Ухвала
24 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 461/6527/21
провадження № 61-4992ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року у справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що серпні 2021 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до суду з позовом, в якому просило зобов'язати ОСОБА_1 повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень першого поверху (гаражу), загальною площею 21,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2018 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-11185-18, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 21,8 кв.м, по АДРЕСА_1 .
Договір укладено на строк до 30 травня 2021 року, а оскільки ОСОБА_1 не подав заяву про продовження договору оренди, тому позивачем на його адресу було надіслано повідомлення № 4-2302-вих-8062 від 24 березня 2021 року, в якому відповідача повідомлено про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії. Крім цього, позивач надіслав відповідачу лист № 4-2302-17325 від 04 червня 2021 року, у якому повідомив про те, що договір оренди закінчився і продовжуватись не буде та вказав на обов'язок відповідача негайно звільнити орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, однак, відповідач свого обов'язку щодо повернення орендованого майна не виконав і воно фактично перебуває в його незаконному користуванні.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року, позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень першого поверху (гаражу), загальною площею 21,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 06 квітня 2023 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про повернення об'єкту оренди (гаражу).
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа № 461/6527/21 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року у справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук