апеляційне провадження №22-ц/824/5548/2023
справа №753/6702/21
18 квітня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Сирбул О.Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -
встановив:
У травні 2021 року до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом про поділ майна подружжя, що є спільною сумісною власністю.
В обґрунтування позову вказує, що 04 серпня 1989 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
У період шлюбу сторонами придбано нерухоме майно, а саме: 06 квітня 2007 року квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 94,5 кв.м., жилою площею 49,9 кв.м., яка зареєстрована за ОСОБА_1 ; 05 червня 2009 року машиномісце АДРЕСА_2 , площею 12,10 кв.м., яке зареєстроване за ОСОБА_1 .
Мотивуючи наведеним, просить суд визнати право власності ОСОБА_2 на:
· 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 94,5 кв.м., жилою площею 49,9 кв.м.;
· 1/2 частину машиномісця АДРЕСА_2 , площею 12,10 кв.м.
Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 08 грудня 2022 року позов задовольнив.
Визнав право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 94,5 кв.м., жилою площею 49,9 кв.м.
Визнав право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину машиномісця АДРЕСА_2 , площею 12,10 кв.м.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 11350,00 гривень.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Уважає, що суд формально поставився до розгляду питання про поділ майна подружжя, не з'ясував фактичні обставини набуття спірного майна, не в повній мірі врахував наявність підстав для відступлення від принципу рівності часток при поділі спільного майна подружжя.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що квартира придбана за кошти відповідача. Окрім того, у 2005 році Голова профспілки ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього ОСОБА_5 звернувся до Голови правління ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього із клопотанням, в якому вказав, що профспілковий комітет ВАТ трест «Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього клопоче про надання пільги на придбання за зниженою вартістю квартири ОСОБА_1 .
06 квітня 2007 року між ВАТ трест "Київміськбуд-1 " імені М.П. Загороднього" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири.
Вказує, що з метою придбання квартири ОСОБА_1 укладався договір позики з ОСОБА_3 та додаткові угоди до вказаного договору.
Вказує, що згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 : за період з 1 кварталу 2003 по 4 квартал 2007 року загальна сума виплаченого доходу склала 195 039,01 гривень, що за курсом НБУ складає 38 021,69 доларів США; за період 1 кварталу 2008 року по 4 квартал 2012 року - 220 605,42 гривень, що за курсом НБУ складає 32 532,88 доларів США; за період з 1 кварталу 2013 року по 4 квартал 2017 року - 367 230,32 гривень, що за курсом НБУ 18 117,18 доларів США.
Посилається на те, що за 2018 -2022 року відповідачем сплачено комунальні послуги на загальну суму 100 080,83 гривень.
Окрім цього зазначає, що в 2018-2020 роках відповідачем систематично перераховувалось на рахунок позивачки грошові кошти на загальну суму 43 534,00 гривень.
Вказує, що всі ці обставини не прийняті судом до уваги.
Вказує, що відповідач в період з літа 2017 року по березень 2022 року проживав у спірній квартирі та іншого місця проживання не має. Позивачка має місце проживання: квартиру ( АДРЕСА_3 ), де має власну частину та частину успадковану від померлого батька, і в якій подружжя проживало з 1989 pоку; будинок із земельною ділянкою ( АДРЕСА_4 ), успадковані від померлого батька.
Зазначає, що за час шлюбу докладав значних трудових та грошових затрат у власність позивачки, в той час, як позивачка з особистих егоїстичних причин не мала самостійного заробітку, тривалий час не цікавилась сімейним життям і спільним побутом, не дбала належним чином про благополуччя сім'ї та виховання сина.
Уважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заперечення на відповідь на відзив.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на машиномісце № НОМЕР_1 площею 12,10 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .
09 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву вказує, що надані скаржником в якості доказів до апеляційної скарги копії розписок та інших відповідних документів скаржник не надавав у суді першої інстанції, хоча судовий процес тривав майже 2 роки.
Щодо наданих скаржником розписок вказує, що за договором позики усі взяті у борг гроші скаржник мав повернути у вересні 2022 року. Але у наданих документах відсутні будь-які квитанції про сплату скаржником коштів, також відсутній договір про нову пролонгацію боргу. Уважає, що якщо скаржник копію відповідного договору надасть у подальшому, це свідчитиме про несправжність наданих скаржником розписок.
Звертає увагу, що не враховуючи нібито запозичені кошти, частину коштів сторони у справі брали у батька позивачки, оскільки у сім'ї на той момент не було необхідної суми для внесення оплати за квартиру.
Вказує, що після придбання спірної квартири подружжя не могло проживати у спірній квартирі внаслідок того, що ОСОБА_1 відмовлявся закінчувати ремонт у спірній квартирі, в якій тимчасово проживає син сторін у справі.
Вказує, що на момент написання відзиву на позовну заяву відповідачем не додано розписок та інших документів, що додані до апеляційної скарги. На думку позивачки це свідчить про те, що цих документів у відповідача не було, а тому вони виготовлені власноручно після ухвалення судового рішення у справі.
Зазначає, що працювала, оскільки ОСОБА_1 приносив додому вкрай незначні грошові кошти заробітної плати. Коштів ОСОБА_1 безумовно не вистачало на оплату видатків щодо встановлення дверей, підлоги, щодо доставки будівельних матеріалів, тобто проведення ремонтних робіт у придбаній спірній квартирі без особистих грошових внесків позивачки за рахунок зароблених грошових коштів, було б неможливим.
Також, з метою економії коштів сімейного бюджету позивачка самостійно розробила інтер'єри кухні, шафи передпокою у спірній квартирі, приміщення для зберігання одягу та взуття, після чого самостійно замовляла виготовлення необхідних меблів, оскільки ОСОБА_1 не бажав цим займатись.
Посилається на зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, оскільки напередодні оскаржуваного рішення ОСОБА_1 подано позов до суду про відступлення від принципу рівності часток при поділі спільного майна подружжя.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рибак М.Л. доводи апеляційної скарги підтримали, просили суд її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, відповідача та його представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що спірне майно набуто сторонами за час шлюбу, відтак воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв'язку з чим суд зробив висновок про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Судом установлено, що 04 серпня 1989 року Палацем одруження «Дарницький» зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 2422 (том 1 а.с.20).
З даних нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 05 квітня 2007 року установлено, що остання надала згоду ОСОБА_1 на придбання в спільну власність подружжя квартири АДРЕСА_1 , за ціною та на умовах на його розсуд (том 1 а.с. 21).
Згідно даних Акту про державну реєстрацію прав №35079144 від 07 серпня 2012 року убачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1286 від 06 квітня 2007 року (том 1 а.с. 22).
22 грудня 2009 року між ПАТ Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 06 квітня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за реєстровим номером 1286 (том 1 а.с. 23)
Згідно даних Звіту №К210323-2 про незалежну оцінку вартості вищевказаної квартири визначено, що ринкова вартість квартири становить 2 268 536,00 гривень (том 1 а.с.24-53).
З даних звіту про оцінку майна від 19 жовтня 2021 року, складеного СОД ФО-П ОСОБА_4 , визначено, що ринкова вартість квартири складає 1 845 000,00 грн., без урахування ПДВ (том 1 а.с.142-174).
З даних Свідоцтва про право власності №886-С/НП від 05 червня 2009 року убачається, що машиномісце № НОМЕР_1 площею 12,1 кв.м., яке розташоване в автопаркінгу по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (том 1 а.с.55).
Згідно даних Звіту №К210323-3 про незалежну оцінку вартості машиномісця, складеним ПП "Приват-Інвеста" 23 березня 2021 року визначено, що ринкова вартість машиномісця становить 124 358,00 гривень (том 1 а.с.56-77).
З даних звіту про оцінку майна від 25 жовтня 2021 року складеного СОД ФО-П ОСОБА_4 , визначено, що ринкова вартість машиномісця складає 100 000,00 грн., без урахування ПДВ (том 1 а.с. 175-206).
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
У справі, яка переглядається, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована.
Суд першої інстанції правильно вирішив справу на підставі наданих сторонами доказів та правильно застосував норми матеріального права.
Надані відповідачем докази, що долучені ним до апеляційної скарги, не прийнято апеляційним судом до розгляду з огляду на те, що скаржником не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього, не подання цих доказів до суду першої інстанції. При цьому, відповідач і його представник приймали участь у розгляді справи в суді першої інстанції та не заявляли у визначеному процесуальним законом порядку про такі докази.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, апеляційним судом додані до апеляційної скарги докази не приймаються, справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній доказами.
Окрім того, апеляційним судом відхилено клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження.
Подане клопотання скаржником мотивовано тим, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відступлення від принципу рівності частко при поділі спільного майна подружжя. Уважає, що розгляд цієї справи не можливо провести до ухвалення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відступлення від принципу рівності часток при поділі спільного майна подружжя.
Порядок зупинення провадження у справі визначено статтями 251, 252 ЦПК України.
Скаржником не наведено обставин, за яких суд апеляційної інстанції об'єктивно не може розглянути цю справу до розгляду справи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відступлення від принципу рівності частко при поділі спільного майна подружжя.
Окрім цього, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відступлення від принципу рівності часток при поділі спільного майна подружжя - зупинено до вирішення Київським апеляційним судом справи № 753/6702/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року.
Відтак, колегія суддів не убачає підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В.Соколова