Справа № 147/198/23
Провадження № 2/147/110/23
24 квітня 2023 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г. ,
із секретарем Подолян Т. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та витрат на особливі потреби,
20 лютого 2023 року позивач звернулася до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_4 (позивач). 01.12.2018 позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 . На момент звернення до суду з позовом фінансове підтримання дитини відповідачем, не надається. Згідно з довідкою Тростянецької селищної ради від 15.12.2022 ОСОБА_3 знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 , а відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_3 є дитина-інвалід, що підтверджується відповідним посвідченням і потребує постійного лікування на ліки, що в середньому в місяць становить 2040 грн. На утримання сина позивач бажає стягувати з відповідача аліменти, а також додатково витрати на особливі потреби сина. Пропонує визначити аліменти у розмірі усіх видів доходів ОСОБА_2 щомісячно, оскільки ОСОБА_2 аліментів нікому не сплачує, вважає, що цих коштів буде достатньо на утримання дитини та не буде обтяжливим для відповідача, а також 1500 гривень на особливі потреби дитини.
Враховуючи наведене вище, позивач просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 частини всіх доходів ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та стягувати з ОСОБА_2 витрати на особливі потреби дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1500 грн. щомісячно до досягнення повноліття.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 11.04.2023 відзив ОСОБА_2 , який підписано представником ОСОБА_7 повернуто та оголошено в судовому засіданні перерву до 24 квітня 2023 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд проводити судові засідання без їх участі. Висловилась, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання призначені на 16.03, 11.04 та 24.04.2023 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та відзив не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.
У зв'язку з наведеним, суд уважає за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.
Дослідивши письмові докази по справі, суд уважає встановленими фактичні обставини справи.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Тростянецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 15.07.2017, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 736. Батьками дитини зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 3).
01.12.2018 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , після держаної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 виданого виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області 01.12.2018 (а.с. 5).
Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до довідки №400 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Відповідно до довідки №02-31/1-180 від 15.12.2022 виданої Летківським старостинським округом Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_1 на її утриманні знаходиться син ОСОБА_3 , 2009 року народження (а.с. 6).
Таким чином дитина проживає разом з Позивачкою та перебуває на її утриманні, проте вона не може в повній мірі забезпечити дитину всім необхідним, оскільки коштів на її утримання не вистачає.
Оскільки питання про участь Відповідача в утриманні сина сторонами у добровільному порядку вирішено не було, Позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.
18.02.2019 Тростянецьким УПСЗН видано посвідчення серії НОМЕР_3 відповідно до якого ОСОБА_3 призначено державну соціальну допомогу дітям-інвалідам до 18 років (а.с. 8).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , станом на 27.10.2022, встановлено діагноз Астма з переважанням алергічного компоненту (бронхіальна астма, перенстуюча, неконтрольована, середнього ступеню важкості, після приступний період), алергічний риніт не уточнений (алергічний реніт, період загострення, побутова пилкова сенсибілізація), основний супутній діагноз: сполучнотканинна дисплазія. Згідно з призначенням, йому рекомендовано: санація житла, елімінація тварин, АДРЕСА_2 впр 3р/д при нападах ядухи; Інг. Симбікорт 4,5/80Івпр 2р/д 3 міс; АДРЕСА_3 днів; назальний, уш-Хьюмер 2-3р/д при потребі; Раціональний режим дня. Спірометрія, повторна консультація 28.11.2022 (а.с. 9).
Отже, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Сімейним кодексом України.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України визначений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Положеннями статті 27 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної ради України від 27.02.1991 року закріплено що, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 Сімейного кодексу України).
За приписами ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як закріплено ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, кошти на утримання дітей (аліменти) можуть присуджуватися за рішенням суду у частці від доходу їх батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі.
Частина 1 ст. 182 Сімейного кодексу України говорить, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За правилами п. 3, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Оскільки, відповідачем доказів у підтвердження наявності обставин, які треба врахувати при визначенні розміру аліментів, не надав, суд доходить висновку, що позов в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню і вважає встановлення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є справедливим та обґрунтованим, таким що відповідає засадам розумності та виваженості, є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку та потреб дитини та не призведе до надмірного матеріального тягаря для відповідача.
Також, потрібно врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, аліменти потрібно стягнути з дня пред'явлення позову, тобто з 20.02.2023.
Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Щодо позову в частині стягнення витрат на особливі потреби, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з хворобою.
У свою чергу, наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення (Постанова Верховного суду України від 24.02.2016 по цивільній справі № 6-1296цс15). Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.
Зазначений правовий висновок щодо обов'язку особи, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат, довести наявність таких додаткових витрат належними та допустимими доказами, підтверджено і в Постанові ВС від 12 березня 2020 року по справі №520/12681/17 і відповідає нормам ЦПК України. Зокрема, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд в справі №520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у якій судом касаційної інстанції роз'яснено схожі правовідносини, до передбаченої ст.185СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Дана стаття СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного стану сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягнення аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.
При цьому Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина (ст.141 СК України). При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка просить стягувати з відповідача додаткові витрати, пов'язані з лікуванням дитини, якій діагностовано астму з переважанням алергічного компоненту, алергічний ренит не уточнений, сполучнотканинну дисплазію. При цьому, згідно змісту позовної заяви, дитині призначено лікування яке в місяць в середньому складає 2040 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме: хворобою дитини. На підтвердження додаткових витрат, які мати дитини фактично понесла надано фіскальний чек №3224708362 від 04.01.2023 на суму 2037,80 грн., однак позивачем не пред'явлено вимогу про стягнення половини витрат після їх фактичного понесення разово, в той час як суд не може виходити за межі позовних вимог.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів на підтвердження витрат, які необхідні на майбутнє і які очікує понести позивач. Позивачем не доведено, що додаткові витрати, які обраховано позивачем у розмірі 1500 грн. не будуть охоплюватись стягнутими судом аліментами, не доведено наявність і розмір додаткових витрат, відсутні докази, що в подальшому дитина потребуватиме саме таких ліків, які придбано позивачем в січні 2023 року, проведення реабілітаційних заходів тощо.
Із наданих позивачкою документів не можливо встановити, що придбані ліки були необхідні для лікування дитини сторін, оскільки відсутні рецепти лікарів та виписки з історії хвороби, із зазначенням призначених препаратів.
Медичні препарати першої необхідності, які відпускаються без рецептів та призначення лікарів не є додатковими витратами, оскільки не викликані особливими обставинами, в розумінні ст. 185 СК України, та відносяться до загальних потреб дитини.
Вказаний висновок суду, відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.04.2019 у справі 233/3518/17, від 17.01.2019 у справі №720/1119/17.
Оскільки позивачем не надано доказів на обґрунтування позовних вимог у частині додаткових витрат на дитину позов у цій частині задоволенню не підлягає.
У той же час, враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини, а також її забезпечення з врахуванням стану здоров'я, встановлений судом розмір аліментів може бути збільшений за позовом стягувача та за наявності обставин, передбачених статтею 192 СК України.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1073 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, Конвенцією «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, ст. 141, 180- 183, 185, 191 Сімейного кодексу України, ст. 12, 13, 76, 81, 259, 263 - 265, 280 - 283, 352, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення витрат на особливі потреби - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову до суду (17.02.2023) і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення виготовлений 25 квітня 2023 року.
Суддя О. Г. Борейко