1[1]
Іменем України
17 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
Ухвалою від 28 березня 2023 року Дніпровський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 26 травня 2023 року включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, виходив із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачений п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які йому інкримінується, а тому суд дійшов до висновку про відсутність, на даний час, підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року, обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням на нього додаткових обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Як зазначає у скарзі апелянт, продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції зазначив про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та їх незмінності, зокрема можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків і вчинити інше кримінальне правопорушення,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з чим сторона захисту категорично не погоджується.
Апелянт вважає, не було наведено жодного підтвердженого факту, який би доводив те, що існує ризик ухилення від правосуддя ОСОБА_5 . Навпаки, а ні прокурором, а ні судом, не взято до уваги, що він є дитиною-сиротою, є єдиним годувальником своєї бабусі, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Доводи суду першої інстанції щодо наявності наведених в ухвалі ризиків, як вважає апелянт, носять неконкретний та абстрактний характер, що не дає змоги дійти висновку про наявність зазначених ризиків, оскільки відсутні будь-які конкретні докази обґрунтування щодо намірів або дій ОСОБА_5 , направлених на незаконний вплив на свідків чи потерпілого.
Крім того, доводи суду першої інстанції щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку захисника, не можуть служити підставою для наявності такого ризику, оскільки вказаний ризик відсутній, а ОСОБА_5 не має попередніх судимостей, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Як вважає сторона захисту, посилання на тяжкість покарання, як на підставу для продовження тримання особи під вартою, без наявності інших обставин (доведення існування заявлених ризиків), є недопустимим.
Також на думку захисника, суд не врахував тривалість тримання обвинуваченого під вартою та те, що з часом будь-які ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, слабшають і потребують додаткового обґрунтування.
Захисник вважає, що прокурор, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинен був довести існування зазначених ним ризиків та неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, однак цього зроблено не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу, як це передбачено ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року про продовження обвинуваченомузапобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що наведені в ухвалі суду ризики носять абстрактний характер, що не дає змоги дійти висновку про існування зазначених ризиків, оскільки відсутні будь-які конкретні докази про наміри або дії ОСОБА_5 , направлені на незаконний вплив на свідків, потерпілого, а також на відсутність ризику того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено даних, які б дозволили зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.
Всупереч доводам апеляційної скарги, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження саме цього запобіжного заходу, в тому числі дані про особу обвинуваченого, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, про що детально наведено в оскаржуваній ухвалі, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що на даній стадії судового розгляду будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити уникнення дійсних та наявних ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 2/8 березня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 26 травня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року, відповідно до якої суд продовжив обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 26 травня 2023 року включно, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 755/5589/22
Номер провадження: 11-кп/824/2996/2023
Категорія: ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1