Справа № 303/611/23
Іменем України
19 квітня 2023 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Готра Т.Ю.,
з участю секретаря: Гусонька З.П..
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Демченко Тетяна Сергіївна на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 27 січня 2022 року у справі № 303/611/23 (Головуючий: Курах Л.В.), -
У січні 2023 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою де заінтересована особа: Державна прикордонна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення в якій просив встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання правової підстави для періодичного перетину державного кордону України під час мобілізації на час воєнного стану.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 27 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження по заяві ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 до заінтересованої особи Державна прикордонна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення, так як вказана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування ухвали суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки законодавством чітко передбачено право особи на звернення до суду в порядку цивільного судочинства із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення і , зокрема, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а також інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Крім того, спростовується і посилання суду на те, що заявником не дотримано досудового порядку вирішення даного питання, так як обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко Т.С. надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Представник Державної прикордонної служби України у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про місце та час судового засідання були належним чином повідомлені, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку електронного листа, і дана обставина не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Встановлено, що у своїй заяві про встановлення факту що має юридичне значення, заявник просив встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання правової підстави для періодичного перетину державного кордону України під час мобілізації на час воєнного стану, та заінтересованою особою вказав Державну прикордонну службу України.
Заява мотивована ти, що ОСОБА_1 є рідним батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_6 , яка є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_5 , яка проживає зі своєю матір'ю і заявником - ОСОБА_1 , який забезпечує все матеріальне утримання дитини, що і стало підставою звернення до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження посилався на те, що встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей у батька чи матері не передбачено розгляду в порядку окремого провадження, вказані обставини можуть бути доведені заявником після звернення до органу місцевого самоврядування та отримання такої довідки.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України)
У частині 2 статті 293 ЦПК України визначено перелік справ, які підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження і до цього переліку входять справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/20002, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Тобто, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Натомість в ухвалі суду першої інстанції основною підставою відмови у відкритті провадження стало саме те, що даний спір не врегульовувався у досудовому порядку.
Посилання в ухвалі суду на те, що встановлення юридичного факту як перебування у батька чи матері на утримання неповнолітніх дітей не вирішується в порядку цивільного законодавства, а заявник має право звернутись в позовному провадження про встановлення місця проживання його неповнолітніх дітей в судовому порядку після звернення спочатку до органу опіки та піклування місцевого самоврядування про такий висновок також є помилковим, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, що визначено ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У свою чергу, суд першої інстанції на стадій вирішення питання про відкриття провадження, вдався до аналізу питань, які повинні були вирішуватись під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у відповідності до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 379 ЦПК україни.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Демченко Тетяна Сергіївна задовольнити.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 27 січня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено - 25 квітня 2023 року.
Головуючий
Судді: