Справа № 320/7828/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
24 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шелест С.Б., суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного підприємства «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕТАЛОН» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також -позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕТАЛОН» (далі також - ДП «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕТАЛОН», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 41678,57 грн та пені у розмірі 625,5 грн.
Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 15.07.2022 у задоволенні позову відмовив.
У поданій апеляційній скарзі Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про задоволення позову.
13.01.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого ДП «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕТАЛОН» з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції установив, що 21.02.2021 ДП «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕТАЛОН» до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік по формі 10-ПОІ (річна), що затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591.
Згідно з відомостями зазначеного звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 14 осіб; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) - 1; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0.
Вказуючи на невиконання відповідачем нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та несплату адміністративно-господарських санкцій у добровільному порядку у строк, встановлений статтею 20 Закону № 875-XII, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом про стягнення з підприємства середньої річної заробітної плати за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, що у спірному випадку складає 41678,57 грн, а також 625,5 грн нарахованої пені.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у спірних правовідносинах вжито вичерпних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, що виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарської відповідальності за невиконання нормативу, передбаченого статтею 19 Закону № 875-XII. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем щомісячно до територіального органу центру зайнятості подавались звіти форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», згідно з якими повідомлялось про наявність створених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; втім особи з інвалідністю центром зайнятості з метою працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, самостійно такі особи до відповідача також не зверталися.
Апеляційна скарга Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає про помилковість висновків суду щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності, у зв'язку з поданням ним звітів форми № 3-ПН, оскільки зазначене не передбачене положеннями Закону № 875-XII.
Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон № 875-XII.
Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, передбачає, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до частин першої-третьої статті 18 Закону № 875-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга статті 19 Закону № 875-XII).
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875-XII).
Таким чином законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим законом передбачені випадки, в яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Так, загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Таким чином суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Приписами частини третьої статті 18-1 Закону № 875-XII визначено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Таким чином, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення особи з інвалідністю до підприємства або звернення особи з інвалідністю до державної служби зайнятості (з подальшим її направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що Законом № 875-XII не встановлено способу, якими підприємство зобов'язано самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.
Водночас частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю, а саме: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17.
При цьому доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для них, є звіт форми № 3-ПН.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16 та від 25.07.2022 у справі № 160/4187/19.
За змістом частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VІ роботодавці зобов'язані, серед іншого своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, визначено, зокрема, що форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що законодавцем визначено обов'язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на відповідні вакансії до територіального органу Державної служби зайнятості.
Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі № 1.380.2019.003187 наголошено, що виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцем полягає рівною мірою у виконанні ним таких активних дій: виділення та створення робочих місць; надання державній службі зайнятості інформації; звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Такі активні дії є обов'язком роботодавця, які мають виконуватись у належний спосіб та у строки, встановлені чинним законодавством.
Погоджуючись із позицією суду першої інстанції щодо вжиття відповідачем вичерпних заходів, спрямованих на виконання нормативну, передбаченого статтею 19 Закону № 875-XII, суд апеляційної інстанції виходить з того, що у спірному випадку відповідач протягом 2020 року щомісячно подавав до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості звіти форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», згідно з якими повідомляв про наявність однієї вільної вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю за професією «бухгалтер». Доказів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів, які самостійно зверталися до відповідача із вказаною метою або ж направлялись територіальним органом центру зайнятості матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, зважаючи на фактичне створення відповідачем у 2020 році робочого місця (вакансії) для працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до визначеного законом нормативу, а також з огляду на належне і своєчасне інформування центру зайнятості про створення такого місця та відсутність фактів необґрунтованої відмови у працевлаштування осіб з інвалідністю, колегія суддів апеляційного суду погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з ДП «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕТАЛОН» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу, передбаченого статтею 19 Закону № 875-XII, у зв'язку з чим зазначає про обґрунтованість висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду першої інстанції не спростовують. Правова оцінка встановлених обставин судом першої інстанції дана правильно, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі № 320/7828/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Cуддя-доповідач С.Б. Шелест
Судді А.М. Горяйнов
О.Є. Пилипенко