Справа № 127/23681/22
Провадження № 22-ц/801/786/2023
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.
Доповідач:Оніщук В. В.
27 квітня 2023 рокуСправа № 127/23681/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.,
з участю секретаря судового засідання: Ковальчук О. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Укрсиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 127/23681/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Шаміної Ю. А. у залі суду, повний текст якого складено 20 лютого 2023 року,
встановив:
Короткий зміст вимог
У жовтні 2022 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 09 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з правилами № 11475248000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у загальній сумі 411 402,60 грн шляхом зарахування коштів на рахунок останнього двома траншами: 176 466,56 грн за траншем 1 (11475248000); 234 936,04 грн за траншем 2 (11475248001).
За користування кредитними коштами позичальник зобов'язався сплатити проценти у розмірі 23,90 % річних за траншем 1 та у розмірі 0,001 % річних за траншем 2, та у порядку, встановленому п.п. 2.7 -2.8 кредитного договору та п. 1.3 правил.
Підписавши цей договір, ОСОБА_1 погодився з умовами, викладеними у договорі та правилах (договірних умовах), споживчого кредитування, які оприлюднені у офіційному виданні «Голос України» № 85 (5085) від 13 вересня 2011 року та розміщені на банківському сайті www.my.ukrsibbank.com. Правила є невід'ємною частиною кредитного договору, не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього кредитного договору.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 262401 (основний борг) та № 262401 (проценти та інші платежі) від 09 вересня 2015 року, згідно з умовами якого остання зобов'язалася відповідати солідарно з позичальником за невиконання умов указаного кредитного договору.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість.
09 серпня 2022 року банк направив відповідачам вимоги від 04 серпня 2022 року про усунення порушень кредитного договору та погашення простроченої заборгованості по кредиту та процентам протягом 31 календарного дня.
Відповідачі вимоги банку не задовольнили, прострочену заборгованість у встановлений у вимозі строк не погасили, унаслідок чого станом на 05 жовтня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 412 912,17 грн, з яких: за траншем 1 (11475248000) у розмірі 204 053,88 грн, яка складається із: 173 037,01 грн - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена 387,31 грн за період з 25 лютого 2022 року по 05 жовтня 2022 року; 31 016,87 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 25 грудня 2021 року по 26 вересня 2022 року; та за траншем 2 (11475248001) у розмірі 208 858,29 грн, з яких: 208 856,74 грн - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена 8 972,59 грн за період з 25 лютого 2022 року по 05 жовтня 2022 року; 1,55 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 25 грудня 2021 року по 24 вересня 2022 року, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь, а також судові витрати у розмірі 6193,68 грн в рівних частках з кожного.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (з правилами) № 11475248000 від 09 вересня 2015 року у розмірі 372 532,17 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» по 2793,99 грн судового збору з кожного.
Рішення суду мотивовано тим, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, у зв'язку з чим банк 09 серпня 2022 року направив позичальнику та поручителю досудові вимоги про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості за відсотками та пені, які залишились без реагування.
Перевіривши надані позивачем розрахунки та взявши до уваги умови кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої становить 372 532,17 грн, в добровільному порядку заборгованість не погашена, а тому позов підлягає частковому задоволенню, а сума заборгованості - стягненню в примусовому порядку.
Відповідач ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами як факту надання йому кредиту, так і факту наявності у нього заборгованості у розмірі, який зазначений вище.
При цьому, за укладеним договором поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором, договір поруки має встановлений строк дії поруки, який не пропущений, в добровільному порядку сума заборгованості не сплачена, а отже, встановлена сума заборгованості за вказаним договором підлягає солідарному стягнення з позичальника та поручителя.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позовну заяву залишити без розгляду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В.В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.
Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року відкрито провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про витребування доказів.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду на 20 квітня 2023 року о 10:00 год з повідомленням сторін, в подальшому розгляд справи за клопотанням скаржника відкладено на 27 квітня 2023 року о 10:40 год.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів отримання відповідачами вимог про усунення порушень кредитного договору та погашення простроченої заборгованості, а також доказів, що банком були надіслані саме вимоги, а не інші інформаційні листи.
Указує, що позивачем не визнано строк повернення кредитних коштів таким, що настав, не надано виписки по кредиту та розрахунок заборгованості.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у заяві про витребування доказів.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням вимог процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Указує на необґрунтованість мотивів викладених в апеляційній скарзі заявника.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, а також надав відповідні пояснення.
Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 09 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту (з правилами) № 11475248000.
Підписуючи цей договір, позичальник погодився з викладеною у правилах споживчого кредитування, оприлюдненою у газеті «Голос України» № 85 (5085) від 13 травня 2011 року із усіма змінами і доповненнями (надалі - Правила споживчого кредитування) пропозицією банку надати позичальнику споживчий кредит на умовах, встановлених, у цьому кредитному договорі та правилах споживчого кредитування. У порядку та на умовах договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується користуватися наданим кредитом, повернути його та сплатити плату за користування кредитними коштами (п. 1.1. договору).
За умовами указаного договору сума кредиту становить 411 102,60 грн. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання двох окремих частин кредитних коштів (двох траншів) у межах ліміту кредитування. (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що кредит надається строком до 09 листопада 2044 року.
За змістом пункту 2.4 договору транші надаються шляхом перерахування на поточний рахунок в національній валюті № НОМЕР_1 , відкритий позичальником у банку у наступних розмірах: транш 1 (11475248000) у сумі 176466,56 грн, транш 2 (11475248001) у сумі 234936,04 грн.
Згідно положень пунктів 2.5 - 2.9 договору позичальник погашає кредитну заборгованість за траншем 1 та траншем 2 шляхом сплати ануїтетних платежів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит у нижче зазначені терміни, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений відповідно до умов договору. Заборгованість за Траншами підлягає погашенню у дати сплати ануїтетних платежів, а саме 25 числа кожного місяця. За користування кредитними коштами позичальник зобов'язується сплачувати проценти, що нараховуються за наступними процентними ставками: за траншем 1 - у розмірі 23,9% річних, за траншем 2 - у розмірі 0,001% річних, якщо не буде встановлена інша процентна ставка згідно з умовами договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у підвищеному розмірі, що визначений правилами споживчого кредитування. Порядок нарахування та сплати процентів на прострочену суму основного боргу встановлений правилами споживчого кредитування. Позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти за траншем 1 та траншем 2 у відповідні дати сплати ануїтетнного платежу. Позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно з умовами договору на рахунок № 3739411475248 в Банку, код Банку (МФО) 351005, код за ЄДРПОУ: 09807750. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку.
Відповідно пункту 3.5 договору виконання зобов'язань позичальником за цим договором забезпечується іпотекою квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; порука ОСОБА_2 (а. с. 14).
09 вересня 2015 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 262401 (основний борг) та № 262401 (проценти та інші платежі) (а. с. 33-34, 35-36), згідно з умовами якого остання зобов'язалась відповідати солідарно з позичальником за невиконання умов договору про надання споживчого кредиту (з правилами) № 11475248000 від 09 вересня 2015 року.
Із виписок за кредитним договором № 11475248000 та № 11475248001 за період з 09 вересня 2015 року по 05 жовтня 2022 року (а.с. 42-65), а також меморіальних ордерів № 0620428330 та № 0620428331 від 09 вересня 2015 року (а. с. 41-42) слідує, що на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано кошти в розмірі 176466,56 грн та 234936,04 грн.
Згідно списку АТ «Укрпошта» № 4777 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, 09 серпня 2022 року банк направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги від 04 серпня 2022 року № 27-1-01/559 та № 27-1-01/560, в яких просив протягом тридцяти одного календарного дня з дати одержання повідомлення повернути кошти за кредитним договором у розмірі (заборгованість станом на 03 серпня 2022 року): за траншем 1: 295,20 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 24 124,23 - прострочена заборгованість по процентах, за 2 траншем: 6 804,07 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 1,19 - прострочена заборгованість по процентах. У випадку не усунення порушень на тридцять другий день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з сорок першого календарного дня відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту позивач вимагав виконання відповідачами їх зобов'язань за кредитним договором, а саме здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору, що разом становить за траншем 1 - 197 161,24 грн та за траншем 2 - 208 857,93 грн (а. с. 37-39).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1145248000 від 09 вересня 2015 року та виписки по рахунку позичальника, станом 05 жовтня 2022 року розмір заборгованості складає 204 053,88 грн, з яких: 173 037,01 грн - заборгованість за кредитом; 310 16,87 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 66-72).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № l1475248001 від 09 вересня 2015 та виписки по рахунку позичальника, станом 05 жовтня 2022 року розмір заборгованості складає 204 053,88 грн, з яких: 208 856,74 грн - заборгованість за кредитом; 1,55 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 73-77).
З квитанцій № 36, № 57 від 25 листопада 2022 року слідує, що відповідач ОСОБА_1 здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 40 380 грн (а. с. 99).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Указана правова позиція є незмінною.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи встановлено, що 09 серпня 2022 року банк направив відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги № 27-1-01/559 та № 27-1-01/560 від 04 серпня 2022 року, в яких просив протягом тридцять одного календарного дня з дати одержання цього повідомлення, повернути кошти за кредитним договором № l1475248000 від 09 вересня 2015 року у розмірі (заборгованість станом на 03 серпня 2022 року): за 1 траншем: 295,20 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 24 124,23 грн - прострочена заборгованість по процентах; за 2 траншем: 6 804,07 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 1,19 грн - прострочена заборгованість по процентах. У випадку не усунення порушень на 32 (тридцять другий) день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту АТ «Укрсиббанк», вимагає виконання відповідачами їх зобов'язань за кредитним договором № l1475248000 від 09 вересня 2015 року, а саме: сплатити АТ «Укрсиббанк» заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі, сплаті нарахованих процентів, що разом становить за траншем 1 - 197 161,24 грн та за траншем 2 - 208 857,93 грн.
Указані вимоги боржниками були залишені без реагування.
Отже, пред'явивши 09 серпня 2022 року до позичальника та поручителя досудові вимоги про дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а тому втратив право нараховувати передбачені кредитним договором відсотки та пеню до закінчення строку дії кредитного договору.
При цьому таке право згідно з умов укладеного договору виникає у даному випадку з 41 (сорок першого) календарного дня з дати відправлення банком позичальнику повідомлення про повернення кредиту та плати за кредит.
Пред'явивши до позичальника і поручителя вимогу про стягнення кредитної заборгованості, банк просив суд стягнути з них заборгованість, яка станом на 05 жовтня 2022 року становила 412 912,17 грн, з яких: за траншем 1: 173 037,01 грн - заборгованість за кредитом, 31 016,87 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; за траншем 2: 208 856,74 грн - заборгованість за кредитом, 1,55 грн - заборгованість по процентам на користування кредитом.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 погашено заборгованість в розмірі 40 380 грн, яка не враховувалась позивачем при загальному розрахунку, а отже заборгованість за кредитним договором становить 372 532,17 грн.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв'язку з чим банк 09 серпня 2022 року направив позичальнику та поручителю досудові вимоги про дострокове погашення кредиту та сплату заборгованості за відсотками, які залишилися без реагування, відтак дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , як солідарних боржників, заборгованості за кредитними договорами.
Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що позичальником було здійснено часткову сплату заборгованості та дійшов правильного висновку, що на користь банку із відповідачів солідарно підлягає стягненню заборгованість, станом на 05 жовтня 2022 року, в загальному розмірі 372 532,17 грн (412 912,17 грн - 40 380 грн), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачами у вказаній справі.
Факт заборгованості перед банком та її часткової сплати відповідачами не заперечується.
Відповідачами не надано свого розрахунку або доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості позичальника, тобто останніми не спростовано факт наявності та розміру заборгованості, порядок її нарахування, що є процесуальним обов'язком сторони у справі (статті 12, 81 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем не визнано строк повернення кредитних коштів таким, що настав не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3.2.1 правил споживчого кредитування банк має право, керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтею 511 Цивільного кодексу України, відмовити позичальнику в наданні кредиту (частково або в повному обсязі) та/або вимагати від позичальника надання забезпечення (якщо кредит надавався без забезпечення)/додатково забезпечення виконання зобов'язань за договором та/або вимагати від позичальника повернення всієї наданої йому суми кредиту згідно вимог договору та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит у сторону зменшення порядку визначеному пунктом 5 Розділу I цих правил, зокрема, у разі: порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за договором строком більше ніж на 30 календарних днів; та/або порушення позичальником та/або третьою особою, що надала забезпечення будь-яких умов укладеного з банком щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором; та/або невиконання позичальником умов договору; та/або невиконання або прострочення виконання грошових зобов'язань позичальника, передбачених договором та/або будь-якими іншими угодами що укладені або будуть укладені в майбутньому між банком та позичальником.
Згідно пункту 5.1. правил споживчого кредитування у випадку настання будь-якої з подій, вказаних у пункті 3.1.2 Розділу І правил, банк має право, зокрема згідно підпункту 5.1.2 визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та вимагати від позичальника повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит у сторону зменшення.
У разі застосування банком права, передбаченого пунктом 5.1.2 Розділу І Правил, порядок повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним, а саме:
банк повідомляє позичальника про встановлення нового терміну повернення всієї суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або кур'єром за адресою позичальника;
терміни повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковими до повернення і сплати в повному обсязі банку 32 (тридцять другого) календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення банку про дострокове повернення кредиту за умови, що:
а) банк направив за адресою позичальника повідомлення про порушення зобов'язань позичальника за договором про повернення кредиту і плати за кредит, а
б) позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення банку;
терміни повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються таким, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковими до повернення і сплати в повному обсязі банку - з 41 (сорок першого) календарного дня з дати відправлення банком позичальнику повідомлення про повернення кредиту та плати за кредит, а у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав - протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення банком позичальнику повідомлення про повернення кредиту та плати за кредит;
не пізніше встановленої на підставі цього пункту Правил дати повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобов'язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов'язання, передбачені договором;
в разі порушення позичальником нового терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит, що була нарахована на цей день відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.
Таким чином, істотною умовою договірного зобов'язання є строк дії договору, який погоджується сторонами та визначається конкретною датою закінчення строку дії договору. Про закінчення строку дії кредитного договору свідчить також використання кредитором права на дострокове стягнення заборгованості в позасудовому чи судовому порядку.
Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У вимозі, направленій банком позичальнику ОСОБА_1 , з посиланням на статті 1048, 1050 ЦК України та умови договору, зокрема зазначено, що у випадку непогашення простроченого грошового зобов'язання протягом 31 календарного дня, з дня отримання цієї вимоги, банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав та вимагає від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит з 32 календарного дня, з дати одержання позичальником цього повідомлення про дострокове повернення кредиту. При цьому у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту.
У матеріалах справи відсутні докази отримання вказаних вимог адресатами, а отже, з урахуванням пунктів 5.1.2, 5.2 Розділу І правил споживчого кредитування строк повернення кредиту у повному обсязі є таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, тобто на 19 вересня 2022 року.
Таким чином, не виконавши вимоги про дострокове погашення простроченої заборгованості у встановлений в вимозі строк, банк визначив та встановив новий термін для дострокового виконання основного зобов'язання з 09 листопада 2044 року на 19 вересня 2022 року.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, тому судом до уваги не приймаються.
При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2023 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді: С. Г. Копаничук
С. К. Медвецький