Справа № 736/563/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/216/23
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
17 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду у м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12022270290000172 від 06.06.2022 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2022 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Чапаєвка Менського району Чернігівської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , громадянина України, українця за національністю, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не працюючого, з середньою освітою, раніше судимого: 07.03.2018 вироком Менського районного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 850 гривень штрафу, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 , (у режимі відео конференції)
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з органами пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обрано.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 18 190 (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто) гривень 80 копійок у відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження відносно нього ч.1 ст. 122 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді та вичерпання можливості їх отримання. Зазначає, що у судовому засіданні жоден із свідків не підтвердив той факт, що саме він наніс один удар правою ногою у верхню частину правої ноги потерпілого. Свідок ОСОБА_10 не зміг ані на слідчому експерименті, ані в судовому засіданні чітко показати куди саме були нанесені тілесні ушкодження його братові та постійно плутався у показах. За результатами розгляду даного кримінального провадження можна зробити висновки про те, що вирок суду ґрунтується на припущеннях, суд першої інстанції сформулював у вироку версію події, яка не підтверджується жодним доказом у справі та не законно притягнув його до кримінальної відповідальності.
Як встановив доведеним суд І інстанції, ОСОБА_6 близько 21 години 00 хвилин, знаходячись поблизу господарства, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, переслідуючи мету вчинення насильницьких дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю та бажання їх настання, наніс один удар правою ногою у верхню частину ноги (стегна) ОСОБА_9 , чим спричинив відповідно до висновку експерта № 23 від 29.06.2022, потерпілому тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки у верхній третині зі зміщенням уламків, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає її необґрунтованою.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду має бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
Оскаржений вирок суду відповідає вказаним вимогам закону.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого правильно та обґрунтовано кваліфіковані досудовим слідством і місцевим судом за ч. 1 ст. 122 КК України.
У судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_6 вину за ч. 1 ст. 122 КК України не визнав, проте не заперечував нанесення двох ударів кулаком в обличчя потерпілому, після чого ОСОБА_9 зробив кілька кроків назад та впав на землю. Після падіння одразу сказав, що у нього поламана нога. Під час нанесення ударів, поряд з ним нікого не було.
Проте суд першої інстанції встановив, що показання обвинуваченого повністю спростовуються сукупністю наявних у провадженні належних і допустимих доказів, зібраних органами досудового розслідування та досліджених судом.
Всі апеляційні доводи апелянта не дають підстав для скасування чи зміни вироку. Вказані доводи захисника обвинуваченого були предметом дослідження суду першої інстанції і вмотивовано відхилені ним як необгрунтовані.
Доводи апеляційної скарги щодо показань свідків, які начебто не підтвердили той факт, що саме він наніс один удар правою ногою у верхню частину правої ноги потерпілого, є захисною версією обвинуваченого та не підтверджуються матеріалами справи.
Зокрема, свідок ОСОБА_10 в судовому засідання місцевого суду дав показання, в яких зазначив, що 04 червня 2022 року він вийшов з приміщення будинку та прямував до літньої кухні попити води. В цей час по вулиці йшов ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Вони щось йому крикнули, він у відповідь привітався та зайшов до літньої кухні. Через невеликий проміжок часу до кухні забіг ОСОБА_6 і зразу наніс йому в обличчя удар кулаком. Потім до приміщення зайшов ОСОБА_12 . Після цього останні пішли, а він змочивши полотенце водою та приклавши до ушкодженого місця пішов до будинку. Хвилин через 15 до нього прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Брат намагався вирішити конфліктну ситуацію. Розмовляли на підвищених тонах. Потім, коли вже почали виходити з будинку, він помітив, що обвинувачений завдає удар ОСОБА_9 ззаду по голові. Він схопив ОСОБА_6 , вони впали. ОСОБА_6 був зверху. Брат намагався його стягнути. До будинку зайшла ОСОБА_11 , почала кричати. Потім ОСОБА_6 з дружиною вийшли з будинку та вийшли за територію господарства. Брат сказав йому не виходити, а сам намагався піти додому. За межами господарства ОСОБА_6 почав бійку з братом, а саме вдарив своєю ногою по правій нозі брата. Він це чітко бачив. ОСОБА_9 від удару впав на землю. Обвинувачений ще наніс братові декілька ударів. Окрім цього, обвинувачений, ще декілька разів бив і його по обличчю. Коли ОСОБА_6 бив брата, то поряд з ними нікого не було. На відстані були ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Також зазначив, що під час проведення слідчого експерименту можливо і невірно показав механізм нанесення удару ОСОБА_6 по нозі ОСОБА_9 , оскільки під час бійки все відбувалося дуже швидко.
Хоча не всі свідки, показання яких покладено в основу вироку, момент нанесення удару безпосередньо бачили, як про це вказує апелянт, проте всі вони підтвердили, що ОСОБА_6 у цей час перебував із потерпілим, а тому об'єктивно був єдиним, хто міг заподіяти ОСОБА_9 відповідні тілесні ушкодження.
Крім того, сам обвинувачений не заперечував факту наявності у нього конфлікту з потерпілим, а також зустрічі з ним 04.06.2022 року.
Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими доказами,наявними у матеріалах справи,яким суд першої інстанції дав належну оцінку, а саме:
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270290000172 від 06.06.2022 (а.с. 79), яким підтверджується внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення і початок досудового розслідування відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06 червня 2022 року (а.с. 83), згідно якого ОСОБА_9 просить провести перевірку по факту нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 28 червня 2022 року (а.с. 93-96), який був проведений зі свідком ОСОБА_10 , під час якого останній показав та розповів, що 04 червня 2022 року на територію його господарства зайшов ОСОБА_6 та ударив його по обличчю. Згодом, коли він перебував уже в квартирі, до нього прийшов брат ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . У них виникла словесна перепалка, штовханина. Потім всі вийшли на подвір'я. ОСОБА_6 вийшов за межі господарства, а вони з братом лишилися на його території. Згодом ОСОБА_9 вирішив іти додому, і коли тільки вийшов через хвіртку, до нього підбіг ОСОБА_6 та наніс удар ногою по нозі брата. Останній впав на землю, а ОСОБА_6 ще наніс декілька ударів по тулубу брата.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 29 червня 2022 року (а.с. 99-102), який був проведений з потерпілим ОСОБА_9 , під час якого останній показав та розповів, що 04 червня 2022 року він приїхав в село Садове на присадибну ділянку. Йому зателефонував ОСОБА_6 і сказав що побив його брата ОСОБА_14 . Після цього він одразу пішов до місця проживання останнього. Біля господарства стояли ОСОБА_6 з дружиною, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Він, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 зайшли до будинку. Там у ОСОБА_6 знову виник конфлікт з ОСОБА_10 , який переріс у бійку. Він намагався їх розборонити. Після цього всі вийшли з будинку. Карпови вийшли за територію господарства, а вони з братом лишилися. Коли він вийшов за межі господарства то ОСОБА_6 знову почав конфлікт в ході якого наніс один удар ногою в стегно його правої ноги. Він відчув біль та впав на землю. ОСОБА_6 продовжував наносити удари в область спини.
Висновком експерта № 23 від 29 червня 2022 року (а.с. 106-109), з якого вбачається, що у ОСОБА_9 мають місце тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки у верхній третині зі зміщенням уламків, що міг утворитися від дії тупого предмету в тому числі 04.06.2022, та відповідно до п.2.2.1в, 2.2.2, 4.6 «Правил судово медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1999 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я на термін більше трьох тижнів. Для утворення тілесного ушкодження потерпілого достатньо одного травматичного впливу тупого предмету в ділянку верхньої третини правого стегна. Тілесне ушкодження потерпілого не могло утворитися внаслідок падіння з наданням тілу стороннього прискорення чи без нього з висоти власного зросту на тверду поверхню.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 30 червня 2022 року (а.с. 113-116), який був проведений з обвинуваченим ОСОБА_6 , під час якого останній показав та розповів, що 04 червня 2022 року близько 21-00 від проходив повз господарство ОСОБА_15 . З ним виникла словесна сварка, в ході якої останній пригрозив зарубати його сокирою та побіг в літню кухню за нею. Він побіг слідом. Там наніс ОСОБА_10 один удар долонею руки. Через деякий час до даного господарства прийшов ОСОБА_16 і разом з ним вони пішли до ОСОБА_15 додому, щоб вирішити конфлікт. В будинку знову почалася сварка, яка переросла у бійку. Після бійки він вийшов з господарства та покликав ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Через деякий час з господарства вийшов ОСОБА_9 та знову почалася сварка. В ході сварки він наніс два удари в обличчя потерпілого. Після цього ОСОБА_16 впав на землю та сказав, що у нього болить нога.
Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності. На думку колегії суддів, вони відповідають вимогам ст. ст. 84-86 КПК України щодо їх належності та допустимості, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров'я, наявність на утримання 2 неповнолітніх дітей; наявність постійного місця проживання, характеристику за місцем проживання; відсутність як обставин, що пом'якшують покарання, так і обставин, які його обтяжують; те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння насильницького злочину; позицію потерпілої сторони, щодо призначення покарання, яка просила призначити міру покарання не пов'язану з ізоляцією від суспільства; зміст досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну вироку під час перегляду апеляційним судом оскарженого вироку не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2022 року, щодо нього - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4