Справа № 607/7661/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/323/23 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
18 квітня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Шевчук Г.М.
Суддів - Дикун С. І., Костів О. З.,
за участі секретаря - Романська К.М.
та сторін - позивачки - ОСОБА_1 , представника позивачки - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/7661/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2023 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якій просить: зобов'язати відповідача усунути перешкоди щодо користування та розпорядження грошовими коштами, які направленні в якості волонтерської допомоги шляхом виконання транзакції з допомогою міжнародної системи грошових платежів SWIFT, які ініційовані Шелест Іваном; зобов'язати уповноважену особу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити зарахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 згідно проведених валютних операцій від 07 квітня 2022 року та 08 квітня 2022 року та виплату відповідних грошових коштів; зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її поточному рахунку, шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цьому поточному рахунку; стягнути з відповідача на користь позивачки грошові кошти, а саме: суму грошових переказів, здійснених 07 квітня 2022 року та 08 квітня 2022 року ОСОБА_4 на банківський рахунок Шелест Євгенії - 8000, 00 Євро; 3 % річних у розмірі - 45,11 Євро; пеню (неустойку) у розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день прострочення - 503 438, 49 гр.; моральну шкоду у розмірі - 100 000, 00 грн.
В обґрунтування вимог в заявах по суті справи (позовній заяві та відповіді на відзив) позивач вказала, що 07 квітня 2022 року та 08 квітня 2022 року від ОСОБА_5 на банківський рахунок ОСОБА_6 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» було здійснено грошові перекази на суми 5000 євро та 3000 євро відповідно у якості фінансової допомоги жертвам війни. Вказані валютні операції були проведені із території Республіки Кіпр в іноземній валюті (євро), а самі грошові кошти мали бути передані волонтерам та використані ними для надання допомоги жертвам російсько-української війни. Однак банківською установою грошові кошти були заблоковані на підставі Постанови від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». З положень Постанови вбачається, що НБУ заборонив уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських та білоруських рублів, а також операції, учасниками яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження в РФ чи Білорусі, однак грошові перекази були ініційовані в іноземній валюті - євро, а не російських чи білоруських рублях, з території Республіки Кіпр. 09 травня 2022 року ОСОБА_7 було подано звернення до АТ КБ «ПриватБанк» із проханням здійснити зарахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_6 згідно проведених валютних операцій від 07 квітня 2022 року та 08 квітня 2022 року та виплату відповідних грошових коштів; зняти встановлені обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її поточному рахунку. У відповідь на дане звернення зазначено, що 11 квітня 2022 року на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» ініційований SWIFT-перекази від громадянина Російської Федерації. Вказує, що Банк зобов'язаний був на вимогу позивача перерахувати належні грошові кошти за першою вимогою. Зарахування на рахунок позивача коштів у розмірі 5000 Євро мало здійснитися 07 квітня 2022 року, зарахування на рахунок позивача коштів у розмірі 3000 Євро мало здійснитися 08 квітня 2022 року, а тому саме з 07 квітня 2022 року 08 квітня 2022 року необхідно рахувати порушення зобов'язання. На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем здійснено розрахунок 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, що складає - 45,11 Євро. Окрім того, вказує, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у вигляді сплати пені у розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Загальна сума пені за грошовими зобов'язаннями, обчисленої на підставі вищевказаної норми закону, становить 503 438,49 грн. Також вказує, що незаконним обмеженням права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її поточному рахунку. Незаконні дії працівників АТ КБ «ПриватБанк» призвели до порушення звичного устрою життя Позивача та втрати соціальних зв'язків, повне відновлення яких є неможливим. На даний час, при спілкуванні із родичами, друзями та знайомими, позивач змушена докладати чималих зусиль для спростування інформації щодо нецільового використання нею коштів, надісланих їй для того, щоб вона передала їх волонтерам. Таким чином, вказує, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір душевних страждань позивачки оцінено у сумі 100 000 гривень. Окрім того, зазначає, що Постанова від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» є підзаконним нормативно-правовим актом, має нижчу юридичну силу та суперечить нормам Конституції України, Цивільного кодексу України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», тому законність даної постанови є спірною. З цих підстав просить позов задовольнити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК про зобов'язання вчинити дії, зняти обмеження та стягнути кошти - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.02.2023 р. по справі №607/7661/22 - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимоги. Вважає рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено з неповним з'ясуванням' обставин, що мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що 11.04.2022 року на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» ініційовано SWIFT-пepeкaзи від громадянина Російської Федерації, однак перекази на рахунок ОСОБА_1 були здійснені Шелест Іваном 07.04.2022 року та 08.04.2022 року із території Республіки Кіпр в іноземній валюті (євро), у якості фінансової допомоги жертвам війни.
Зазначає, що у відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 20.05.2022 року №20.1.0.0.0/7-220519/8926 не вказано, даних про особу яка їх здійснювала, тому твердження про те, що особа, яка здійснила перекази на рахунок ОСОБА_1 - громадянин Російської Федерації, є лише припущеннями Банку.
Вважає, що Банк зобов'язаний був на вимогу позивача перерахувати належні грошові кошти за першою вимогою. Зарахування на рахунок Позивача коштів у розмірі 5000 Є (п'ять тисяч євро) мало здійснитись 07.04.2022 року, зарахування на рахунок Позивача коштів у розмірі 3000 Є (три тисячі євро) мало здійснитись 08.04.2022 року, а тому саме з 07.04.2022 року та 08.04.2022 року необхідно рахувати строк порушення зобов'язання.
Судом не враховано, що Постанова Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» суперечить нормам нормативно-правових актів, які мають вищу юридичну силу, а тому не підлягає застосуванню.
Зазначає, що незаконні дії працівників АТ КБ «ПриватБанк» призвели до порушення звичного устрою життя Позивача та втрати соціальних зв'язків, повне відновлення яких є неможливим. На даний час, при спілкуванні із родичами, друзями та знайомими, Позивач змушена докладати чималих зусиль для спростування інформації щодо нецільового використання нею коштів, надісланих їй для того, щоб вона передала їх волонтерам.
Вказує, що розмір душевних страждань Позивача оцінено у розмірі 100 000, 00 (сто тисяч) гривень, зазначена сума враховує в усі страждання, які довелося пережити Позивачу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача АТ КБ “Приват Банк” - Жарський І.Р. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2023 року по справі №607/7661/22, а саме рішення без змін. Вважає що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
В обґрунтування доводів відзиву посилається на те, що позивач не є споживачем послуги банку у сфері залучення коштів на кредитній основі, а була лише отримувачем коштів згідно проведених валютних операцій по SWIFT переказах.
Власник коштів та ініціатор переказів Шелест Іван до 17.06.2022 року звернувся у банк через який здійснював перекази від 07.04.2022 та 08.04.2022 року про повернення коштів за даними переказами. Зазначену інформацію позивач самостійно надав в суд першої інстанції як доказ, з клопотанням про долучений доказів.
Зазначає, що на момент подання позову та прийняття ухвали від 12.08.2022 року про відкриття провадження у даній справі, вказані кошти не підлягали зарахуванню на рахунок Позивача, а тому будь які майнові права на них у ОСОБА_1 відсутні, а відповідно і не можуть бути порушеними.
Звертає увагу, на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності Відповідача йому завдана моральна шкода, а тим більше обґрунтування її розміру в грошовому еквіваленті.
У судовому засіданні представник відповідача АТ КБ “Приват Банк” - Жарський І.Р. апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом встановлено та доведено доказами наявними в матеріалах справи, що 07 квітня 2022 року та 08 квітня 2022 року ОСОБА_8 здійснив перекази системою SWIFT на рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_6 в розмірі 5 000 Євро та 3000 Євро відповідно, в якості фінансової допомоги жертвам війни.
З наданих позивачем документів вбачається, що для здійснення SWIFT-переказів 07 квітня 2022 року та 08 квітня 2022 року платник скористався послугами Банку Кіпра, ідентифікація платежу на суму 5000 EUR проведено по референсу транзакції UETR: 754102b4-43b8-4fa7-9еd1-8f8bcdb4ca37, а на суму 3000 EUR проведено по референсу транзакції EUTR: 3ef5d070-97c7-404e-9969-271ffd3074e7.
В SWIFT-переказах зазначено дані про відправника «SHELEST IVAN OR NADEZDA YABLOCHKOVA STREET 31/3 FLAT 104 127322 MOSCOW RU» (ШЕЛЕСТ ІВАН АБО НАДЕЖДА ЯБЛОЧКОВА ВУЛ.31/3 КВАРТИРА 104 127322 МОСКВА RU).
Вказане підтверджується також наданими відповідачем протоколами SWIFT про надходження в банк коштів на суму 5000 EUR (ідентифікація платежу по референсу транзакції UETR: 754102b4-43b8-4fa7-9еd1-8f8bcdb4ca37; «20: Sender's Reference 8753659 80131» та на 3000 EUR (ідентифікація платежу по референсу транзакції UETR: 3ef5d070-97c7-404e-9969-271ffd3074e7; «20: Sender's Reference 8753928 80131».
На звернення ОСОБА_1 AT КБ «Приватбанк» надав письмову відповідь (вих. № 20.1.0.0.0/7-220519/8926 від 30 травня 2022 року) згідно якої зазначає, що відповідно до пп. 17 п. 1 Постанови НБУ «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 21, уповноваженим особам забороняється здійснювати будь-які валютні операції: 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь; 3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
На скаргу, подану ОСОБА_1 09 травня 2022 року №Ш-191473/1/ НОМЕР_1 на дії працівників АТ КБ «ПриватБанк», Національний Банк України повідомив про те, що на запит Національного банку АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в Банку, було ініційовано SWIFT-перекази від громадянина російської федерації. До повноважень Національного банку України, визначених Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» не належить здійснення впливу на фінансові установи з метою вчинення певних дій на користь їх клієнтів.
З Виписки з Єдиного державного реєстру індивідуальних підприємців Російської Федерації від 29 листопада 2022 року встановлено, що ОСОБА_9 є громадянином Російської Федерації.
З наданих позивачем документів електронного листування від 27 червня 2022 року між ОСОБА_4 та Банком Кіпру встановлено, що ОСОБА_10 до 17 червня 2022 року звертався у банк, через який здійснював перекази від 07 квітня 2022 року та 08 квітня 2022 року про повернення коштів за даними переказами на суми 5000 Євро та 3000 Євро. Після запиту про повернення коштів банк Кіпру отримав наступну відповідь від банку-кореспондента (АТ КБ «ПриватБанк»): «Відповідно до Постанови НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року та на час терміну дії замовлення не можна повернути, до вирішення НБУ подальших дій кошти зберігаються на внутрішніх банківських рахунках».
Вказане також підтверджується наданими відповідачем протоколами SWIFT від 29 квітня 2022 року, які надійшли до банку на відкликання коштів за даними вищевказаними платежами на суму 5000 EUR («20: Sender's Reference 8753659 80131») та 3000 EUR («20: Sender's Reference 8753928 80131»).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог, оскільки позивачем не доведено порушення її прав, як споживача фінансової послуги відповідачем.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним вимогам рішення суду відповідає.
Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ЗУ «Про Національний банк України» банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Статтею 6 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» закріплено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формах передбачених даною статтею.
Постановою Національного Банку України № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зі змінами, внесеними Постановою НБУ № 21 від 24 лютого 2022 року, а саме п. 17 передбачено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції: 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь; 3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу. Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
Окрім цього, Суд зазначає, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу».
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діяв на день виникнення спірних правовідносин і продовжує діяти на даний час.
В зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, запровадженням 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України, для забезпечення захисту національних інтересів України та до прийняття і набрання чинності Законом України, яким врегулюються відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, були введені певні тимчасові законодавчі обмеження та мораторії (заборони) щодо взаємодії з такими пов'язаними з державою-агресором особами.
Так, постановою Правління Національного Банку України № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено окремі обмеження, в тому числі на здійснення окремих валютних операцій, передбачених п. 17 даної Постанови.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та в межах тимчасових нормативних обмежень в роботі банківської системи в період запровадження воєнного стану, введених в зв'язку з потребами загального інтересу суспільства, а саме - в зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, запровадженням воєнного стану на всій території України, для забезпечення захисту національних інтересів України.
Доводи апеляційної скарги, що грошові перекази були ініційовані в іноземній валюті - євро, а не російських чи білоруських рублях, з території Республіки Кіпр, а тому банк повинен був перерахувати кошти ОСОБА_1 за першою вимогою та зарахувати на рахунок позивача кошти у розмірі 5000 Є (п'ять тисяч євро) 07.04.2022 року, та 3000 Є (три тисячі євро) 08.04.2022 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_10 , який здійснював грошові перекази є громадянином Російської Федерації та має зареєстроване місце проживання в м. Москва, РФ, згідно документів про переказ грошових коштів, а тому на підставі пп. 2 п. 17 Постанови Правління Національного Банку України № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» грошові кошти правомірно не були зараховані банком на поточний рахунок позивачки.
Доводи апеляційної скарги, що Постанова Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» суперечить нормам нормативно-правових актів, які мають вищу юридичну силу, а тому не підлягає застосуванню, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дана Постанова є чинною.
Судом першої інстанції встановлено, що власник коштів та ініціатор переказів ОСОБА_8 до 17 червня 2022 року звернувся у банк, через який здійснював перекази від 07 квітня 2022 року та 08 квітня 2022 року про повернення коштів за даними переказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою (20 червня 2022 року) у АТ КБ «ПриватБанк» не було жодних грошових зобов'язань перед позивачкою, вказані кошти не підлягали зарахуванню на її рахунок, будь-які майнові права на них у ОСОБА_1 відсутні, а тому і не могли бути порушеними.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув моральну шкоду, колегія суддів не приймає до уваги як не обґрунтовані, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності відповідача їй завдана моральна шкода.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі “Проніна проти України”).
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 квітня 2023 року.
Головуюча: Г.М. Шевчук
Судді: С. І. Дикун
О.З. Костів