1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року,
за участі:
представника власника майна-
адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно у ході проведення обшуку 08.02.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон громадянина ОСОБА_5 марки Samsung S21, IMEI 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому наявні дві сім-картки з телефонними номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Не погоджуючись з таким рішенням представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та зобов'язати слідчих в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України, прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 повернути вказане в ухвалі слідчого судді арештоване майно його власнику- ОСОБА_5 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що клопотання подано поза межами строків передбачених КПК України, оскільки 08 лютого 2023 року орган досудового розслідування вперше звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, однак 15 лютого 2023 року слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання, повторно прокурор звернувся до суду 15 березня 2023 року.
Зауважує, що майно належне ОСОБА_5 вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, також власником майна не обмежувався доступ до арештованого телефону.
Апелянт вважає, що арештоване майно не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
В судове засідання прокурор не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 30 червня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022000000000893, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України з 2010 року по теперішній час здійснює господарську діяльність ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХІМІЧНА МЕРЕЖА», яке спеціалізується на виробництві гумотехнічних виробів, пластику, поліуретану та харчових інгредієнтів. При цьому засновником вказаного товариства з розміром внеску до статутного фонду в 450 тис. грн (75%) є російське підприємство ЗАТ «РУСХІМСЄТЬ»
За результатами проведення комплексу слідчих (розшукових) та оперативно-розшукових дій, а також відповідно матеріалів виконаних оперативним підрозділом доручень встановлено, що до вищевказаної протиправної діяльності причетний директор ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХІМІЧНА МЕРЕЖА» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який фактично проживає за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 .
08 лютого 2023 року на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук.
В ході проведення обшуку серед іншого виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_5 марки SAMSUNG S21, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , в якому наявні дві сім-картки з телефонними номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 від 08 лютого 2023 року виявлений та вилучений під час обшуку мобільний телефон визнано речовим доказам у кримінальному провадженні № 42022000000000893.
17 лютого 2023 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 поштовим зв'язком направив до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на вилучений телефон.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42022000000000893 про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, оскільки зазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 від 08 лютого 2023 року (а.с. 85-86).
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження, тому з огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи представника, що клопотання подано поза межами строків передбачених КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки 08 лютого 2023 року орган досудового розслідування вперше звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, однак 15 лютого 2023 року слідчим суддею повернуто клопотання прокурору для усунення недоліків, повторно прокурор звернувся до суду 17 лютого 2023 року, направивши клопотання поштовим зв'язком. Відтак прокурором при зверненні із клопотанням про арешт майна, дотримано вимоги, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний № 761/6332/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/2234/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК