вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.04.2023 Справа № 917/1019/22
м. Полтава
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод”, код ЄДРПОУ 00110792 (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтавський ремонтний завод залізничної техніки”, код ЄДРПОУ 41372742 (вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, 36015)
про стягнення 1 406 260,70 грн
Суддя Пушко І.І.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Суть справи: 31.08.2022 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтавський ремонтний завод залізничної техніки” 2 306 260,70 грн заборгованості за договором оренди (найму) нерухомого майна від 21.05.2020 № 2020-ЛК, з якої 809 768,72 грн заборгованості з орендної плати, 843 340,16 грн відшкодування експлуатаційних витрат, 298 096,12 грн пеня, 32 770,47 грн 3% річні, 322 285,23 грн інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо сплати оренди та відшкодування експлуатаційних витрат на умовах договору оренди (найму) нерухомого майна від 21.05.2020 № 2020-ЛК.
Ухвалою від 02.09.2022 (том 1, а.с. 101-102) залишив позовну заяву без руху з підстав недотримання позивачем вимог, встановлених ГПК щодо подання позовних заяв, викладених в п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Позивач у визначений судом строк усунув недоліки позовної заяви та ухвалою від 12.09.2022 (том 1, а.с. 211-212) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11.10.2022 о 10-30 год. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Зазначена ухвала направлялась сторонам, в т.ч. відповідачу на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 210) та отримана представником 12.10.2022, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 215).
В судове засідання 11.10.2022 представники сторін не з'явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (вх. № 7370 від 11.10.2022; том 1, а.с. 218). Ухвалою від 11.10.2022 суд відклав підготовче засідання на 10-30 год. 08.11.2022 (том 1, а.с. 220-221).
07.11.2022 до канцелярії Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшов відзив на позов від 27.10.2022 № 2022/203 (вх № 8323; том 2, а.с. 1-4), в якому відповідач не заперечує проти наявності заборгованості за договором оренди (найму) нерухомого майна від 21.05.2020 № 2020-ЛК, проте не погоджується з її розміром, посилаючись на те, що сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 500 000,00 грн за Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022. Також відповідач вважає, що заявлені до стягнення штрафні санкції порушують баланс між застосованим до нього заходом відповідальності у вигляді неустойки й дійсними збитками, заподіяними в результаті конкретного правопорушення та просить суд зменшити розмір стягуваної пені на 90%.
В судове засідання 08.11.2022 представники сторін не з'явились, від сторін надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 8349 від 07.11.2022, № 8377 від 08.11.2022; том 1, а.с. 234-235, том 2, а.с. 33).
Ухвалою від 08.11.2022 суд відклав підготовче засідання на 11-00 год. 29.11.2022 (том 2, а.с. 35-36).
22.11.2022 до канцелярії Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позов від 18.11.2022 (вх № 9004; том 2, а.с. 39-40), в якому позивач піідтримав позовні вимоги в повному обсязі.
29.11.2022 від сторін надійшли заяви - від представника позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника позивача (вх № 9252 від 29.11.2022; том 2, а.с. 50), від представника відповідача про відкладення підготовчого засідання із повідомленням про те, що сторони проводять переговори щодо вирішення даного спору мирним шляхом (вх № 9263 від 29.11.2022; том 2, а.с. 46-48).
Ухвалою від 29.11.2022 суд відклав підготовче засідання на 11-30 год. 20.12.2022 (том 2, а.с. 53-54).
19.12.2022 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 16.12.2022 (вх. № 10004; том 2, а.с. 56-57), в якій позивач повідомив про підписання сторонами Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 на суму 500 000,00 грн та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1 806 260,70 грн, з яких 666 529,84 грн основного боргу з орендних платежів, 486 579,04 грн боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 298 096,12 грн пені. 32 770,47 грн 3 % річних, 322 285,23 грн інфляційних втрат.
В судове засідання 20.12.2022 представники сторін не з'явились, від відповідача надійшло клопотання від 20.12.2022 (вх. № 10105; том 2, а.с. 65-66) про відкладення підготовчого засідання із повідомленням про те, що сторони проводять переговори щодо вирішення даного спору мирним шляхом.
Ухвалою від 20.12.2022 (том 2, а.с. 69-70) прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог від 16.12.2022 (вх. № 10004 від 19.12.2022), яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду та відклав підготовче засідання на 11-00 год. 24.01.2024 (том 2, а.с. 69-70).
В судове засідання 24.01.2023 представники сторін не з'явились. Від представника позивача надійшло клопотання від 23.01.2023 (вх № 860 від 24.01.2023; том 2, а.с. 74-75) про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника.
Ухвалою від 24.01.2023 суд відклав підготовче засідання на 11:00 год. 14.02.2023 (том 2, а.с. 80-81).
В судове засідання 14.02.2023 представники сторін не з'явились. Від представника позивача надійшло клопотання від 14.02.2023 (вх № 1955 від 14.02.2023; том 2, а.с. 87-89) про проведення підготовчого засідання без його участі та відкладення підготовчого засідання для надання можливості позивачу внести уточнення до позовної заяви.
Ухвалою від 14.02.2023 суд відклав підготовче засідання на 10:15 год. 14.03.2023 (том 2, а.с. 92-93). Зазначена ухвала отримана представником відповідача 17.02.2023, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення 3600116101872 (том 2, а.с. 94).
14.03.2023 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 14.03.2023 (вх. № 3195; том 2, а.с. 95-100), в якій позивач повідомив про підписання сторонами Акту № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2022 на суму 400 000,00 грн та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1 406 260,70 грн, з яких 345 574,20 грн основного боргу з орендних платежів, 407 534,68 грн боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 298 096,12 грн пені, 32 770,47 грн 3 % річних, 322 285,23 грн інфляційних втрат. Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 13.03.2023 (вх. № 3163 від 14.03.2023; том 2, а.с. 101-106) про відкладення підготовчого засідання із повідомленням про те, що сторони проводять переговори щодо вирішення даного спору мирним шляхом. До зазначеного клопотання відповідач долучив копію Акту № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2022 на суму 400 000,00 грн.
Ухвалою від 14.03.2023 (том 2, а.с. 109-110) суд прийняв до розгляду заяву позивача від 14.03.2023 (вх. № 3195 від 14.03.2023) про зменшення розміру позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.04.2023 о 10-30 год. Представник позивача про дату, час та місце проведення повідомлений під розписку (том 2, а.с. 107), відповідачу та представнику відповідача зазначена ухвала направлялась на їх електронні адреси (супровідний лист від 16.03.2023, том 2, а.с. 111).
В судове засідання 11.04.2023 представники сторін не з'явились. 10.04.2023 через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі його представника (вх. № 4517 від 11.04.2023, том 2, а.с. 115), від представника відповідача надійшло клопотання від 10.04.2023 про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату (вх. № 4460; том 2, а.с. 112-113).
Ухвалою від 11.04.2023 (том 2, а.с. 118-119) суд відклав розгляд справи по суті на 27.04.2023 об 11-00 год. Зазначена ухвала надсилалась представнику позивача, відповідачу та представнику відповідача на електронні адреси, вказані ними в заявах по справі (супровідний лист від 12.04.2023; том 2, а.с. 120).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30 листопада 2022 року у справі 759/14068/19, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом.
В судове засідання 27.04.2023 представники сторін не з'явились. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника (вх. № 5320 від 27.04.2023).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
21.05.2020 між Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод", як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Полтавський ремонтний завод залізничної техніки”, як Орендарем, укладений договір оренди (найму) нерухомого майна № 2020-ЛК (далі - Договір, том 1, а.с. 12-23), посвідчений 21.05.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Сергієм Вікторовичем.
За п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар примає у відповідності до умов цього Договору, у тимчасове, платне користування майно виробничого призначення (рухоме та нерухоме) до якладу якого входять частини будівель та споруд, устаткування, інвентар, тощо, розміщені на частині території ливарного виробництва Орендодавця, яке розташоване за адресою: місто Полтава, вул. Старокотелевська, 2, а саме:
- нежитлові приміщення 3-го поверху (літ. Д-3) Ливарного корпусу з побутовими приміщеннями та наземним переходом (літ. Д-1-3): №№ 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197 198 198, 200, 203, 204, 205, 207, 212, 213, 213а, 214, 215, 216, 217, 218, 220, 220а, 221, 222, загальною площею 596,2 кв.м;
- частину нежитлового приміщення інженерно-виробничого комплексу Літ. Ц-1 (Перша черга) приміщення № 1 загальною площею 1821,6 кв.м.
Також, відповідно до умов п. 1.7 Договору, Орендар приймає у користування кран-балку КМЕ 60.20.-28,5-14.19-в/п 60 т (зав. № 325) з 2-ма тяжами в/п по 20 т (№ 105, № 106), що є власністю Орендодавця.
Згідно п. 1.9 Договору, склад об'єкта оренди, його технічні характеристики на момент передачі його Орендарю в користування, а також майно Орендодавця, що передається в оренду разом з Об'єктом оренди, фіксується сторонами в Акті приймання-передачі об'єкта оренди.
За п. 3.1 Договору, він набуває чинності з моменту його державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства України і діє до 21 травня 2030 року включно.
Орендна плата, інші платежі та порядок розрахунків встановлені в розділі 5 Договору, зокрема:
- Орендар зобов'язаний вносити Орендну плату за користування Об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені даним Договором. Додатково Орендар здійснює компенсацію вартості комунальних послуг та сплачує вартість експлуатаційних послуг на підставі виставлених рахунків та показників лічильників від Орендодавця (п. 5.1 Договору);
- загальний розмір орендної плати, погодженої сторонами, за один календарний місяць використання Об'єкта оренди, визначеного у п. 1.1 Договору становить 96 052,00 грн, в т.ч. ПДВ та визначається виходячи з наступного (п. 5.2 Договору):
- орендна плата за користування нежитловими приміщеннями 3-го поверху Ливарного корпусу з побутовими приміщеннями та наземним переходом, загальною площею 596,2 кв.м за один календарний місяць становить 59 620,00 грн (п. 5.2.1 Договору);
- орендна плата за користування частиною нежитлового приміщення Інженерно-виробничого комплексу Літ. Ц-1 (Перша черга) приміщення № 1 загальною площею 1821,6 кв.м за один календарний місяць становить 36 432,00 грн (п. 5.2.2 Договору);
- розмір орендної плати підлягає індексації. Щомісячно орендна плата коригується на індекс інфляції починаючи з шостого місяця користування об'єктом оренди та окрім останнього місяця оренди, на підставі даних статистики, але не може бути меншою ніж орендна плата, установлена в п. 5.2 цього Договору. Рахунок на суму коригування орендної плати Орендодавець надає Орендарю один раз на кварталд в термін до 15 числа місяця наступного за звітним періодом. Орендар зобов'язаний сплатити рахунок протягом трьох банківських днів з дати його отримання (п. 5.3 Договору);
- в суму орендної плати не входить компенсація комунальних та вартість експлуатаційних послуг (п. 5.6 Договору);
- орендна сплачується Орендарем у безготівковій формі в наступному порядку: Орендар сплачує перший платіж в розмірі 192 104,00 грн, в т.ч. ПДВ, який складається з орендної плати за користування об'єктом оренди за перший та останній місяць оренди (забезпечувальний платіж) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання цього Договору; наступні платежі здійснюються щомісяця, попередньою оплатою за наступний місяць на підставі виставленого Орендодавцем рахунку-фактури, в строк до 15 числа місяця, що передує оплачуваному. Датою нарахування доходу Орендодавця є останній календарний день місяця (п. 5.7 Договору);
- у разі відсутності у Орендаря рахунку на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат, інших платежів за Договором, за будь-якими причинами, Орендар зобов'язаний сплатити зазначені платежі у термін, визначений в Договорі, за реквізитами, що зазначені у розділі 15 даного Договору (п. 5.9 Договору);
- Орендар, окрім платежів з оренди, зобов'язаний компенсувати Орендодавцю витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергію, водо- та теплопостачання) згідно даних засобів обліку, встановлених на Об'єкті оренди, або у разі якщо засоби обліку не працюють або відсутні, то пропорційно площі Об'єкту оренди до загальної площі будівлі, шляхом 100% попередньої оплати вартості фактичних спожитих послуг за попередній місяць Орендодавець зобов'язаний надати рахунок Орендарю для сплати до 10 числа поточного місяця, а Орендар сплатити його протягом 3-х робочих днів. Комунальні платежі, що підлягають компенсації Орендарем, визначаються в порядку, передбаченому Додатком № 4 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною. Розмір компенсації вартості спожитих комунальних послуг, сплачених Орендарем, підлягає коригуванню на кінець кожного місяця оренди за результатами фактичних витрат та фактично спожитих послуг. Коригування проводиться Орендодавцем до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.11 Договору);
- Орендар додатково відшкодовує Орендодавцю витрати, повязані з експлуатацією, обслуговуванням та утриманням Об'єкта оренди (далі- експлуатаційні витрати) в розмірі 30% від вартості витрат на утримання Об'єкта оренди, які здійснює Орендодавець. Експлуатаційні витрати містять у собі витрати, пов'язані з охороною Об'єкта оренди та з правом користування земельною ділянкою, на якій розташований Об'єкт оренди (орендна плата за право користування земельною ділянкою). Відшкодування експлуатаційних витрат починається з моменту передачі Об'єкта оренди в користування Орендарю та здійснюється в наступному порядку: Орендар сплачує Орендодавцю відшкодування експлуатаційних витрат за перший місяць оренди в розмірі 50 000,00 грн протягом десяти календарних днів з дати підписання цього Договору; наступні платежі здійснюються щомісяця шляхом перерахування на рахунок Орендодавця 100% попередньої оплати в розмірі вартості відшкодування експлуатаційних витрат за попередній місяць на підставі висталвеного Орендодавцем рахунку-фактури, в строк до 15 числа місяця, що передує оплачуваному. Розмір компенсації вартості відшкодування експлуатаційних витрат, сплачених Орендарем, підлягає коригуванню на кінець кожного місяця оренди за результатами фактичних витрат, понесених Орендодавцем. Коригування проводиться Орендодавцем до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.12 Договору);
- Орендар додатково до зазначених вище платежів щомісячно сплачує на користь Орендодавця плату за користування кран-балкою КМЕ 60.20.-28,5-14.19-в/п 60 т (зав. № 325) з 2-ма тяжами в/п по 20 т (№ 105, № 106) (надалі -Пзк), виходячи з наступного: погоджена сторонами вартість (далі - Пв) за одну годину використання кран-балки становить 1 275,00 грн, в т.ч. ПДВ, а плата за користування визначається виходячи з наступного розрахунку: Пзк = Пв * кількість годин користування. Для визанчення розміру Пзк за кожен календарний місяць використання кран-балки, сторони узгодили, що фіксування годин використання кран-балки здійснюється відповідно до записів у журналі отримання ключів від кран-балки працівниками Орендаря та їх повернення (п. 5.16 Договору).
Відповідно до п. 10.5 Договору, за прострочення поточних платежів з орендної плати, компенсації вартості спожитих комунальних та оплаті експлуатаційних послуг, сум коригування орендної плати на індекс інфляції, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення на підставі виставленої Орендодавцем вимоги протягом трьох банківських днів з дня її отримання.
В п. 10.5.1 Договору сторони узгодили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань, зазначених в уьому Договорі, може нараховуватись упродовж трьох років.
За актом приймання-передачі від 21.05.2020 (додаток № 3 до Договору; том 1, а.с. 24) позивач прийняв, в відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 3-го поверху (літ. Д-3) Ливарного корпусу з побутовими приміщеннями та наземним переходом (літ. Д-1-3): №№ 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197 198 198, 200, 203, 204, 205, 207, 212, 213, 213а, 214, 215, 216, 217, 218, 220, 220а, 221, 222, загальною площею 596,2 кв.м; частину нежитлового приміщення інженерно-виробничого комплексу Літ. Ц-1 (Перша черга) приміщення № 1 загальною площею 1821,6 кв.м.; внутрішньо-виробничі залізничні колії, загальною довжиною 475 метрів, а також інвентар та устаткування, що призначене для функціонування вищенаведеного майна та отримав у користування кран-балку КМЕ 60.20.-28,5-14.19-в/п 60 т (зав. № 325) з 2-ма тяжами в/п по 20 т (№ 105, № 106), що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2.
Як зазначає позивач в позовній заяві, протягом періоду дії Договору відповідач не дотримувався свого обов'язку та несвоєчасно перераховував орендну плату та інші платежі, передбачені умовами Договору. Зокрема, в період з 01.09.2021 по 31.07.2022 відповідач сплатив:
- 59 620,00 грн за оренду нежитлового приміщення (літ Д-3) за січень 2022 року (платіжне доручення № 130 від 31.05.2022, том 1, а.с. 72);
- 59 620,00 грн за оренду нежитлового приміщення (літ Д-3) за лютий 2022 року (платіжне доручення № 158 від 17.06.2022, том 1, а.с. 72);
- 18 267,28 грн за оренду нежитлового приміщення (літ Д-3) за березень 2022 року (платіжне доручення № 178 від 17.06.2022, том 1, а.с. 73);
- 72 864,00 грн за оренду частини нежитлового приміщення (літ Ц-1) за січень-лютий 2022 року (платіжне доручення № 131 від 31.05.2022, том 1, а.с. 74);
- 36 432,00 грн за оренду частини нежитлового приміщення (літ Ц-1) за березень 2022 року (платіжне доручення № 174 від 17.06.2022, том 1, а.с. 74);
- 87 109,04 грн відшкодування орендної плати за земельну ділянку за грудень 2021-січень 2022 року (платіжне доручення № 156 від 17.06.2022, том 1, а.с. 75);
- 43 554,52 грн відшкодування орендної плати за земельну ділянку за березень 2022 року (платіжне доручення № 173 від 17.06.2022, том 1, а.с. 75);
- 51 181,96 грн відшкодування за охоронні послуги за січень-лютий 2022 року (платіжне доручення № 155 від 17.06.2022, том 1, а.с. 76);
- 16 488,80 грн відшкодування за охоронні послуги за лютий 2022 року (платіжне доручення № 176 від 17.06.2022, том 1, а.с. 76);
- 27 999,00 грн відшкодування за оренду крана мостового за січень-лютий 2022 року (платіжне доручення № 157 від 17.06.2022, том 1, а.с. 73).
За розрахунком позивача, станом на момент звернення позивача із позовом до суду, заборгованість відповідача за Договором за період з 01.09.2021 по 31.07.2022 становить 809 768,72 грн орендної плати та 843 340,16 грн з відшкодування експлуатаційних витрат. За порушення умов Договору позивач заявив до стягнення 298 096,12 грн пені, передбаченої п. 10.5 Договору, 32 770,47 грн 3% річних, 322 285,23 грн інфляційних втрат.
Після звернення позивача до суду сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 на суму 500 000,00 грн та Акт № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2022 на суму 400 000,00 грн, внаслідок чого позивач зменшив позовні вимоги за заявами про уточнення позовних вимог від 16.12.2022 (вх. № 10004; том 2, а.с. 56-57) та від 14.03.2023 (вх. № 3195; том 2, а.с. 95-100), прийняті судом ухвалами від 20.12.2022 та від 14.03.2023 та підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 406 260,70 грн, з яких 345 574,20 грн основного боргу з орендних платежів, 407 534,68 грн боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 298 096,12 грн пені, 32 770,47 грн 3 % річних, 322 285,23 грн інфляційних втрат.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати орендних та інших платежів, передбачених Договором.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір оренди.
Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений ст. 759 ЦК України.
Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією акту приймання-передачі від 21.05.2020 (додаткок № 3 до Договору; том 1, а.с. 24), підтверджується факт прийняття відповідачем в оренду Об'єкту оренди, зокрема нежитлових приміщень 3-го поверху (літ. Д-3) Ливарного корпусу з побутовими приміщеннями та наземним переходом (літ. Д-1-3): №№ 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197 198 198, 200, 203, 204, 205, 207, 212, 213, 213а, 214, 215, 216, 217, 218, 220, 220а, 221, 222, загальною площею 596,2 кв.м; частини нежитлового приміщення інженерно-виробничого комплексу Літ. Ц-1 (Перша черга) приміщення № 1 загальною площею 1821,6 кв.м.; внутрішньо-виробничих залізничних колій, загальною довжиною 475 метрів, а також інвентар та устаткування, що призначене для функціонування вищенаведеного майна та отримав у користування кран-балку КМЕ 60.20.-28,5-14.19-в/п 60 т (зав. № 325) з 2-ма тяжами в/п по 20 т (№ 105, № 106), що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок сплати орендної плати, інших платежів та порядок розрахунків встановлені в розділі 5 Договору, зокрема.
- орендна сплачується Орендарем у безготівковій формі в наступному порядку: Орендар сплачує перший платіж в розмірі 192 104,00 грн, в т.ч. ПДВ, який складається з орендної плати за користування об'єктом оренди за перший та останній місяць оренди (забезпечувальний платіж) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання цього Договору; наступні платежі здійснюються щомісяця, попередньою оплатою за наступний місяць на підставі виставленого Орендодавцем рахунку-фактури, в строк до 15 числа місяця, що передує оплачуваному. Датою нарахування доходу Орендодавця є останній календарний день місяця (п. 5.7 Договору);
у разі відсутності у Орендаря рахунку на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат, інших платежів за Договором, за будь-якими причинами, Орендар зобов'язаний сплатити зазначені платежі у термін, визначений в Договорі, за реквізитами, що зазначені у розділі 15 даного Договору (п. 5.9 Договору);
- Орендар додатково відшкодовує Орендодавцю витрати, повязані з експлуатацією, обслуговуванням та утриманням Об'єкта оренди (далі- експлуатаційні витрати) в розмірі 30% від вартості витрат на утримання Об'єкта оренди, які здійснює Орендодавець. Експлуатаційні витрати містять у собі витрати, пов'язані з охороною Об'єкта оренди та з правом користування земельною ділянкою, на якій розташований Об'єкт оренди (орендна плата за право користування земельною ділянкою). Відшкодування експлуатаційних витрат починається з моменту передачі Об'єкта оренди в користування Орендарю та здійснюється в наступному порядку: Орендар сплачує Орендодавцю відшкодування експлуатаційних витрат за перший місяць оренди в розмірі 50 000,00 грн протягом десяти календарних днів з дати підписання цього Договору; наступні платежі здійснюються щомісяця шляхом перерахування на рахунок Орендодавця 100% попередньої оплати в розмірі вартості відшкодування експлуатаційних витрат за попередній місяць на підставі висталвеного Орендодавцем рахунку-фактури, в строк до 15 числа місяця, що передує оплачуваному. Розмір компенсації вартості відшкодування експлуатаційних витрат, сплачених Орендарем, підлягає коригуванню на кінець кожного місяця оренди за результатами фактичних витрат, понесених Орендодавцем. Коригування проводиться Орендодавцем до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.12 Договору);
- Орендар додатково до зазначених вище платежів щомісячно сплачує на користь Орендодавця плату за користування кран-балкою КМЕ 60.20.-28,5-14.19-в/п 60 т (зав. № 325) з 2-ма тяжами в/п по 20 т (№ 105, № 106) (надалі -Пзк), виходячи з наступного: погоджена сторонами вартість (далі - Пв) за одну годину використання кран-балки становить 1 275,00 грн, в т.ч. ПДВ, а плата за користування визначається виходячи з наступного розрахунку: Пзк = Пв * кількість годин користування. Для визанчення розміру Пзк за кожен календарний місяць використання кран-балки, сторони узгодили, що фіксування годин використання кран-балки здійснюється відповідно до записів у журналі отримання ключів від кран-балки працівниками Орендаря та їх повернення (п. 5.16 Договору).
Обов'язок відповідача сплатити за користування майном виникає в силу закону (ч. 1 ст. 759, ст. 762 ЦК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку.
Позивач долучив до матеріалів справи двостороннє підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди нежитлових приміщень і крану мостового та відшкодування експлуатаційних витрат від 30.09.2021 (том 1, а.с. 25-30), від 29.10.2021 (том 1, а.с. 31-36), від 30.11.2021 (том 1, а.с. 38-43), № 31.12.2021 (том 1, а.с. 45-50), від 31.01.2022 (том 1, а.с. 52-57), від 28.02.2022 (том 1, а.с. 59-64), від 01.04.2022 (том 1, а.с. 66), від 30.04.2022 (том 1, а.с. 67-71).
Враховуючи проведення відповідачем часткових оплат (копії платіжних доручень долучені до матеріалів справи, том 1, а.с. 72-76) та зменшення заборгованості на суму 900 000,00 грн за Актами зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 та № 2 від 21.12.2022, заборгованість відповідача за період з 01.09.2021 по 31.07.2022 становить 345 574,20 грн орендної плати та 407 534,68 грн з відшкодування експлуатаційних витрат.
У відзиві на позов відповідач визнав наявність заборговності перед позивачем за Договором, заперечень щодо розміру не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 345 574,20 грн орендної плати та 407 534,68 грн з відшкодування експлуатаційних витрат Договором підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
П. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 10.5 Договору, за прострочення поточних платежів з орендної плати, компенсації вартості спожитих комунальних та оплаті експлуатаційних послуг, сум коригування орендної плати на індекс інфляції, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення на підставі виставленої Орендодавцем вимоги протягом трьох банківських днів з дня її отримання.
За п. 10.5.1 Договору, сторони узгодили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань, зазначених в уьому Договорі, може нараховуватись упродовж трьох років.
Керуючись вказаним пунктом 10.5 Договору позивач нарахував відповідачу пеню станом на 31.08.2022 за період прострочення з 01.09.2021 по 31.07.2022 на суму 298 096,12 грн (розрахунок залучений до матеріалів позовної заяви, а.с. 77-83) та направив відповідачу вимогу від 02.09.2022 № 12/16-002851 (копія залучена до матеріалів справи, том 1, а.с. 155-157).
Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені не перевищують обраховані судом та є обгрунтованими.
Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення пені на 90% посилаючись на фактичне зупинення господарської діяльності відповідача до червня 2022 у зв'язку з віськовою агресією російської федерації проти України, відсутність на рахунках обігових коштів, наявність заборгованості з оплати праці та збитковість операційної діяльності станом на 30.06.2022.
Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Положеннями частини третьої статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 67/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.
Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Враховуючи баланс інтересів сторін, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, значний розмір нарахованої і пред'явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, часткове погашення заборгованості , суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення розміру пені на 50%. Зазначена сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов Договору та несвоєчасну оплату орендних платежів та відшкодування експлуатаційних витрат.
Правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року в справі № 905/1005/18, від 24.07.2019 року в справі 915/985/18, від 22.07.2019 року в справі № 922/3612/12, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 05.03.2019 року в справі № 923/536/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені, передбаченої п. 10.5 Договору в розмірі 149 048,06 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив до стягнення 32 770,47 грн 3% річних та 322 285,23 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2021 по 31.07.2022 (розрахунок залучений до матеріалів позовної заяви, а.с. 77-83).
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю.
Перевірка правильності розрахунку пені, річних та втрат від інфляції здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 345 574,20 грн основного боргу з орендних платежів, 407 534,68 грн боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 149 048,06 грн пені, 32 770,47 грн 3 % річних, 322 285,23 грн інфляційних втрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
При первісному зверненні до суду із позовною заявою про стягнння 2 306 260,70 грн. заборгованості позивач сплатив 34 593,92 грн судового збору (платіжне доручення № 670932 від 19.08.2022, том 1, а.с. 11). Вказана сума зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (виписка від 23.08.2022, том 1, а.с. 100).
В редакції заяв позивача про уточнення позовних вимог від 16.12.2022 (вх. № 10004; том 2, а.с. 56-57) та від 14.03.2023 (вх. № 3195; том 2, а.с. 95-100), предметом розгляду даної справи є стягнення 1 406 260,70 грн, з яких 345 574,20 грн основного боргу з орендних платежів, 407 534,68 грн боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 298 096,12 грн пені, 32 770,47 грн 3 % річних, 322 285,23 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 1 406 260,70 грн становить 21 093,91 грн.
За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
При цьому суд роз'яснює право позивача на звернення до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 13 500,00 грн.
Враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 21 093,91 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтавський ремонтний завод залізничної техніки” (вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, 36015, код ЄДРПОУ 41372742) на користь Приватного акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод” (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00110792) - - 345 574,20 грн основного боргу з орендних платежів, 407 534,68 грн боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 149 048,06 грн пені, 32 770,47 грн 3 % річних, 322 285,23 грн інфляційних втрат, 21 093,91 грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 27.04.2023.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І.І. Пушко