Справа № 156/407/23
Провадження № 3/156/194/23
Рядок статзвіту 354
24 квітня 2023 року суддя Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Забужжя Сокальського району Львівської області, є громадянином України, здобув повну загальну середню освіту, не є працевлаштованим, не є одруженим, не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мекає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків у справі відсутні, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 04.03.2015 Сокальським РВ ГУ ДМС України у Львівській області,
Згідно з матеріалами про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, ОСОБА_1 є особою, щодо котрої судом встановлено адміністративний нагляд, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду, але належних для себе висновків не зробив та 08.04.2023 о 03 год. 57 хв. під час перевірки співробітниками поліції був відсутній за фактичним місцем проживання ( АДРЕСА_2 ).
В діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу Національної поліції вбачають порушення правил адміністративного нагляду, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Таке діяння кваліфіковане за ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні правопорушення не визнав, додатково пояснив, що він мешкає без реєстрації в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком ОСОБА_2 та співмешканкою ОСОБА_3 , 08.04.2023 ночував удома, спав, не чув, як до його будинку стукали співробітники поліції, жодних порушень правил адміністративного нагляду в той день він не допускав, зауважив, що правдивість його тверджень може підтвердити свідок ОСОБА_3 , просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст. 187 КУпАП, службовими особами територіального органу поліції були надані до суду:
- протокол про адміністративне правопорушення від 10.04.2023 серії АПР18 № 118215;
- рапорт в електронній формі, зареєстрований 08.04.2023 в журналі єдиного обліку органу поліції за № 814, де зафіксовано інформацію від офіцера поліції Грищука про те, що під час перевірки дотримання умов домашнього арешту ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 08.04.2023, згідно з якими він 08.04.2023 о 03 год. 57 хв. перебував за місцем свого проживання в с. трубки Володимирського району, спав, тому не вийшов з будинку, коли співробітники поліції перевіряли дотримання умов адміністративного нагляду;
- копія постанови Сокальського районного суду Львівської області від 20.06.2022 у справі № 454/1451/22, згідно з якою було встановлено адміністративний нагляд щодо ОСОБА_1 , визначені піднаглядному обмеження: прибувати за викликом до органів поліції, надавати усні, письмові пояснення з приводу дотримання правил нагляду; письмово повідомляти співробітників поліції про зміну місця роботи, проживання, про виїзд за межі району; заборонено виїзд за межі Сокальської територіальної громади Червоноградського району без дозволу керівника органу поліції; заборонено відвідувати торгові об'єкти з метою придбання спиртних напоїв на розлив; заборонено виходити з приміщення за місцем проживання щодня з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. ранку наступної доби (крім випадків виходу на роботу); зобов'язано прибувати для реєстрації до територіального органу поліції;
- копія довідки дільничного офіцера поліції Ципи О.І. від 23.11.2022 про оголошення ОСОБА_1 постанови суду щодо встановлення адміністративного нагляду та покладення на нього відповідних обмежень;
- супровідний лист від 10.04.2023 № 928/52/2/01-2023 начальника Відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області С. Головенка про направлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення для розгляду до Іваничівського районного суду Волинської області.
Будь-яких інших доказів у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 службовими особами територіального органу Національної поліції до суду не надано.
Крім того, за клопотанням ОСОБА_1 в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4 , котра пояснила, що вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , вони разом мешкають в домоволодінні батька ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . 08.04.2023 ОСОБА_1 ночував удома разом зі своїм батьком, вони всі спали, не чули, як у двері стукали співробітники поліції, котрі приходили з перевіркою; батько ОСОБА_6 прокинувся лише тоді, коли почув звук роботи двигуна поліцейського автомобіля, котрий вже від'їхав від їхнього будинку.
Суддя, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , допитавши свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Норми ч.2 ст. 187 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, якщо такі порушення вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Закон визнає порушеннями прави адміністративного нагляду, зокрема: неявку за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); не реєстрацію в органі Національної поліції.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).
Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Нормами п.2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Тлумачення поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю «автономністю». Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності.
Зокрема, «обвинувачення» відповідно до положень ст. 6 п.1 згаданої Конвенції може бути визначено як «офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин», визначення, яке також відповідає критерію, що «ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась» (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70).
Також у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, Суд зазначив, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин», визначення, яке також відповідає поняттю «впливу важливих наслідків для стану підозрюваного».
У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в п.1 ст. 6 згаданої Конвенції вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.
Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов'язує термін «обвинувачення» із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового розслідування. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів, критерій форми і тяжкості правових наслідків).
Враховуючи, що національним законодавством України порушення правил адміністративного нагляду піднаглядною особою розглядається як делікт (ст. 187 КУпАП), вказана норма поширює свою дію на невизначене коло осіб, тягне за собою застосування до винної особи штрафу, примусової праці з відрахуванням частини заробітку в дохід держави (виправні роботи) або ж навіть короткострокове позбавлення волі (адміністративний арешт), суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання службовими особами територіального органу Національної поліції щодо ОСОБА_1 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 118215 від 10.04.2023, складеного відносно ОСОБА_1 , та заперечення останнім своєї вини, службові особи прикордонної служби повинні довести факт порушення ОСОБА_1 (як особою, щодо якої судом встановлено адміністративний нагляд) правил адміністративного нагляду (зокрема, будь-яких діянь, визначених у диспозиції ч.1 ст. 187 КУпАП).
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом вини ОСОБА_1 у цій справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у судді.
Письмові пояснення ОСОБА_1 вказують на те, що 08.04.2023 о 03 год. 57 хв. він перебував у вдома (за визначеною адресою проживання), обраного житла не полишав), ці пояснення не містять жодних вказівок на протиправні діяння, котрі могли би бути вчинені особою і кваліфіковані як порушення правил адміністративного нагляду. Попередньо надані співробітникам поліції пояснення ОСОБА_1 підтвердив показами аналогічного змісту, наданими під час розгляду справи в суді. Його пояснення підтвердила допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 ..
Інші додані співробітниками поліції до протоколу письмові матеріали підтверджують не вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст. 187 КУпАП, а лише встановлення Сокальським районним судом Львівської області щодо ОСОБА_1 адміністративного нагляду, факт ознайомлення ОСОБА_1 з відповідним судовим рішенням, реєстрацію повідомлення щодо можливої події правопорушення в обліковій системі Національної поліції. Твердження ОСОБА_1 , згідно з якими він 08.04.2023 о 03 год. 57 хв. перебував за обраним місцем проживання й не полишав житла, наданими в справі доказами спростовані не були.
Крім того, зафіксоване в протоколі діяння кваліфіковане органом поліції за ч.2 ст. 187 КУпАП за ознакою повторного вчинення правопорушення. Єдиними доказом наявності ознак повторного правопорушення в цьому випадку є постанови судді (суддів) відповідного суду (судів) про попередні притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 187 КУпАП, котрі б набрали законної сили. В матеріалах, наданих відділенням поліції, такі постанови судді (суддів) відсутні.
Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що службовими особами територіального органу Національної поліції не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП, отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).
Враховуючи викладене, керуючись ст. 7,9,247,280,284 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня складання постанови.
Постанова набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.
Суддя А. Є. Бєлоусов