Провадження № 22-ц/803/4170/23 Справа № 185/838/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
25 квітня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, -
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він працював на виробничих структурних підрозділах ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” з повним робочим днем у шахті, з 17 серпня 1998 року по 14 січня 2009 року та з 17 серпня 2015 року по 08 грудня 2015 року. 08 грудня 2015 року позивач був звільнений. За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом від 28 жовтня 2015 року проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку форми Н-5 та актом № 22 від 28 жовтня 2015 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1. Згідно п. 3 акту форми Н-5 позивач, працюючи у другу зміну 23 жовтня 2015 року, отримав наряд на керування, технічне обслуговування і виїмку гірничої маси прохідницьким комбайном КСП-32. Позивач встановлював міжрампне стягування на раму арочного кріплення ліворуч в забої. В цей момент, в результаті гірничого тиску, з груди забою випав кусок породи розміром 400x200x250 мм і вдарив позивача по голові. Відповідно до п. 6 акту форми Н-5 зазначено, що нещасний випадок вважати пов'язаним з виробництвом. П. 9 акту форми Н-1 описує характер травм, отриманих позивачем: струс головного мозку, забійна рана голови, забій шийного відділу хребта. Згідно довідки від 25 лютого 2022 року про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках серії 12ААА № 065423 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80%. Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 25 лютого 2022 року серії ААБ № 149459 позивачу встановлено другу групу інвалідності. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом суму грошових коштів у розмірі 245000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві. Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 160000 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” судовий збір на користь держави в сумі 2400 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” просить змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року в частині стягнення на корить ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача в зв'язку з ушкодженням здоров'я до 80000 грн. з утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів розстрочивши виконання рішення, на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній день місяця, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 13 лютого 2022 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 4 Закону України “Про охорону праці”, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з ст. 6 Закону України “Про охорону праці”, умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України “Про охорону праці”, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 з 17 серпня 1998 року по 14 січня 2009 року та з 17 серпня 2015 року по 08 грудня 2015 року працював у ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на різних посадах (а.с.7, 8). 08 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв”язку з виходом на пенсію.
За час роботи на підприємстві ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” з позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом від 28 жовтня 2015 року проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку форми Н-5 та актом № 22 від 28 жовтня 2015 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 (а.с. 9-12).
Згідно п. 3 акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 23 жовтня 2015 року о 19 год.50 хв. форма Н-5 позивач ОСОБА_1 , працюючи у другу зміну 23 жовтня 2015 року, отримав наряд на керування, технічне обслуговування і виїмку гірничої маси прохідницьким комбайном КСП-32. Позивач ОСОБА_1 встановлював міжрамне стягування на раму арочного кріплення ліворуч в забої. У цей момент, в результаті гірничого тиску, з груди забою випав кусок породи розміром 400x200x250 мм і вдарив по голові.
Відповідно до п. 6 акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 23 жовтня 2015 року о 19 год.50 хв. форма Н-5 зазначено, що нещасний випадок вважати пов'язаним з виробництвом. Також, із даного акта вбачається, що відповідальними за нещасний випадок, є сам позивач, який порушив вимоги: інструкції з охорони праці №3 для МГВМ” п.3.2.
П. 9 акту № 22 від 28 жовтня 2015 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форма Н-1 описує характер травм, отриманих позивачем: струс головного мозку. Забійна рана голови, забій шийного відділу хребта.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 25 лютого 2022 року серії 12ААВ № 149459 позивачу ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (а.с.13).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 25 лютого 2022 року позивачу ОСОБА_1 повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності 80%, встановлено другу групу інвалідності строком до 01 квітня 2024 року, зазначено про потребу у постійному медикаментозному лікуванні, стаціонарному лікування у ДКПЛ до 01 квітня 2024 року (а.с.13).
Таким чином, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 23 жовтня 2015 року, позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, має другу групу інвалідності, що порушує його звичне життя, змусило пройти курс лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого, позивач змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Незважаючи на всі лікування та звернення до лікарів стан позивача не покращується. Ушкодженням здоров'я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений проходити курс лікування, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Отже, встановивши, що позивач працював на підприємстві ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” з повним робочим днем у шахті, з 17 серпня 1998 року по 14 січня 2009 року та з 17 серпня 2015 року по 08 грудня 2015 року на різних посадах у тяжких підземних умовах, 23 жовтня 2015 року отримав травмування під час виконання підземних робіт, про що свідчить акт форми Н-1 від 28 жовтня 2015 року. Згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 повторно встановлено втрату працездатності 80%, другу групу інвалідності з 01 квітня 2022 року, дата переогляду 10 березня 2024 року, інвалідність встановлена до 01 квітня 2024 року, причина інвалідності - трудове каліцтво. Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 160 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог позивача є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з'ясування судом обставин у справі незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2023 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова