09 січня 2023 року Справа № 160/17322/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №046150010934 від 27 вересня 2022 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за Списком №2 згідно ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви про призначення пенсії № 314 від 20.09.2022;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 21.08.1989 по 19.10.2000 гірником рудоуправління в AT “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 21.08.1989 по 19.10.2000 гірником рудоуправління в AT “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 10 червня 2022 року призначити, нарахувати та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 314 від 20.09.2022.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 20 вересня 2022 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення/перерахунок пенсії №314 від 20.09.2022р. встановленого зразка, через портал Пенсійного фонду України. У зв'язку з тим, що заява про призначення пенсії за віком встановленої форми не передбачає можливості обрання закону, згідно якого майбутній пенсіонер просить призначити пенсію, тому у цей же день 20.09.2022 позивачем через портал електронних послуг Пенсійного фонду України було направлено заяву № ВЕБ-04001-Ф-С-22-082991 щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №046150010934 від 27 вересня 2022 року було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки було недостатньо пільгового стажу роботи, а саме: не враховані періоди роботи згідно пільгової довідки від 05.09.2022 № 418, виданої AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки довідка не відповідає додатку № 5 згідно постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 (довіреність на право підпису відсутня). Позивач зазначає, що у трудовій книжці НОМЕР_2 від 21.08.1989 ОСОБА_1 наявні усі відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах позивача за Списком № 2, зокрема зазначений період роботи, посада та підтверджено відповідними записами про проведення планових атестацій робочих місць по професіям, яке забезпечує її право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 з зазначенням наказів про атестацію робочих місць. Таким чином, позивач вважає, що спірне рішення відповідача-2 №046150010934 від 27 вересня 2022 року про відмову у призначенні їй пенсії є протиправним, спірний період має бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на пенсію за Списком №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020р.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначає, що на момент звернення позивачці виповнилось 50 років, загальний стаж складає - 30 років 07 місяців 06 днів, з них стаж за Списком №2 - відсутній. Таким чином, відповідачем-2 правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.09.2022 за №046150010934 через відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 станом на дату звернення, оскільки відсутній пільговий стаж та заявниця не досягла пенсійного віку 55 років. В трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, а саме: не зазначено про характер виконуваної роботи, про зайнятість на роботах повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи, відсутня інформація про проведення атестації робочих місць. Органом Пенсійного фонду України не ставиться під сумнів сам факт роботи позивача на вищевказаних підприємствах, проте наявність лише факту роботи на підприємстві є недостатнім для підтвердження права на пільгову пенсію за Списком №2.
Також, від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що до пільгового стажу не враховані періоди роботи згідно пільгової довідки від 05.09.2022 № 418, виданої АТ «Півдекнний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки, довідка не відповідає додатку № 5 Постанови № 637. З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області правомірно прийнято рішення від 27.09.2022 № 046150010934 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за списком № 2, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошене повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно паспорта громадянина України НОМЕР_3 виданий Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області від 02.07.1998р. підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 21.08.1989 ОСОБА_1 працювала, зокрема:
- з 21.08.1989 по 19.10.2000 (11 років 1 місяць 29 днів) - працювала гірником рудоуправління в Криворізькому ордена Червоного прапору Південний гірничо-збагачувальний комбінат ім. ХХУзїзду КПРС, яке в подальшому перетворено в Орендне підприємство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», у ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», у AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
Вказана трудова книжка НОМЕР_2 від 21.08.1989 також містять записи про те, що: - рядок 4 - за результатами атестації робочих місць за умовами вищезазначена професія атестована за Списком №2 згідно наказу №1160 від 22.09.1994.
20 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії встановленого зразка, через портал Пенсійного фонду України, що підтверджується заявою про призначення пенсії №314 від 20.09.2022 та роздруківкою з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України щодо прийняття до розгляду заяви №314 про призначення пенсії з переліком доданих документів.
До поданої через портал заяви були додані: паспорт та РНОКПП, свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4 , свідоцтво про народження НОМЕР_5 , трудова книжка НОМЕР_2 , довідка про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 418 від 05.09.2022, витяг з наказів про атестацію № 1160 від 22.0.1994, № 1501 від 30.12.1999, анкета опитування.
У зв'язку з тим, що заява про призначення пенсії за віком встановленої форми не передбачала можливості обрання закону, згідно якого майбутній пенсіонер просить призначити пенсію, 20.09.2022 позивачем через портал електронних послуг Пенсійного фонду України було направлено заяву № ВЕБ-04001-Ф-С-22-082991 щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, що підтверджується роздруківкою з цього порталу.
Крім того, 20.09.2022р. позивачем на адресу відповідача-1 поштою було відправлено вказану заяву щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Заява була відправлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення №5008402323794 від 20.09.2022 і отримана адресатом 27.09.2022, що підтверджується фіскальним чеком з Укрпошти та повідомленням про вручення.
У зазначеній заяві щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, поданій через портал електронних послуг Пенсійного фонду України та відправленій поштою, позивач просила:
1. Зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року період роботи з 21.08.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 19.10.2000 в AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
2. З 10.06.2022 призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2) №046150010934 від 27 вересня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 та зазначено:
«...Відповідно до пункту 2 частини 2статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Жінкам, які не мають необхідного пільгового стажу роботи, але мають не менше половини стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Страховий стаж особи: 30 років 7 місяців 6 днів.
Пільговий стаж особи: відсутній.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу враховані всі періоди роботи.
До пільгового стажу не враховані періоди роботи згідно пільгової довідки від 05.09.2022 № 418, виданої AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки довідка не відповідає додатку № 5 згідно постанови КМУ від 12.08.1993 № 637.
Вирішили: відмовити у призначенні пенсії за віком згідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи...».
Під час розгляду справи, судом також були досліджені, наявні в матеріалах справи докази, а саме: Довідка № 418 від 05.09.2022 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», Витяг з наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком № 2; Наказ про атестацію № 1160 від 22.09.1994, Наказ про атестацію № 1501 від 30.12.1999.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058).
Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Особі, яка претендує на пільгову пенсію за віком, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці за умовами праці, що підтверджені висновками Державної експертизи умов праці.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є насамперед наявність у відповідному списку виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, професії (посади), яку обіймає працівник, виробництв, на якому працює, та роботи, яку виконує, а також підтвердження шкідливих умов праці працівників за результатами атестації робочих місць. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на таку пенсію.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі -Методичні рекомендації).
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
У разі не підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок від 12.08.1993) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що довідки, уточнюючі характер роботи, повинні видаватися у разі, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про роботу громадян у спірний період, що визначає їх право на пільгову пенсію на пільгових умовах. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція від 29.07.93 № 58), до трудової книжки вносяться:
- відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
- відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
- відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції від 29.07.93 № 58 - якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Також суд зазначає, що в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на діючі норми, законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Судом встановлено, що записами трудової книжки НОМЕР_2 від 21.08.1989 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала:
- з 21.08.1989 по 19.10.2000 (11 років 1 місяць 29 днів) - працювала гірником рудоуправління в Криворізькому ордена Червоного прапору Південний гірничо-збагачувальний комбінат ім. ХХУзїзду КПРС, яке в подальшому перетворено в Орендне підприємство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», у ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», у AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
Трудова книжка НОМЕР_2 від 21.08.1989 також містять записи про те, що: -рядок 4 - за результатами атестації робочих місць за умовами вищезазначена професія атестована за Списком №2 згідно наказу №1160 від 22.09.1994.
Таким чином, суд зазначає, що записи трудової книжки НОМЕР_2 від 21.08.1989 оформлені належним чином згідно вимог п. 2.2, 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та вони містять відомості про роботу позивача з 21.08.1989 по 19.10.2000 гірником рудоуправління в AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», що визначає її право на пільгову пенсію на пільгових умовах за Списком №2.
Також суд звертає увагу, що на підтвердження пільгового стажу за Списком №2 позивачем також було надано довідку № 418 від 05.09.2022 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», а також витяг з наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком № 2: наказ про атестацію № 1160 від 22.09.1994, наказ про атестацію № 1501 від 30.12.1999.
Так, Довідкою № 418 від 05.09.2022 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»: у виробництві: Гірничі роботи
що передбачено Списком № 2, розділ І, підрозділ 1, поз. 2010100а-11709, Затверджених Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року З 21.08.1989 року по 31.12.1991року - гірником рудоуправління. У виробництві: Гірничі роботи
що передбачено Списком № 2, розділ І, підрозділ 1, поз. 2010100а-11709, Затверджених Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року З 01.01.1992 року по 10.03.1994 року - гірником рудоуправління. У виробництві: Гірничі роботи
що передбачено Списком № 2, розділ І, підрозділ 1, поз. 2010100а-11709, Затверджених Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року З 11.03.1994 року по 19.10.2000 року - гірником рудоуправління.
Зазначені періоди була зайнята на виробничих ділянках, а також на маркшейдерський і геологічних роботах з відбирання проб і доставляння вибухових матеріалів.
Стаж за Списком № 2 - 11 років 1 місяць 29 днів.
Підстава: наказ про результати атестації робочих місць № 1160 від 22.09.1994, наказ про результати атестації робочих місць № 1501 від 30.12.1999.
Таким чином, довідкою № 418 від 05.09.2022 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено, що позивач з 21.08.1989 по 19.10.2000 працювала повний робочий день у шкідливих умовах за Списком № 2.
Суд зазначає, що твердження відповідача-2 про те, що до пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано період роботи позивача з 21.08.1989 по 19.10.2000, оскільки, пільгова довідка № 418 від 05.09.2022, яка видна AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» не відповідає вимогам Додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки бо відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а саме відсутня довіреність про право підпису, є безпідставними, оскільки суперечать вказаним вимогам законодавства України.
Суд акцентує увагу, що у трудовій книжці НОМЕР_2 від 21.08.1989 ОСОБА_1 наявні усі відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах позивача за Списком № 2, зокрема зазначений період роботи, посада та підтверджено відповідними записами про проведення планових атестацій робочих місць по професіям, яке забезпечує її право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 з зазначенням наказів про атестацію робочих місць.
Крім того, згідно п. 20 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки бо відповідних записів у ній має бути вказано: - періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; - професія або посада; - характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; - первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Довідка № 418 від 05.09.2022 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» містить усі відомості передбачені Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637.
Також, суд зазначає, що відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідному узагальненні Верховного Суду України (постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №5 «Про судову практику у справах про хабарництво»), організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.
Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
У той же час під адміністративно-господарськими обов'язками розуміються обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо).
Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Суд зазначає, що Довідка № 418 від 05.09.2022 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підписана наступними посадовими особами:
директором з персоналу та соціальних питань,
начальником ВОП та ЗП,
начальником відділу кадрів.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» не містить жодної вимоги щодо надання разом з довідкою будь-яких додаткових документів, зокрема, і довіреності про право підпису.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного стажу її роботи з 21.08.1989 по 19.10.2000 в AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.08.1989, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 21.08.1989 по 19.10.2000 в AT «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.08.1989 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 418 від 05.09.2022 підлягає зарахуванню відповідачем-1 до пільгового стажу, що дає право на пенсію за Списком №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що відповідач при винесенні рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.05.2022 року № 047050013662 діяв не на підставах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, отже воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною відмову Головного управління ПФУ у Черкаській області у зарахуванні ОСОБА_1 , до пільгового стажу за Списком №2 спірного періоду, оскільки такий спосіб захисту прав позивача не є ефективним та задоволена судом частина позовних вимог в достатньому обсязі забезпечує ефективний захист прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №046150010934 від 27 вересня 2022 року, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 з посиланням на норми п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Жінкам, які не мають необхідного пільгового стажу роботи, але мають не менше половини стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням пенсійного віку, визначеного стаею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи....».
Суд зазначає, що позивач має необхідні вік та стаж для призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць -після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Проте статтю 13 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1 -р/2020 від 23.01.2020 та вона втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Таким чином відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, для призначення пенсії за віком за Списком №2 жінкам потрібні наступні умови:
вік - 50 років,
загальний страховий стаж - 20 років, пільговий стаж за Списком №2 - 10 років.
09 червня 2022 року позивачеві виповнилося 50 років.
Суд зазначає, що з оскаржуваного рішення від 27.09.2022 №046150010934 видно, що згідно наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 30 років 7 місяців 6 днів (з потрібних 20 років).
В тому числі, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №418 від 05.09.2022 стаж роботи за Списком № 2 складає 11 років 1 місяць 29 днів (з потрібних 10 років).
Таким чином, позивач має достатньо стажу та необхідний вік для призначення пенсії за віком за Списком № 2 на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Проте з рішення від 27.09.2022 №046150010934 видно, що Відповідач 2 посилається на п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і зазначає, що пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 призначаються жінкам після досягнення 55-річного віку і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років пільгового стажу за списком № 2.
Хоча у заяві від 20 вересня 2022 року щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 позивач просила призначити пенсію за віком за Списком № 2 саме відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1 -р/2020 від 23.01.2020.
Висновку про необхідність призначення пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року дійшов Верховний суд у рішенні від 21.04.2021 року та Велика палата Верховного суду у постанові від 03.11.2021 року по зразковій справі №360/3611/20.
Велика палата Верховного Суду своєю постановою вирішила мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 21 квітня 2021 року позов задовольнив: визнав протиправним і скасував оскаржуване рішення управління ПФУ та зобов'язав відповідача призначити ОСОБА 1 пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІв редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 213-VIII.
Відтак Велика палата Верховного суду у постанові від 03 листопада 2021 року по зразковій справі № 360/3611/20 прийшла до наступного висновку:
«З жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-IV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, -за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1 -р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним
Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Ураховуючи викладене вище, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного по суті висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, отже, її позов підлягає задоволенню, а рішення управління ПФУ - скасуванню.
Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-ІУдія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.»
Враховуючи те, що позивач працювала за пільговим Списком № 2, була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», на момент звернення досягла до Пенсійного фонду за призначенням пенсії досягла 50-річного віку, тому на зазначені обставини справи розповсюджуються вказані висновки Верховного суду та Великої палати у зразковій справі № 360/3611/20.
Щодо вимоги про зобов'язання саме органу Пенсійного фонду України призначити, нарахувати та виплати пенсію за віком, зазначаю наступне.
Суд зазначає, що повторний розгляд заяви № 314 від 20.09.2022 не захистить права та інтереси позивача, оскільки це не дає гарантії того, що відповідачі і надалі не будуть зловживати своїм статусом та незаконно вимагати додаткових документів та відмовляти в призначенні пенсії з аналогічних підстав.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити...", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам..." тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Отже, за наслідками аналізу вказаних положень, такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь - чиїх прав.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви.
Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:
"...повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".
Аналогічна правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, у тому числі й в постановах від 11.09.2019 у справі №819/570/18, від 31.10.2019 у справі № 802/1224/16-а, від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.
За таких обставин, на думку колегії суддів, з метою ефективного відновлення порушеного права ОСОБА_1 , його позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в тому числі щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 28 вересня 2016 року.».
Як було встановлено судом вище, ОСОБА_1 досягла пенсійного віку та має достатньо страхового стажу і пільгового стажу за Списком № 2 для призначення пенсії за віком.
Таким чином, належним засобом захисту прав та інтересів позивача у питанні призначення пенсії, є зобов'язання відповідача-1 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10 червня 2022 року (з наступного дня після досягнення пенсійного віку).
Вищезазначене, узгоджується з судовою практикою, а саме з постановою Великої Палати Верховного Суду 03.11.2021 по зразковій справі №360/3611/20, якою залишено без змін Рішення Верховного суду від 21.04.2021 з частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 213-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, на підставі ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за віком за Списком № 2 має бути призначена ОСОБА_1 з 10.06.2022 на підставі цієї заяви про призначення пенсії, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 - підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача сплачену ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 496,20 грн. (по 248,10 з кожного)
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №046150010934 від 27 вересня 2022 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за Списком №2 згідно ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви про призначення пенсії № 314 від 20.09.2022
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 21.08.1989 по 19.10.2000 гірником рудоуправління в AT “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 10 червня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 314 від 20.09.2022.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 248,10грн. (двісті сорок вісім гривень десять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 248,10грн. (двісті сорок вісім гривень десять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова