27 квітня 2023 року Чернігів Справа № 620/1876/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.02.2023 №2500-0303-8/9436 щодо непризначення пенсії за віком за Списком №2 згідно із п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачеві з 04.01.2022 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи: з 18.06.1984 по 31.10.1986; з 14.11.1989 по 07.06.1994, з 31.12.1998 по 31.12.2001 та з 01.01.2002 по 07.02.2003, а також до страхового стажу період роботи з 02.01.1989 по 18.10.1089.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах з підстав відсутності пільгового стажу. Із таким твердженням позивач не погоджується і вказує, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі №620/907/22 було досліджено питання та зобов'язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 31.12.1998 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 07.02.2003, а до страхового стажу періоди роботи: з 19.07.1988 по 26.12.1988 та з 14.11.1989 по 07.06.1994. Крім того, рішенням відповідача від 11.01.2022и за період з 02.01.1989 по 18.10.1989 був зарахований відповідачем, а вже у рішенні від 2023 року не зараховано через наявні виправлення в даті прийняття на роботу. Позивач вважає, що його страховий стаж становить 29 років 5 місяців 9 днів, а пільговий 11 років 17 днів при необхідних в 57 років - 7 років 4 місяці.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що до пільгового стажу позивача періоди роботи з 31.12.1998 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 07.02.2003 було зараховано повністю, а період з 18.06.1984 по 31.10.1986 зараховано за виключенням періодів відрядження в НГВУ «Вар'єганнафта» відповідно до довідки від 16.10.2019. Стаж роботи з 14.11.1989 по 07.06.1994 до пільгового стажу зараховано не було, оскільки уточнююча довідка від 10.09.2019 №08-3364 надана лише до суду. Крім того період роботи з 02.01.1989 по 18.10.1989 не було зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці міститься виправлення в даті прийняття на роботу, а запису про внесення виправлень в документі не міститься. Таким чином відповідач наполягає на правомірності відмови в призначенні пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
04 січня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 25-27).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 11.01.2022 № 254050005758 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Так, у вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди вказані в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.07.1981, з 19.07.1988 по 26.12.1988, оскільки наявні виправлення в наказі на звільнення та не чіткий відтиск печатки та з 14.11.1989 по 07.06.1994 - відсутній наказ на прийняття. До пільгового стажу не зараховано період з 31.12.1998 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 07.02.2003, оскільки відсутні накази про проведення атестації та перелік атестованих робочих місць (а.с. 42).
Позивач оскаржив рішення пенсійного органу до суду та рішенням Чернігівського окружного адміністративного від 29.08.2022, яке набрало законної сили 21.12.2022 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи: з 31.12.1998 по 31.12.2001 та з 01.01.2002 по 07.02.2003 на посаді бурильника капітального ремонту свердловин в Самотлорському управлінні підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин, до страхового стажу періоди роботи: з 19.07.1988 по 26.12.1988 штукатуром-муляром-мозайником 1 розряду в Транспортному управлінні № 3 м. Луцьк та з 14.11.1989 по 07.06.1994 на посаді бурильника капітального ремонту свердловин в Самотлорському управлінні підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин, та повторно розглянути заяву від 04.01.2022 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення суду від 29.08.2022 у справі №620/907/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії. За результатами розгляду заяви з урахуванням рішення суду, у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено через недостатність пільгового стажу, оскільки він становить 6 років 1 місяць 15 днів, що є менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці. Відмова відповідача викладена в листі від 10.02.2023 №2500-0303-8/9436 (а.с. 40-41).
Із такими діями позивач не погодився, а тому звернувся до суду за захистом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частини 1, 2 статті 46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, у пункті 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи (абз. 24 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. «б» ч. 2 ст. 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи (абз. 24 п. "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ).
Тобто, для призначення пенсії позивачеві за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідна наявність сукупності таких складових: 1) досягнення 55 років; 2) наявність страхового стажу не менше 27 років; 3) з них не менше 12 років 6 місяців на роботах, передбачених Списком № 2.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах (тобто 7 років 4 місяці), за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Суд зазначає, що станом дату звернення із заявою про призначення пенсії позивачеві виповнилося повних 57 років, що не заперечується відповідачем.
З огляду на зараховані періоди Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання рішення суду від 29.08.2022, спірними залишаються періоди роботи позивача не зараховані до пільгового стажу: з 14.11.1989 по 07.06.1994 та період з 18.06.1984 по 31.10.1986, в частині періодів відрядження позивача до НГВУ «Вар'єганнафта», а також до страхового стажу період роботи з 02.01.1989 по 18.10.1989.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідка повинна містити три підписи: керівника, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера (додаток № 5 Порядку № 637).
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі Порядок № 18-1).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Пунктом 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Так, згідно із записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 15.07.1981 (а.с. 15-24) ОСОБА_1 працював:
з 14.11.1989 по 07.06.1994 - на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 5 розряду в Самотлорському управлінні підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин. У трудовій книжці з даним записом значиться печатка, що дана місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі. Виправлення в рядку 19 щодо дати запису про звільнення внесені із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме про таке виправлення вказано в самій трудовій, міститься підпис відповідальної особи та печатка підприємства (а.с. 18).
Крім того, суд також зважає на наявну в матеріалах справи архівну довідку щодо уточнення характеру та умов праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах №08-3364 від 10.09.2019, з огляду на яку остання містить періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; займану посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідка також містить підписи керівника, головного бухгалтера та в.о. начальника Регіонального архівного управління, які скріплені печаткою (а.с. 29).
Пункт 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2 або Порядок № 383), встановлює, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Так, у спірний період діяли:
Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та у гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 22.08.1956 № 1173;
Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10.
Зазначена посада бурильника відноситься до Списку № 2, що також вказано і в архівній довідці.
Спірний період роботи відповідач зарахував до страхового стажу позивача (4 роки 6 місяців 24 дні), втім не зарахував до пільгового стажу роботи позивача, підстави такого не зарахування в листі-відмові не зазначені. У відзиві на позов відповідач зазначив, що уточнююча довідка про вказаний період була надана позивачем лише до суду.
Слід зазначити, що сукупність наданих позивачем доказів дає підстави для висновку, що останні в повній мірі відображають всі обов'язкові відомості про повну зайнятість позивача на посаді, період роботи на якій зараховується до спеціального стажу.
Щодо атестації робочих місць, суд зауважує таке.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах (пункт 2 Порядку № 442).
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації (абз. 2 пункт 4).
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (пункт 9).
Суд зауважує, що вказані редакції абз. 2 пункту 4 та пункту 9 Порядку № 442 з моменту затвердження вказаного Порядку змін не зазнали.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 442 контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
В силу вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1, 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Таким чином, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.
Щодо періоду роботи позивача з 18.06.1984 по 31.10.1986 суд зазначає, що вказаний період вцілому становить 2 роки 4 місяці 14 днів, водночас в уточнюючій довідці від 16.10.2019 №01/01/10/05/01/03-10/488, виданій Нафтогазовидобувним управлінням «Чернігівнафтогаз» пільговий період вказано 2 роки 01 місяць 03 дні (а.с. 28). Таким чином, суд доходить висновку, що період вказаний в довідці не містить періодів відрядження, а тому відповідач правомірно зарахував вказаний строк із виключенням періодів відрядження позивача згідно із пільговою довідкою.
Окрім того, спірним є також період роботи позивача з 02.01.1989 по 18.10.1989, який не зараховано відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 через наявні виправлення в трудовій книжці.
В указаний період позивач працював бетонником 2 розряду в СУ «Промстрой 5» (а.с. 17 зворот). Так, в рядку №16 міститься дата прийняття позивача на роботу, однак число містить виправлення. Стовпчик підстави внесення запису містить посилання на номер та дату наказу, а саме Наказ №1к від 02.01.1989.
У спірний період порядок ведення трудових книжок був передбачений положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 2.2 вказаної Інструкції у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виробляються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: «1984.05.01», у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984».
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Пунктами 2.5 та 2.7 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - організацією, що стоїть вище, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції № 162 у розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
При необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після вказівки відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким недійсний. Прийнятий за такою професією (посадою)» і в графі 4 повторюється дата номер наказу (розпорядження) адміністрації, запис з якого неправильно внесено до трудової книжки.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер (пункт 2.26 Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
З даних, які містяться в трудовій книжці, наявна можливість встановити факт роботи позивача у період з 02.01.1989 по 18.10.1989 бетонником 2 розряду в СУ «Промстрой 5». При цьому, суд зауважує, що записи у розділах «№ запису», «Відомості про прийом на роботу, про переведення на іншу роботу, про звільнення» та «На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)» не містять дефектів. Крім того, записи № 16 та № 17 щодо дат прийняття та звільнення позивача узгоджуються та не містять суперечностей із записами № 15 та № 18 про звільнення та про прийняття його на роботу відповідно до інших установ.
Разом з тим, щодо дефектів, які містяться в графі «Дата (число, місяць, рік)» де число містить виправлення, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог пункту 8.1 Інструкції № 162 контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців». Так, у пункті 18 вказаного документу передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Суд вважає за доцільне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Так, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Така правова позиція Верховного Суду відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на виправлення в даті прийняття на роботу, як на причину неврахування періодів роботи згідно трудової книжки до страхового стажу позивача.
Окрім того, суд зазначає, що частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідні положення кореспондуються і в Законі №1788.
Згідно із ч. 1 ст. 101 Закону №1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п. 47 Порядку).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що нарахування пенсії в повному обсязі, тобто в належному розмірі покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, а тому у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому такі дії мають бути визнані протиправними та вчиненими з вини органу - суб'єкта владних повноважень.
Досліджуючи дії відповідача, вчинені під час розгляду поданих пенсіонером документів, суд зауважує, що відмовляючи в призначенні пенсії на пільгових умовах через недостатність пільгового стажу, наслідком чого стало незарахування певних періодів роботи ОСОБА_1 через певні недоліки трудової книжки та відсутні необхідні підтверджуючи документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не скористалось наданим правом на продовження строку для прийняття рішення і витребування у особи додаткових документів, яких на переконання пенсійного органу не вистачало.
Враховуючи викладені вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду відмовляючи в призначенні пенсії не надав належної оцінки документам, поданим заявником, формально підійшов до вирішення наявного права особи на пенсію, оскільки не здійснив всіх можливих та достатніх дій, в межах прав, наданих пенсійним органам для недопущення порушення прав особи на соціальний захист в зв'язку із втратою працездатності, наслідком таких протиправних дій відповідача стала відмова у призначенні пенсії, обмеження її відповідного права, зокрема права на соціальних захист особи, а також права на мирне володіння майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Верховний Суд у справі № 826/14837/16, розглянутій 31 березня 2020 року зазначив, що «пенсія за віком - це свого роду державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи та підлягає безумовному поверненню державою в установленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім випадків, що можуть бути встановлені законом. Особу можна позбавити як права на депозит, так і права на пенсію лише за добровільної відмови від цього виду власності.
Серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відтак, на переконання суду, не може слугувати причиною порушення прав та інтересів особи на належне соціальне забезпечення сумніви пенсійного органу щодо певних записів у трудовій книжці та відсутність інших підтверджуючих документів при цьому без повідомлення особи про такі сумніви або встановлені розбіжності, а також без надання особі додаткового часу задля можливості реалізації свого права і долучення додаткових документів.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії, що викладено в листі від 10.02.2023 №2500-0303-8/9436 підлягає скасуванню.
Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів, суд зауважує, що встановлені під час розгляду даної справи обставини дають підстави для висновку, що додані позивачем документи в повній мірі підтверджують стаж роботи позивача зі шкідливими і важкими умовами праці: з 14.11.1989 по 07.06.1994 (4 роки 6 місяців 24 дні), а також період роботи з 02.01.1989 по 18.10.1989, що слід враховувати до страхового стажу позивача.
В частині інших періодів, що просить зарахувати позивач суд зазначає, що відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Чернігівській області вбачається, що періоди роботи з 31.12.1998 по 31.12.2001, а також з 01.01.2002 по 07.02.2003 відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача, а період з 18.06.1984 по 31.10.1986 зарахований відповідачем з відрахуванням періодів відрядження ОСОБА_1 , правомірність чого встановлена судом під час дослідження доказів у даній справі. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у вказаній частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Визначаючись щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах суд зважає на те, що пенсійним органом самостійно підтверджено наявність пільгового стажу ОСОБА_1 6 років 1 місяць 15 днів та загального страхового стажу 29 років 5 місяців 9 днів. Вказаний стаж обрахований без урахування пільгового періоду з 14.11.1989 по 07.06.1994, а також з 02.01.1989 по 18.10.1989, що належить зарахуванню до страхового стажу позивача.
Таким чином, зважаючи на те, що врахування пільгового стажу з 14.11.1989 по 07.06.1994, що становить 4 роки 6 місяців 24 дні в сукупності матиме пільговий стаж більше ніж мінімально необхідні 7 років 4 місяці.
Враховуючи викладене, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача з 04.01.2022 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи: з 14.11.1989 по 07.06.1994, а також до страхового стажу період роботи з 02.01.1989 по 18.10.1989, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судового збору, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 715,70 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, що викладено в листі від 10.02.2023 №2500-0303-8/9436.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити з 04.01.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи: з 14.11.1989 по 07.06.1994, а також до страхового стажу період роботи з 02.01.1989 по 18.10.1989.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 715,70 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 27.04.2023.
Суддя Ю. О. Скалозуб