Провадження № 11-кп/803/1473/23 Справа № 183/8985/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 квітня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1202043080000113, за апеляційною скаргою першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перещепине Дніпропетровської області, громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати в частині незастосування спеціальної конфіскації з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвали свій вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави бензопилу “Світязь” моделі БП-45-18/2PRO, та деревину породи “Ясен” в кількості 5,68 м3.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор вказує, що судом першої інстанції при ухваленні вироку було призначено покарання без урахування норм матеріального права, якими передбачено відповідні підстави та випадки застосування положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, а саме спеціальної конфіскації у власність держави знаряддя вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, а саме: бензопили “Світязь” моделі БП-45-18/2PRO, та деревини породи “Ясен” в кількості 5,68 м3, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначене йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази у вигляді спиляної деревини в кількості 5,68 м3; бензопили зелено-синього кольору «Світязь» моделі БП-45-18/2PRO вирішено конфіскувати в дохід держави.
Речовий доказ у вигляді DVD-RW диск із відеозаписом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_7 вирішено залишити в матеріалах справи.
ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що останній за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оспорюються, 11 листопада 2022 року в період часу з 10.00 години до 16.00 годин, перебуваючи у кварталі № 16 виділу №107, 132 км. перегону Перещепине-Губиниха, поблизу с. Олександрія Новомосковського району Дніпропетровської області, діючи всупереч вимогам Закону, за допомогою заздалегідь заготовленого ним засобу вчинення злочину, а саме бензопили «Світязь» модель БП-45-18/2PRO, здійснив незаконну порубку дерев у вказаній захисній лісовій зоні, шляхом відокремлення їх стовбурів від коріння, які в подальшому планував використати для власних потреб. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 вчинено незаконну порубку дерев, а саме відокремлено стовбури 4 сироростуючих дерев породи «Ясен» від кореня до ступеня припинення росту у захисній лісовій зоні кварталу №16 виділу №107, 132 км. перегону Перещепине-Губиниха в Новомосковському районі Дніпропетровської області, які обліковуються на балансі структурного підрозділу «Дніпровська дистанція захисних лісових насаджень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» під інвентарним номером 3160201000067.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , які виразилися в незаконній порубці сироростучих дерев у захисній лісовій зоні, державі, в особі структурного підрозділу «Дніпровська дистанція захисних лісових насаджень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» заподіяно матеріальну істотну шкоду в сумі 72.138,80 гривень.
Дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України за ознаками незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого та представника потерпілого, які, кожен окремо, не заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, прийшла до наступного.
Так, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 246 КК України, доведеність його вини, законність та справедливість за видом та розміром призначеного йому покарання ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Разом із тим, доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущеного судом першої інстанції при вирішенні питання про речові докази, колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження у межах апеляційного розгляду.
Так, згідно із ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Юридичною підставою для застосування судом спеціальної конфіскації є норми статей 96-1, 96-2 КК України, а не санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому резолютивна частина вироку обов'язково має містити посилання на вказані норми кримінального закону.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного вироку, бензопила зелено-синього кольору «Світязь» моделі БП-45-18/2PRO, - використовувалася обвинуваченим при вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а деревина породи “Ясен” в кількості 5,68 м3була набута внаслідок його вчинення. Таким чином, питання про подальшу долю вказаних речей підлягало вирішенню в порядку спеціальної конфіскації на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, а вирішення його у загальному порядку, передбаченому ст. 100 КПК України для речових доказів, належить вважати помилковим.
Разом з тим, не можна погодитись із доводами апеляційної скарги прокурора щодо необхідності виправлення вказаної помилки, допущеної судом першої інстанції, шляхом скасування вироку у відповідній частині, з ухваленням нового вироку.
Так, перелік підстав для скасування вироку суду першої інстанції з ухваленням нового вироку визначений ч. 1 ст. 420 КПК України, відповідно до якої такими підставами є:
1) необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
2) необхідність застосування більш суворого покарання;
3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
4) неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Наявності вказаних підстав не вбачається, прокурор в апеляційній скарзі на них не посилається.
За правилами ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, що прямо зазначені у вказаній нормі закону, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
На думку колегії суддів, зміна правової підстави вилучення в ОСОБА_7 майна на спеціальну конфіскацію його становище не погіршує.
При цьому суд апеляційної інстанції зважає на те, що спеціальна конфіскація не входить до переліку кримінальних покарань, визначеного ст. 51 КК України, та рішення про неї згідно ч. 4 ст. 374 КПК приймається разом з рішеннями щодо речових доказів і документів. Таким чином, її належить вважати спеціальною формою розпорядження грошима, цінностями та іншим майном, що відповідають ознакам ч. 1 ст. 96-2 КК, а отже застосування спеціальної конфіскації не може розцінюватись як призначення обвинуваченому більш суворого покарання.
Крім того, з положень п. 3 ч. 1 ст. 408 КК України випливає, що виправлення помилки, допущеної судом першої інстанції, яка стосується лише майнових інтересів обвинуваченого та не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення, здійснюється шляхом зміни вироку навіть у тому випадку, якщо при цьому майнові інтереси обвинуваченого зазнають додаткових обмежень.
Також приймається до уваги, що при застосуванні спеціальної конфіскації майнові інтереси обвинуваченого ОСОБА_7 не зазнають істотних змін порівняно із оскаржуваним вироком, оскільки відбувається не більше, ніж уточнення правової підстави, з якої відповідне майно у будь-якому випадку вибуває з його володіння.
На підставі викладеного колегія суддів, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги прокурора, не знаходить підстав для скасування вироку в частині вирішення питання про речові докази, з ухваленням у цій частині нового вироку, та вважає за необхідне виправити допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність шляхом зміни оскаржуваного вироку.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, - змінити в частині вирішення питання про конфіскацію майна.
Речові докази у вигляді спиляної деревини породи “Ясен” в кількості 5,68 м3, бензопили зелено-синього кольору «Світязь» моделі БП-45-18/2PRO - конфіскувати у власність держави на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.
В іншій частині вирок суду - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4