24 березня 2023 року Справа № 160/16864/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н.В.
за участі секретаря судового засіданняЗонової Л.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Довгаля С.М. Драганчук Я.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати грошової компенсації за невикористане речове майно за період з 12.11.2004 року по день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 02.08.2022 року за винятком періоду з 6 місяця 2017 року по 6-й місяць 2020 року включно та у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка має бути здійснена у разі звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України вчинити певні дії - виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористане речове майно за період з 12.11.2004 року по день звільнення з військової служби 02.08.2022 року за винятком періоду з 6 місяця 2017 року по 6-й місяць 2020 року включно та одноразову грошову допомогу, яка має бути здійснена у разі звільнення з військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2022р. прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно з ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2023р. клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження - задоволено та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24.03.2023р., позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати грошової компенсації за невикористане речове майно та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно, - залишено без розгляду.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02.08.2022 року № 178 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 . Загальна вислуга років позивача на момент звільнення склала 18 років 08 місяців 26 днів, проте незважаючи на загальну вислугу років йому не була виплачена одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача незаконною, нездійснення позивачу виплати одноразової грошової допомоги, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.
Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останнім зазначено, що позивача було звільнено із військової служби відповідно до абз.10 пп.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Саме дана сімейна обставина (поважна причина) є підставою звільнення із військової служби позивача. Відповідач наголошує, що у разі звільнення у зв'язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації - протягом строку проведення, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації пп.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону №2011-ХІ, з огляду на те, що обставини та причин такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону №2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено ч.2 ст.15 Закону №2011-XII. Таким чином, відсутні законні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у процентному розмірі місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як військовослужбовцю, який має вислугу 10 років і більше.
У судовому засіданні представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02.08.2022 року № 178 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, майора ОСОБА_1 (Г-004668), який здав справи і обов'язки за посадою начальника автомобільної служби технічної частини та звільнено відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої, статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 05 липня 2022 року № 122 о/с, один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, 02 серпня 2022 року та для взяття на військовий облік направлено до Самарського РТЦК та СП міста Дніпро.
У вказаному Наказі зазначено: «Згідно з Інструкцією про порядок виплатити грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 15.03.2018 № 200 виплатити:
надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
премії за особистий внесок у загальні результати служби з «01» липня по «02» серпня 2022 року в розмірі 180 відсотків посадового окладу;
грошову компенсацію за невикористані 23 дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в розмірі 18285 гривня 46 копійок;
компенсація, за невикористані 112 днів дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2015-2022 роки, в розмірі 89042 гривень 24 копійки.
Приймав участь у бойових діях з 16.07.2014 по 14.08.2014, 15.08.2014 по 13.09.2014, 14.09.2014 по 18.09.2014, 16.11.2014 по 04.01.2015, 08.12.2016 по 26.12.2016, 22.01.2017 по 09.02.2017, 05.12.2017 по 07.02.2018 рік.
Вислуга років на «02» серпня 2022 року становить:
час служби в календарному обчисленні - 18 років 08 місяців 26 днів.
час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 01 рік 01 місяць 20 днів.
вислуга років для нарахування вихідної допомоги при звільненні становить - 18 років 08 місяців 26 днів.
Вислуга років для призначення пенсії на «02» серпня 2022 року становить 18 років 08 місяців 26 днів.
Підстава: припис від 02.07.2022 № 35, рішення на премію, розрахунок вислуги років».
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №43 від 12.08.2022р., видана майору ОСОБА_1 в тому, що він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 12.11.2004 року по 02.08.2022 року та був звільнений наказом № 178 від 02.08.2022 року відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за дитиною.
Станом на дату звільнення 02.08.2022р. календарна вислуга складала 18 років 08 місяців 26 днів. На отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ - не набув права (не отримував) у зв'язку з тим, що обставини та причини такого звільнення не передбачені переліком, який визначає Кабінет Міністрів України, як це передбачено ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України №2232-ХІІ з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України 15.03.2018 за № 200 (далі - Інструкція).
Пунктом 2 розділу І Інструкції, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За пунктом 3 розділу І Інструкції, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби.
Згідно підпункту 1 пункту 1 розділу XXXI Інструкції, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується:
1) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2-4 цього розділу).
Відповідно до пункту 1 розділу XXXII Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Так, матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02.08.2022 року № 178 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, майора ОСОБА_1 та звільнено відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої, статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 05 липня 2022 року № 122 о/с, один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, 02 серпня 2022 року.
Вислуга років позивача на «02» серпня 2022 року становить: час служби в календарному обчисленні - 18 років 08 місяців 26 днів. Час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 01 рік 01 місяць 20 днів. Вислуга років для нарахування вихідної допомоги при звільненні становить - 18 років 08 місяців 26 днів. Вислуга років для призначення пенсії на «02» серпня 2022 року становить 18 років 08 місяців 26 днів.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнений з військової служби на підставі пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та календарна вислуга становить 18 років 08 місяців 26 днів.
Отже враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності календарної вислуги років - 18 років 08 місяців 26 днів (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги, станом на час його звільнення.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на лист Міністерства економіки України, відповідно до якого, у разі звільнення у зв'язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (підпункт «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону № 2011-XII, з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені нормами Закону № 2232-XII, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону № 2011- XII, оскільки даний лист не є нормативно-правовим актом та має інформаційно-рекомендаційний характер.
Щодо твердження відповідача, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» не передбачено таку сімейну обставину або іншу поважну причину як «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років» суд зазначає, що п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» було доповнено підпунктом «г» згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» №2169-IX від 01.04.2022. При цьому Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Вказаний пункт статті Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» від 01.04.2022 №2169-IX, який набрав чинності з 13.04.2022.
Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» метою внесення даних змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є забезпечення принципу охорони дитинства і материнства шляхом встановлення додаткових підстав для звільнення з військової служби та відстрочки від мобілізації під час воєнного стану та особливого періоду. Саме з цією метою були внесені зміни до Закону, зокрема щодо підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
Відтак, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за кожний повний календарний рік служби.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова