19 квітня 2023 року
справа № 757/61722/21-ц
провадження № 22-ц/824/4649/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В, Кулікової С.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року, постановлену під головуванням судді Соколової О.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості розмірі 44 436 грн 10 коп. та витрат з оплати судового збору у розмірі 2270 грн 00 коп.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 рокупозов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість за кредитним договором в розмірі 44 436 грн 10 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 2270 грн 00 коп.
В поданій апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі тіла кредиту у сумі 13660 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивачем не доведено факт погодження між сторонами умов сплати відсотків за користування кредиту, їх розміру. Саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідачем із договором та паспортом споживчого кредиту шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку без надання відповідних доказів не може бути прийнято до уваги. Вказує, що доведеним є лише факт отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 13 660,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту та відсотків.
Однак повністю погодитися із таким висновком суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що 11.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений договір про надання кредиту № 566027838 на підставі якого відповідачем був отриманий кредит у розмірі 13 660 грн.00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк 30 днів.
Станом на 27 жовтня 2021 року заборгованість відповідача за договором склала 44436,00 грн, що складається:
13660,00 грн - сума кредиту;
2499,00 грн - проценти за користування кредитом у Дисконтний період;
28276,00 грн - проценти за користування кредитом після Дисконтного періоду.
Згідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження позовних вимог представником банку до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, заявку на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту, договір від 11.02.2021 року, графік розрахунків, лист на підтвердження проведення платежу у розмірі 13 660,00 грн.
Факт надання позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 13660,00 грн визнається сторонами у справі, а відтак відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК Україним доказуванню не підлягають.
Доказів на підтвердження повернення боргу відповідачем матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 13660,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштів колегія суддів виходить із наступного.
В матеріалах справи наявний договір № 566027838 від 11.02.2021 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, на підставі якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Разом із тим, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення електронного договору № 566027838 від 11.02.2021 року відповідно до вищенаведених положень Закону, оскільки підписання правочину електронним підписом та/або аналогом власноручного підписусторін не вбачається.
Відтак підстави вважати, що сторони дійшли згоди щодо умов, зокрема щодо сплати відсотків, визначених у договорі відсутні.
Паспорт споживчого кредиту до Договору № 566027838 від 11.02.2021 року також не містить посилань щодо наявності електронного підпису та/або аналогом власноручного підпису позичальника, а тому підстав вважати що останній ознайомлений із зазначеними у паспорті умовами кредитування немає.
Водночас, наявний в матеріалах справи графік розрахунків містить відмітку щодо електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника ОСОБА_1 , а відтак вказаний правочин укладено з дотриманням положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та приймається судом до уваги.
Вказаним графіком сторони погодили наступний розрахунок:
термін платежу : 13.03.2021 р.;
сума кредиту: 13660,00 грн;
нараховані проценти: 2499,90 грн;
до сплати: 16159,90 грн.
Іншими умови вказаного Графіку розрахунку визначено порядок нарахування процентів з посиланням на пункти Договору, однак враховуючи відсутність підтвердження електронного підпису вказаного договору, положення такого правочину застосуванню не підлягають.
Отже, враховуючи, що сторонами погоджено розмір процентів за користування кредитом у сумі 2499,90 грн та виходячи з положень ст. 1054 ЦК України колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Вимоги про стягнення процентів за кредитом у розмірі 28276,20 грн задоволенню не підлягають, оскільки доказів погодження таких нарахувань та ознайомлення відповідача із відповідними умовами відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору по суті.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року скасувати, постановити нове рішення наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 13660,00 грн - суму кредиту; 2499,00 грн - проценти за користування кредитом.
У задоволенні інших вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» судовий збір за подачу позову у розмірі 826,30 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2861,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді