Справа № 361/3438/21-ц Головуючий у 1 інстанції: Сердинський В.С.
Провадження № 22-ц/824/6123/2023 Доповідач: Шебуєва В.А.
21 квітня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Качмар Анни Іванівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,-
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (далі - ПрАТ «АСК «Омега») про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування. Зазначила, що 20.04.2019 р. близько 21:10 год. в с. Семиполки на вул. Київське Шосе, поблизу будинку №201, Броварського району Київської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «SUBARU FORESTAR» р/н НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Після цього на пішохода ОСОБА_3 здійснив наїзд автомобіль «ТАТА» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в напрямку м.Київ. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «ТАТА» р/н НОМЕР_2 . на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПрАТ «АСК «Омега» згідно полісу №АМ 4838695. Відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ТДВ "Ю.Ес.Ай." згідно полісу АМ 4726651 у ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай.". 04 червня 2019 року на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» направлена заява про виплату страхового відшкодування. На підставі заяви від 04 червня 2019 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» здійснило їй виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 038, 50 грн., що становить 50% від загальної вимоги страхового відшкодування моральної шкоди. Листом ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» від 25.01.2021 року повідомлено про можливість стягнення другої частини страхового відшкодування у розмірі 25 038, 50 грн. з АСК "Омега" на підставі полісу №АМ 4838695, виданого на транспортний засіб «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 26 жовтня 2020 року на адресу ПрАТ «АСК «Омега» була надіслана заява про виплату страхового відшкодування, оскільки дружина потерпілого ОСОБА_5 та син потерпілого ОСОБА_6 відмовилися від належних їм часток страхового відшкодування на її користь. Листом від 30 березня 2021 року АСК «Омега» повідомило про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування страховик посилається на наявність провини пішохода ОСОБА_3 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої він загинув. Однак це не відповідає дійсності, оскільки постановою про закриття кримінального провадження від 24 липня 2020 року, у діях пішохода ОСОБА_3 не встановлено умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також не зазначено, що ДТП сталася внаслідок непереборної сили. Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 24 липня 2020 року відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб - водій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Відтак, виплата страхового відшкодування повинна бути здійснення двома страховими компаніями порівну.
Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з ПрАТ «АСК «Омега» страхове відшкодування у розмірі 25 038,00 грн., пеню з розрахунку подвійної ставки Національного банку України у розмірі 3 577, 35 грн., три відсотки річних у розмірі 660,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 434, 87 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 , не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, та дійшов безпідставного висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями водіїв транспортних засобів та наслідками, фактично позбавивши потерпілого гарантій на одержання відшкодування за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Зазначає, що коли пов'язана із смертю потерпілого шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, то відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду. ДТП, в якій загинув ОСОБА_3 , є страховим випадком, а тому в страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за завдану транспортним засобом шкоду, яка пов'язана із смертю потерпілого. Суд залишив поза увагою той факт, що страхова компанія ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай.", у якій було застраховано цивільну правову відповідальність власника автомобіля «SUBARU FORESTAR» р/н НОМЕР_1 , виплатило 50% відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.04.2019 р. близько 21:10 год. в с. Семиполки на вул. Київське Шосе, поблизу будинку №201, Броварського району Київської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «SUBARU FORESTAR» р/н НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Після цього на пішохода ОСОБА_3 здійснив наїзд автомобіль «ТАТА» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , котрий рухався в напрямку м. Київ. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
Позивачка ОСОБА_1 є дочкою потерпілого ОСОБА_3 .
Відомості за фактом настання ДТП 20.04.2019 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110000000247 з кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування.
Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області Понадюка К.О. від 24.07.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110000000247 від 21.04.2020 року, закрито у зв'язку з відсутністю у діяннях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 36-50).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ТАТА» р/н НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «АСК «ОМЕГА» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «SUBARU FORESTAR» р/н НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «Ю.Ес.Ай» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
04 червня 2019 року ОСОБА_1 на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» направила заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 6). 26 жовтня 2020 року вона надала ТДВ «Ю.Ес.Ай» копію постанови про закриття кримінального провадження від 24 липня 2020 року (а.с. 34-49).
На підставі заяви ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» проведено виплату страхового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 25 038, 50 грн., що становить 50% від загальної вимоги страхового відшкодування моральної шкоди. Листом від 25.01.2021 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» повідомило ОСОБА_1 про можливість стягнення другої частини страхового відшкодування у розмірі 25 038, 50 грн., із ПрАТ «АСК «Омега'на підставі виданого на транспортний засіб «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу №АМ 4838695.
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 до ПрАТ «АСК «Омега» (а.с. 7).
30 березня 2021 року ПрАТ «АСК «Омега» повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування моральної шкоди на підставі п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «АСК «Омега» послалося на те, що ДТП мала місце саме внаслідок порушення Правил дорожнього руху з боку пішохода ОСОБА_3 (а.с. 58-59).
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 до ПрАТ «АСК «Омега», суд першої інстанції виходив з того, що постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУНП в Київській області Понадюка К.О. від 24.07.2020 р. кримінальне провадження було закрито у зв'язку відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Під час досудового розслідування було встановлено, що ДТП 20.04.2019 р. сталась внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України. Матеріалами справи не встановлено, що дії водія ОСОБА_4 були неправомірними та що наявний безпосередній причинний зв'язок між його діями і шкодою завданою ОСОБА_3 .
Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції і вважає, що при вирішенні спору суд неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно із статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20, від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц.
Обґрунтовуючи свої висновки про відмову у позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне провадження закрито у зв'язку відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки встановлено, що водій автомобіля «ТАТА» р/н НОМЕР_2 з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода (переїзду пішохода) шляхом застосування екстреного гальмування, а також те, що в діях водія не вбачається невідповідностей вимогам 12.2 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Разом з тим, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв'язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що пішохід ОСОБА_3 , який помер внаслідок ДТП, передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком.
Пунктом 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, у сукупності не може бути меншим, ніж 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
ПрАТ «АСК «Омега» безпідставно відмовило у виплаті страхового відшкодування позивачці, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «АСК «Омега» страхового відшкодування у розмірі 25 038,00 грн.
Заперечуючи проти позову, ПрАТ «АСК «Омега» не спростувало наведені позивачкою розрахунки пені, трьох відсотків річних та інфляційної складової.
Відтак, з ПрАТ «АСК «Омега» на користь позивачки також підлягає стягненню пеня у розмірі 3 577, 35 грн., три відсотки річних у розмірі 660,59 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1 434, 87 грн.
Враховуючи викладене, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «АСК «Омега» в дохід держави підлягає стягненню 908,00 грн. судового збору.
В позовній заяві ОСОБА_1 також просила стягнути з ПрАТ «АСК «Омега» на її користь витрати на правничу допомогу в розмір 7500,00 грн., надані адвокатом Качмар А.І.
Разом з тим, відповідно до положень ст. ст. 133, 137 ЦПК України , розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
ОСОБА_1 не було надано до суду першої інстанції копії договору про надання правничої допомоги, укладеного із адвокатом Качмар А.І., що виключає можливість задоволення вказаних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Качмар Анни Іванівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 25 038,00 грн., пеню у розмірі 3 577, 35 грн., три відсотки річних у розмірі 660,59 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1 434, 87 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» в дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Крижанівська Г.В.
Матвієнко Ю.О.