Справа № 367/5335/20
Провадження №2/367/1162/2023
Іменем України
17 лютого 2023 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.
при секретарі Янковому І.Л.,
представника позивачки ОСОБА_1
позивачки: ОСОБА_2
представника відповідачки ОСОБА_3
відповідачки: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту фактичного та постійного непроживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд -
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту фактичного та постійного непроживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, мотивуючи позов по тим підставам, що Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2016 року було визнано надієздатним батька позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачку було призначено його опікуном. Позивачка вимушена була звернутися до Ірпінського міського суду Київської області суду з заявою про визнання батька недієздатним і призначення її опікуном з тих підстав, що батько проживав окремо від неї, з дочкою від другого шлюбу ОСОБА_6 , яка не піклувалася про батька. Після визнання батька недієздатним і призначення позивачки опікуном, з 01.06.2016 року батько постійно проживав разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Батько,як i відповідач у справі, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Внаслідок перенесених батьком трьох інсультів, він взагалі не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними. ОСОБА_5 перебував в безпорадному стані, зумовленому похилим віком, тяжкого хворобою, не міг самостійно забезпечити умови життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. ОСОБА_5 взагалі не ходив, не міг самостійно сісти, не розмовляв, нікого не впізнавав, до позивачки звертався «мама», не міг сам їсти, пити.
Відповідачка у справі, його дочка від другого шлюбу, яка зобов'язана була утримувати батька, згідно з нормами Сімейного кодексу України свідомо ухилялася від виконання обов'язку щодо утримання батька. Ніколи не допомагала батькові ані морально, ані матеріально, ані фізично. Взагалі з ним не цікавилась. ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті: АДРЕСА_1 . Відповідачка у справі не приймала участі в похованні батька, як і ніколи взагалі не несла жодних витрат на утримання, догляд або лікування батька. Внаслідок смерті батька відкрилась спадщина на належне йому майно. Позивачка прийняла спадщину після смерті батька шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини за законом у встановлений законом строк. Відповідачка у справі, ОСОБА_4 , яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Відповідачка звернулась до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом після спливу шестимісячного строку. Нотаріус прийняв від неї заяву про прийняття спадщини, оскільки відповідачка була зареєстрована разом із спадкодавцем за однією адресою, а саме: АДРЕСА_2 .
Таким чином, оскільки спадкодавець з 01.06.2016 року постійно проживав разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 , проте був зареєстрований разом із відповідачкою за адресою АДРЕСА_2 , вона була вимушена звернутись до суду з позовними вимогами про встановлення факту, що ОСОБА_2 , постійно з 01. 06.2016 року проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини та встановити факт постійного не проживання відповідачки ОСОБА_4 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка зазначає, що вона є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 05.01.1990 р. Вона зареєстрована за однією адресою з батьком: АДРЕСА_2 і проживала разом з ним до червня 2016 р. Починаючи з 2012 р. батько проходив лікування через гостре порушення мозкового кровообігу. У 2013 році батько повідомив відповідачці, що ним 18 липня 2013 р. був складений заповіт, посвідчений державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Селецьким Ю.О., ресстровий номер 3-416 (надалі - Заповіт). Згідно з даним Заповітом ОСОБА_5 заповідав відповідачці- його дочці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 належні йому на праві власності земельну ділянку площею 0.0638 га та садовий будинок АДРЕСА_3 . При цьому він був у здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлював значення своїх дій. Згідно зі свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , видане Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Київської області 08.09.2018 р., відповідачкою було змінено дівоче прізвище ОСОБА_8 на прізвище ОСОБА_9 . У 2016 р. ОСОБА_4 дізналась від Позивачки, що остання отримала рішення Ірпінського міського суду від 13.04.2016 р. у справі №367/5842/15-ц, згідно з яким батько був визнаний недієздатним, а Позивачку призначено його опікуном. Таким чином, Позивачка на свій розсуд та без будь-якого узгодження з ОСОБА_4 , вирішила дане питання та забрала до себе батька, який вже страждав на психічні розлади внаслідок перенесених інсультів.
В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону. В судовому засіданні відповідачка не заперечувала той факт, що дійсно її батько ОСОБА_5 дійсно проживав з 01.06.2016р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із позивачкою за адресою АДРЕСА_1 .
Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2016 року було визнано надієздатним батька позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачку було призначено його опікуном.
Після визнання батька недієздатним і призначення позивачки опікуном, з 01.06.2016 року батько постійно проживав разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 11.11.2019 р.
Згідно лікарського свідоцтва №291 від 11.11.2019 р. смерть настала в АДРЕСА_1 .
Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно. Позивачка прийняла спадщину після смерті батька шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини за законом у встановлений законом строк. На підставі вказаної заяви була відкрита спадкова справа № 112/2020.
З матеріалів спадкової справи № 112/2020, яка заведена після смерті ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_2 17.04.2020 року звернулась в Ірпінську міську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом. 14.07.2020 року ОСОБА_4 звернулась в Ірпінську міську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно роз'яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч. 1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Метою встановлення факту спільного проживання позивачки зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що факт проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_5 з 01.06.2016р. по 10.11.2019р. є доведеним.
Щодо встановлення факту постійного не проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , суд прийшов до наступних висновків.
За змістом частин першої-п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
З матеріалів справи вбачається, що для вирішення даного спору має значення встановлення факту постійного проживання позивачки разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 з 01 червня 2016 року на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, у зв'язку з обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права у справі № 367/5335/20, який не відповідає змісту порушеного права та характеру його порушення, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позовній вимозі про встановлення факту постійного не проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , у задоволенні даної вимоги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 263-265, 294, 315-319, 353, 354 ЦПК України, ст. 1261, 1266 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту фактичного та постійного непроживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 з 01 червня 2016 року на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (код РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (код РНОКПП: НОМЕР_5 ) - 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок сплаченого при подачі позовної заяви судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова