Провадження № 22-ц/803/4367/23 Справа № 185/8327/22 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
25 квітня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 08 січня 2002 року по 29 січня 2021 року працював на підприємстві ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” займаючи різні посади. 29 січня 2021 року позивача ОСОБА_1 було звільнено, у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П - 4 від 17 липня 2015 року встановлено наявність у позивача ОСОБА_1 професійних захворювань: хронічне обструктивне захворювання легень; радикулопатія; нейросенсорна приглухуватість. Даним актом встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: машиніст підземних установок дільниці водовідливу та осушення підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони внаслідок недосконалості технології видобування кам'яного вугілля. Під час обслуговування насосних установок рівень еквівалентного шуму перевищував нормативне значення. Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження, робочого простору, перешкоджаючого їх застосування. Згідно довідки МСЕК від 07 жовтня 2021 року 12ААА № 001412 позивачу ОСОБА_1 первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% з яких: 40% - радикулопатія; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість. Згідно довідки МСЕК від 07 жовтня 2022 року серії 12ААВ № 139663 позивачу ОСОБА_1 первинно безстроково визначено 3-ю групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням, рекомендовано нагляд і лікування у невропатолога, травматолога, пульмонолога, ЛОР. Позивач ОСОБА_1 вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків у розмірі 245000 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь держави судовий збір у розмірі 1200 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” просить змінити рішення суду від 13 лютого 2023 року в частині стягнення на корить ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача в зв'язку з ушкодженням здоров'я до 60 000 грн. з утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, розстрочивши виконання рішення, на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній день місяця, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 21 лютого 2022 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 4 Закону України “Про охорону праці”, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про охорону праці” умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
Встановлено, позивач ОСОБА_1 з 08 січня 2002 року по 29 січня 2021 року працював у ВСП “Шахтоуправління Дніпровське” ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на різних посадах (а.с. 8-10).
29 січня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді до виконуваної роботи внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст.40 КЗпП України.
10 вересня 2021 року в.о.начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 (а.с.11,12).
Відповідно до п. 14 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 10 вересня 2021 року позивачу ОСОБА_1 встановлено діагноз хронічне обструктивне захварювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатнівсть першого-друго ступеня, код j44, j43.8.
Згідно п.17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 10 вересня 2021 року хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин машиніст підземних установок дільниці водовідливу та осушення підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони внаслідок недосконалості технології видобування кам'яного вугілля. Під час обслуговування насосних установок рівень еквівалентного шуму перевищував нормативне значення. Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження, робочого простору, перешкоджаючого їх застосування.
Відповідно до п. 18 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 10 вересня 2021 року причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) вміст пилу вуглецю з вмістом вільного SiO2 від 5% до 10% в повітрі робочої зони в 4,9 раз перевищує ГДК (фактичне значення 19,8 мг/м3, при допустимій концентрації -4 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 “Общие саниторно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоні”. Еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 10 дБА (фактичне значення 90 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99; відносна вологість повітря вище нормативних параметрів на 0,1 % (фактичне значення 75,1%, при допустимому -75%) до ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002. Величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками 84000 кг/с, при допустимій до 70000 кг/с; перебування у незручній позі 28% часу зміни, при допустимій - до 25% часу зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 300) становить 316 разів за зміну, при допустимій 51-100 разів на зміну.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА № 001412 від 07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати працездатності, з них: 40% - радикулопатія; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - туговухість (а.с. 13)
Довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААВ № 139663 ОСОБА_1 07 жовтня 2021 року, первинно встановлена третя група інвалідності з 18 вересня 2021 року у зв'язку з професійним захворюванням безстроково. Зазначені протипоказання, а саме: робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано: нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування (а.с. 13).
Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом третьої групи, втратив 60% професійної працездатності, з них: 40% - радикулопатія; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - туговухість, що порушило його звичне життя, змусило пройти курс лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, позивач змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження відновлюванні процедури, лікування, у зв'язку з чим, позивач не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на душевному та фізичному стані позивача. Ушкодженням здоров'я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений проходити курс лікування, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Отже, позивач працював на ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” з 08 січня 2002 року по 29 січня 2021 року на різних посадах у шкідливих умовах виробничого середовища. Позивачу ОСОБА_1 первинно встановлена третя група інвалідності з 18 вересня 2021 року у зв'язку з професійним захворюванням безстроково, 60% втрати працездатності, з них: 40 % - радикулопатія; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - туговухість, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог позивача є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з'ясування судом обставин у справі незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2023 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова