24 квітня 2023 р. Справа № 480/8896/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року по справі № 480/8896/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області
про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень.
На зазначене рішення суду Головне управління Державної податкової служби у Сумській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 р. відмовлено апелянту в поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вище судового рішення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху, через пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання доказів в їх обґрунтування протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України, у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження буде вирішено протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Копії зазначених вище ухвал отримано апелянтом 05.04.2023 р. (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 251 КАС України), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд".
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником 12.04.2023 р. (засобами поштового зв'язку) надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування заявленого клопотання апелянт послався на те, що Головне управління ДПС у Сумській області не погодившись із судовим рішенням, направило до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу від 28.06.2022 № 1130/5/18-28-05-11 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року по справі №480/8896/21 заявивши клопотання про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі №480/8896/21 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишено без руху та надано строк для сплати судового збору. Не маючи змоги здійснити оплату судового збору, Головне управлінням ДПС у Сумській області звернулось до суду 02.11.2022 із клопотанням про продовження строків виконання ухвали суду. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 480/8896/21 продовжено строк для усунення недоліків подання апеляційної скарги та надано строк 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали. Головне управління повторно звернулось 18.11.2022 до суду апеляційної інстанції з аналогічним клопотанням про продовження строків виконання ухвали суду, оскільки строк виконання вказаної ухвали закінчувався 20.11.2022, а на рахунку Головного управління були відсутні кошти для сплати судового збору з причини, які не залежали від Головного управління ДПС у Сумській області, оскільки кошти надходять з Державного бюджету України. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 480/8896/21 апеляційну скаргу відповідача на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у даній справі було повернуто. У подальшому, отримавши вказану ухвалу суду, Головне управління повторно 14.12.2022 направило до суду апеляційну скаргу від 14.12.2022 на вказане рішення суду заявивши клопотання про поновленням строку на апеляційне оскарження та підтвердженням сплати судового збору, обґрунтоване тим, що первісна апеляційна скарга подана у строки, встановлені процесуальним законодавством, проте, повернута судом з підстав несплати судового збору. Вказує, що у зв'язку із затримкою відповідного фінансування з державного бюджету та недостатністю коштів на рахунку, з якого здійснюється сплата судового збору, Головне управління з поважної причини, яка не залежала від нього, не мало можливості у встановлений судом строк, усунути недоліки та сплатити суму судового збору за подання своєчасно у встановлений нормами КАС України, первинної апеляційної скарги. Зазначає, що Головне управління ДПС у Сумській області вчиняло процесуальні дії з підготовки та подання як первинної, так і повторної апеляційної скарги в максимально короткі терміни, не допускаючи при цьому зловживань своїми правами. Судовий збір в сумі 1362 грн. за подання апеляційної скарги сплачено Головним управлінням 22.11.2022, відповідно до платіжного доручення № 1744, тобто до прийняття ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 480/8896/21 про повернення апеляційної скарги, але суд апеляційної інстанції, не перевіривши зарахування відповідних коштів на рахунок суду, виніс ухвалу про її повернення апелянту. В свою чергу, Головне управління не направило вказане платіжне доручення до суду після сплати судового збору, який був сплачений - 24.11.2022, оскільки термін наданий судом ухвалою від 09.11.2022 для усунення недоліків для сплати судового збору сплинув ще 20.11.2022 р. Також просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/473/17 (ЄДРСРУ №72525464) викладену у постанові від 28.02.2018 щодо відсутності обов'язку заявника надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, оскільки суд самостійно може виявляти зарахування відповідної суми судового збору. Таким чином, вважає, що відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, діяв у даному випадку сумлінно та послідовно, проявивши добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснював їх реалізацію належним чином. Також просить врахувати, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України з 24.02.2022 введено режим воєнного стану, який триває і на теперішній час, а також систематичні та постійні відключення електроенергії, які почались в 2022 році та тривали на початку 2023, що впливало також і на діяльність державних органів, органів управління казначейства, поштових відділень і ін., та постійною затримкою відповідного фінансування державних органів, в тому числі і Головне управління, що унеможливлювало своєчасно сплатити судовий збір. Враховуючи вищевказане, просить суд визнати вищезазначені обставини поважними причинами пропуску та поновити строк для подання апеляційної скарги.
Перевіривши доводи клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 р. продовжено Головному управлінню ДПС у Сумській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
Враховуючи те, що вимоги ухвали суду у встановлений судом та законом строк не виконані, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області повернуто скаржнику.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, Головним управлінням ДПС у Сумській області отримано копію вищезазначеної ухвали 06.12.2022 р., з урахуванням приписів ч. 6 ст. 251 КАС України.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, вдруге з апеляційною скаргою відповідач звернувся 14.12.2022 р., надавши платіжне доручення № 1744 від 22.11.2022 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В силу ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою" (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94).
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Колегія суддів зазначає, що Головному управлінню ДПС у Сумській області достеменно відомо про прийняття рішення, що ним оскаржується, але не дотримано порядку при первинному поданні апеляційної скарги, а саме, не надано документу про сплату судового збору у строк, встановлений судом та законом.
Посилання відповідача на те, що неможливість вчасно сплатити судовий збір при первинному поданні апеляційної скарги, і як наслідок пропуск строку для звернення з апеляційною скаргою вдруге, була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно сплати судовий збір та звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, Верховним Судом в ухвалі від 23.12.2021 у справі № 520/14563/2020.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 05.08.2020 по справі № П/808/182/14 (К/9901/16221/20).
Та обставина, що Головне управління ДПС у Сумській області звернулось з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав неподання доказів про сплату судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18), право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
При цьому, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено строків повторного звернення до суду з апеляційною скаргою, яку було повернуто, однак, відсутність вказаних положень не свідчить про те, що повторно апелянт може звернутися до суду в будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі № 140/2577/18.
Також колегія суддів зазначає, що факт сплати скаржником судового збору не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки оплата судового збору була здійснена не своєчасно.
При цьому, суду не надано документів, які б свідчили про неможливість своєчасно сплатити суму судового збору у розмірі, визначеному судом.
Отже, наведена причина пропуску строку оскарження рішення не може бути визнана поважною та слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо доводів відповідача про введення в країні воєнного стану та запровадження у зв'язку з цим простою у його роботі, необхідно зауважити, що, дійсно, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, з 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України.
Державна податкова служба України видала наказ від 24.02.2022 № 243-о “Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів”, яким запроваджено простій у роботі ДПС України та її територіальних органів, зокрема, ГУ ДПС у Сумській області.
Однак, з метою забезпечення реалізації державної податкової політики, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, здійснення повноважень, передбачених законом, наказами ДПС від 11.03.2022 № 168 “Про припинення простою у роботі”, від 14.04.2022 № 189 “Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС” припинено простій у роботі територіальних органів ДПС, крім ГУ ДПС у Донецькій області, ГУ ДПС у Луганській області та ГУ ДПС у Херсонській, АР Крим та м. Севастополі, зобов'язано керівників територіальних органів здійснювати організацію роботи виключно із першочерговим гарантуванням безпечних умов роботи, збереження життя та здоров'я підпорядкованих працівників, для чого запроваджувати простій у роботі територіальних органів або дистанційну роботу для підпорядкованих працівників.
Також, колегія суддів, надаючи оцінку доводам апелянта, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 17.08.2022 у справі №240/30759/21.
При цьому, колегія суддів також зауважує, що сплата судого збору була здійснена відповідачем ще 24.11.2022 р. відповідно до платіжного доручення № 1744 від 22.11.2022 р., тобто ще до моменту повернення первинно поданої апеляційної скраги, тоді як повторно апеляційну скаргу відповідач подав лише 14.12.2022 р., а, отже, в цій ситуації заявник, вочевидь, допустив безпідставне зволікання з поданням апеляційної скарги.
Жодних обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням апеляційної скарги за період після сплати судового збору та отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, заявник в клопотанні про поновлення строку не наводить, в той час як вказані аргументи є доречними та важливими в контексті розгляду цієї справи.
Посилання скаржника на правову позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2018 р. у справі № 800/473/17 щодо відсутності обов'язку заявника надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, оскільки суд самостійно може виявляти зарахування відповідної суми судового збору, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у цій справі сторона надавала до суду копію (дублікат) квитанції про сплату судового, у зв'язку з чим касаційний суд і дійшов висновку, що надання саме оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору не є обов'язковим, оскільки дійсно, суд самостійно може виявляти зарахування відповідної суми судового збору.
В свою чергу, в межах справи № 480/8896/21 відповідачем до суду жодних копій (дублікатів) платіжного доручення не надавалося, про що самим відповідачем і не заперечується, а тому відносини цих правах не є подібними, у зв'язку з чим наведена вище правова позиція не підлягаю врахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні клопотання податкового органу.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і т.д.
Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 27.07.2020 по справі № 580/1443/19 (К/9901/18033/20).
Окрім загальних фраз та посилання на дію воєнного стану, відсутності фінансування на сплату сдуового збору, відповідач жодним чином не обґрунтував та не надав на вимогу суду жодних доказів на підтвердження того, яким саме чином введення воєнного стану перешкодило останньому звернутись з апеляційною скаргою у встановлений КАС України строк, не надав, зокрема, актів відсутності електроенергії тощо, які б підтверджували неможливість подати повторно апеляційну скаргу у більш стислий строк, враховуючи пропуск останнього. ТАкож відповідач не надав доказів відсутності коштів на рахунках КЕКВ 2800 з моменту первинного подання апеляційної скарги до моменту сплати судового збору.
Також суд акцентує увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 240/16920/21, від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 22.09.2022 у справі № 640/9839/20.
Твердження відповідача про наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення судова колегія у розрізі спірних правовідносин вважає помилковим.
Так, обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”, справа “Креуз проти Польщі”).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З огляду на викладене, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Інших обставин поважності пропусук строку на апеляційне оскарження відповідачем не зазначено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Сумській області про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення у цій справі, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року по справі № 480/8896/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло