Справа № в/560/4060/19
25 квітня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі колегії: головуючого-судді Польового О.Л. , суддів Драновського Я.В. , Салюка П.І.
за участі:секретаря судового засідання Свинобой О.В. представника відповідача Шкадька В.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами по адміністративній справі № 560/4060/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням від 25.11.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд позов задоволив частково, визнав протиправними і скасував накази прокуратури Хмельницької області від 13.11.2019 №1000к та №1003к в частині зазначеної підстави листа виконувача обов'язків Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01.11.2019 №11/1/1-2407 вих-19, в решті позовних вимог відмовив.
ОСОБА_1 подала заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020, в якій просила ухвалити нове рішення, яким задоволити її позов до Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Хмельницької області від 13.11.2019 №1003к, поновлення на займаній посаді та в органах прокуратури, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосування коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу.
Заява мотивована там, що Конституційний Суд України прийняв рішення від 01.03.2023 у справі №1-р(ІІ)/2023, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113- IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Позивачка вважає, що вказана обставина є підставою для перегляду судового рішення та задоволення позовних вимог.
Хмельницька обласна прокуратура подала відзив на заяву, в якому зазначила, що підставою звільнення ОСОБА_1 слугував факт непроходження останньою атестації. Крім цього, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до його прийняття.
Офіс Генерального прокурора у своїх поясненнях підтримав зазначені вище доводи відповідача.
Заслухавши представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення позивачки на посаді, суд виходив з того, що остання звільнена на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" з урахуванням підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", яким передбачено звільнення за умови неподання прокурором регіональної прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
Разом з тим, положеннями частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 справа №808/1628/18 сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що положення пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Окремо Верховний Суд зазначив, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
В свою чергу підставою для перегляду рішення суду у цій справі позивачка зазначила прийняття 01.03.2023 Другим Сенатом Конституційного Суду України рішення №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Зазначений пункт передбачав, що "з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".
У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти та їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність не раніше дня ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп/1997).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Це означає, що рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Зважаючи на пряму дію рішення Конституційного Суду України в часі, поширення висловленої у такому рішенні юридичної позиції на відносини, що виникли до дня ухвалення цього рішення, суперечить частині другій статті 152 Конституції України.
З огляду на це, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) застосовується починаючи з 01.03.2023, не поширюючи свою дію на правовідносини, які виникли та/або вже припинились до 01.03.2023, отже не є підставою для перегляду рішення суду у цій справі по суті, зокрема, в частині поновлення позивачки на посаді.
Верховний Суд у справі №420/6784/21 (в якій предметом спору був, зокрема, наказ Генерального прокурора від 07.04.2021 №200-к про звільнення позивача з посади військового прокурора Південного регіону України і з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та поновлення позивача на посаді керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону або рівнозначній посаді з 08.04.2021) прийняв 05.04.2023 постанову, в якій сформував правовий висновок, що рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 не поширюється на спірні правовідносини у цій справі, які виникли та припинилися до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, встановлена Конституційним Судом України неконституційність пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який не був безпосередньою підставою звільнення позивачки, не призводить до висновку про можливість перегляду рішення суду у цій справі за виключними обставинами.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами необхідно відмовити.
Керуючись статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №560/4060/19 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошені вступна та резолютивна частини ухвали суду, - з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 27 квітня 2023 року
Головуючий суддя Судді О.Л. Польовий Я.В. Драновський П.І. Салюк