іменем України
21 квітня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/2446/22
Головуючий у першій інстанції - Майборода С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/558/23
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Майбороди С.М. від 25 січня 2023 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 27 січня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
ОСОБА_1 у кримінальному провадженні звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 3 928 грн. 42 коп., завдану кримінальним правопорушенням. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 13.05.2018 року близько 10.30 год. ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , наніс їй тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості. В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 13.05.2018 року. ОСОБА_1 вказувала, що на лікування нею було витрачено 2 928 грн. 42 коп., що підтверджується чеками та додатково 1 000 грн., під час лікування на стаціонарі та придбання ліків.
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07.02.2022 року, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 КК України, і за це кримінальне правопорушення йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі статей: 75,76 КК України судом було звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового кримінального правопорушення, і виконає покладені на нього відповідні обов'язки. При цьому, судом було цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 928 грн. 42 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди, а всього: 17 928 грн. 42 коп.
Постановою Верховного Суду від 01.11.2022 року вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.11.2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07.02.2022 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів прокурора та потерпілої ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди скасовано, і призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті судові рішення залишено без змін.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.01.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану здоров'ю, в розмірі 2 134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 82 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.01.2023 року відповідно до статей: 374, 376 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.01.203 року підлягає скасуванню, оскільки суд підійшов до розгляду справи упереджено. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не прийнято до уваги, що: лікування у стаціонарі медичної установи проводиться за протоколами Міністерства охорони здоров'я України; ОСОБА_1 не надала суду протокол Міністерства охорони здоров України на госпіталізацію, процедуру та методику лікування пацієнтів із травмами шкіри пальців верхніх кінцівок; у виписці-епікризі №4356 без дати про направлення ОСОБА_1 до стаціонару хірургічного відділення ЧЦРЛ не зазначалось; ОСОБА_1 не надала довідку-розрахунок бухгалтерії КЛПЗ Чернігівської ЦРЛ щодо витрат на стаціонарне лікування; ОСОБА_1 не надала суду оригінали чеків на купівлю ліків, а також рецепти та листки лікарських призначень; ОСОБА_1 включено до загальної суми витрат на лікування суми за лікарські препарати, які їй не призначалися; показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 свідчать, що ОСОБА_1 постійно з 13.05.2018 року по 31.05.2018 року знаходилась вдома; згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року, відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого, а всі інші витрати не відшкодовуються. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відсутність оригіналів чеків щодо придбання ліків ОСОБА_1 свідчить про відсутність понесених витрат. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 до загальної суми витрат включено придбання ліків, які їй лікарем не призначались, а також деякі препарати включено повторно, навіть тричі. Апелянт стверджує, що у справі відсутні усні та письмові пояснення лікаря ОСОБА_7 щодо процедур за кожний день лікування ОСОБА_1 у стаціонарі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 25.01.2023 року.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.01.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.72,73), сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07.02.2022 року, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 КК України, і за це кримінальне правопорушення йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі статей: 75,76 КК України судом було звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового кримінального правопорушення, і виконає покладені на нього відповідні обов'язки. При цьому, судом було цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 928 грн. 42 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди, а всього: 17 928 грн. 42 коп. (а.с.13-17,18-25).
При цьому, судами було встановлено, що 13.05.2018 року, близько 10 год. 30 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , з мотивів тривалих особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , тримаючи у руках увімкнену електричну кутову шліфувальну машинку з обертаючим робочим ріжучим диском, діючи умисно, наніс ОСОБА_1 вказаним інструментом один поріз по лівій кисті, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді множинних різано-рваних ран тильної поверхні лівої кисті, які в своєму перебігу ускладнились порушенням чутливості в зоні іннервації ліктьового нерву в дистальних фалангах лівої кисті, рубцевою контрактурою 2-5 пальців лівої кисті з порушенням хватальної функції, котрі виникли внаслідок дії предмету з ріжучими властивостями, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №521 від 18.10.2018 року, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою стійкої втрати працездатності менш ніж на третину.
В результаті спричинених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, вона перебувала на лікуванні в КЛПЗ ”Чернігівська центральна районна лікарня”.
Постановою Верховного Суду від 01.11.2022 року, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.11.2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07.02.2022 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів прокурора та потерпілої ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди, скасовано і призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті судові рішення - залишено без змін (а.с.26-32).
Відповідно до приписів ч.6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження вимог заявленого до ОСОБА_2 позову про відшкодування матеріальної шкоди, надано суду копію виписного епікризу №4356, з якого вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ЧЦРЛ з 13.05.18 року по 29.05.18 року із діагнозом: Множинні різано-рвані рани тильної поверхні основних фаланг І-ІV пп. лівої кисті. В період перебування на лікуванні ОСОБА_1 , було проведено оперативне лікування та було призначено консервативне лікування: емсеф, метресса, кетанал, серрата, привити від правця, перев'язки, фіз. методи лікування. Також, в період лікування ОСОБА_1 проводилось консультування у лікарів ендокринолога та невропатолога, які призначали: діаформін, вестінорм, біфрен (а.с.4).
ОСОБА_1 додатково зверталась до лікарів хірурга, невропатолога, психотерапевта, які, відповідно, призначали ліки: нуклео, мазь, феназепам, що підтверджується копіями відповідних записів у амбулаторній картці ОСОБА_1 (а.с.6-9).
ОСОБА_1 було надано суду копії чеків на придбання ліків і медичних препаратів (а.с.10-11).
Оскаржуваним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.01.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану здоров'ю, в розмірі 2 134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 82 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 25.01.2023 року, частково задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції прийняв, як належні докази понесених позивачем витрат, копії фіскальних чеків на суму 580 грн. від 13.05.2018 року, на суму 43,67 грн. від 13.05.2018 року, на суму 103, 69 грн. від 14.05.2018 року, на суму 10,30 грн. від 14.05.2018 року, на суму 102,72 грн. від 15.05.2018 року, на суму 575,35 грн. від 15.05.2018 року, на суму 62,90 грн. від 15.05.2018 року, на суму 124,46 грн. від 16.05.2018 року, на суму 30,20 грн. від 21.05.2018 року, на суму 75,89 грн. від 27.05.2018 року, на суму 110,95 грн. від 31.05.2018 року, на суму 34,74 грн. від 28.07.2018 року, від 31.07.2018 року на суму 279,95 грн. При цьому, загальна сума понесених витрат складає 2 134 грн. 82 коп.: (580 + 43,67 + 103,69 + 10,30 + 102,72 + 575,35 + 124,46 + 62,90 + 30,20 + 75,89 + 110,95 + 34,74 + 279,95).
Копії чеків від 13.05.2018 року на суму 31,74 грн., від 27.05.2018 року на суму 75,89 грн., від 16.05.2018 року на суму 98,35 грн., від 27.05.2018 року на суму 5,42 грн., від 06.06.2018 року на суму 44,01 грн., від 06.06.2018 року на суму 19,80 грн., від 17.07.2018 року на суму 31,93 грн., від 14.08.2018 року на суму 136,98 грн., від 16.08.2018 року на суму 20,99 грн., від 28.08.2018 року на суму 137,48 грн., судом першої інстанції не прийнято, як докази понесених позивачем витрат на лікування, пов'язаного із отриманням тілесних ушкоджень, оскільки дані призначення лікарських препаратів - відсутні. При цьому, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 25.01.2023 року вказав, що три чека є неякісними, з яких неможливо встановити точно ліки, які купувались, дату та суму. Судом також зазначено, що на підтвердження додаткових витрат на лікування в розмірі 1000 грн. позивачем доказів не надано.
На підставі фактичних обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що по справі є доведеними ті обставини, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу була заподіяна шкода здоров'ю, тому позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, що полягає у понесенні витрат на лікування, підлягає частковому задоволенню на суму 2 134 грн. 82 коп., і вказана сума витрат є доведеною позивачем.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.01.203 року підлягає скасуванню, оскільки суд підійшов до розгляду справи упереджено. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не прийнято до уваги, що: лікування у стаціонарі медичної установи проводиться за протоколами Міністерства охорони здоров'я України; ОСОБА_1 не надала суду протокол Міністерства охорони здоров України на госпіталізацію, процедуру та методику лікування пацієнтів із травмами шкіри пальців верхніх кінцівок; у виписці-епікризі №4356 без дати про направлення ОСОБА_1 до стаціонару хірургічного відділення ЧЦРЛ не зазначалось; ОСОБА_1 не надала довідку-розрахунок бухгалтерії КЛПЗ Чернігівської ЦРЛ щодо витрат на стаціонарне лікування; ОСОБА_1 не надала суду оригінали чеків на купівлю ліків, а також рецепти та листки лікарських призначень; ОСОБА_1 включено до загальної суми витрат на лікування суми за лікарські препарати, які їй не призначалися; показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 свідчать, що ОСОБА_1 постійно з 13.05.2018 року по 31.05.2018 року знаходилась вдома; згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року, відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого, а всі інші витрати не відшкодовуються. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відсутність оригіналів чеків щодо придбання ліків ОСОБА_1 свідчить про відсутність понесених витрат. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 до загальної суми витрат включено придбання ліків, які їй лікарем не призначались, а також деякі препарати включено повторно, навіть тричі. Апелянт стверджує, що у справі відсутні усні та письмові пояснення лікаря ОСОБА_7 щодо процедур за кожний день лікування ОСОБА_1 у стаціонарі.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 25.01.2023 року відносно того, що по справі є доведеними ті обставини, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу була заподіяна шкода здоров'ю, і за даних обставин, позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у понесенні витрат на її лікування. Оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та нормами права, які регламентують спірні правовідносини.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що при визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди відповідачем на користь позивача, судом першої інстанції не в повній мірі прийнято до уваги відповідні положення законодавства щодо необхідності належного документального підтвердження понесених позивачем витрат на лікування.
Відповідно до приписів ч.2,ч.6 статті 95 ЦПК України, яка регламентує письмові докази, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що відсутність оригіналів чеків щодо придбання ліків ОСОБА_1 свідчить про недоведеність понесених нею витрат.
Ухвалою апеляційного суду від 24.02.2023 року, на виконання приписів ч.6 статті 95 ЦПК України, було витребувана у ОСОБА_1 оригінали фіскальних чеків на придбання ліків, якими позивач підтверджувала вимоги заявленого позову, і копії яких містяться в матеріалах даної цивільної справи.
На виконання вимог даної ухвали апеляційного суду, ОСОБА_1 було надано апеляційному суду оригінали чеків на придбання ліків, при цьому, певна кількість наданих позивачем документів перебуває у нечитабельному вигляді (а.с.80-82), якими вона підтверджувала вимоги заявленого позову, і копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.10-11).
Відповідно до положень ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регулює обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши надані позивачем апеляційному суду оригінали фіскальних чеків на придбання ліків, апеляційний суд вважає, що належними, допустимими та достатніми доказами, у розумінні статей: 77,78,80 ЦПК України, понесених позивачем витрат на лікування є оригінали наступних фіскальних чеків: на суму 580 грн. від 13.05.2018 року, на суму 43,67 грн. від 13.05.2018 року, на суму 575,35 грн. від 15.05.2018 року, на суму 62,90 грн. від 15.05.2018 року, на суму 124,46 грн. від 16.05.2018 року, на суму 75,89 грн. від 27.05.2018 року, на суму 110,95 грн. від 31.05.2018 року, на суму 34,74 грн. від 28.07.2018 року, на суму 279,95 грн. від 31.07.2018 року. Таким чином, загальна сума понесених позивачем витрат на лікування, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 1 887 грн. 91 коп.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача суму 246 грн. 91 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, за наданими позивачем копіями фіскальних чеків: від 14.05.2018 року на суму 103, 69 грн., від 14.05.2018 року на суму 10,30 грн., від 15.05.2018 року на суму 102,72 грн., від 21.05.2018 року на суму 30,20 грн. Оскільки позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції оригіналів вказаних фіскальних чеків у читабельному вигляді.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що при розгляді даної справи суд першої інстанції не прийняв до уваги тих обставин, що: лікування у стаціонарі медичної установи проводиться за протоколами Міністерства охорони здоров'я України; ОСОБА_1 не надала суду протокол Міністерства охорони здоров України на госпіталізацію, процедуру та методику лікування пацієнтів із травмами шкіри пальців верхніх кінцівок; у виписці-епікризі №4356 без дати про направлення ОСОБА_1 до стаціонару хірургічного відділення ЧЦРЛ не зазначалось; ОСОБА_1 не надала довідку-розрахунок бухгалтерії КЛПЗ Чернігівської ЦРЛ щодо витрат на стаціонарне лікування; показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 свідчать, що ОСОБА_1 постійно з 13.05.2018 року по 31.05.2018 року знаходилась вдома; згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року, відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого, а всі інші витрати не відшкодовуються.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Постанова Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року ”Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат”, на положення якої посилається апелянт в доводах апеляційної скарги, регулює питання відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, за позовом закладу охорони здоров'я, органу Державного казначейства України або прокурора, а не потерпілої особи.
За даних обставин, докази, про ненадання яких позивачем вказують доводи апеляційної скарги, а саме, протокол Міністерства охорони здоров'я України, довідка-розрахунок бухгалтерії КЛПЗ Чернігівської ЦРЛ щодо витрат на стаціонарне лікування, мають значення при вирішенні питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи за позовом лікувального закладу, а не за позовом постраждалої особи.
Інші вищезазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки по даній справі є доведеними ті обставини, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу була заподіяна шкода здоров'ю, і за даних обставин, позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у понесенні нею документально підтверджених витрат на лікування.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.01.2023 року, апеляційний суд вважає за необхідне змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої здоров'ю, з 2 134 грн. 82 коп. до 1 887 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 91 коп. За даних обставин, абзац другий резолютивної частини рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.01.2023 року необхідно викласти у наступній редакції:
”Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану здоров'ю, в розмірі 1 887 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 91 коп.”
В іншій частині рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.01.2023 року, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.1,п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2023 року змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини у наступній редакції:
”Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану здоров'ю, в розмірі 1 887 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 91 коп.”
В іншій частині рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2023 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 21.04.2023 року.
Головуючий: Судді: