Провадження № 11-кп/803/700/23 Справа № 214/3597/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_9 на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12021040750000083 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-
Вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який не працює, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має базову загальну середню освіту, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 12 вересня 2002 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України до 2 років обмеження волі;
- 24 квітня 2003 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 289 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 19 червня 2008 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 186, ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням на 3 роки;
- 18 червня 2009 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 121, ст. 71 КК України до 8 років позбавлення волі, звільненого 06 червня 2014 року на підставі ухвали Новобузького районного суду Миколаївського області від 29.05.2014 року умовно-достроково на 2 роки 7 місяців 10 днів;
- 19 жовтня 2020 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 17 червня 2021 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, вирок якого залишений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06.10.2021 року без змін,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17.06.2021 року, менш суворого, призначеного цим вироком, призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислено з моменту його затримання - 17 червня 2021 року, зарахувавши йому у строк покарання попереднє ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 13 червня 2018 року по 02 серпня 2018 року та з 29 листопада 2019 року по 16 червня 2021 року, а також у зв'язку із призначенням покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України зараховано у строк покарання попереднє ув'язнення за період з 26 травня 2016 року по 11 вересня 2017 року за правилами ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII) із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 18 квітня 2019 року у післяобідній час (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) знаходився у приміщенні квартири АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , де ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вживали спиртні напої, надалі у вечірній час доби цього ж дня до них прийшли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , з якими останні продовжили вживати спиртні напої, через деякий час ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вийшли до іншої кімнати, де у них стався словесний конфлікт, після чого ОСОБА_6 , прийшовши на крики ОСОБА_13 у приміщення кімнати, в якій знаходились останні, підійшовши до ОСОБА_12 та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_12 , керуючись умислом на спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння у вигляді спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, знаходячись у приміщенні зали квартири АДРЕСА_2 , завдав ОСОБА_12 одного удару лівою рукою у праву частину щелепи, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи праворуч, які згідно висновку експерта №831 від 20.05.2019 року відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я. Своїми умисними діями ОСОБА_6 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, за ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
На вказаний вирок суду обвинуваченим подано апеляційну скаргу у якій просить на підставі ч.5 ст.72 КК України перерахувати йому один день за два дні позбавлення волі за вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2009 року з моменту затримання і до вступу вироку у закону силу і врахувати в основне покарання. В обґрунтування вказує, що вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2009 року, на підставі ч.1 ст.71 КК України було частково приєднано до основного вироку Саксаганського суду від 19 жовтня 2020 року. Також вказує, що на підставі ч.4 ст.70 КК України були об'єднані два вироки в один Довгинцевським судом від 17 червня 2021 року та на підставі ч.4 ст.70 КК України були об'єднані усі вироки.
Також на вказаний вирок суду прокурором ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу, в якій не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні ним кримінального правопорушення, не оскаржуючи фактичних обставин щодо місця, часу, способу його вчинення та інших обставин, вважає, що вирок суду у цьому провадженні є незаконним і підлягає зміні, зважаючи неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування вказує, що у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, суд визнав, як обставину, що пом'якшує покарання, відповідно до ст.66 КК України, щире каяття. Обвинуваченими ОСОБА_6 лише визнано провину та надано покази з приводу обставин вчиненого правопорушення, проте це не є висловленням жалю з приводу вчиненого та не вказує на його бажання виправити ситуацію. Висловлене обвинуваченим у суді каяття є удаваним, спрямованим на уникнення покарання, яке б відповідало ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його наслідкам. Разом з тим, як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст.66 КК України, судом не зазначено активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Вказує, що у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, суд визнав, як обставину, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, рецидив кримінальних правопорушень, проте, згідно положень даної статті визначено обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів. Вказує, що судом у мотивувальній та резолютивній частині вироку при застосуванні ч.4 ст.70 КК України не зазначено принцип призначення покарань, а саме: за сукупністю кримінальних правопорушень. Просить вирок змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Виключити з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції посилання на пом'якшуючу обставину - щире каяття. Зазначивши у мотивувальній частині вироку як обставину, що пом'якшує покарання, відповідно до ст.66 КК України - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку, відповідно до ст.67 КК України, замінити обтяжуючу обставину «рецидив кримінальних правопорушень» на «рецидив злочинів». У мотивувальній та резолютивній частині вироку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за правилами ч.4 ст.70 КК України, зазначити принцип призначення покарань: за сукупністю кримінальних правопорушень. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст.122 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_6 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком більш суворим покаранням, призначеним за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17.06.2021, остаточно призначивши до відбування покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у умисному середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались також і обвинуваченим, досліджувались судом за його згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_6 та іншими учасниками кримінального провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченого та юридична оцінка його злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК України не є предметом апеляційного розгляду.
При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем свого проживання характеризується задовільно, під психіатричним або наркологічним наглядом не перебуває, який визнав свою вину, щиро розкаявся.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 , суд визнав щире каяття.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнано рецидив кримінальних правопорушень.
Доводи прокурора про безпідставне визнання судом першої інстанції обставиною яка пом'якшує покарання - щире каяття та не зазначення судом обставину, що пом'якшує покарання активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Вказані доводи у апеляційній скарзі зводяться до заміни однієї обставини, яка пом'якшує покарання щире каяття на іншу активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Активне сприяння розкриттю злочину - це надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Вчинення вказаних дій зі сторони обвинуваченого стверджується матеріалами кримінального провадження.
Висновки суду про визнання обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 - саме щире каяття, а не активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, стверджуються показаннями обвинуваченого який, у судовому засіданні першої інстанції повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та підтвердив усі обставини його вчинення, що викладені в обвинувальному акті, при цьому у вчиненому щиро розкаявся, просив суд не карати його суворо, оскільки він зробив для себе належні висновки та не вчинить такого в подальшому, прокурором в апеляційній скарзі вказане не спростовано.
Доводи апеляційної скарги, що суд визнав, як обставину, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, рецидив кримінальних правопорушень, проте, згідно положень даної статті визначено обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів та про необхідність у мотивувальній частині вироку, відповідно до ст.67 КК України, замінити обтяжуючу обставину «рецидив кримінальних правопорушень» на «рецидив злочинів» є безпідставними.
Відповідно до ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Відповідно до ст.34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст.67 КК України, обставинами, що обтяжують покарання є вчинення злочину повторно та рецидив злочинів. Оскільки будь-які спеціальні застереження щодо визначення повторності та рецидиву злочинів у цій статті відсутні, при встановленні змісту даної обставини як такої, що обтяжує покарання, необхідно керуватися статтями 32 та 34 КК України.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначення судом першої інстанції рецидив кримінальних правопорушень, а не рецидив злочинів не створює підстав для скасування або зміни оскаржуваного вироку які зазначені у ст.409 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги, що судом у мотивувальній та резолютивній частині вироку при застосуванні ч.4 ст.70 КК України не зазначено принцип призначення покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та про необхідність змінити оскаржуваний вирок зазначивши принцип призначення покарань: за сукупністю кримінальних правопорушень також є безпідставними.
На обґрунтування своїх вимог апелянт, у даному випадку, хибно посилається на вимоги п.4 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409, п.п.1,2,3 ч.1 ст. 413 КПК України, оскільки як зазначалося вище та як зазначає апелянт у своїй скарзі оскаржуване судове рішення судом апеляційної інстанції скасовується або змінюється лише на підставах зазначених у ст.409 КПК України.
Згідно ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, застосування закону, який не підлягає застосуванню, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обвинувачений вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17.06.2021 року, а отже, остаточне покарання йому має бути обрано за правилами ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, менш суворого, призначеного цим вироком.
Згідно частини 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно частини 2 цієї статті, при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Згідно частини 3 цієї статті, до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.
Згідно частини 4 цієї статті, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Прокурор у апеляційній скарзі не оскаржує правильність застосування судом першої інстанції ч.4 ст.70 КК України при призначенні остаточного покарання обвинуваченому, а лише зазначає про необхідність зазначити принцип призначення покарань за сукупністю кримінальних правопорушень.
Колегія суддів зазначає, що стаття 70 КК України вказує як призначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, тобто інших принципів призначення покарань ніж за сукупністю кримінальних правопорушень у статті не передбачено.
Судом вірно застосовано закон якій підлягало застосувати, ч.4 ст.70 КК України, також судом вірно його застосовано відповідно до точного його змісту, а саме остаточне покарання обрано шляхом поглинення більш суворого покарання, призначеним вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, менш суворого, призначеного оскаржуваним вироком, а також таке покарання не є більш суворим, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі викладеного застосування ч.4 ст.70 КК України та не зазначення принципу призначення покарань за сукупністю кримінальних правопорушень не створює підстав для скасування або зміни оскаржуваного вироку які зазначені у п.4 ч.1 ст.409, п.п.1,2,3 ч.1 ст. 413 КПК України.
Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про зарахування обвинуваченому у строк покарання строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі, слід зазначити наступне.
За змістом ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) у разі засудження до позбавлення волі зарахуванню підлягає строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про попереднє ув'язнення" з наступними змінами та доповненнями, попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
В той же час апеляційний суд керується ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31кс18 зробила правовий висновок про те, що суди, призначаючи покарання, мають враховувати, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII), а якщо злочини вчинені особою, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
Вироком Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2021 року ухвалено обчислювати ОСОБА_6 строк відбування покарання з 17 червня 2021 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 13 червня 2018 року по 02 серпня 2018 року та з 29 листопада 2019 року по 16 червня 2021 року. У зв'язку з призначенням покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 26 травня 2016 року по 11 вересня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
По даному кримінальному провадженню до ОСОБА_6 запобіжний захід не застосовувався. Відповідно до ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12021040750000083 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України тимчасово залишено у слідчому ізоляторі на час розгляду вказаного кримінального провадження.
Враховуючи зазначені обставини, положення ч. 5 ст. 72 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_6 у строк покарання строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII), з моменту затримання і до вступу оскаржуваного вироку у закону силу про що вказує в апеляційній скарзі обвинувачений.
Отже, суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг прокурора і обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12021040750000083 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, що знаходиться під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді