Справа № 133/533/23
Провадження №11-кп/801/460/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 квітня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 3 березня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вінниці, громадянин України, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, працює на посаді водія у ФГ «Горизонт» с. Зозулинці Хмільницького району Вінницької області, не судимий,
визнаний винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення експертизи у сумі 3020 (три тисячі двадцять) грн 48 коп. та вирішено долю речових доказів,
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що влітку 2016 року, більш точні час і дату вчинення кримінального правопорушення досудовим розслідуванням не встановлено, перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та у нього виник протиправний умисел, направлений на одержання підробленого офіційного документа - посвідчення тракториста - машиніста, з метою отримання права керування транспортними засобами категорій «А1», «А2», «В1» та «D», уникнувши встановленого законодавством України порядку отримання та використання офіційних документів, встановлених Положенням про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (в редакції зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 946 від 15.11.2019), а саме: уникаючи проходження медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, підготовки відповідно до планів і програм, складення теоретичного, на знання діючих Правил дорожнього руху України і практичного, на перевірку навичок керування транспортним засобом, іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - державних служб України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на порушення встановленого порядку оформлення документів, які видаються державною установою, з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи злочинні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_8 знайшов невстановлену особу, яка обіцяла за грошову винагороду виготовити на замовлення підроблене посвідчення тракториста-машиніста. З метою одержання підробленого посвідчення тракториста-машиніста ОСОБА_8 передав невстановленій досудовим розслідуванням особі свої фотознімки та свої анкетні дані, які було використано під час виготовлення завідомо підробленого посвідчення тракториста - машиніста, серії НОМЕР_1 від 12.10.2016.
У жовтні 2016 року, більш точні час і дату вчинення кримінального правопорушення досудовим розслідуванням не встановлено, невстановлена досудовим розслідуванням особа, передала в центрі с. Зозулинці Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_8 підроблений офіційний документ, який не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, та який виготовлений не установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, а саме: посвідчення тракториста - машиніста, серії НОМЕР_1 , у якому зазначено, що воно видане 12.10.2016 Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області і надає право керувати транспортними засобами категорій «А1», «А2», «В1» та «D» на ім'я ОСОБА_8 , за що останній сплатив невстановленій особі грошові кошти в сумі 4000 гривень.
Таким чином ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України - пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою.
В подальшому ОСОБА_8 , одержавши підроблений офіційний документ - посвідчення тракториста - машиніста серії НОМЕР_1 , видане 12.10.2016 Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області на його ім'я, усвідомлюючи, що вказаний документ є підробленим, оскільки він не додержав встановленого законодавством України порядку отримання та використання посвідчення водія, з жовтня 2016 року почав використовувати його під час керування транспортним засобом.
Однак, 11.02.2023 о 13 годині 20 хвилин ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом, трактором марки «NEW HOLLAND», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по автомобільній дорозі сполученням «Козятин-Самгородок» на відстані близько 100 метрів до повороту для здійснення проїзду до с. Рубанка Хмільницького району Вінницької області, був зупинений інспекторами сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенантом ОСОБА_9 та старшим лейтенантом ОСОБА_10 . На вимогу працівників поліції пред'явити документ, який посвідчує право керування транспортним засобом, ОСОБА_8 , з метою введення в оману працівників поліції щодо наявності в нього права керування трактором, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пред'явив, тим самим використав, підроблене посвідчення тракториста - машиніста, серії НОМЕР_1 , видане 12.10.2016 Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області на своє ім'я.
Відповідно до висновку експерта від 16.02.2023 № СЕ-19/102-23/3143-ДД посвідчення тракториста - машиніста серії НОМЕР_1 , яке видане Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області 12.10.2016 на ім'я ОСОБА_8 , та надає право керувати транспортними засобами категорій «А1», «А2», «В1» та «D», не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків посвідчень, що перебувають в офіційному обігу на території України.
Таким чином ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , вважаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його змінити, виключити з його резолютивної частини посилання на призначення ОСОБА_8 остаточного покарання за сукупністю кримінальних проступків відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, ч.4 ст. 358 КК України з призначенням йому покарання: за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн, на підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України судом застосовано закон про кримінальну відповідальність, що погіршує становище особи, внаслідок чого призначено більш суворе покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) Закону України про кримінальну відповідальність. Крім того даний кримінальний проступок ОСОБА_8 вчинив у жовтні 2016 року, тобто на момент ухвалення вироку з моменту вчинення проступку минуло понад 6 років, що дає підстав для застосування щодо обвинуваченого п.2 ч.1 ст. 49 КК України. Також прокурор вказує, що у зв'язку із необхідністю звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України відсутні підстави для застосування положень ч.1 ст. 70 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження у спрощеному провадженні відповідно до вимог ст.ст. 381-382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України - пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою та кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа. Кваліфікація дій обвинуваченого є вірною.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 850 гривень, суд, на переконання колегії суддів, дотримався вимог ст. 50,65 КК України. Водночас, при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України суд припустився помилки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальний проступок, передбачений ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 вчинив у жовтні 2016 року, тобто на момент ухвалення вироку щодо нього з моменту вчинення проступку минуло понад 6 років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особу також може бути звільнено від покарання за вироком суду на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
У Постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 06.12.2021 ( справа №521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21) звернуто увагу на те, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Отже, під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_8 суд повинен був призначити йому покарання за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України та звільнити від покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та ч.5 ст. 74 КК України.
Таке неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність потягнуло безпідставне застосування ч.1 ст. 70 КК України, тобто призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних проступків.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст. 409 КПК України, підставами для зміни або скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну або скасування судового рішення, вважається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 3 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 змінити.
На підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання на призначення ОСОБА_8 остаточного покарання за сукупністю кримінальних проступків відповідно до ч.1 ст. 70 КК України.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_11 ОСОБА_4