Справа № 607/17173/21Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/328/23 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
25 квітня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Шевчук Г. М.,
за участю секретаря: Дідух М.Є.
та сторін: позивача ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та його представника - адвоката Кожевнікової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/17173/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Кожевнікової Олени Валеріївни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2023 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 : 1) в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, номер НОМЕР_1 ; 2) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, номер НОМЕР_1 , в розмірі 169 860 (сто шістдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень; 3) стягнути з відповідача на користь позивача понесених нею витрат по справі (а.с. 3-5).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 15 жовтня 2015 року між нею та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 серпня 2021 року. Під час шлюбу ними за спільно нажиті грошові кошти придбано автомобіль марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 13 жовтня 2016 року. Середня ринкова вартість вказаного автомобіля відповідно до висновку експерта №313/21 від 17.09.2021 становить 339 720 гривень. Вартість 1/2 частини вказаного транспортного засобу становить 169 860 гривень.
Позивач вказала, що на даний час вона не може дійти згоди із позивачем щодо поділу автомобіля марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що стало підставою для звернення в суд з метою вирішення спору щодо поділу майна подружжя. Враховуючи те, що автомобіль марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 набутий сторонами у справі за час шлюбу, є спільним майном подружжя, виходячи із рівності часток подружжя у вказаному майні, яке є неподільною річчю, а тому позивач просить стягнути із відповідача у її користь грошову компенсацію 1/2 вартості вказаного автомобіля в розмірі 169 860 гривень, а також судові витрати у справі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 169 860 (сто шістдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на автомобіль марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1 698,60 гривень сплаченого позивачем судового збору.
Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1 200 гривень понесених позивачем витрат на оплату товарознавчої експертизи.
Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 7 500 гривень понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги (а.с. 136-138).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Кожевнікова Олена Валеріївна просить змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2023 року у справі №607/17173/21, у резолютивній частині абзац перший викласти у такій редакції: “позовні вимоги позивача - задовольнити частково”, абзац другий викласти у такій редакції: “стягнути із відповідача в користь позивача 90 500 гривень грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , судові витрати стягнути із позивача на користь відповідача, посилаючись на те, що воно є таким, що не відповідає засадам законності, обґрунтованості, постановлене з порушенням норм процесуального права, є помилковим та підлягає скасуванню (а.с. 145-151).
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_3 - адвокат Кожевнікова О.В. зазначила, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги висновок судового експерта Мазура М.С. №335/16 від 29 серпня 2016 року, згідно якого вартість автомобіля марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 181 000 гривень. Посилається на те, що даний висновок є єдиним та допустимим доказом, що підтверджує вартість спірного автомобіля. Однак, суд першої інстанції виходив із вартості автомобіля, яка визначена в розмірі 339 720 гривень, згідно висновку судового експерта Мазура М.С. №313/21 від 17.09.2021, проте вважає, що експерт не міг встановити реальну ринкову вартість автомобіля марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки дана експертиза проведена без реального огляду автомобіля, у висновку відсутні додатки, які становлять невід'ємну частину висновку експерта про оцінку та у вихідних даних експертом зазначено період виробництва автомобіля 2011-2015, проте рік випуску автомобіля 2010. Вважає, що у даному висновку завищена ринкова вартість автомобіля. Крім того, 03 серпня 2022 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області було задоволено клопотання відповідача при призначення судової авто-товарознавчої експертизи. Однак, 25 вересня 2022 року ОСОБА_3 , керуючи спірним автомобілем потрапив у ДТП, з приводу якого відомості внесені до ЄРДР. На час розгляду справи вказаний автомобіль знаходився на арешт майданчику, що унеможливило проведення експертизи.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: 1) відмовити в задоволенні клопотання про призначення у справі додаткової авто-товарознавчої судової експертизи, 2) відмовити в задоволенні апеляційної скарги, 3) залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2023 року, 4) розглядати справу без участі позивача, посилаючись на те, що висновком судового експерта Мазура М.С. №313/21 від 17.09.2021, вартість автомобіля визначена на момент звернення позивачки до суду із позовом про його поділ, тому вважає, що він є допустимим та належним доказом у справі, стосовно дійсної вартості спірного транспортного засобу.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Кожевнікова О.В. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладені в ній.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Калашніков Є.Є. апеляційної скарги не визнали, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15 жовтня 2015 року зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.08.2021, справа №607/9890/21(а.с. 8-9, 23-24).
З повідомлення регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області №31/19-Б-85а.з. від 07.09.2021вбачається, що регіональний сервісний центр підтверджує, що автомобіль “Volkswagen Touran”, д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску, 13.10.2016 року зареєстрований за гр. ОСОБА_3 (а.с. 11, 25).
Даним автомобілем користується відповідач ОСОБА_3 .
Згідно експертного товарознавчого дослідження №335/16 від 29.08.2016, яке виконане судовим експертом Мазуром М.С. вартість КТЗ, ввезеного на митну територію України “Volkswagen Touran”, номер кузова НОМЕР_2 , без врахування митних платежів та інших витрат становить 181 000 гривень (а.с. 132-133).
Згідно висновку судового експерта Мазура М.С. № 313/21 від 17.09.2021 середня ринкова ціна КТЗ “Volkswagen Touran”, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на час проведення експертизи становить 339 720 гривень (а.с. 13-15).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль був придбаний сторонами під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, однак знаходиться в користуванні лише відповідача ОСОБА_3 , тому позивач згідна одержати від відповідача матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, оскільки останній є неподільною річчю, в розмірі, визначеному на момент звернення позивача у суд з позовом про його поділ.
Колегія суддів, з висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем під час зареєстрованого шлюбу з позивачем ОСОБА_1 придбано автомобіль марки “Volkswagen Touran”, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , який поставлений на облік та зареєстрований за відповідачем ОСОБА_3 13.10.2016.
Тому вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, так як набутий відповідачем за час зареєстрованого шлюбу із позивачем, частки подружжя у якому є рівними. Протилежного відповідачем не доведено.
Вартість даного автомобіля на час розгляду справи становить 339 720 грн., що підтверджується висновком судової автотоварознавчої експертизи № 313/21 від 17.09.2021.
Не заслуговують на увагу доводи заявника, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги висновок судового експерта Мазура М.С. №335/16 від 29 серпня 2016 року, згідно якого вартість автомобіля марки “Volkswagen Touran”, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 181 000 гривень, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, а не на день придбання майна.
Крім цього, в ході розгляду справи судом відповідачу роз'яснювалось право подати власні докази щодо дійсної вартості спірного автомобіля, зокрема право на призначення відповідної судової автотоварознавчої експертизи. За клопотанням відповідача така експертиза судом призначалась, однак в подальшому відповідач відмовився від проведення призначеної експертизи.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Кожевнікової Олени Валеріївни слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2023 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 лютого 2023 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2023 року слід поновити.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених.
Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується відшкодування шкоди, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Кожевнікової Олени Валеріївни - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2023 року - без змін.
Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2023 року.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлений 26.04.2023 року.
Головуючий: Храпак Н.М.
Судді: Дикун С.І.
Шевчук Г.М.