21 квітня 2023 року ЛуцькСправа № 140/2661/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, без врахування загальної кількості повних років; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із врахуванням в складі з якого обраховується загальної кількості 32 повних років з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 29.07.2021 №250 його звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2021 №204 з 08.10.2021 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу відповідача від 08.10.2021 №204 позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в тому числі передбачену частиною першою статі 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, з урахуванням лише календарної вислуги, без врахування загальної вислуги повних років, тобто за 3 календарні повні роки.
Однак, згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше. При цьому, законодавством не передбачено обчислення вислуги років лише календарними роками служби, а тому включає різні періоди, в тому числі і пільгову вислугу років.
Позивач вказує, що згідно з розрахунком вислуги років на пенсію від 04.02.2022 №1, який здійснено станом на день виключення зі списків частини на 08.10.2021 кількість повних років загальної служби складає - 32 роки, при цьому розрахунок календарної вислуги років складає з 02.12.2017 по 08.10.2021 - 3 роки 10 місяців 6 днів та пільгова вислуга років складає - 2 роки 11 місяців 00 днів.
Відповідно станом на 08.10.2021 загальна вислуга повних років складає - 32 роки 01 місяць 15 днів.
Однак станом на день виключення зі списків особового складу частини 08.10.2021, відповідач лише нарахував та виплатив одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, за 3 календарні повні роки, тобто за календарний період служби з 02.12.2017 по 08.10.2021 - 3 роки 10 місяців 06 днів, при цьому не враховано пільгову вислугу років, яка складає 2 роки 11 місяців 00 днів, а отже загальна кількість повних років складає 6 років 09 місяців 06 днів - тобто 6 повних років.
На звернення позивача щодо відновлення прав та законних інтересів Військова частина НОМЕР_1 надіслала лист Військової частини НОМЕР_2 , в якому повідомлено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
ОСОБА_1 з такими діями відповідача не погоджується, оскільки вважає, що статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.
Позивач вважає, що оскільки загальний строк вислуги становить 32 роки, то згідно частини другої статті 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, то він має право на виплату одноразової грошової допомоги за 32 роки. При цьому, наголошує, що його календарна служба за період з 02.12.2017 по 08.10.2021 - 3 роки 10 місяців 06 дні (3 календарні роки), яка також включає пільгову вислугу років, яка складає 2 роки 11 місяців 00 днів, тому загальна кількість повних років складає 6 років 09 місяців 06 днів - тобто 6 повних років, про що свідчить розрахунок вислуги років від 04.02.2022 №1.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копія ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі надіслана на юридичну адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.19), тобто не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, а тому необхідно вважати, що така копія ухвали вручена належним чином.
Відповідач пред'явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 14.03.2022 зупинено провадження у даній справі до припинення на території України воєнного стану.
Ухвалою суду від 13.03.2023 заяву позивача про поновлення провадження у справі задоволено; провадження у даній справі поновлено.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 02.12.2017 по 08.10.2021.
Зокрема, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2021 №204 ОСОБА_1 , старшого оперативного чергового відділення оперативних чергових, звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 29.07.2021 №250 з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.10.2021.
Як слідує з вказаного наказу, вислуга років ОСОБА_1 станом 08.10.2021 у Збройних Силах становить: календарний строк служби - 29 років 02 місяці 15 днів; пільговий строк служби - 02 роки 11 місяців 00 днів; загальна вислуга років - 32 роки 01 місяць 15 днів;.
Вказаним наказом також передбачено, що відповідно до порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплати одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за 3 календарних роки.
24.12.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, із врахуванням в складі з якої вона обраховується загальної кількості повних років, тобто з урахуванням пільгового строку вислуги.
На вказану заяву Військова частина НОМЕР_1 надіслала позивачу лист Військової частини НОМЕР_2 яким повідомлено про відсутність законних підстав для перерахунку одноразової грошової допомоги з включенням пільгового періоду служби до строку календарної служби. Зазначено, що при проведенні розрахунку при звільнення ОСОБА_1 було нараховано та виплачено одноразову допомогу у разі звільненні з військової служби за 3 календарні роки, а саме за останній період служби з 08.12.2017 по 08.10.2021. Роз'яснено пункт 7 розділу ХХХІІ наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 зі змінами.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, без врахування загальної кількості повних років (32 роки), позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби у 2021 році) (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно абзацу 6 частини другої статті 15 Закон №2011-XII у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічні приписи містяться у розділі ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Так, відповідно до пунктів 1, 2 розділу ХХХІІ вказаного Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Згідно пункту 7 розділу ХХХІІ Порядку №260 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами) (пункт 8 розділу ХХХІІ Порядку №260).
З аналізу статті 15 Закону №2011-XII та пункту 7 розділу ХХХІІ Порядку №260 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
При цьому, положеннями статті 15 Закону №2011 та пункту 7 розділу ХХХІІ Порядку №260 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, зокрема не набуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 вперше звільнений з військової служби у запас згідно наказу ГКВ ППО ЗСУ №0198 від 21.11.2022 та виключений зі списків особового складу частини з 04.12.2002 згідно наказу Командира В/Ч НОМЕР_3 №256 від 04.12.2002. Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №93 від 16.08.2014 призваний на військову службу під час часткової мобілізації та вдруге звільнений з військової служби у запас згідно наказу КСВ ЗСУ №598 від 21.07.2015 та з 26.08.2015 виключений зі списків особового складу частини згідно наказу командира В/Ч НОМЕР_4 №218 від 26.08.2015, що підтверджується витягом з послужного списку та розрахунком №1.
Відповідно до редакції частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на час першого звільнення ОСОБА_1 з військової служби - 04.12.2002, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.
Тобто на час звільнення з військової служби вперше право на виплату грошової допомоги не пов'язувалося з наявність певної вислуги років.
Відповідно до редакції частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на час другого звільнення ОСОБА_1 з військової служби - 26.08.2015, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.
З витягу з послужного списку та розрахунку №1 слідує, що на момент звільнення з військової служби вдруге (26.08.2015) позивач мав вислугу років більше 10 років.
Разом з тим, позивач не надав суду доказів про неотримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при першому звільненні з військової служби з 04.12.2002 та другому звільнені з військової служби з 26.08.2015.
Повторно позивач був призваний на військову службу 02.12.2017 та звільнений з 08.10.2021.
Зокрема, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2021 №204 ОСОБА_1 , старшого оперативного чергового відділення оперативних чергових, звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 29.07.2021 №250 з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.10.2021.
Як слідує з вказаного наказу, вислуга років ОСОБА_1 станом 08.10.2021 у Збройних Силах становить: календарний строк служби - 29 років 02 місяці 15 днів; пільговий строк служби - 02 роки 11 місяців 00 днів; загальна вислуга років - 32 роки 01 місяць 15 днів.
Вказаним наказом також передбачено, що відповідно до порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплати одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за 3 календарних роки.
З розрахунку №1 слідує, що за період військової служби з 02.12.2017 по 08.10.2021 вислугу років ОСОБА_1 становить: календарна - 3 роки 10 місяців 06 днів, пільгова - 2 роки 11 місяців 00 днів.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування (02.12.2017) на службу без урахування періоду попереднього служби.
Позивач в позовній заяві вказує на те, що маючи на момент звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення 08.10.2021 загальну вислугу років 06 років 09 місяців 06 днів, в тому числі календарна вислуга - 3 роки 10 місяців 06 днів; пільгова вислуга - 2 роки 11 місяців 00 днів, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби за кожен із 6 років служби, включаючи пільгову та календарну вислугу років.
Водночас, правова позиція щодо застосування приписів частини другої статті 15 Закону №2011-XII неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 № 380/2427/20 та від 21.04.2021 у справі №380/2427/20.
Так, відповідно до усталеної позиції Верховного Суду правова норма частини другої статті 15 Законі №2011-XII не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».
Верховний суд в постанові від 29.04.2022 у справі № 580/2497/21 вказав, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
Відтак, суд дійшов висновку, що така допомога нараховується за кожний повний календарний рік служби, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше років календарної вислуги.
Як вже було встановлено судом, на час повторного звільнення позивача з військової служби (08.10.2021), його загальна вислуга років за період з 02.12.2017 (з дня останнього зарахування на службу, без урахування періоду попередньої служби) становила 6 років 09 місяців 06 днів, пільгова вислуга 02 роки 11 місяців 00 дні, календарна вислуга 03 роки 10 місяців 06 днів. Загальна вислуга позивача за всі періоди військової служби складає 32 роки 01 місяць 15 днів.
При цьому, як вже було вказано вище, поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Відтак, суд дійшов висновку, що така допомога нараховується лише за кожний повний календарний рік служби (в даному випадку за 3 роки), а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше календарної вислуги років.
За наведених обставин, враховуючи зазначені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України та ту обставину, що позивач повторно звільнений зі служби, суд вважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за період його календарної служби (3 роки) з дня останнього зарахування на службу (02.12.2017), без урахування пільгового періоду служби та періоду попередньої служби.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 17.11.2022 у справі № 580/388/21.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк