Номер провадження: 22-ц/813/166/23
Справа № 520/15999/17
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.
Доповідач Громік Р. Д.
27.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Громіка Р.Д.,
суддів - Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» до ОСОБА_2 , третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59К» про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ», третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59К» про захист прав споживачів шляхом визнання безпідставними нарахування заборгованості по житлово-комунальним послугам,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
26 грудня 2017 року ОК «МЖСТ ДОМ» звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , який під час раз розгляду справи уточнював та згідно з останньою редакцією позову від 20 листопада 2018 року просив суд першої інстанції стягнути з ОСОБА_2 на користь ОК «МЖСТ ДОМ» заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі в сумі 24801 гривня 58 копійок, яка складається з: заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 30 березня 2018 року у розмірі 4017 гривень 15 копійок; заборгованості за послуги з опалення за період з 01 жовтня 2015 року по 06 березня 2018 року у розмірі 10301 гривня 20 копійок; заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 671 гривня 61 копійка; інфляційних втрат у розмірі 2504 гривні 42 копійки; пені в сумі 6739 гривень 95 копійок, яка розрахована в сумі 0,1 % за кожен день прострочення; трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 567 гривень 25 копійок; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОК «МЖСТ ДОМ» за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом та до 30 березня 2018 року - моменту передачі будинку з балансу ОК «МЖСТ ДОМ» на баланс ОСББ «Вільямса 59К», ОК «МЖСТ ДОМ» забезпечував надання житлово-комунальних послуг мешканцям житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та утримання будинку і споруд та прибудинкової території до нього та надавав послуги з опалення квартир у зазначеному будинку.
Відповідач - ОСОБА_1 , яка є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 01 жовтня 2015 року несвоєчасно оплачувала вартість спожитих житлово-комунальних послуг, які надавав ОК «МЖСТ ДОМ», в результаті чого у відповідача виникла заборгованість, яка стала приводом звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
Після скасування судового наказу відповідач самостійно борг не оплатила, до ОК «МЖСТ ДОМ» з приводу мирного врегулювання цієї ситуації не зверталася.
У зв'язку з чим, у позивача наявна заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у сумі 24801 грн 58 коп., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог.
26 квітня 2018 року до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОК «МЖСТ ДОМ», в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила суд визнати безпідставними нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані ОК «МЖСТ ДОМ» на суму заборгованості з 01 січня 2017 року по 30 березня 2018 року.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 посилається на те, що 01 квітня 2018 року між ОК «МЖСТ ДОМ» та ОСББ «Вільямса 59-К» укладено договір про відступлення права вимоги №1 від 01 квітня 2018 року, за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги боргів за спожиті житлово-комунальні послуги власниками (володільцями) квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , перелік яких визначений у Додатку № 1 до даного договору на загальну суму 726356,34 грн, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору у вказаних правовідносинах з власниками (володільцями) цього багатоквартирного будинку.
Виходячи з умов вищевказаного договору, ОСОБА_1 зазначає, що ОК «МЖСТ ДОМ» відступає, а ОСББ «Вільямса 59-К» повністю приймає на себе право вимоги, що належать ОК «МЖСТ ДОМ» і стає кредитором за спожиті житлово-комунальні послуги власниками (володільцями) квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , перелік яких визначений у Додатку №1 до Договору на загальну суму 726356,34 грн.
У переліку визначеного Додатку №1 під №66 передано право вимоги до боржника - ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_3 ).
При викладених обставинах, відповідач вважає, що у зв'язку із відступленням ОК «МЖСТ ДОМ» права вимоги ОСББ «Вільямса 59-К» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за оплату житлово-комунальних послуг, у ОК «МЖСТ ДОМ» відсутні майнові вимоги до відповідача щодо стягнення будь-якої заборгованості.
Також відповідач зазначала, що 16 березня 2018 року між ОК «МЖСТ ДОМ» та ОСББ «Вільямса 59-К» складено акт приймання-передачі документації на виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/1708/17 від 09 листопада 2017 року, а 30 березня 2018 року між тими ж сторонами складено акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини в управління з балансу на баланс. Відповідно до цих актів, уся документація ОК «МЖСТ ДОМ», як і всі будівлі і споруди передані ОСББ «Вільямса 59К».
Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/1708/17 від 09 листопада 2017 року, суд зобов'язав ОК «МЖСТ ДОМ» передати в управління (на баланс) ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К багатоквартирний, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з документацію, у тому числі: щодо бухгалтерського обліку та передбаченої законодавством звітності за об'єктом; правовідносин попереднього балансоутримувача чи особи, що здійснювала управління будинком, з юридичними або фізичними особами у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг.
У Додатку №4 до Акту приймання-передачі житлового комплексу від 30 березня 2018 року, у якому зазначено, що ОК «МЖСТ ДОМ» не передало до ОСББ «Вільямса 59-К» низку документів, зокрема бухгалтерського обліку та звітності.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОК «МЖСТ ДОМ» не передало ніяких грошових коштів на рахунок ОСББ «Вільямса 59-К».
За відсутності первинних документів бухгалтерського обліку, єдиним документом, який міг би підтвердити борг відповідача за житлово-комунальні послуги є додаток №1, в якому під №66 передано право вимоги до боржника - ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_3 ).
На підставі вищевикладеного, відповідач вважала, що у ОК «МЖСТ ДОМ» взагалі відсутні майнові вимоги до відповідача щодо стягнення будь-якої заборгованості, у зв'язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають та слід визнати безпідставними нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані ОК «МЖСТ ДОМ» на суму заборгованості з 01 січня 2017 року по 30 березня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року позов ОК «МЖСТ ДОМ» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСББ «Вільямса 59К», про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОК «МЖСТ ДОМ» заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі в сумі 24801 (двадцять чотири тисячі вісімсот одна) гривня 58 (п'ятдесят вісім) копійок, яка складається з: заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 30 березня 2018 року у розмірі 4017 (чотири тисячі сімнадцять) гривень 15 (п'ятнадцять) копійок; заборгованості за послуги з опалення за період з 01 жовтня 2015 року по 06 березня 2018 року у розмірі 10301 (десять тисяч триста одна) гривня 20 (двадцять) копійок; заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 671 (шістсот сімдесят одна) гривня 61 (шістдесят одна) копійка; інфляційних втрат у розмірі 2504 (дві тисячі п'ятсот чотири) гривні 42 (сорок дві) копійки; пені в сумі 6739 (шість тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок, яка розрахована в сумі 0,1 % за кожен день прострочення; трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОК «МЖСТ ДОМ» витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОК «МЖСТ ДОМ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСББ «Вільямса 59К», про захист прав споживачів шляхом визнання безпідставними нарахування заборгованості по житлово-комунальним послугам відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині задоволення позову ОК «МЖСТ ДОМ» та ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення не наведено жодних правових обґрунтувань, з яких судом не прийнято до уваги доводи відповідача за первинним позовом про те, що відповідно до умов укладеного договору ОК «МЖСТ ДОМ» відступив, а ОСББ «Вільямса 59-К» повністю прийняв на себе право вимоги, що належить ОК «МЖСТ ДОМ» і став кредитором за всі без виключення спожиті житлово-комунальні послуги власниками (володільцями) квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, користуючись житлово-комунальними послугами, несвоєчасно вносила плату за вказані послуги, зробленими на підставі скасованого судового рішення у справі №520/1924/17. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто заяву про застосування строків позовної давності. Так, скаржник вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст відзиву ОК «МЖСТ ДОМ» на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОК «МЖСТ ДОМ» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менше ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 27 квітня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню повністю за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником:
- квартири АДРЕСА_4 , яка належить на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 14 вересня 2009 року, право власності яке зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 20 жовтня 2009 року №3520 в книзі 732пр-99;
- нежитлового приміщення, площею 6,4 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 , яка належить на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 14.09.2009 року, право власності яке зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 20.10.2009 року №3520 в книзі 91неж-103.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 , на ім'я якої видані вказані правовстановлюючі документи, змінила прізвище на « ОСОБА_4 » у зв'язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
ОК «МЖСТ ДОМ» за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом та надає житлово-комунальні послуги мешканцям багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до положень чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про кооперацію», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень Статуту ОК «МЖСТ ДОМ», рішень Загальних Зборів його членів, затверджених тарифів кооперативу, а також забезпечує утримання вказаного будинку і споруд та прибудинкової території до нього відповідно до Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, - затвердженого постановою КМУ від 20 травня 2009 року №529.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив (яким є ОК «МЖСТ ДОМ») - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» ОК «МЖСТ ДОМ» діє на підставі Статуту ОК «МЖСТ ДОМ», затвердженого рішенням установчих зборів учасників Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» від 08 січня 2011 року.
Згідно з п. 1.4 Статуту ОК «МЖСТ ДОМ» кооператив діє на засадах самофінансування, у тому числі у вільно конвертованій валюті, володіє майном, виступає від свого імені у цивільному обігу, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у загальному, господарському, адміністративному та третейському суді, володіє іншими правами, наданими законодавством України та міжнародними договорами для юридичних осіб.
Згідно із ст. 15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу відносяться, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
Відповідно до п. 5.3.3 Статуту ОК «МЖСТ ДОМ» одним із виключних видів некомерційної господарської діяльності Кооперативу є обслуговування інфраструктури об'єктів будівництва та управління ними.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідач ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавало ОК «МЖСТ ДОМ» в силу того, що вона є власником вказаної квартири та нежитлового будинку, розташованих в будинку АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОК «МЖСТ ДОМ» було укладено Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території №112-к та Договір про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води №112-к/1, якими встановлюється обов'язок споживача ( ОСОБА_1 ) своєчасно оплачувати за спожиті послуги.
Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території було укладено на загальну площу належних відповідачу приміщень, а саме: 72,6 кв. м. (квартира) та 6,4 кв. м. (нежитлове приміщення) - загалом на 79,00 кв. м. Відповідно до умов даних договорів споживач ( ОСОБА_1 ) зобов'язана вчасно та у повному обсязі вносити плату за спожиті послуги.
Згідно до п. 2.6 Договору про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води та п. 3.4 Договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за несвоєчасне внесення плати із споживача ( ОСОБА_1 ) стягується пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки було укладено договір і на його виконання позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідач ними користується.
Більш того, суд першої інстанції правильно зазначив, що у разі не укладення вказаних договорів про надання житлово-комунальних послуг, не свідчить про відсутність таких зобов'язань, оскільки ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Положення вказаної норми жодним чином не спростовує факту існування договірних відносин без наявності укладеного у письмовій формі договору.
Статтями 20, 21 цього Закону визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язками споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору; оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом; обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору.
Відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати спожитих житлово-комунальних послуг - такої думки дотримується Верховний Суд України. Так, в ухвалах від 08 квітня 2009 року (Ухвала ВСУ у справі №6-16645св07) та 16 вересня 2009 року (Ухвала ВСУ у справі №6-1123св09) та ухвалі від 07 вересня 2011 року (у справі №6-56220св10) зверталася увага на обов'язки власників утримувати спільне майно, і на те, що відсутність між сторонами договірних відносин не є підставою для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг.
Також, у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, зазначено, що «п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2001 року №1875-ІV передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
У Листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства №12/20-8-1276 від 31 серпня 2009 року вказано: «Відносно права підприємств житлово-комунального господарства подавати судові позови при відсутності договору слід зазначити, що чинне законодавство України передбачає різні форми договору (у тому числі усну), а споживач зобов'язаний сплачувати кошти за надані послуги, оскільки відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають не лише з підстав, передбачених цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки».
Про фактичне надання житлово-комунальних послуг ОК «МЖСТ ДОМ» та їх використання/споживання відповідачем, в обсязі, визначеному чинним законодавством України, свідчать: Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 листопада 2014 року №354; Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 листопада 2014 року №352; Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 листопада 2015 року №356; Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 жовтня 2016 року №310; Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території №112-к та Договір про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води №112-к/1 від 23 квітня 2012 року; Свідоцтво про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 14 вересня 2009 року, Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 жовтня 2009 року, Свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення серії САС №427310 від 14 вересня 2009 року, Договори із постачальниками житлово-комунальних послуг, укладені від імені ОК «МЖСТ ДОМ» та акти виконаних робіт за цими договорами. Крім того, відсутність пред'явлення відповідачем актів-претензій щодо надання житлово-комунальних послуг, складених у порядку, визначеному у ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за період з 01 жовтня 2015 року до теперішнього часу прямо вказує на його згоду з якістю, кількістю та своєчасністю надання житлово-комунальних послуг ОК «МЖСТ ДОМ».
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 споживала житлово-комунальні послуги, надані позивачем, що в свою чергу також не спростовувалось відповідачем по справі, на підставі чого судом першої інстанції достеменно встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем таких послуг.
Також судом встановлено, що 03 березня 2017 року Київським районним судом м. Одеси винесено судовий наказ №520/1924/17, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОК «МЖСТ ДОМ» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 7698 гривень 44 копійок, з яких: заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території з 01 січня 2017 по 08 лютого 2017 у розмірі 267 гривень 81 копійка, заборгованість за послуги з опалення з 01 жовтня 2015 року по 08 лютого 2017 року у розмірі 5586 гривень 31 копійка, інфляційні витрати у розмірі 543 гривні 23 копійок, пеня, нарахована на заборгованість у розмірі 1202 гривні 27 копійок, 3% річних нарахованих за заборгованість у розмірі 98 гривень 82 копійки, судовий збір в розмірі 800 гривень.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05 травня 2017 року скасовано судовий наказ від 03 березня 2017 року, виданий Київський районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОК «МЖСТ ДОМ» заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 7698,44 грн та судового збору у розмірі 800,00 грн.
Отже, відповідач, користуючись житлово-комунальними послугами, несвоєчасно вносила плату за вказані послуги, які надає позивач, внаслідок чого у відповідача перед ОК «МЖСТ ДОМ» станом на 30 березня 2018 року виникла заборгованість в загальному розмірі 29422 гривні 13 копійок, яка складається з: заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 30 березня 2018 року у розмірі 4017 гривень 15 копійок; заборгованості за послуги з опалення за період з 01 жовтня 2015 року по 06 березня 2018 року у розмірі 14921 гривня 75 копійок; заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 671 гривня 61 копійка; інфляційних втрат у розмірі 2504 гривні 42 копійки; пені в сумі 6739 гривень 95 копійок, яка розрахована в сумі 0,1% за кожен день прострочення; трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 597 гривень 25 копійок.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що 27 березня 2016 року співвласниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К».
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №21929526 від 12 травня 2016 року ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» було зареєстровано 29 квітня 2016 року.
В подальшому ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» звернулось до Київської районної адміністрації Одеської міської ради та до Департаменту міського господарства Одеської міської ради із запитами стосовно отримання інформації про балансоутримувача вказаного будинку.
Відповідно до відповідей, отриманих від зазначених осіб, Управління капітального будівництва Одеської міської ради не виступало замовником будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , а також не приймало участь у передачі даного будинку на баланс ОК «МЖСТ ДОМ»; будинок за вищевказаною адресою у комунальній власності територіальної громади м. Одеси не перебуває; балансоутримувачем зазначеного будинку є ОК «МЖСТ ДОМ».
Листом від 11 травня 2016 року ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» звернулось до ОК «МЖСТ ДОМ» з проханням передати йому у трьохмісячний строк на підставі ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» будинок та всю технічну й іншу, передбачену законодавством, документацію на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09 листопада 2017 року у справі №916/1708/17 позовні вимоги задоволено повністю: зобов'язано ОК «МЖСТ ДОМ» передати в управління (на баланс) ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» багатоквартирний, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з документацію: 1) Щодо технічного стану об'єкта, у тому числі: план земельної ділянки з усіма будинками та спорудами, що на ній розташовані, виготовлений відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000. 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09 квітня 1998 року №56, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року за №393/2833 та рішенням про відведення земельної ділянки під забудову; технічні паспорти на житловий будинок та паспорт земельної ділянки; проектно-кошторисну документацію та виконавчі креслення на кожний будинок та споруду об'єкта, щодо підключення об'єкту до мереж централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення тощо; акт технічного стану об'єкта на момент приймання-передачі; схеми внутрішньобудинкових мереж централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення тощо; виконавчі креслення контурів заземлення (для споруд, які мають заземлення); проектно-кошторисну документацію на котельню, технічні паспорти котельні та котельного господарства, котлові книги та книги обліку розходу газу, води, електроенергії, акти виконання робіт з обслуговування та ремонту обладнання котельні, виконавчі креслення підключення котельні до мереж централізованого постачання холодної та водовідведення, газо- та електропостачання, тощо; паспорти ліфтового господарства; кошториси, описи робіт з поточного та капітального ремонту; акти технічного огляду; журнали заявок мешканців об'єкта; протоколи виміру опору ізоляції електромереж; протоколи огляду системи вентиляції; 2) Щодо бухгалтерського обліку та передбаченої законодавством звітності за об'єктом; обліку мешканців об'єкта, а також власників, співвласників окремих приміщень об'єкта, які у ньому не мешкають; правовідносин попереднього балансоутримувача чи особи, що здійснювала управління будинком, з юридичними або фізичними особами у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг, найму, оренди та користування приміщеннями об'єкта; планових заходів за попередній та на поточний роки, необхідних для утримання об'єкта відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та для збереження належного технічного стану будівельних елементів, конструкцій та мереж об'єкта; стягнуто з ОК «МЖСТ ДОМ» на користь ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» 1600 грн судового збору.
Під час розгляду вказаної справи, судом також було встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що наразі (станом на ухвалення рішення суду - 09 листопад 2017 року) саме ОК «МЖСТ ДОМ» здійснюється обслуговування житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що також визнавалось сторонами.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ОК «МЖСТ ДОМ» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 09 листопада 2017 року у справі №916/1708/17 залишено без змін.
Надалі, 01 квітня 2018 року між ОК «МЖСТ ДОМ» та ОСББ «Вільямса 59-К» укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги боргів за спожиті житлово-комунальні послуги власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , перелік яких визначений у додатку №1 до даного договору на загальну суму 726356 гривень 34 копійки, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору у вказаних правовідносинах з власниками (володільцями) цього багатоквартирного будинку.
Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення права вимоги №1 від 01 квітня 2018 року вбачається, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги та стає кредитором для наступних боржників стосовно наступних квартир зокрема АДРЕСА_5 , споживачем за якою є ОСОБА_1 , з сумою боргу в сумі 4620 гривень 55 копійок.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже, відступлення права вимоги - це одна з підстав заміни кредитора в зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 656 ЦКУ договір відступлення права вимоги може бути відшкодувальним, якщо в ньому передбачено обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому разі на відносини цесії поширюються положення про договір купівлі-продажу.
Згідно з . 717 ЦКУ якщо договір відступлення права вимоги є безоплатним, тобто право за зобов'язанням переходить до нового кредитора без якогось зустрічного надання, такі відносини регулюються нормами, що стосуються дарування.
На підставі викладеного вбачається, що ОК «МЖСТ ДОМ» передало ОСББ «Вільямса 59-К», а останній набув, право вимоги зокрема до споживача квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_1 з сумою боргу у розмірі 4620 гривень 55 копійок.
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано до суду першої інстанції жодного доказу, як і не спростовано, належність і відповідність здійснених між ОК «МЖСТ ДОМ» та ОСББ «Вільямса 59-К» вказаних дій стосовно відступлення прав вимоги на підставі договору від 01 квітня 2018 року.
З урахуванням викладеного вбачається, що залишок заборгованості ОСОБА_1 перед ОК «МЖСТ ДОМ» становить в сумі 24801,58 грн, з розрахунку виключення переданої позивачем суми боргу ОСОБА_1 у розмірі 4620,55 грн. від загальної суми заборгованості - 29422,13 грн.
Щодо посилань та вимог ОСОБА_1 про відсутність у неї заборгованості перед ОК «МЖСТ ДОМ», з підстав того, що останнім передано право вимоги стосовно неї до ОСББ «Вільямса 59-К», перед яким в свою чергу у неї відсутня заборгованість, що підтверджується довідкою від 20 квітня 2018 року, суд першої інстанції правильно вважав безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, з наданих ОСОБА_1 доказів, судом першої інстанції правильно встановлено, що дійсно у останньої відсутня заборгованість перед ОСББ «Вільямса 59-К», що підтверджується довідкою ОСББ «Вільямса 59-К» від 20 квітня 2018 року та квитанціями №0.0.1015678802.1 від 19 квітня 2018 року, №0.0.1015822132.1 від 19 квітня 2018 року про сплату ОСОБА_1 грошових коштів в загальній сумі 4620,55 грн.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед ОСББ «Вільямса 59-К» в тій сумі, стосовно якої право вимоги було передано ОК «МЖСТ ДОМ» до ОСББ «Вільямса 59-К» на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 квітня 2018 року та додатку №1 до нього.
Однак, зазначений факт не свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ОК «МЖСТ ДОМ» за спожиті житлово-комунальні послуги, сума якої на час укладення договору про відступлення права вимоги від 01 квітня 2018 року, у відповідачки перед позивачем становило в загальній сумі 29422 гривні 13 копійок.
Крім того, факт передання на підставі вказаного договору ОК «МЖСТ ДОМ» право вимоги до ОСББ «Вільямса 59-К» стосовно боржника ОСОБА_1 саме в сумі 4620,55 грн, підтверджується відомостями наявними в розрахунку заборгованості від 15 травня 2018 року складеного ОК «МЖСТ ДОМ», в якому є інформація про списання суми заборгованості стосовно боржника ОСОБА_1 саме у розмірі 4620 гривень 55 копійок, від усієї наявності суми заборгованості, яка відповідно до розрахунку становила 29422 гривні 13 копійок.
З урахуванням виключення суми заборгованості у розмірі 4620 гривень 55 копійок, право вимоги до якої було відступлена позивачем до ОСББ «Вільямса 59-К», з усієї вказаної суми заборгованості, вбачається, що залишок заборгованості ОСОБА_1 перед ОК «МЖСТ ДОМ» становить в сумі 24801,58 грн.
Відповідачем ОСОБА_1 в порушення ст. 81 ЦПК України до суду не надано доказів на підтвердження сплати вказаної суми заборгованості.
Відповідно до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку заборгованості від 15 травня 2018 року вбачається, що заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 перед ОК «МЖСТ ДОМ», з урахуванням списаної суми боргу у розмірі 4620 гривень 55 копійок, станом на 15 травня 2018 року, становить 24801 гривня 58 копійок, яка складається з: заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 30 березня 2018 року у розмірі 4017 гривень 15 копійок; заборгованості за послуги з опалення за період з 01 жовтня 2015 року по 06 березня 2018 року у розмірі 10301 гривня 20 копійок; заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 671 гривня 61 копійка; інфляційних втрат у розмірі 2504 гривні 42 копійки; пені в сумі 6739 гривень 95 копійок, яка розрахована в сумі 0,1% за кожен день прострочення; трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 567 гривень 25 копійок.
Щодо вірності та підстав для стягнення вказаних сум заборгованості з ОСОБА_1 на користь позивача, суд першої інстанції зазначив наступне.
Згідно зі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами. Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.
Про зміну тарифів на вартість житлово-комунальних послуг, які надаються ОК «МЖСТ ДОМ», мешканцям багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 (серед числа яких і відповідач) працівниками ОК «МЖСТ ДОМ» було повідомлено у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі невиконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги і не може бути звільнений від виплати заборгованості, яка у нього виникла.
Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі викладених обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОК «МЖСТ ДОМ» свої обов'язки виконував в повному обсязі, а відповідач - ОСОБА_1 , порушуючи свої обов'язки, несвоєчасно вносила плату за надані житлово-комунальні послуги, що суперечить ст. 526 ЦК України, крім того, згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Таке порушення виявилося в несвоєчасному внесенні щомісячних платежів за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у ОСОБА_1 перед ОК «МЖСТ ДОМ» виникла заборгованість у сумі 14989 гривень 96 копійок, яка складається з: заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 30 березня 2018 року у розмірі 4017 гривень 15 копійок; заборгованості за послуги з опалення за період з 01 жовтня 2015 року по 06 березня 2018 року у розмірі 10301 гривня 20 копійок; заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 671 гривня 61 копійка, що свідчить про неналежне виконання відповідачем - ОСОБА_1 зобов'язань, що порушує встановлене законодавством право позивача на одержання плати за надані та спожиті житлово-комунальні послуги.
До 30 березня 2018 року - моменту передачі будинку з балансу ОК «МЖСТ ДОМ» на баланс ОСББ «Вільямса 59К», позивач надавав та не припиняв надання зазначених житлово-комунальних послуг.
Таким чином, фактично користуючись житлово-комунальними послугами, які надавав позивач до 30 березня 2018 року позивач, ОСОБА_1 порушила вимоги вищевказаних норм законів, а також Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року №572 та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №1600 від 20 липня 2005 року.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками та споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені в Законі України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачається відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 червня 2012 року у справі №6-68цс12 зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора згідно цивільно-правового договору є грошовим зобов'язанням. Виходячи з цього, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням. Таким чином, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якій кореспондується право вимоги кредитора про оплату наданих послуг. Враховуючи той факт, що до подібних правовідносин застосовані цивільно-правові норми щодо застосування цивільної відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, до таких правовідносин застосовується і норма ст.625 ЦК, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Суд першої інстанції критично поставився до пояснень відповідача, щодо невизнання розрахунку заборгованості, оскільки доказів хибності здійснення розрахунків заборгованості ОК «МЖСТ ДОМ» суду першої інстанції не надано.
На підставі вищевикладеного, оцінюючи усі докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, а також надаючи оцінку кожному доказу окремо, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність посилань ОСОБА_1 про відсутність у неї заборгованості перед ОК «МЖСТ ДОМ», а відтак заявлені нею вимоги до ОК «МЖСТ ДОМ», про захист прав споживачів шляхом визнання безпідставними нарахування заборгованості по житлово-комунальним послугам, є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Одночасно суд першої інстанції вважав доведеним наявність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за первісним позовом за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 14989 гривень 96 копійок, у зв'язку з чим в цій частині вимоги первісного позову позивача були задоволені.
Однак колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції щодо визначення суми стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, відповідач має заборгованість перед ОК «МЖСТ ДОМ» з січня 2017 року по березень 2018 року за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 4017,15 грн, за опалення 10301,20 грн, холодне водопостачання та водовідведення (на 15.05.2018 року) 671,61 грн.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що після набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області, а саме - з 26 жовтня 2017 року та до складання 06 березня 2018 року актів прийому-передачі житлового комплексу за адресою - АДРЕСА_1 вказаний житловий комплекс перебував на балансі ОК «МЖСТ ДОМ», оплата послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території з 31 жовтня 2017 року по 30 березня 2018 року, повинна здійснюватися на рахунок відповідача.
В постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Отже, позивачем було визначено розмір заборгованості за послуги, що надавалися з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у період з 01 січня 2017 року по 06 березня 2018 року.
Доказів того, що відповідачем була сплачена заборгованість за надані ОК «МЖСТ ДОМ» послуги, що надавалися з утримання будинку і споруд та прибудинкової території з 01 січня 2017 по 06 березня 2018 року матеріали справи не містять.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до листа №26-5574/1.2-18 від 04 вересня 2018 року НАК «Нафтогаз України» борг ОК «МЖСТ ДОМ» станом на 31 серпня 2018 року за використаний природний газ перед НАК «Нафтогаз України» складає 838 057,59 грн.
12 жовтня 2018 року між НАК «Нафтогаз України», ОК «МЖСТ ДОМ» та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» був укладений договір №7500/18-23/ТЕ про переведення боргу за договором постачання природного газу №8140/1718-ТЕ-23 від 23 жовтня 2017 року, укладеного між ОК «МЖСТ ДОМ» та НАК «Нафтогаз України». За умовами вказаного договору борг за постачання газу був переведений з ОК «МЖСТ ДОМ» на ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д».
Вказаний борг був сплачений ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д», що підтверджується квитанціями.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 23 січня 2020 року в справі №916/2068/19, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2020 року, встановлено, що 23 жовтня 2017 року між АТ НАК «Нафтогаз України» та ОК «МЖСТ ДОМ» укладено Договір №8140/1718-ТЕ-23 (далі Договір від 23 жовтня 2017 року).
АТ НАК «Нафтогаз України» та ОК «МЖСТ ДОМ» складено та підписано Акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 2 086 083,44 грн, а саме: від 30 жовтня 2017 року за жовтень 2017 року на суму 99 025,82 грн; від 30 листопада 2017 року за листопад 2017 року на суму 434 170,51 грн; від 31 грудня 2017 року за грудень 2017 року на суму 488 077,85 грн; від 31 січня 2018 року за січень 2018 року на суму 563 435,45 грн; від 28 лютого 2018 року за лютий 2018 року на суму 501 373,81 грн.
ОК «МЖСТ ДОМ» частково сплачено за поставлений газ у розмірі 489 025,83 грн. що підтверджується випискою Операцій за ОК «МЖСТ ДОМ».
Отже, заборгованість ОК «МЖСТ ДОМ» за Договором від 23 жовтня 2017 року становила суму у розмірі 1 597 057,61 грн (2086083,44 - 489025,83 = 1597057,61).
10 липня 2018 між АТ НАК «Нафтогаз України» (Кредитор), ОК «МЖСТ ДОМ» (Первісний боржник) та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» (Новий боржник) укладено Договір про переведення боргу №8283/18-23/ТЕ на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України. Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 659 000,00 грн.
12 жовтня 2018 між АТ НАК «Нафтогаз України» (Кредитор), ОК «МЖСТ ДОМ» (Первісний боржник) та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» (новий боржник) укладено Договір про переведення боргу №7500/18-23/ТЕ на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України. Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 838 057,59 грн.
Отже, борг ОК «МЖСТ ДОМ» перед АТ НАК «Нафтогаз України» за Договором постачання природного газу від 23 жовтня 2017 року №8140/1718-ТЕ-23 був розподілений наступним чином: ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» - 659 000,00 грн або 44,02%, та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» - 838 057,59 грн або 55,98%.
ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-К» сплатило свою частину заборгованості за Договором постачання природного газу від 23 жовтня 2017 року №8140/1718-ТЕ-23 на підставі Договору про переведення боргу від 10 липня 2018 року №8283/18-23/ТЕ у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 11 липня 2018 року №40 на суму 460 000,00 грн, та від 11 липня 2018 року; №41 на суму 199 000,00 грн.
ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» сплатило свою частину заборгованості за Договором постачання природного газу від 23 жовтня 2017 року №8140/1718-ТЕ-23 на підставі Договору про переведення боргу від 12 жовтня 2018 №7500/18-23/ТЕ у повному обсязі, що банківськими виписками.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, з вище наведеного вбачається, що газ був поставлений на суму 2 086 083,44 грн ОК «МЖСТ ДОМ» частково сплатив за поставлений газ у розмірі 489 025,83 грн (фактично за жовтень-листопад 2017 року відповідно до актів приймання-передачу природного газу). Іншу суму в розмірі 1 597 057,61 грн було сплачено ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» за договорами про переведення боргу від 10 липня 2018 року та 12 жовтня 2018 року.
В даній справі позивач просить стягнути заборгованість з відповідача, в тому числі за послуги з опалення, за період з 30 жовтня 2017 року по березень 2018 року. Оскільки за постачання газу за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року було сплачено ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», то відповідно з відповідача на корить позивача підлягає стягненню заборгованість за сплату послуг з опалення з 30 жовтня 2015 року по листопад 2017 року, а саме 5633,48 грн, 1958,09 грн інфляційних нарахувань та 435,29 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції також критично ставився до посилань відповідача ОСОБА_1 на неправомірність нарахування інфляції та 3% річних на суму заборгованості, виходячи з наступного.
Представник відповідача посилався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 січня 2012 року по справі №6-850св12, однак дана ухвала переглядалася Верховним судом України у ході розгляду спору про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території по справі №6-59цс13.
У ході розгляду даної справи 30 жовтня 2013 року було винесено постанову ВСУ, яка містила правову позицію Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території (справа №6-59цс13), відповідно до якої встановлено, що закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання».
Таким чином обґрунтованим є стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача інфляційних втрат у розмірі: за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території - 351,10 грн; за послуги з опалення - 5633,48 грн; послуги з водопостачання та водовідведення - 59,92 грн та стягнення три відсотки річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі: за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території - 81,71 грн; за послуги з опалення - 435,29 грн; послуги з водопостачання та водовідведення - 13,28 грн.
Щодо позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 6739 гривень 95 копійок, яка розрахована в сумі 0,1 % за кожен день прострочення колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно до п. 2.6 Договору про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води від 23 квітня 2013 року та п. 3.4 Договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 23 квітня 2013 року, сторонами договору було передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача ( ОСОБА_1 ) стягується пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Так, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, яка нарахована на заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 30 січня 2017 року по 06 березня 2018 року в сумі з 994,11 грн та пені, яка нарахована на заборгованість за житлово-комунальні послуги з опалення за період з 30 жовтня 2015 року по 30 листопада 2017 року в сумі 5296,04 грн, яка розрахована в сумі 0,1% за кожен день прострочення, є обґрунтованими.
15 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про застосування вказаний у ст. 258 ЦК України строк позовної давності до розрахування пені за боргом (т.3 а.с.68), проте судом першої інстанції не взято до уваги вказану заяву відповідача.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Розрахунок пені, яка нарахована на заборгованість за житлово-комунальні послуги з опалення за період з 26 грудня 2016 року по 30 листопада 2017 року:
1. 26.12.2016 - 30.01.2017 - 36 х 1461,60 х 01% - 56,62 грн
2. 30.01.2017 - 28.02.2017 - 65 х 1461,60 х 0,1% - 95,00 грн
3. 28.02.2017 - 31.03.2017 - 96 х 1461,60 х 0,1% - 140,31 грн
4. 31.03.2017 - 31.10.2017 - 310 х 1461,60 х 0,1% - 453,10 грн
5. 31.10.2017 - 30.11.2017 - 340 х 282,92 х 01% - 96,19 грн
6. 30.11.2017 - 26.12.2017 - 366 х 1461,60 х 0,1% - 534,95 грн
Загальна сума - 1376,17 грн.
Враховуючи, що позовну заяву подано до суду першої інстанції 26 грудня 2017 року (т.1 а.с.1), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, яка нарахована на заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 30 січня 2017 року по 06 березня 2018 року в сумі з 994,11 грн та пені, яка нарахована на заборгованість за житлово-комунальні послуги з опалення за період з 26 грудня 2016 року по 30 листопада 2017 року в сумі 1376,17 грн, яка розрахована в сумі 0,1% за кожен день прострочення, загальна сума - 2370,28 грн.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку при визначенні розміру суми аліментів та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині суми заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 370, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року змінити, виклавши перший та другий абзац резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» (місцезнаходження: 65122, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59-Д) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59К» (місцезнаходження: 65112, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59-К), про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг в загальному розмірі - 15591,91 грн, яка складається з заборгованості за:
- послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 06 березня 2018 року у сумі 4017,15 грн, інфляційні нарахування у сумі - 351,10 грн, три відсотки річних нарахованих на суму заборгованості у сумі - 81,71 грн;
- послуги з опалення за період з 01 жовтня 2015 року по листопад 2017 року у сумі 5633,48 грн, інфляційних нарахувань у сумі - 1958,09 грн, три відсотки річних нарахованих на суму заборгованості у сумі - 435,29 грн;
- послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 671,61 грн, інфляційних нарахувань у сумі - 59,92 грн, три відсотки річних нарахованих на суму заборгованості у сумі - 13,28 грн;
- пені в сумі 2370,28 грн, яка розрахована в сумі 0,1 % за кожен день прострочення».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
С.М. Сегеда