Справа № 210/3848/22
Провадження № 2/210/257/23
іменем України
20 квітня 2023 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, посилаючись на те, що він, працюючи з 18.03.1966 р. по 31.12.1994 р. на шахті Північна РУ ім. Кірова правонаступником якої є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (далі - Відповідач) на посадах підземного зйомщика (з 18.03.1966 по 24.11.1966р.) по учня машиніста скрепера на дільниці № 7 (з 24.11.1966р. по 02.01.1967р.), машиніста скрепера 5 розряду на дільниці № 7 (з 02.01.1967р. по 01.07.1969р.), підземного машиніста скрепера з правом ведення вибухових робіт 6 розряду на дільниці № 7 (з 01.07.1969р. по 18.06.1975р.), підземного вибуховика 4 розряду на дільниці № 15 (з 18.06.1975р. по 01.04.1978р.). підземного машиніста скрепної лебідки з веденням вибухових робіт 4 розряду на дільниці №15 (з 01.04.1978р. по 01.07.1978р.), підземного машиніста скрепної лебідки з веденням вибухових робіт 4 розряду на дільниці №7 ( з 01.07.1978р. по 01.06.1985р.), підземного вибуховика 5 розряду на дільниці № 22 (з 01.06.1985р. по 31.12.1994р.) з вини підприємства правонаступником якого є Відповідач зазнав хронічних професійних захворювань.
Зазначене вище підтверджується трудовою книжкою Позивача, повідомленням про хронічне професійне захворювання від 22.04.1992р. №177 та Актом розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.09.1995р.
У зв'язку з шкідливими умовами праці позивач отримав два хронічні професійні захворювання.
Згідно з п. 6 повідомлення про хронічне професійне захворювання від 22.04.1992. № 177 та випискою з акту огляду ЛТЕК від 01.06.1992р. - 22.04.1992р. позивачу було первинно діагностовано хронічне професійне захворювання за діагнозом ТНТ катаракта І ст. обох очей та встановлено втрату працездатності у розмірі 15%.
22.04.1993р. позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, де позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 15% безстроково, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК від 13.10.1994р.
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.09.1995р. та виписки із акту огляду ЛТЕК від 16.10.1995р. позивачу було діагностовано ще одне хронічне професійне захворювання за діагнозом пилових бронхіт І ст., емфізема легенів І ст.
Taк відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.09.1995р. професійне захворювання виникло за таких обставин - я протягом довгого часу - 28 років працював підземних умовах на посадах кріпильника, вибуховика в очисних забоях. В процесі скрепіюваня руди постійно знаходився в зоні з підвищеним вмістом пилу, що містить в собі кремній діоксидові кристали від 10 до 70%, концентрація пилу перевищувала норму в 2 рази (ГДК = 2,0 мг/м3 та періодично підвищувалась під час ведення вибухових робіт при повторному подрібненні руди. Засіб індивідуального захисту типу «Лепесток» не повністю захищає органи дихання від дії пилу. Роботи здійснювались в вузько замкнутому просторі очисних забоїв. Захворюванню сприяли такі фактори підземного середовища як підвищене атмосферний тиск, низькі температури повітря (+14 - +16 °C), підвищена вологість повітря до 90%.
Причинами професійного захворювання є:
1. Тривала робота протягом 28 років в умовах підвищеної концентрації пилу на робочих місцях в 2 рази при ГДК =2,0 мг/м3.
2. ???Недосконалість засобів індивідуального захисту
???3 .Частий вихід з ладу сантехнічних приладів для подавлення пилу.
У зв'язку з вищенаведеним позивачу довелось 16.10.1995р. пройти огляди МСЕК де позивачу було первинно встановлено втрату працездатності у розмірі 10% по пиловому бронхіту І ст., емфіземі легенів І ст. та повторно 15% по ТНТ катаракті І ст. обох очей, разом 25% втрати працездатності безстроково, що підтверджується випискою із огляду МСЕК до довідки N0436 від 16.10.1995р.
16.02.2018р. у зв'язку з значним погіршенням здоров'я позивачу довелось повторно пройти огляд МСЕК , де позивачу було встановлено підвищення втрати працездатності у розмірі 50% по пиловому бронхіту І ст., емфіземі легенів І ст. та повторно встановлено втрату працездатності у розмірі 15% по ТНТ катаракті І ст. обох очей, всього 65% з 5.02.2018р., встановлено потребу у забезпеченні лікарськими засобами безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12AAA №046465 від 16.02.2018р., крім того оглядом МСЕК від 16.02.2018р. позивачу первинно було встановлено третю групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12AAA №649848 від 16.02.2018р.
У зв'язку з отриманням ушкодження здоров'я з вини Відповідача - Позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні.
Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 195 000,00 грн., які просив стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 08.11.2022 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 08.11.2022 р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні, додатково зауваживши, що Позивач при пред'явленні позову про стягнення моральної шкоди має довести в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю Відповідача її заподіяно, з яких міркувань виходив Позивач визначаючи розмір шкоди, та якими доказами він це підтверджує.
Крім того, відповідач зазначає, що він не є правонаступником РУ Кірова, де працював позивач.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що, відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, на ім'я ОСОБА_1 , вказано, що останній працював з 18.03.1966 р. по 31.12.1994 р. на шахті Північна РУ ім. Кірова правонаступником якої є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (далі - Відповідач) на посадах підземного зйомщика (з 18.03.1966 по 24.11.1966р.) по учня машиніста скрепера на дільниці № 7 (з 24.11.1966р. по 02.01.1967р.), машиніста скрепера 5 розряду на дільниці № 7 (з 02.01.1967р. по 01.07.1969р.), підземного машиніста скрепера з правом ведення вибухових робіт 6 розряду на дільниці № 7 (з 01.07.1969р. по 18.06.1975р.), підземного вибуховика 4 розряду на дільниці № 15 (з 18.06.1975р. по 01.04.1978р.). підземного машиніста скрепної лебідки з веденням вибухових робіт 4 розряду на дільниці №15 (з 01.04.1978р. по 01.07.1978р.), підземного машиніста скрепної лебідки з веденням вибухових робіт 4 розряду на дільниці №7 ( з 01.07.1978р. по 01.06.1985р.), підземного вибуховика 5 розряду на дільниці № 22 (з 01.06.1985р. по 31.12.1994р.) (а.с. 3-6).
Згідно з п. 6 повідомлення про хронічне професійне захворювання від 22.04.1992. № 177 та випискою з акту огляду ЛТЕК від 01.06.1992р. - 22.04.1992р. позивачу було первинно діагностовано хронічне професійне захворювання за діагнозом ТНТ катаракта І ст. обох очей та встановлено втрату працездатності у розмірі 15% (а.с. 7).
22.04.1993р. позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, де позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 15% безстроково, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК від 13.10.1994 р. (а.с. 10, зворот)
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.09.1995р. та виписки із акту огляду ЛТЕК від 16.10.1995р. позивачу було діагностовано ще одне хронічне професійне захворювання за діагнозом пилових бронхіт І ст., емфізема легенів І ст. (а.с. 8, 11).
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.09.1995р. професійне захворювання виникло за таких обставин - позивач протягом довгого часу - 28 років працював підземних умовах на посадах кріпильника, вибуховика в очисних забоях. В процесі скрепіюваня руди постійно знаходився в зоні з підвищеним вмістом пилу, що містить в собі кремній діоксидові кристали від 10 до 70%, концентрація пилу перевищувала норму в 2 рази (ГДК = 2,0 мг/м3 та періодично підвищувалась під час ведення вибухових робіт при повторному подрібненні руди. Засіб індивідуального захисту типу «Лепесток» не повністю захищає органи дихання від дії пилу. Роботи здійснювались в вузько замкнутому просторі очисних забоїв. Захворюванню сприяли такі фактори підземного середовища як підвищене атмосферний тиск, низькі температури повітря (+14 - +16 °C), підвищена вологість повітря до 90%.
Причинами професійного захворювання є:
1. Тривала робота протягом 28 років в умовах підвищеної концентрації пилу на робочих місцях в 2 рази при ГДК =2,0 мг/м3.
2. Недосконалість засобів індивідуального захисту
3 .Частий вихід з ладу сантехнічних приладів для подавлення пилу.
У зв'язку з вищенаведеним позивачу довелось 16.10.1995р. пройти огляди МСЕК де позивачу було первинно встановлено втрату працездатності у розмірі 10% по пиловому бронхіту І ст., емфіземі легенів І ст. та повторно 15% по ТНТ катаракті І ст. обох очей, разом 25% втрати працездатності безстроково, що підтверджується випискою із огляду МСЕК до довідки №0436 від 16.10.1995р.
16.02.2018 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено підвищення втрати працездатності у розмірі 50% по пиловому бронхіту І ст., емфіземі легенів І ст. та повторно встановлено втрату працездатності у розмірі 15% по ТНТ катаракті І ст. обох очей, всього 65% з 5.02.2018р., встановлено потребу у забезпеченні лікарськими засобами безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12AAA №046465 від 16.02.2018р., крім того оглядом МСЕК від 16.02.2018р. позивачу первинно було встановлено третю групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12AAA №649848 від 16.02.2018р. (а.с. 12, 13, 14).
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 01.01.2004 р., тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була уповноважена на її заподіяння.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 210/3110/16-ц (провадження № 61-4983св18), який суд враховує при вирішенні цієї справи. У постановах Верховного суду України від 16 травня 2012 року у справі № 6-27цс12, від 24 грудня 2014 року у справі № 6-188цс14, від 18 березня 2015 року у справі № 6-24цс15 викладено правову позицію, згідно з якою правила відшкодування шкоди, в тому числі моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, визначаються днем первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності, а не днем безпосередньо нещасного випадку на виробництві.
З огляду на викладене при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд застосовує законодавство, яке діяло станом на день первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивачу.
Такі правові висновки викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц; від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц.
Крім того, оскільки позивачу первинно висновком ЛТЕК встановлено 15 % втрати професійної працездатності у 1992 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.
У відповідності до положень пункту 11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6500 гривен, тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 32500,00 грн., а максимальний - 1300000,00 грн.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Отже, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.
Відповідач не скористався обов'язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України, саме на власника підприємства покладається обов'язок щодо створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Крім того, суд не бере до уваги доводи зазначені у відзиві, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти РУ ім. Кірова РУ, а саме шахти «Сєверна», (Північна), на якій працював позивач, з огляду на наступне.
За змістом ч.1 ст. 37 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). Статтею 466 ЦК УРСР визначено, що в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї у зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.
Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов'язки реорганізованого підприємства.
У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року №43/79/5 (далі - Положення; втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об'єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства зі складу об'єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об'єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об'єднань.
Розподільний баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов'язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.
01.07.1975 року промислове об'єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у виробниче об'єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.
Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.
01.01.1988 року - на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз'їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці - РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз'їзду, РУ ім. Дзержинського.
Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.
Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.
28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.
30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов'язки щодо розгляду питань, пов'язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.
Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.
П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об'єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття,поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об'єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об'єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.
Суд наголошує, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», що відповідачем не заперечується, являється також правонаступником шахти «Північна» (Сєвєрная) Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда».
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу.
Акт, складений за фактом отримання Позивачем професійного захворювання підприємством Відповідача не оскаржувався.
Відповідач не скористався обов'язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України, саме на власника підприємства покладається обов'язок щодо створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.
З письмових матеріалів справи достовірно встановлено, що відповідачем не було достатньо створено безпечні умови праці, а тому він також несе відповідальність, включаючи і компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду. Відповідачем не доводився факт відшкодування ним позивачу моральної шкоди.
Суд зазначає, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, та в кожній справі суд з'ясовує характер правовідносин сторін і встановлює: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Саме такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16; від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц; від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім того, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
З трудової книжки позивача та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановлено, що позивач переважний час своєї трудової діяльності працювала у відповідача, та хронічні захворювання отримав, зокрема і через роботу в шкідливих умовах при виконанні ним трудових обов'язків та на території підприємства відповідача ПАТ «АМКР».
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг її душевних та фізичних страждань, тривалість трудових відносин між сторонами, а так само і тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності та до моменту звернення до суду, відсоток втрати працездатності, той факт, що позивач отримав каліцтво при виконанні трудових обов'язків і встановлена в цьому вина відповідача, і вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 190 000,00 гривень.
При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 1900 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 5,12, 13, 76-83,89,133, 141,258-259, 263-265,354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24432974, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я 190 000,00 грн. (сто дев'яносто тисяч) гривень без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1900 (одна тисяча дев'ятсот) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Н. А. Літвіненко