Справа № 307/339/23
Закарпатський апеляційний суд
27.04.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю Лись ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Кричфалушія І. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/228/23, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Кричфалушія І. І. на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.03.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, мешканка АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 044603 від 18.01.2023 та постанови судді від 07.03.2023 вбачається, що 18.01.2023 о 02 год 17 хв, в с. Ганичі по вул. Народній, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Вольцваген Джетта» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Кричфалушій І. І. посилається на необґрунтованість постанови. При цьому вказує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає про відсутність підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки транспортний засіб перебував в нерухомому стані, а ОСОБА_1 розмовляла по телефону. Судом не надано оцінки відеозапису з боді-камер працівників поліції, на якому не зафіксовано факту зупинки транспортного засобу та не встановлено хто саме керував транспортним засобом, необґрунтованих претензій працівників поліції, оскільки відеозапис розпочато після того, як вона стала питати в чому причина її перевірки і лише тоді включивши камеру, вони почали пропонувати їй
-2-
пройти огляд на місці зупинки та/або в медичному закладі, а потім її взагалі відпустили, при цьому жодних направлень на огляд, а також протоколів про адміністративне правопорушення не складали, постанов не виносили. Протокол про адміністративне правопорушення є неналежно оформленим та не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній запис про відмову від підпису протоколу ОСОБА_1 , що свідчить про те, що такий складено у її відсутності. ОСОБА_1 не роз'яснено її права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП і це не вбачається з відеозапису. В протоколі відсутні відомості про проведення під час фіксування адміністративного правопорушення відеозйомки. Також в порушення вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015, ОСОБА_1 відсторонена від керування не була, свідки під час проведення огляду не залучались, матеріали відеофіксації не містять повної інформації про подію, оскільки відеозапис не безперервний. Окрім того, до протоколу не долучено акту огляду на стан сп'яніння, який мав бути складений на місці, начебто, зупинки транспортного засобу. Також наполягає на порушенні працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452 від 09.11.2015, оскільки огляд на місці запинки транспортного засобу з використанням технічних засобів проводився з порушеннями, ОСОБА_1 не було повідомлено про причину її зупинки, а з матеріалів справи не прослідковується, що водій ОСОБА_1 допустила будь-які порушення Правил дорожнього руху України, які б стали причиною її зупинки.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Кричфалушія І. І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
-3-
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 18.01.2023 о 02 год 17 хв, в с. Ганичі по вул. Народній ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом марки «Вольцваген Джетта» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення захисником-адвокатом Кричфалушієм І. І. та ОСОБА_1 їїі вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 044603 від 18.01.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 742943 від 18.01.2023, з якої вбачається, що 18.01.2023 о 02 год 17 хв, в с. Ганичі по вул. Народній, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом допустила порушення п. 2.9 «д», 2.1 «г», та 9.9 «б» Правил дорожнього руху України, за що притягнута до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ст. 122 КУпАП.
-4-
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Всупереч доводів захисника, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 044603 від 18.01.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась від роз'яснення їй прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, як і від підписання протоколу та отримання його копії, про що в протоколі наявний відповідний запис. З огляду на зазначені обставини, апеляційним судом відхиляються доводи сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено за відсутності ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором РПП ВДП № 1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Ларишиним В. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 044603 від 18.01.2023 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, тобто всі ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, всупереч доводів апеляційної скарги, у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого остання відмовилася, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
Апеляційний суд оглянув відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу та у закладі охорони здоров'я.
При цьому спілкування з поліцейськими та поведінка ОСОБА_1 , беззаперечно свідчить про правомірність підозри працівників поліції ймовірного перебування останньої в стані алкогольного сп'яніння, що й слугувало підставою для ініціювання проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
З приводу доводів апеляційної скарги про неналежність та недопустимість як доказу у справі відеозапису, долученого до матеріалів справи, у зв'язку з тим, що
-5-
відомості про технічний засіб не вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що таких критеріїв чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить.
Доводи захисника в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння у зв'язку з відсутністю на місці зупинки транспортного засобу свідків, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021, який набув чинності 17.03.2021, внесено зміни до КУпАП, зокрема до ст. 266 КУпАП.
За приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не було залучено двох свідків, оскільки диспозицією ст. 266 КУпАП визначено, що свідки залучаються лише у випадку неможливості фіксації технічними засобами відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що ОСОБА_1 не керувала автомобілем, а такий був припаркований на узбіччі, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються зібраними доказами у справі у їх сукупності, які повністю узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у скоєному адміністративному правопорушенні.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що наявною у справі постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 742943 від 18.01.2023, з якого вбачається, що 18.01.2023 о 02 год 17 хв в с. Ганичі по вул. Народні, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом допустила порушення п. 2.9 «д», 2.1 «г», та 9.9 «б» Правил дорожнього руху України та притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 та ст. 122КУпАП.
Крім того, апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_1 на вказаному транспортному засобу не їхала, а лише сиділа у ньому, розмовляючи по телефону, оскільки як слідує з відеозапису про такі обставини ОСОБА_1 поліцейським не повідомляла, а навпаки, в агресивній формі з використанням нецензурної лексики виражала свою незгоду з причиною її зупинки, а також пояснювала, що керувала транспортним засобом.
Разом з тим, відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд також звертає увагу на те, що водій ОСОБА_1 у зв'язку з виявленням у неї ознак алкогольного сп'яніння зобов'язана була виконати законну вимогу працівника поліції та пройти відповідний огляд, для підтвердження чи спростування перебування її у стані алкогольного сп'яніння.
Також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій ОСОБА_1 чи її захисником в установленому законом порядку.
-6-
У зв'язку з наведеним та за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126, та ст. 122КУпАП, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції при визнанні судом винною ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 щодо не забезпечення працівниками поліції огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, є не обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 сама відмовилася під відеофіксацію від проходження будь-яких оглядів на виявлення у неї стану алкогольного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання захисника про відсутність в матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки, відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводить огляд водія у закладі охорони здоров'я. Таким чином, якщо водій відмовився проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції.
Крім того, не можуть бути задоволені доводи апеляційної скарги стосовно визнання відеозапису неналежним доказом з підстав того, що запис не повний, оскільки на відеозаписі міститься факт відмови водія ОСОБА_1 у проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винною у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
-7-
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на неї адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника Кричфалушія І. І. задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Кричфалушія І. І. залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.03.2023 щодо ОСОБА_3 , - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя