2021 №206 та не надано рішення суду про розірвання такого договору.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
З огляду на вищенаведене, посилання позивача на те, що на теперішній час договір поставки припинив свою чинність та у зв'язку з цим відповідач має повернути позивачу кошти в розмірі 681800 грн за неотриманні ПММ, спростовується матеріалами справи та вищевикладеними положеннями, у зв'язку з чим, відсутні підстави для повернення коштів, тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати залишаються за позивачем у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 654, 655, 656, 662, 664, 712 ЦК України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 ГК України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "28" квітня 2023 р.
Суддя Л.В. Шарко