Справа № 620/356/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
24 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі - ГУПФ України в Чернігівській області), у якому просив суд:
- визнати дії відповідача в перерахуванні його грошового забезпечення згідно довідки про розмір грошового забезпечення №33/45-339 від 31.05.2021, із розрахунку 70% грошового забезпечення, без застосування інфляції, протиправними;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок його пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення №33/45-339 від 31.05.2021, із розрахунку 76% грошового забезпечення та з урахуванням індексу інфляції.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що соціальні гарантії не можуть бути звужені, тому норма про обмеження максимального розміру пенсії по відношенню до нього під час здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, виданої ДУ «ТМО МВС України по Чернігівській області», не розповсюджується.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року, яке набрало законної сили 21 березня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 76% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, складеної ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області». Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.12.2019 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% від відповідних сум грошового забезпечення, зазначених в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення, складеній ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області», враховуючи уже виплачені суми пенсії. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.»
До суду першої інстанції надійшла заява від Старшого державного виконавеця Відділу примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зміну способу виконання рішення суду в справі №620/356/22 шляхом зміни резолютивної частини на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в розмірі 40168,27 грн.
Свою заяву мотивує тим, що рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в сумі 40168,27 грн. залишається невиконаним. Так, боржник зазначає, що виплата коштів здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року в задоволенні заяви старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про заміну способу виконання рішення суду від 17.02.2022 у справі №620/356/22 - відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що обраний виконавцем спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в розмірі 40168,27 грн. не узгоджується зі змістом статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим, оскільки рішення у справі набрало законної сили, та матиме наслідком зміну обраного судом способу відновлення порушеного права позивача.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які судом першої інстанції невраховано, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, просить змінити ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити повністю та встановити строк в місячний термін для подання звіту про виконання рішення суду. В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що дане судове рішення не може бути виконано в повному розмірі, оскільки державним виконавцем виконані всі дії передбачені законом України «Про виконавче провадження» і відповідно до висновку Верховного Суду викладеному в постанові від 09.12.2021 року у справі №280/1446/19 - Пенсійний Фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» покладено повноваження та обов'язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на перебування членів колегії у відпустці та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду, слід залишити без змін з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення, судом видано позивачу виконавчий лист. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним, що підтверджується матеріалами справи та змістом заяви державного виконавця.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Отже, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Водночас, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Суд першої інстанції правильно не прийняв посилання державного виконавця та позивача на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо нарахування та виплати заборгованості без участі боржника та можливість застосування до боржника заходів примусового виконання рішення в разі зміни способу і порядку його виконання на стягнення, оскільки з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України та ст. 14 КАС України судове рішення є обов'язковим до виконання незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання виплатити перераховану відповідачем суму пенсії на стягнення суми цих виплат, буде змінено рішення по суті позовних вимог, з виходом, при цьому, за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, оскільки судом не вирішувалися позовні вимоги щодо зобов'язання сплатити позивачу певну суму коштів, крім того, суд першої інстанції під час розгляду справи не перевіряв правильність нарахування суми пенсії.
Отже, з урахуванням того, що зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом, відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення, способу відновлення порушеного права, то зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах №№ 21-394а14, 21-475а14, та у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі 281/1820/14-а ( К/9901/1034/17), у якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року про відмову у встановленні судового контролю - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан