Справа № 364/223/23
Провадження № 1-кп/364/38/23
20.04.2023 року Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Володарського районного суду Київської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022111030003314 від 20.12.2022 року відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
На розгляді в Володарському районному суді Київської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022111030003314 від 20.12.2022 року відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, просив його задовільнити з підстав, зазначених у ньому, необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу, на думку прокурора, обумовлена тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеними у ст. 177 КПК України. На думку прокурора, наразі продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість того, що ОСОБА_5 , у випадку не продовження запобіжного заходу, буде переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані ризики, на думку прокурора, обґрунтовуються тим, що обвинувачений, розуміючи передбачену законом міру покарання, відсутністю у нього міцних соціальних зв'язків, може навмисно переховуватись з метою уникнення відповідальності.
Крім того, на думку прокурора, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, місця проживання яких відомі обвинуваченому, а тому шляхом підкупу може схиляти свідків до дачі неправдивих свідчень, відмови від участі у кримінальному провадженні.
Прокурор також уважає, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він вчинив злочин, що має виняткову зухвалість, поведінка обвинуваченого під час вчинення злочину та після свідчить, що особа схильна до вчинення кримінальних правопорушень, також обвинувачений не працює, як і не має офіційних джерел доходів.
Потерпіла у судовому засіданні підтримала позицію прокурора.
Захисник та обвинувачений просили змінити запобіжний захід на більш м'який, що не пов'язаний з тримання під вартою, не погоджуючись із існуванням ризиків, які наведені прокурором в клопотанні про обрання запобіжного заходу.
Заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження та додані до нього документи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2023 (справа № 357/11759/22) щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 20.04.2023 включно, без визначення розміру застави.
Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1-2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Суд враховує характер пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів; особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченого, при цьому у нього відсутнє постійне місце роботи та джерело доходу, як і відсутнє постійне місце проживання у Київській області, він раніше не судимий.
Суд бере до уваги тяжкість покарання за ч. 2 ст. 121 КК України , яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вказаному злочині, враховує те, що докази, передбачені ст. 84 КПК України, зі сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, та з урахуванням наведених даних, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178 КПК України, та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_5 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Відтак, суд вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією ОСОБА_5 від суспільства буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків, а тому заявлене клопотання захисника обвинуваченого на більш м'який - особисте зобов'язання, що не пов'язаний з тримання під вартою, не підлягає задоволенню з цих підстав.
Згідно з положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.
Обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою слід продовжити на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.
У зв'язку з тим, що формулювання обвинувачення стосується дій пов'язаних з насильством, на думку суду, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України обвинуваченому не слід визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись статтями 7, 177, 178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на період судового розгляду кримінального провадження, але не більше шістдесяти днів, а саме до 18.06.2023 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - відмовити.
Копію цієї ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також направити до відповідного слідчого ізолятора для її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення обвинуваченим, захисником та прокурором.
Роз'яснити обвинуваченому, що він має право на оскарження цієї ухвали з моменту вручення йому копії судового рішення про продовження строку тримання під вартою.
Суддя ОСОБА_1