справа №369/12262/19 Головуючий у І інстанції - Фінагеєва І.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/3868/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Софіївсько - Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, -
установив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Софіївсько - Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 липня 2013 року у Бердичівському міському відділі державної реєстрації актів сімейного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №291 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Під час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3
24 квітня2018 року рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, між сторонами було розірвано шлюб.
Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 проживає з відповідачем ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що починаючи з 2018 року та після розірвання шлюбу він прагнув та намагався продовжити спілкування з дитиною, займатися її вихованням, однак відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з сином, не дає бачитися з дитиною та уникає контакту.
У зв'язку з цим позивач в лютому 2019 року звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області з проханням встановити порядок участі в житті дитини та графік зустрічей.
За результатами розгляду, 27 лютого 2019 року Службою у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області було винесено розпорядження про встановлення способу участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_3 та спілкуванні з ним, згідно з яким встановлено наступний графік спілкування з дитиною: перша, третя субота та неділя щомісяця з 10 години до 13 години, будні дні за домовленістю з матір'ю дитини.
Незважаючи на розпорядження відповідач і надалі продовжує чинити перешкоди в спілкуванні з дитиною та участі позивача у вихованні дитини.
Вважає, що встановлений органом опіки і піклування режим спілкування порушує принцип рівності прав та обов'язків батьків.
Просив суд, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином - ОСОБА_3 та його вихованні.
Встановити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина - ОСОБА_3 та спілкуванні з ним:
- систематичні побачення щотижня у понеділок, середу з 17:00 до 20:00 (без присутності матері);
- систематичні побачення з 17:00 кожної п'ятниці до 20:00 кожної суботи (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- систематичні побачення щорічно у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12:00 до 16:00;
- систематичні побачення щорічно 02 січня з 10:00 до 21:00 (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- систематичні побачення щорічно у день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10:00 до 20:00 (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно 14 календарних днів поспіль у будь-якому місяці для спільного відпочинку та оздоровлення дитини (без присутності матері) в Україні та за її межами;
- побачення у святкові дні з 10:00 до 15:00;
- у дні державних свят з 10:00 до 15:00.
З часу досягнення дитиною п'ятирічного віку (з ІНФОРМАЦІЯ_5 року) і до досягнення дитиною 14-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ):
- систематичні побачення щотижня у понеділок, середу з 17:00 до 21:00 (без присутності матері);
- систематичні побачення з 17:00 кожної п'ятниці до 21:00 кожної суботи (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- систематичні побачення щорічно у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12:00 до 15:00;
- систематичні побачення щорічно 02 січня з 10:00 до 22:00 (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- систематичні побачення щорічно у день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10:00 до 22:00 (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно три дні поспіль в період шкільних весняних канікул (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно три дні поспіль в період шкільних осінніх канікул (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно три дні поспіль в період зимових канікул (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно три дні поспіль в період шкільних літніх канікул щороку сумарно 24 календарних днів для організації літнього відпочинку дитини з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно 14 календарних днів поспіль у будь-якому місяці для спільного відпочинку та оздоровлення дитини (без присутності матері) в Україні та за її межами;
- побачення у святкові дні з 10:00 до 16:00;
- у дні державних свят з 10:00 до 16:00.
12 квітня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну предмета позову, згідно якої позивач просив суд змінити предмет позову у справі шляхом викладення позовних вимог у такій редакції:
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином - ОСОБА_3 та його вихованні;
Встановити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина - ОСОБА_3 та спілкуванні з ним:
- протягом двох місяців адаптивного періоду систематичні побаченні щотижня у понеділок, середу з 17.00 до 21.00 год. з поступовим збільшенням часу особистого спілкування без присутності матері на 0,5 години щотижня у такому порядку: побачення без присутності матері у перший тиждень адаптивного періоду 0,5 годин, у другий тиждень - 1 година, у третій тиждень - 1,5 години, у четвертий тиждень - 2 години, у п'ятий тиждень - 2,5 години, у шостий тиждень - 3 години, у сьомий тиждень -3,5 години, у восьмий тиждень - 4 години.
Після адаптивного періоду та до досягнення дитиною 14-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ):
- систематичні побачення щотижня у понеділок, середу з 17:00 до 21:00 (без присутності матері);
- систематичні побачення з 17:00 кожної п'ятниці до 21:00 кожної суботи (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- систематичні побачення щорічно у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12:00 до 15:00;
- систематичні побачення щорічно 02 січня з 10:00 до 22:00 (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- систематичні побачення щорічно у день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10:00 до 22:00 (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно три дні поспіль в період шкільних весняних канікул (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно три дні поспіль в період шкільних осінніх канікул (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно три дні поспіль в період зимових канікул (без присутності матері) з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно три дні поспіль в період шкільних літніх канікул щороку сумарно 24 календарних днів для організації літнього відпочинку дитини з відвідуванням дитиною місця проживання батька;
- спільне перебування щорічно 14 календарних днів поспіль у будь-якому місяці для спільного відпочинку та оздоровлення дитини (без присутності матері) в Україні та за її межами;
-побачення у святкові дні та дні державних свят.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено способи участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 та спілкуванні з ним, наступним чином:
Протягом двох місяців адаптивного періоду систематичні побаченні щотижня у понеділок, середу з 17.00 до 21.00 год. з поступовим збільшенням часу особистого спілкування без присутності матері на 0,5 години щотижня у такому порядку: побачення без присутності матері у перший тиждень адаптивного періоду 0,5 годин, у другий тиждень - 1 година, у третій тиждень - 1,5 години, у четвертий тиждень - 2 години, у п'ятий тиждень - 2,5 години, у шостий тиждень - 3 години, у сьомий тиждень - 3,5 години, у восьмий тиждень - 4 години.
Після адаптивного періоду та до досягнення дитиною 14-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ):
Перший та третій тиждень місяця, субота та неділя з 10.00 год. до 18.00 год. враховуючи бажання та графік занять дитини, без присутності матері дитини.
Другий та четвертий тиждень місяця, в будь-які два дні (3 години), без присутності матері дитини.
Кожний зимовий канікулярний період кожного року (п'ять днів) для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та бажання дитини.
Кожний літній канікулярний період кожного року два тижні (чотирнадцять днів), для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та бажання дитини.
09 грудня, 02 січня, 18 лютого, 12 липня з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері дитини.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині мотивів для часткового задоволення позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки аргументам та доказам Позивача щодо створення Відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною.
Так, хоча суд і зобов'язав Відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, у рішенні суду не наведено обставин та доказів щодо створення Відповідачем перешкод.
В свою чергу, Позивачем було належним чином доведено, а Відповідачем не спростовано наступні факти та обставини, які свідчать про факти створення Відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною:
Так, суду були надані докази, які підтверджують такі факти створення Відповідачем перешкод Позивачу у спілкуванні з дитиною:
- факт недопуску Позивача до сина 04 вересня 2018 року, що підтверджено листом №5287/203/04-2018 від 10 жовтня 2018 року Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області НП України та довідкою б/н від 04 жовтня 2018 року про результати розгляду матеріалів ЖЄО №9630, зареєстровано в журналі єдиного обліку звернень під №9630 від 04 вересня 2018 року;
- факт створення перешкод у спілкуванні з дитиною 16 січня 2019 року в процесі побачення Позивача з дитиною, що підтверджується повідомленням від 13 лютого 2019 року №2801/109/1008/01-19 виданого Києво-Святошинським відділом поліції ГУНП в Київській області;
- факт створення перешкод у спілкуванні з дитиною 18 серпня 2019 року, коли Позивач прибув у встановлений згідно з розпорядженням служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області час для побачення з сином, що підтверджуються повідомленням органів Національної поліції про прийняття заяви від 18 серпня 2019 року №39955 та повідомленням Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області від 17 вересня 2019 року №11-621;
- багаторазовими фактами відмови у побаченнях у відведений час та дати, що підтверджується СМС-листуванням між Позивачем та Відповідачем, доданим до матеріалів справи;
- факт присутності Відповідачки на усіх зустрічах та факт того, що Відповідачка проти того, щоб Позивач проводив час з дитиною наодинці, що підтверджується поясненнями самої Відповідачки;
- факт створення перешкод 14 листопада 2021 року близько 12:00 години, коли Позивач приїхав до Відповідачки, за адресою її проживання: АДРЕСА_1 з метою зустрічі та проведення часу з їх спільним сином, проте Відповідачка повідомила, що разом з дитиною наразі перебуває за кордоном, підтверджено повідомленням Головного управління Національної поліції Київської області Бучанського РУП відділу поліції №1 від 18 листопада 2021 року №6133;
- 22 грудня 2021 року, у домовлений з Відповідачкою час (як це передбачено розпорядженням органу опіки і піклування: в будні дні - за домовленістю), Позивач приїхав на зустріч із сином (копія смс листування з Відповідачкою в матеріалах справи).
Проте, Відповідачка відмовила Позивачу у побаченні з дитиною.
Зазначена обставина також була зафіксована поліцією, що підтверджується копією талону-повідомлення №037120, наявної в матеріалах справи.
Відповідачка в ході судового розгляду не надала жодних заперечень або спростування щодо наведених доказів.
Факти створення перешкод також були підтверджені показаннями свідків, які були допитані у судовому засіданні, а саме:
Свідок ОСОБА_5 надала, серед іншого, такі показання:
- На запитання чи відомо їй про створення Відповідачем перешкод Позивачу у спілкуванні з дитиною та її виховання, повідомила про випадок, який стався в 2019 році, коли свідок приїхала разом з Позивачем до Бердичева .
Вони приїхали з Києва спеціально для зустрічі Позивача з дитиною.
Свідок, як тітка ОСОБА_7 (син Позивача), хотіла також його побачити.
ОСОБА_8 забрав Відповідачку з дитиною на авто з дому, вони разом під'їхали до місця прогулянки і коли Відповідачка побачила ОСОБА_9 (свідка), вона почала кричати, обзивати ОСОБА_9 та Позивача, подряпала лице Позивачу, вихопила дитину з авто і почала бігти.
Дитина при цьому злякалася та плакала.
Окрім згаданого випадку більше на зустрічах Позивача з сином та Відповідачкою присутня не була, оскільки Позивач, не бажаючи ескалації конфліктів з Відповідачкою під час зустрічей, попросив ОСОБА_9 не відвідувати зустрічі.
- Свідок підтвердила, що за весь час після розлучення Позивача та Відповідача, жодного разу дитина не була присутня на дні народження Позивача чи будь-якому іншому сімейному святкуванні, де була присутня свідок.
- Свідок повідомила що відносини між Позивачем та Відповідачем дуже напружені, оскільки ще за час їх спільного проживання була свідком багатьох сварок та конфліктів в присутності дитини.
На думку свідка, Відповідачка провокує конфлікти з метою зриву зустрічей, що також може негативно впливати на дитину.
Свідок ОСОБА_10 надав, серед іншого, такі показання:
- На запитання чи відомо йому про факти створення Відповідачкою перешкод Позивачу у спілкуванні та вихованні дитини повідомив, що знає про це, оскільки часто спілкується з Позивачем, який розповідає такі факти.
Крім того, повідомив що є свідком багатьох ситуацій, які відбуваються у дні коли Позивачу призначена зустріч, часто Позивач спочатку повідомляє свідку, що буде зайнятий з огляду на зустріч з сином, але потім повідомляє що зустріч не відбулася з причин необґрунтованих відмов Відповідачки.
- Був присутній на зустрічі Позивача, Відповідача та сина один раз в 2020 році.
При цьому в подальшому будь-яких контактів з свідком, як хрещеним батьком дитини, Відповідачка також уникає.
- Свідок підтвердив, що за весь час після розлучення Позивача та Відповідача, жодного разу дитина не була присутня на дні народження Позивача чи будь-якому іншому сімейному святкуванні, де був присутній свідок.
Свідок ОСОБА_11 (свідок з боку Відповідача), повідомив серед іншого таке:
- Особисто Позивача не знає.
Відносин ніяких з Позивачем не має.
Є сусідом Відповідача.
Сказав що може підтвердити, що батько бачиться з дитиною (при цьому не зміг повідомити коли це відбувається та як часто), але при цьому зазначив, що Відповідачка завжди присутня на зустрічах, стоїть неподалік.
Наведеними вище показаннями свідків підтверджується порушення права Позивача та дитини на особисте спілкування і прямі контакти.
Повідомлені свідками обставини Відповідачем не були спростовані, але суд не навів їх у мотивувальній частині рішення.
Створення перешкод у спілкуванні Позивача з сином підтверджується позицією і поведінкою самої Відповідачки, що яскраво проявляється, зокрема, у наступному:
Передусім, Відповідач просила у позові відмовити повністю, що, власне, і свідчить про створення перешкод у спілкуванні з дитиною та небажання Відповідача йти на компроміс та порушення Відповідачем принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини.
Відповідач у своєму відзиві вказує «...я хотіла б, щоб всі зустрічі були виключно у моїй присутності...», що також підтверджує порушення права як Позивача, так і його сина на особисте спілкування і прямі контакти.
Окрім цього, позиція Відповідача не узгоджується і з висновками органу опіки і піклування.
Так, відповідно до Розпорядження служби у справах дітей та сім'ї Києво- Святошинської державної адміністрації Київської області від 27 лютого 2019 року, Позивачу не заборонено проводити зустрічі з сином без присутності Відповідача.
Аналогічно і відповідно до Висновку про участь батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Рішення виконкому №835/25 від 21 грудня 2021 року), виданого Службою у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області під час розгляду даної справи, наголошено на необхідності проведення зустрічей без присутності матері.
Таким чином, Відповідач свідомо створює перепони у спілкуванні Позивача з сином.
Мати ОСОБА_12 на власний розсуд вирішує чи може батько бачитись з малолітньою дитиною, чи ні.
Така неправомірна поведінка Відповідача грубо порушує права не лише Позивача але й права дитини, яка безумовно хоче проводити час з батьком та має на це право.
Всі вищевказані докази містяться в матеріалах справи, досліджувалися судом в судових засіданнях та не були спростовані Відповідачкою.
В свою чергу, наведені вище докази та обставини не знайшли свого відображення у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.
Крім цього, судом першої інстанції не були враховані та наведені у мотивувальній частині докази, які підтверджують позитивну характеристику Позивача та відсутність будь-якого негативного впливу Позивача на сина, а саме підтверджено що:
- Позивач є вільним від алкогольної чи наркотичної залежності, що підтверджується відповідного довідкою, наявною в матеріалах справи.
- Позивач є психічно здоровим, що підтверджується відповідною довідкою, наявною в матеріалах справи.
- Позивач добре характеризується за місцем проживання, що підтверджено відповідною характеристикою, наявною в матеріалах справи.
- Позивач є законослухняним, не порушує норм закону та не має судимостей, що підтверджено відповідною довідкою, наявною в матеріалах справи.
- Позивач проживає в житлі, яке добре облаштоване та у якому створені усі необхідні умови для проведення зустрічей з дитиною, виховання дитини, що підтверджується актом перевірки житлових умов та копією договору оренди квартири, а також зафіксовано у Висновку про участь батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Рішення виконкому №835/25 від 21 грудня 2021 року), виданому Службою у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.
- Позивач сумлінно виконує свої зобов'язання щодо здійснення матеріального забезпечення сина, що підтверджується як доказами про перерахування коштів до встановлення судом обов'язку сплачувати аліменти так і після.
- Спосіб життя Позивача відповідає встановленим суспільним та моральним засадам.
- Позивач з усією відповідальністю відноситься до свої батьківських обов'язків, є турботливим батьком, опікується фізичним та духовним розвитком сина, по мірі можливості займається його вихованням, коли має таку можливість.
- Позивач належним чином виконує свої обов'язки щодо утримання дитини, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками.
Зазначені обставини підтверджуються і показаннями свідків.
Свідок ОСОБА_5 надала, серед іншого, такі показання:
- Повідомила що була не раз за місцем проживання Позивача за адресою АДРЕСА_2 .
Квартира повністю облаштована та має усі умови для проведення зустрічей з дитиною.
- Охарактеризувала Позивача як люблячого батька, який хоче та постійно прагне проводити більше часу з дитиною, що підтверджується тим, як Позивач відгукується про дитину, постійно ділиться новинами та показує фото ОСОБА_7.
- Повідомила, що Позивач не порушував закон та не має наркотичної чи алкогольної залежності.
Свідок ОСОБА_10 повідомив:
- Охарактеризував позивача як люблячого батька, який хоче та постійно прагне проводити більше часу з дитиною, що підтверджується тим, як Позивач відносився до дитини у період коли вони з Відповідачкою ще були разом, та проявляється у поведінці Позивача, зокрема свідок був присутній коли в магазині Позивач вибирав одяг для дитини в період після розлучення тощо.
- Повідомив, що був не раз за місцем проживання Позивача за адресою АДРЕСА_2 .
Квартира повністю облаштована та має усі умови для проведення зустрічей з дитиною.
Наголосив на наявності достатньої кількості спальних місць, де і сам періодично, за запрошенням Позивача, залишався на ніч.
- На запитання чи залишив Позивач Відповідачку в скрутному становищі, повідомив, що ні.
- Повідомив, що Позивач не порушував закон, не має наркотичної чи алкогольної залежності.
- На питання чи зможе Позивач проводити час з дитиною самостійно відповів що так, оскільки він бачив як Позивач відноситься до сина та як з ним поводиться.
ОСОБА_13 (свідок з боку Відповідача), повідомила серед іншого таке:
- На запитання чи відомо їй будь-які негативні звички, негативний вплив Позивача на дитину, повідомила що не помічала таких обставин.
Свідок ОСОБА_11 (свідок з боку Відповідача), повідомив серед іншого таке:
- Сказав що у Позивача гарні відносини з сином.
Не помічав агресії з боку Позивача до дитини.
Сказав що зауважень до поведінки батька (Позивача) не має.
- На запитання чи відомо свідку про шкідливі звички Позивача сказав, що не відомо.
- Охарактеризував ставлення Позивача до сина та сина до Позивача словами «нормально граються».
Необхідно наголосити, що Відповідачка наведених вище обставин та доказів не спростувала.
Будь-яких доказів наявності негативного впливу Позивача на дитину чи того, що спілкування Позивача з дитиною не відповідає інтересам дитини не надала.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що спілкування Позивача з дитиною не має жодного негативного впливу на дитину, а отже відповідає інтересам дитини, в свою чергу суд першої інстанції зазначених аргументів у мотивувальній частині рішення не навів.
Просив змінити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року шляхом доповнення його мотивувальної частини аргументами, викладеними в апеляційній скарзі.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, обґрунтовуючи його тим, що з оскаржуваного рішення вбачається, що при вирішенні даної справи суд встановлював обставини, на підставі доказів, які стосуються наявності або відсутності правових підстав задоволення позову.
Суд своїм рішенням надав правову оцінку, про що зазначено в мотивувальній частині.
Вважає, що судом першої інстанції було належним чином обґрунтовано мотиви прийнятого судового рішення в тій частині, в якій оскаржує позивач із врахуванням обставин справи.
Просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року в тій частині в якій оскаржує позивач - без змін.
В свою чергу, ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року в частині встановлення способів участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 та спілкуванні з ним, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим в даній частині, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд не дав належної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи які надала Відповідачка.
При ухваленні рішення суд, не врахував покази самого Позивача в яких він вказував, що він та Позивачка дотримуються Розпорядження №128 від 27 лютого 2019 року, що доводять відсутність перешкод у спілкуванні батька з дитиною.
При ухваленні рішення суд не врахував, що заявлені вимоги Позивача щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною не враховується графік життя дитини, не враховується вік дитини, стале життя дитини, без збереження звичайного для дитини режиму дня та суттєвими змінами у суспільстві, які відбулися на час ухвалення оскаржуваного рішення.
На думку Відповідачки, визначений спосіб спілкування Позивача з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважає за доцільне скорегувати, що стосується факту організації зустрічей Позивача та дитини ОСОБА_3 у присутності матері, чи без неї, часу адаптивного періоду, визначення конкретних дат та визначення іншого строку дії рішення (Після адаптивного періоду та до досягнення дитиною 10-річного віку) та доповнити, що за домовленістю з матір'ю дитини у разі зміни обставин (хвороба, зміна розпорядку занять та інше) визначений та встановлений порядок може бути змінений у кожному конкретному випадку.
Зазначає, що вона не визнавала позов в цілому та вважала його безпідставним, а заявлені позовні вимоги - такими, що не підлягали задоволенню, оскільки з доказів які надав Позивач і які на його думку повинні були доводити створення перешкод, показами свідків так і з пояснень самого Позивача, який він надавав підчас судового розгляду не було доведено факту створення перешкод у спілкуванні з дитиною з боку Відповідача.
Під час розгляду справи Відповідачка наголошувала на тому, що з часу звернення до суду Позивач спілкується з дитиною у час коли у Позивача є така можливість за допомогою домовленостей з Відповідачко про час та місце таких зустрічей.
Під час розгляду справи не знайшло своє підтвердження порушення з боку Відповідачки права батька на спілкування з неповнолітньою дитиною, не знайшло свого підтвердження факт створення перешкод з боку Відповідачки, оскільки матеріали справи, покази свідків, так і самим Позивачем цей факт спростовується.
Справа у суді розглядалася чотири роки, за цей час багато що змінилося, наприклад на чотири роки дитина ОСОБА_3 стала дорослішою, за період розгляду справи корективи в життя людей вніс ковід, згодом 24 лютого 2022 розпочалася повномасштабне вторгнення рф в Україну.
Під час ухвалення рішення так і на час подання апеляційної скарги Відповідачка разом з неповнолітньою дитиною знаходиться за межами держави України через побоювання за життя та здоров'я дитини та своє.
На час подання апеляційної скарги, неповнолітньому ОСОБА_3 сім років, вже майже рік дитина проживає за межами України, допоки буде загроза життю та здоров'ю дитини ОСОБА_3 до України він не повернеться.
З урахуванням того, що Відповідачка вказала, що не була і не є проти того, щоб батько дитини приймав участь у його житті, а отже прийняте рішення якщо буде задоволено покладає обов'язок на Відповідачку його виконувати але такі побачення повинні враховувати бажання самої дитини, її вік та психологічне ставлення до такого спілкування.
Особисте спілкування Позивача с дитиною без присутності матері залежить лише від бажання самої дитини, також від дитини залежить тривалість такого спілкування.
Відповідач вважає, що визначення даного способу участі у вихованні і спілкуванні з дитиною не є забезпеченням найкращих інтересів дитини та таким, що не враховує, інтересів дитини, можливостей Відповідача та має ультимативний характер.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що батько спілкується з дитиною без перешкод але таке спілкування для нього недостатнє і він прагне, як вбачається з матеріалів справи графіку спілкування такого, який не враховує думку самої дитини, бажання, можливості самої дитини, а навпаки розписує життя дитини та Відповідачки на яке буде покладений обов'язок виконувати рішення на довгі роки.
Відповідачка вважає, що для повноцінного спілкування та відновлення взаємовідносин між Позивачем та малолітньою дитиною ОСОБА_3 , що буде сприяти повноцінному відновленню взаємовідносин, оскільки вже рік батько та син періодично спілкуються телефоном та з метою налагодження взаємовідносин перш за все між батьками дитини щодо питань виховання спільної дитини, реального виконання сторонами досягнутих домовленостей, що позитивно вплине на психологічний стан сина ОСОБА_3 , що і є головою метою Відповідачки, з урахуванням віку дитини, надання можливості дитині самостійно вирішувати питання з батьком після досягнення відповідного віку дитиною та усвідомлення ролі кожного з батьків у його житті, що в свою чергу і нормалізує спілкування з батьком, просить визначити більш досконалий графік спілкування.
Просила змінити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року в частині встановлення способів участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 та спілкуванні з ним, наступним чином:
- встановити адаптивний період на протязі шести місяців систематичних побачень щотижня у понеділок, середу з 17-00 до 19-00.
- протягом адаптивного періоду, перші два місяці систематичних побачень батька з дитиною у присутності матері, кількість часу визначається за домовленістю між батьками.
- після закінчення двох місяців адаптивного періоду, поступове збільшення часу особистого Спілкування батька з дитиною без присутності матері під час адаптивного періоду на потязі чотирьох місяців з поступовим збільшенням часу такого спілкування у такому порядку:
- третій місяць адаптивного періоду поступове збільшення часу побачень 0.5 години, без присутності матері.
- четвертий місяць адаптивного періоду 1.5 годин, без присутності матері.
- п'ятий місяць адаптивного періоду 2 години без присутності матері.
- шостий місяць адаптивного періоду 3 години без присутності матері.
Після адаптивного періоду та до досягнення дитиною 10-річного віку.
Перший та третій тиждень місяця, субота та неділя з 10.00 год. до 18.00 год. враховуючи бажання та графік занять дитини, без присутності матері.
Другий та четвертий тиждень місяця, у будь які два дні (3 години), без присутності матері дитини.
Кожний зимовий канікулярний період кожного року (п'ять днів) для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та бажання дитини.
Кожній літній канікулярний період кожного року два тижні (чотирнадцять днів), для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та бажання дитини.
За домовленістю з матір'ю дитини у разі зміни обставин (хвороба, зміна розпорядку занять та інше) визначений та встановлений порядок може бути змінений у кожному конкретному випадку.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, обґрунтовуючи його тим, що визначений судом графік спілкування відповідає найкращим інтересам дитини та забезпечить баланс прав та інтересів сторін.
Можливість та необхідність проведення зустрічей Позивача з дитиною без присутності матері, як і визначений судом графік підтверджується висновками експертів, що наявні в матеріалах справи та узгоджується з ними.
Висновком від 10 березня 2021 року надано загальну рекомендацію щодо необхідності забезпечення адаптивного періоду зустрічей дитини з батьком з поступовим зменшенням присутності матері.
При цьому, адаптивним є період, що передбачає поступове збільшення тривалості часу дитини з батьком і при цьому зменшення присутності матері під час цих зустрічей.
Отже, результати досліджень судових експертиз підкреслюють позицію Позивача щодо можливості та необхідності безперешкодного спілкування дитини з батьком без присутності матері та водночас спростовують доводи Відповідача щодо неможливості проведення часу з батьком окремо від неї.
Також, відповідно до Висновку про участь батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Рішення виконкому №835/25 від 21 грудня 2021 року), виданого Службою у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, за результатами розгляду документів, проведення бесід з сторонами було визначено за доцільне призначити такі способи участі Позивача у вихованні сина:
- Перший та третій тиждень місяця, субота та неділя з 10.00 до 18.00 враховуючи бажання та графік занять дитини, без присутності матері;
- Другий та четвертий тиждень місяця в будь-які два дні (3 години), без присутності матері;
- Кожен зимовий канікулярний період кожного року (п'ять днів) для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та за бажанням дитини;
- Кожен літній канікулярний період кожного року два тижні (чотирнадцять днів), для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та за бажанням дитини;
- 9 грудня, 2 січня, 18 лютого, 12 липня з 10.00 до 18.00 год. без присутності матері.
Крім того, у цьому висновку наголошено, що зустрічі слід проводити з урахуванням бажання дитини, за домашньою адресою батька та/або домашньою адресою дитини, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дитини, без присутності матері дитини, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреби дитини.
Рішення суду першої інстанції узгоджується із вказаним висновком органу опіки і піклування.
Вважає, що визначений судом графік спілкування з дитиною відповідає інтересам дитини, забезпечить дотримання прав дитини та батька на особисте спілкування та відновить порушене право Позивача.
Просив, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року в резолютивній частині залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який розірвано на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року.
Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 грудня 2018 року №871 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_14 » місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначено разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, як батько, намагається приймати участь в житті та вихованні сина, однак вважає, що через перешкоди, які чинить відповідачка, він не в повному обсязі реалізує своє право на участь в житті та вихованні сина, тому просить встановити чіткий регламент його зустрічей з дитиною.
Судом також встановлено, що відповідачка не заперечує проти зустрічей позивача з дитиною, однак не погоджується з графіком, вказаним позивачем в позові, оскільки вважає його некоректним.
Вважає надання можливості позивачу в спілкуванні з дитиною виключно без її участі недоцільним через вік дитини, особливості дитини.
Заявила, що готова надавити можливість батьку спілкуватись з дитиною відповідно до графіку спілкування з дитиною, визначеному у розпорядженні Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 лютого 2019 року №128.
Оскільки батьки не можуть прийти до взаємної згоди в порядку участі у вихованні дитини, то дане питання може бути вирішене в судовому порядку.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та встановлено йому наступний графік спілкування з дитиною:
Перший та третій тиждень місяця, субота та неділя з 10.00 год. до 18.00 год. враховуючи бажання та графік занять дитини, без присутності матері дитини.
Другий та четвертий тиждень місяця, в будь-які два дні (3 години), без присутності матері дитини.
Кожний зимовий канікулярний період кожного року (п'ять днів) для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та бажання дитини.
Кожний літній канікулярний період кожного року два тижні (чотирнадцять днів), для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та бажання дитини.
09 грудня, 02 січня, 18 лютого, 12 липня з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері дитини.
Зустрічі проводити з урахуванням бажання дитини, за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дитини, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дитини, без присутності матері дитини, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреб дитини.
Відповідно до висновку експерта про проведення судової психологічної експертизи від 25 січня 2021 року №СЕ-19-20/25640-ПС відношення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до матері ОСОБА_2 характеризується позитивною емоційною та вербальною оцінкою, а також наявністю прихильності до неї.
Відношення дитини до батька ОСОБА_3 характеризується позитивною емоційною та вербальною оцінкою.
Особливості сприйняття дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виховного впливу матері ОСОБА_2 та виховного впливу ОСОБА_3 є позитивним.
Згідно з висновком експерта про проведення судової психологічної експертизи від 10 березня 2021 року №СЕ-19-20/26446-ПС відповідно до результатів психодіагностичного дослідження, індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позитивно впливають на психологічний стан та розвиток дитини.
Сприйняття дитиною сімейної ситуації дитини залежить від найближчого оточення, за результатами психодіагностичного дослідження малолітньої дитини ОСОБА_3 не було ознак прямого або опосередкованого впливу з боку матері ОСОБА_2 або її батьків на думку дитини.
Обмеження спілкування дитини із значимим для осіб, які приймають участь у вихованні, не можуть мати позитивний внесок для її розвитку та благополуччя.
Враховуючи індивідуально-психологічні особливості, а також бажання дитини проводити час із батьком для психологічного благополуччя, є необхідним спілкування дитини ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_1 .
З урахуванням психологічного портрету батька ОСОБА_1 та індивідуально-психологічних особливостей дитини ОСОБА_3 необхідно забезпечити адаптивний період зустрічей дитини з батьком.
Адаптивний період передбачає поступове збільшення тривалості часу дитини з батьком і при цьому зменшення присутності часу матері під час цих зустрічей.
Будь-які конфлікти між батьками під час спільних зустрічей із малолітньою дитиною ОСОБА_3 , будуть негативно впливати на його психоемоційний стан.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та зобов'язуючи ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також встановлюючи способи участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 та спілкуванні з ним, суд першої інстанції виходив з того, що сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дітей та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості спілкування позивача з дитиною, а позивачу слід дослухатись до побажань матері дитини щодо необхідності як фізичного, так і духовного розвитку дитини, спільно приймати рішення щодо всіх питань, що в першу чергу матиме позитивний приклад для дитини, його розвитку, впевненості та спокою.
Судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному розвитку останнього, у зв'язку з чим, прийшов до переконання, що спілкування позивача із дитиною буде сприяти повноцінному вихованню, його розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
На думку суду першої інстанції, безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.
Суд прийняв до уваги поданий висновок виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, та погодився з доводами позивача щодо проведення більше часу з дитиною.
При цьому, суд врахував вік дитини, необхідність дитини у відчутті безпеки, власного куточку.
Сторони по справі, як батьки малолітньої дитини бажають забезпечити йому належне виховання, однак, в той же час, належного компромісу щодо часу проведення батька з дитиною досягнуто не було, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків батьків між собою.
Оскільки в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування позивача з дитиною, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановити графік спілкування з дитиною таким чином:
Протягом двох місяців адаптивного періоду систематичні побаченні щотижня у понеділок, середу з 17.00 до 21.00 год. з поступовим збільшенням часу особистого спілкування без присутності матері на 0,5 години щотижня у такому порядку: побачення без присутності матері у перший тиждень адаптивного періоду 0,5 годин, у другий тиждень - 1 година, у третій тиждень - 1,5 години, у четвертий тиждень - 2 години, у п'ятий тиждень - 2,5 години, у шостий тиждень - 3 години, у сьомий тиждень - 3,5 години, у восьмий тиждень - 4 години.
Після адаптивного періоду та до досягнення дитиною 14-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2 ):
Перший та третій тиждень місяця, субота та неділя з 10.00 год. до 18.00 год. враховуючи бажання та графік занять дитини, без присутності матері дитини.
Другий та четвертий тиждень місяця, в будь-які два дні (3 години), без присутності матері дитини.
Кожний зимовий канікулярний період кожного року (п'ять днів) для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та бажання дитини.
Кожний літній канікулярний період кожного року два тижні (чотирнадцять днів), для оздоровлення та лікування дитини, за домовленістю з матір'ю дитини та бажання дитини.
09 грудня, 02 січня, 18 лютого, 12 липня з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері.
З висновками суду першої інстанції, а також з визначеним судом графіком спілкування батька з дитиною погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.
Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.
Згідно із ч. 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Статтею 12 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини.
Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.
Згідно положень ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини
У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
За змістом ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної 20 листопада 1959 року Генеральною Асамблеєю ООН, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері.
Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини.
Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, в їх сукупності, норми матеріального та процесуального права, практику Європейського Суду, суд першої інстанції належним чином сформував графік спілкування батька з сином, визначивши години побачень, які зазначені в оскаржуваному рішенні.
Графік спілкування позивача із дитиною, який визначений судом першої інстанції буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
В даному випадку захищеними будуть саме інтереси дитини.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку часткове задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 24 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба