Справа № 293/399/23
Провадження № 2/293/224/2023
20 квітня 2023 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі: секретаря судового засідання Мудрик В.М.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу
Процесуальні дії по справі.
22.03.2023 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 відповідно до змісту якого просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 серпня 2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черняхівського районного управління юстиції у Житомирській області, за актовим записом №64.
22.03.2023 суд в порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України звернувся до виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 19).
28.03.2023 на адресу суду від Черняхівської селищної ради надійшов лист, згідно якого суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_2 (а.с. 21)
Ухвалою від 28.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постанови розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 20.04.2023.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Поданий позов мотивований тим, що з 12.08.2006 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що спільне сімейне життя з відповідачем не склалось, оскільки між ними зникло взаєморозуміння, відчуття любові та поваги один до одного. Натомість в стосунках з'явилась байдужість до спільного подружнього життя та проблем один одного, розійшлися погляди на сімейні відносини, права та обов'язки подружжя, на підґрунті чого почали виникати постійні сварки, та фактично припинились шлюбні відносини.
Позивач зазначає, що на протязі останнього року неодноразово намагалася примиритися з чоловіком, але всі зусилля виявились марними, шлюбні відносини існують лише формально, тому рішення про розірвання шлюбу є остаточним.
Вказала, що майнового спору та спору щодо місця подальшого проживання дітей між сторонами не існує.
Позивач переконана, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам дітей, примирення між сторонами вважає не можливим, тому звернулась з даним позовом до суду.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити, наголосила, що на примирення не погоджується.
У судовому засіданні відповідач просив відмовити в задоволенні позову про розірвання шлюбу.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що не бажає розлучення. Відповідач визнав, що в сімейному житті ним були допущені помилки, про які він жалкує і досі. Пояснює, що дбає про фінансовий стан сім'ї, офіційно працює, з розумінням відноситься до роботи дружини. Зауважив, що дружину дуже любить та бажає понад усе зберегти шлюб. Вважає, що розлучення негативно вплине на емоційний стан їх дітей.
Відповідач 17.04.2023 подав до суду заяву, в якій просить надати строк на примирення на підставі ст. 111 СК України ( а.с. 32-33).
Мотивуючи свою заяву про надання строку на примирення, відповідач зазначає, що прикладає багато зусиль за для підтримання дружніх сімейних. За для збереження сім'ї відповідач просить суд надати час на примирення.
Позивач в судовому засіданні заперечила щодо надання строку на примирення. Зазначає, що подальше збереження шлюбу та надання строку на примирення буде суперечити її інтересами. Наголосила, що бажає розірвати шлюб.
У судовому засідання від 20.04.2023 суд постановив ухвалу, якою вілдмовив у задоволенні клопотання про надання строку на примиренн, яка на підставі ч.5 ст.259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідач про надання сторонам строку на примирення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Статтею 111 Сімейного кодексу України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
При цьому Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Згідно ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Разом з тим, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2020 у справі N 200/952/18 (провадження N 61-14859св19) викладено висновок, про те, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Суд також звертає увагу, що наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо, тобто суд не у змозі змусити подружжя примиритися.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таким чином заслухавши думку сторін, які з'явилися в судове засідання, приймаючи до уваги, що позивач категорично заперечує проти надання строку на примирення та наполягала на розірванні шлюбу, керуючись принципами ст. 24 СК України щодо добровільності інституту шлюбу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про надання строку на примирення.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
У судовому засіданні від 20.04.2023 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
12.08.2006 Відділом реєстрації актів цивільного стану Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований шлюб за актовим записом № 64, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.08.2006 (а.с.3). Прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_6 " .
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей:
сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.02.2008 (а.с.15);
дочку - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.06.2016 (а.с.14).
Оскільки за даними позивача сім'я фактично розпалась, примирення між сторонами є не можливим, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, тому за захистом свого порушеного права звернулась з даним позовом до суду.
Відповідач просив відмовити в задоволенні позову про розірвання шлюбу та надати час на примирення.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Предметом спору у даній справі є розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами.
Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Згідно статті 51 Конституції України та статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).
Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам дитини. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя .
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Як видно з матеріалів справи, внаслідок непорозумінь, та під впливом постійних сварок сім'я сторін повністю розпалась, існує формально, подальше її збереження є неможливим, так як сторони однією сім'єю як чоловік і дружина не проживають, не підтримують шлюбних стосунків, а тому, на думку суду, наявні підстави для розірвання шлюбу.
Більше того, суд звертає увагу, що позивач категорично заперечила проти надання строку на примирення, наполягала на розірванні шлюбу, оскільки подальше перебування у шлюбі буде суперечити її особистим інтересам.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 грудня 2020 року по справі № 456/848/16-ц, у якій зазначено, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини щодо розірвання шлюбу, а оскільки примушування до шлюбу є неможливим та суперечить нормам Закону, суд дійшов висновку, що зареєстрований шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та про ставлення відмітки в актовому записі про шлюб (частина другої статті 115 СК України).
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
У відповідності до абз. 2 ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За вказаних фактичних обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
За клопотанням позивача судові витрати у порядку ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 104, 105, 110-115 СК України, 76-80, 89,141,142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 12.08.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області за актовим записом № 64 - розірвати.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Повний текст рішення складений та підписаний: 24.04.2023
Суддя Людмила ЛОСЬ