Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Одеса
Справа № 521/5108/23
Провадження № 2/521/2309/23
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Федорової А.В.,
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за яким просить усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, визнавши ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 ; встановити порядок виконання рішення суду, згідно до якого дане рішення є підставою для Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: кімната АДРЕСА_1 , посилаючись на таке.
ОСОБА_1 є власником 32/1000 частини квартири/кімнати АДРЕСА_1 . Відповідно до Відомості № Л1-21116 - ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, в квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
17 квітня 2019 року позивач зареєструвала відповідача у своїй квартирі, надала ключі і дозволила відповідачу проживати разом з позивачем, поки відповідач намагається налагодити своє життя. ОСОБА_2 ані наступного дня, ані через тиждень чи/або місяць не заїхав у кімнату/квартиру. Він добровільно залишив місце своєї реєстрації та визначив собі інше місце проживання, спірним жилим приміщенням не користується близько чотирьох років без поважних причин.
Через те, що відповідач зареєстрований з позивачем, але не мешкає за адресою своєї реєстрації, позивач не отримує ніякої соціальної допомоги та не може оформити субсидію, що стало підставою для подання даного позову до суду.
Позивач надала до суду заяву про слухання справи за її відсутністю, на позовних вимогах наполягала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив, відзиву на позов не подавав. Суд у зв'язку з його неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторони, представлених нею письмових доказів.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту (а. с. 7).
З 17 березня 2010 року позивач мешкає за місцем своєї реєстрації, що підтверджується відомістю № Л1-18169-ф/л від 08 лютого 2023 року (а. с. 9).
Позивач є власником 32/1000 частини квартири/кімнати АДРЕСА_1 . Квартира складається з однієї кімнати загальною площею 25.35 кв. м., що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на житло від 20 березня 2015 року, видане Департаментом міського господарство Одеської міської ради (а. с .10).
Відповідно до Відомості № Л1-21116 - ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, в квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 11).
17 квітня 2019 року, позивач зареєструвала відповідача у своїй квартирі, надала ключі і дозволила проживати разом з нею. ОСОБА_2 був другом родини позивача. Через життєві обставини, що склалися в його житті, він попросив позивачку, щоб вона тимчасово зареєструвала його у своїй кімнаті і дозволила пожити у квартирі, поки він намагається налагодити життя. З його слів, реєстрація місця проживання йому була потрібна нібито для офіційного працевлаштування. ОСОБА_2 не заїхав у кімнату/квартиру. Він добровільно залишив місце своєї реєстрації та визначив собі інше місце проживання, спірним жилим приміщенням не користується близько чотирьох років без поважних причин.
ОСОБА_2 комунальні платежі сплачує, не отримує кореспонденцію за даною адресою, особистих речей його в кімнаті не має, житлом не цікавиться.
Зареєстрований, але не проживає у квартирі ОСОБА_2 близько чотирьох років, що підтверджується актом від 23 лютого 2023 року про не проживання ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 , посвідченим начальником КП «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» (а. с. 13).
Через те, що відповідач зареєстрований з позивачем, але не мешкає за адресою своєї реєстрації, позивач не отримує соціальної допомоги та не може оформити субсидію.
Відповідач добровільно залишив місце своєї реєстрації та визначив собі інше місце проживання, і спірним жилим приміщенням не користується без поважних причин. Перешкод відповідачу в реалізації його права на проживання та користування житловим приміщенням позивач не чинила. Замки на дверях позивач не замінювала, тому відповідач не мав ніяких перешкод у користуванні будинком.
Отже, відповідач втратив право користування житлом на підставі його відсутності більш ніж один рік у даному житловому приміщенні.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном. Тому такими діями відповідач порушив права та законні інтереси позивача у справі.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Оскільки з наданих суду доказів вбачається відсутність відповідача в спірному жилому приміщенні понад встановлені законом строки, суд задовольняє позов.
Суд враховує, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову після набуття ним законної сили є підставою для скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою.
Розрахунок експлуатаційних платежів і платежів за надання комунальних послуг здійснюється, виходячи з кількості зареєстрованих за адресою житлового приміщення, це створює перешкоди для позивача в користуванні цією жилою площею.
Відповідач на вказаній житловій площі не проживає, виселився з житлового приміщення добровільно, після виселення з житла з реєстрації за вказаною адресою не знявся, чим порушує права та законні інтереси позивача. Також реєстрація відповідача за спірною адресою створює позивачу перешкоди в здійсненні користування цією квартирою.
Оскільки відповідач за вказаною адресою не проживає, ця житлова квартира не є його місцем проживання або місцем перебування, він має бути визнаний особою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 16, 29 ЦК України, ст. 72 ЖК України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст. ст. 13, 263, 265, 267, 268, 272, 280 - 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) перешкоди у користуванні власністю, визнавши ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - невідомий)таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 .
Встановити порядок виконання рішення суду, згідно якого це рішення є підставою для Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: кімната АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - невідомий) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складено 26 квітня 2023 року.
Головуючий: В.К.Гуревський