Справа № 991/3250/23
Провадження № 2-аз/991/2/23
21 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі
головуючого судді Сікори К.О.,
суддів Білоус І.О., Кравчука О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі
за позовом Міністерства юстиції України
до ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог,
ОСОБА_2 ,
Приватне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА-СЕРВІС»,
Приватне акціонерне товариство «КАШТАН»,
ОСОБА_3 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКА»,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕБКО-АВТО»,
ОСОБА_4 ,
про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції»,
І. Суть заяви про забезпечення позову
13 квітня 2023 року до Вищого антикорупційного суду звернулось Міністерство юстиції України (надалі - позивач, заявник) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА-СЕРВІС», Приватне акціонерне товариство «КАШТАН», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКА», Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕБКО-АВТО», ОСОБА_4 , про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» (надалі - Закон).
Ухвалою суду від 14 квітня 2023 року відкрито провадження у справі.
21 квітня 2023 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єктів нерухомості, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , часток у статутних капіталах юридичних осіб, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також шляхом заборони органам державної реєстрації прав на транспортні засоби, органам та особам що виконують функції державного реєстратора прав на транспортні засоби вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо транспортного засобу, належного ОСОБА_1 .
Належність майна цим особам, за твердженням позивача, підтверджується відомостями відповідних державних реєстрів.
Будучі обізнаним про звернення Міністерства юстиції України до Вищого антикорупційного суду з позовом про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», відповідач, на думку заявника, може вчинити дії з відчуження на користь третіх осіб майна, яке є предметом позову, що може призвести до унеможливлення стягнення його за рішенням суду.
Також позивач послався на факти здійснення таких дій, зокрема, перехід статусу бенефіціарного власника ПАТ «Каштан» до ОСОБА_4 від ОСОБА_2 , що свідчить про неефективність використання відповідними органами повноважень, спрямованих на позбавлення права розпоряджатися активами, та, відповідно, обумовлює необхідність застосування заходу забезпечення судом.
Обраний вид забезпечення позову, за твердженням позивача, унеможливить вчинення щодо майна будь-яких реєстраційний дій, тобто забезпечить можливість виконання рішення суду.
ІІ. Мотиви суду
1. Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, а також позовну заяву з додатками, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, у випадку якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (ч.2 ст.150 КАС України). Позов може бути забезпечено шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України).
2. Оцінюючи наявність підстав для застосування заходу забезпечення позову, суд звертає увагу, що предметом позову, забезпечення якого стосується заява, є застосування до відповідача санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону.
Водночас, ч. 1 ст. 5-1 Закону передбачає, що ця санкція може бути застосована лише в період дії правового режиму воєнного стану та за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцію у виді блокування активів.
Як зазначив позивач, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2022 року до відповідача було застосовано таку санкцію та того ж дня її введено в дію Указом Президента України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону блокування активів - це тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Частина 8 ст. 5 Закону визначає механізм застосування санкції цього виду, зокрема, передбачає право центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є обов'язковою та підлягає негайному виконанню.
Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, є Міністерство юстиції України.
Отже, законодавство передбачає правовий механізм тимчасового позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами відповідача, а також визначає повноваження позивача щодо реалізації відповідних заходів.
Позивач наділений повноваженнями, які за своєю природою є аналогічними виду заходу забезпечення, на застосуванні якого він наполягає, зокрема, зобов'язувати компетентні органи та посадових осіб вчиняти дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами.
Попри це, заява не містить жодного обґрунтування необхідності обмеження права розпорядження майном саме шляхом забезпечення позову та не містить жодних відомостей щодо наявності перешкод для застосування такого обмеження шляхом реалізації позивачем своїх повноважень.
3. Як вже неодноразово наголошувалось судом, відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 5 Закону України «Про санкції» у разі виявлення незаблокованих активів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є обов'язковою та підлягає негайному виконанню.
Разом з тим, документи, додані до заяви про забезпечення позову, на переконання колегії суддів, не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, порядок реєстрації обтяжень (у тому числі у виді заборони користуватись та розпоряджатись активами) врегульований чинним законодавством, зокрема, законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», тощо.
З системного аналізу цих актів законодавства вбачається, що Служба безпеки України не є відповідним органом у розумінні абз. 4 ч. 8 ст. 5 Закону України «Про санкції», посадові особи якого уповноважені на реєстрацію обтяжень нерухомого майна, рухомого майна - транспортних засобів та корпоративних прав.
Досліджуючи зміст запиту позивача до Служби безпеки України, суд констатує, що, по-перше, у ньому згадується лише нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , в той час як перелік майна, наведений у заяві про забезпечення позову, є значно ширшим, а по-друге, позивачем не обґрунтовано, чим підтверджується повноваження Служби безпеки України вчинити дії спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами.
4. Також до позовної заяви долучено лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Києві № 31/26-719 від 01 березня 2023 року, відповідно до якого, на підставі запиту про накладення обтяжень Міністерства юстиції України, на автомобіль VOLVO ХС90, номерний знак: НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , було накладено обмеження у вигляді «Орієнтування» (обмеження права користування та розпорядження).
Отже, наведений лист демонструє реалізацію позивачем власних повноважень, спрямованих на обмеження у розпорядженні активами, на існуванні яких наголошує суд. Ба більше це здійснено за ініціативою позивача як раз з посиланням на абз. 4 ч. 8 ст. 5 Закону України «Про санкції».
Копії цих документів долучаються колегією суддів до матеріалів заяви про забезпечення позову за власною ініціативою.
5. Щодо твердження позивача про те, що накладення арешту на корпоративні права ПрАТ «Каштан» ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 12 липня 2022 року не стало перешкодою для перереєстрації корпоративних прав, належних ОСОБА_2 , у січні 2023 року, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо накладення/зняття арешту корпоративних прав.
Згідно з ч. 10 ст. 13 цього Закону державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання судовим рішенням законної сили.
Позивачем не надано доказів того, що зазначена ухвала (а) набрала законної сили, (б) була направлена на виконання, (в) у її виконанні було безпідставно відмовлено.
Саме тому твердження позивача про те, що ним вчинено всі заходи, направлені на заборону розпорядження майном, але вони є вочевидь недостатніми, не відповідає дійсності.
6. Також, як зазначила Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 17 березня 2023 року у справі № 991/2086/23, у межах якої вирішувалося аналогічне за своєю правовою природою питання щодо забезпечення позову про застосування санкції, захід забезпечення у вигляді «заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів» фактично є дією, яка зазначена в п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції». Відмінність у лексико-стилістичному формулюванні позивачем позовної вимоги та способу забезпечення позову не змінює їх зміст, який є ідентичним/тотожнім/однаковим.
У діюче законодавство на підставі Закону внесено зміни, відповідно до яких на банківські установи, нотаріусів, реєстраторів та інших осіб покладено обов'язок перед вчиненням будь-якої дії щодо майна чи переказу коштів перевіряти чи до особи не застосовано санкції. У разі застосування рішенням РНБО санкцій щодо такої особи, будь-які операції не здійснюються і про намір вчинити ту чи іншу дію повідомляються органи Міністерства юстиції України.
7. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що зміст заходів забезпечення, окреслений заявником, у певній частині стосується майна, титульним власником якого є треті особи, а не відповідач, і у цій частині заявником взагалі не обґрунтована доцільність застосування заходу забезпечення, предметом якого є майно третіх осіб.
Разом з тим, забезпечення позову в частині заборони вчинення реєстраційних дій щодо майна, належного не відповідачу, а третім особам - стосується питань про те, чи може відповідач вчиняти щодо майна, належного таким третім особам, дії, тотожні праву розпорядження. Ці питання належить вирішити в ході судового розгляду, а отже їх вирішення виходить за межі питань, які з'ясовуються під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
8. Враховуючи вищенаведене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки заявником належним чином, з посиланням на підтверджуючі документи не обґрунтована наявність підстав для вжиття заходів забезпечення, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 154, 243 КАС України,
У задоволення заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених ст. 294 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Головуючий суддя К.О. Сікора
Судді І.О. Білоус
О.О. Кравчук