Номер провадження: 11-кп/813/1314/23
Справа № 520/417/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26 квітня 2023 року м. Одеса
Суддя-доповідач Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року, постановлену під час судового розгляду кримінального провадження № 12013170110000987, внесеного до ЄРДР 23.05.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року, постановлену під час судового розгляду кримінального провадження № 12013170110000987, внесеного до ЄРДР 23.05.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, КК України, було:
- залишено без задоволення клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про здійснення виїзного судового засідання за участю учасників кримінального провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду (відділ з режимно-секретної частини);
- задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про долучення до матеріалів кримінального провадження документів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання доказів недопустимими.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу в частині визнання доказів недопустимими та виключення із числа доказів у кримінальному провадження скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання доказів недопустимими.
На обґрунтування права на апеляційне оскарження прокурор зазначає, що ухвала Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року в частині визнання доказів недопустимими, є такою, що перешкоджає здійсненню (руху) кримінального провадження загалом та посилається на висновок Верховного Суду, викладений у поставові від 01.11.2022 року у справі 705/3478/21 та у постанові від 12.10.2018 року у справі 757/49263/15-к.
Мотиви апеляційного суду.
Розглянувши вказану апеляційну скаргу, суддя-доповідач дійшов висновку про те, що необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою з таких підстав.
Положення п. 8) ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду апеляційної інстанції з перегляду судових рішень у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним Кодексом України.
Так, ч. 1 ст. 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали постановлені, під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
При цьому оскарження ухвали про задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання доказів недопустимими, постановленої під час судового провадження по суті у суді першої інстанції, окремому оскарженню до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, не підлягає.
Суддя-доповідач вважає необґрунтованими посилання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 на правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 01.11.2022 року у справі 705/3478/21 та у постанові від 12.10.2018 року у справі 757/49263/15-к, оскільки у цих висновках йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тоді як оскаржена до апеляційного суду ухвала суду постановлена за процедурою, передбаченою ч.2 ст. 89 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
У свою чергу, суддя-доповідач звертає увагу, що у частині 2 чітко вказується, що визнання доказів недопустимими здійснюється виключно в судовому порядку за клопотанням сторін. Труднощі у застосуванні цієї норми обумовлені тим, що в КПК України відсутня спеціальна стаття, що регулює процесуальний порядок розгляду клопотань про визнання доказів недопустимими. У статті 350 КПК України сформульовані лише загальні положення щодо розгляду клопотань судом учасників судового провадження. У ч. 1 ст. 89 КПК України вказується, що питання допустимості доказів вирішуються під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 369 КПК України до судових рішень відноситься ті у яких: 1) суд вирішує обвинувачення по суті у формі вироку; 2) вирішуються інші питання у формі ухвали. Положення ст. 89 КПК України знайшли конкретизацію у ст. 374 КПК України «Зміст вироку», де в п.1 ч.3 вказується, що у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, у п.2 ч.3 цієї статті також наголошується, що у разі визнання особи винуватою визначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Із тексту ст. 89 КПК випливає, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Це не означає, що визнання доказів недопустимими повинно відкладатися до постановления вироку. Так, ч. 3 ст. 358 КПК України передбачає можливість виключення під час дослідження документів із числа доказів, якщо є сумніви у їх достовірності. Це пояснюється тим, що законодавець вимагає усунути із процесу доказування ті докази, які мають очевидні ознаки недопустимості. Визнання судом доказів недопустимими при виявленні таких ознак пояснюється тим, що допустимість доказів є не тільки гарантією їх достовірності, а й забезпечує дотримання прав учасників процесу в ході проведення слідчих (розшукових) дій, дослідження доказів, зокрема, права підозрюваного та обвинуваченого на захист.
На підставі наведено, суддя-доповідач констатує, що якщо під час судового розгляду стороною кримінального провадження буде заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими з підстав очевидної недопустимості, суд повинен розглянути заявлене клопотання, заслухавши думку іншої сторони, та постановити ухвалу, а не відкладати його розгляд до ухвалення вироку.
При цьому суд звертає увагу, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож КПК України визначає в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з оскарженням рішення, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
З урахуванням викладеного, у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року слід відмовити.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Керуючись ст. 399 КПК України, суддя-доповідач,
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року, постановлену під час судового розгляду кримінального провадження № 12013170110000987, внесеного до ЄРДР 23.05.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, КК України.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження та долучені до неї матеріали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2